Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

«Витривалість і шкільне навчання», наголошено на усвідомленні дитиною значення витривалості для успіш­ного навчання в школі, вміння володіти своїм тілом, свідомо регулювати фізіологічні відправлення: «Вміє спокійно витримувати мінімальне фізичне перевантаження в короткий проміжок часу, обходитися­ без води та їжі» [3, с. 235].

Урубриках «Знання правил та знаків», «Самодопомога», «Відчуття межі безпечної поведінки» теми «Безпека організму» теж наголошено на рівноцінності дітей обох статей: «Уміти самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля, знати правила безпечного перебування вдома, в дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику; наданні першої допомоги та самодопомоги; уміти чинити опір пропозиції запалити цигарку, спробувати алкогольного напою або наркотичної речовини; розумно розпоряджається своєю силою, виявляє активність без агресивності, розуміє наслідки останньої для себе і тих, хто навколо­. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих» [3, с. 236].

Рубрика «Статева диференціація та ідентифікація» змістової лінії «Фізичне Я» містить дві підтеми: «Визначення своєї статевої незалежності» та «Ідентифікація з представником своєї статі. Оголеність». У них наголошено на тому, що дитина «має елементарне уявлення про статеву двоїстість­ природи,

про свою статеву належність. Знає особливості будови свого тіла, орієнтується

вознаках своєї статевої належності, знає основні відмінності своєї та протилежної статей. Володіє навичками дослідження власного тіла, аналізу відчуття від різних його частин. Усвідомлює не­змінність своєї статевої належності з віком...

Уміє порівнювати себе з однолітками своєї статі. Усвідомлює спільне й відмінне

вбудові тіла хлопчика – чоловіка, дівчинки – жінки. Має уявлення про дітородні функції організму. Вміє спокійно, природно, культурно ставитися до оголеності (своєї та інших людей) під час купання, перевдягання, фізіологічних відправлень тощо» [3, с. 235].

Зміст вищенаведених положень свідчить про засади нормального сприйняття дитиною власної статевої анатомії як головної передумови розвитку здорового розуміння нею своєї статевої належності, що в майбутньому дасть їй змогу переступити хибні обмеження стереотипних ґендерних ролей.

Узмістовій лінії «Психічне Я» слід відзначити рівноцінність обох статей щодо розвитку свідомості, пізнавальної активності, виявленні емоцій та почуттів, уявлень про елементарні життєві плани людини, засвоєння правил довільної поведінки, уміння зробити вибір, ухвалити рішення, взяти на себе елементарну відповідальність за його наслідки, володіння первинними формами самостійності, цілеспрямованості,­ наполегливості, витривалості, рішучості,­ впевненості

29

[3, с. 236–238]. Зокрема, у темі «Розвиток самосвідомості», у рубриці «Освоєння простору Я», ґендерний фактор знаходить своє вираження в пріоритеті особистісного начала, тому що дитина «оперує займенником „Я”», вирізняє себе з-поміж інших, усвідомлює, що може обходитися власними силами, уміє знайти спільне і відмінне між собою та іншими. Має певну думку про себе, може сформулювати­ узагальнене судження щодо самої себе, дбає про збереження свого «особистісного простору» [3, с. 238].

Аналогічно побудовано рубрики «Власне ім’я, прізвище, по батькові»,

«Самооцінка», «Домагання визнання», де подано прямі вказівки егалітарного характеру, а саме: «Розуміє, що власне ім’я вказує на її індивідуальність,­ на статеву та національну належність. Радіє своєму імені, знає свої ласкаві прізвиська, розуміє, що вони вказують на відмінність від інших, засвідчують­ позитивне ставлення рідних і близьких. Усвідомлює, що прізвище та по батькові вказують на її належність до роду, своєї родини, її традицій і звичаїв. Відчуває гордість за це і захищеність сім’єю» [3, с. 238]. Дитина, незалежно від її статі, «виробляє елементарні судження про свої досягнення, якості, вчинки. Прагне до високої самооцінки, переживає свою відповідність-невідповідність певному еталону. Вміє порівняти себе (досягнення, якості, вчинки) з іншими. Усвідомлює зв’язок своєї самооцінки з реальними досягненнями­ та оцінками авторитетних дорослих. Виявляє здатність до елементарної рефлексії – усвідомлює,­ як її особливості сприймають дорослі та однолітки, може будувати свою поведінку з ураху­ванням можливих реакцій інших людей... Розуміє, чого хоче. Вміє співвідносити свої домагання з можливостями, успіхами та невдачами. Переживає оцінки дорослих та однолітків. Розуміє, чим викликане позитивне і негативне судження про неї інших. Орієнтується у своїх чеснотах і вадах, виявляє самоповагу, елементарну гідність, може відмовитися від незаслуженої високої оцінки. Прагне утвердитись у своїх моральних якостях, виявляє впевненість у своїх можливостях. Розуміє, що самовихваляння є негативним проявом, який зачіпає гідність іншої людини»

[3, с. 238–239].

Отже, ці рубрики містять ґендерно нейтральний зміст позитивного спрямування особистості на принципи андрогінії як передумови егалітарної соціалізації дитини. Підкреслимо, що ґендерна ідентичність виступає в тісному взаємозв’язку з національною ідентичністю, яка орієнтована на розвиток особистості – волі, характеру, патріотизму, честі, гордості, власної гідності, прийняття родинних цінностей.

Однак підтема «Ставлення до себе як представника певної статі»

рубрики «Розвиток самосвідомості» містить зміст суперечливого ґендерного забарвлення, який демонструє неоднозначне трактування традиційного та

егалітарного підходів: «Позитивно ставиться до своєї статевої належності, радіє, що вона (він) дівчинка (хлопчик), знає достоїнства своєї статі, орієнтується у статеворольових стандартах. Має уявлення про „жіночість” та „чоловічість”, особливості та призначення жінки і чоловіка. Знає і поважає властивості про­ тилежної статі» [3, с. 239].

Зміст рубрики потребує деякого уточнення в контексті ґендерного підходу. Зокрема, слід змістити ґендерні акценти, орієнтуючи дітей на нейтральзацію традиційних ґендерних стереотипів; виховуючи дітей у дусі вільного конструювання ґендерної ідентичності, гармонійного розвитку «жіночої» і «чоловічої» частини своєї особистості; нівелюючи протиставлення «природного призначення» жінок і чоловіків, «чоловічого і жіночого начал»; розширючи дитячі уявлення про реальну різноманітність рольової поведінки; розширючи моделі жіночності та мужності андрогінною рольовою моделлю, що є основою асептивної і толерантної поведінки та ґендерної компетентності дитини.

Наступні рубрики – «Уявлення себе у часі» та «Ставлення до прав і обов’язків» – теж є ґендерно нейтральними за змістом, що відповідає ідеї рівності статей, цінності індивідуальності і свободи вибору, партнерства в міжособистісних взаєминах: «Усвідомлює і переживає своє минуле і сьогодення, орієнтується у майбутньому, пов’язує з ним свої елементарні плани; може схематично назвати атрибути різних вікових періодів (дитинства, юності, зрілості, старості).

Елементарно уявляє себе в минулому, сьогоденні, найближчому майбутньому, відчуває життєву перспективу. Знає, що минуле, сьогодення і майбутнє залежать від обставин життя і здатності допомагати самій собі. Пов’язує із сьогоденням і майбутнім переважно позитивні зміни і події… Знає свої права, обов’язки, може означити словами ці категорії, пояснити їх відмінність. Перелічує свої елементарні права (на відпочинок, на захист, на розуміння дорослого, на підтримку, на повагу до себе), домагається їх виконання. Може назвати і виконати свої основні обов’язки (самостійно виконувати те, що по силі; не робити шкоди іншому; дотримуватись режиму дня) тощо. Розуміє зв’язок слів „право”, „правило”, „честь”. Знає етичні еталони поведінки. Здатна керуватися у своїй поведінці моральними нормами, відчуває межі припустимої поведінки» [3, с. 239].

Таке змістове наповнення положень риторикою, а саме: «право і вибір», «обов’язки», «моральні цінності», «етичні норми», – є нормою зближення життєвих орієнтирів обох статей, вільних від ґендерних стереотипів, указує на розвиток відповідальності, честі в дівчаток і хлопчиків, сприяє позитивному розвиткові власного «Я».

У змістовій лінії «Соціальне Я», у рубриках «Адаптація до нових умов життя» і «Соціалізація», з позиції ґендерного підходу позитивними індикаторами

31

є те, що дитина «уміє пристосуватися до життя у нових соціальних­ умовах: усвідомлює свої нові функції, соціальні ролі; з розумінням ставиться до нового періоду свого життя, усвідомлює його значущість для власного розвитку… Орієнтується у нових умовах, знаходить точку докладання своїх зусиль, приймає умови, в яких доводиться існувати. Вміє розібратися­ в навколишній обстановці, елементарно упорядкувати свої враження, самостійно зайняти себе, продемонструвати іншим свої вміння та здібності, виявити приязне ставлення до інших, звернутися по допомогу. Розуміє відмінності між існуванням в сім’ї і соціальній установі, орієнту­ ється в перевагах обох соціальних інститутів, виявляє­ інтерес, зацікавлене ставлення до життя у дитячому садку, школі… Орієнтується в основних моральних цінностях і вимогах, приймає їх, керується ними у своїх вчин­ках. Легко включається в життя групи, опановує типові для неї норми, здатна функціонувати, вміє відстоювати власні інтереси» [3, с. 240].

У рубриці «Комунікативні здібності» є вказівки на цінності партнерської взаємодії в різних комунікаціях: «Ініціює контакти, відповідає на ініціативу інших, виразно передає словами і мімікою свою готов­ність спілкуватися. Вміє обмінюватись інформацією, вислуховувати, не перебиваючи іншого, брати почуте до уваги, налагоджувати взаємодію. Цінує партнера, з яким спілкується, незалежно від ступеня­ прихильності до нього, визнає його чесноти, не зловтішається з недоліків. Уміє дорожити взаєминами,­ виявляє доступні вікові відданість, надій­ ність, поступливість» [3, с. 240].

Підкреслимо значущість для ґендерного аналізу теми «Позиція у спілкуванні з людьми, які поряд», що містить низку підтем: «У родині родин», «За межами сім’ї», «Групова взаємодія», «Статус», «Ставлення до авторитету», «Розуміння чужої точки зору», «Регуляція спільної діяльності», «Ставлення до асоціальних вчинків», «Розв’язання спірних питань», «Совість». У цих рубриках закладено етичні інстанції взаємодії дитини з батьками, членами родини, однолітками, набуття авторитетного статусу в групі, її соціальної адаптації незалежно від статі, вияву толерантності, емпатії, співчуття тощо. Наприклад: «Розрізняє поняття „навмисно” і „випадково”, керується в оцінці вчинків моральними нормами. Здатна до правилотворчої і правилодоцільної поведінки, впливає на порушників правил співжиття,­ здатна опиратися спокусам, утримується від агресивності та руйнівних дій... Уміє владнати суперечку, знайти компроміс, передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення конфлікту, може висловити це, заспокоїти себе та іншого… Усвідомлює добро і зло, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Уміє, за відсутності­ контролю, стимулювання та заохочення діяти відповідно до соціальних норм, не порушувати їх, виявляти почуття гідності» [3, с. 243].