Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

38 Ґендерні стандарти сучасної освіти

взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості дитини; реалізацію принципу­ індивідуалізації та гуманізації навчально-виховного процесу як релевантних принципам ґендерної рівності.

Слід підкреслити дотримання та вживання ґендерно коректних термінів у граматичній формі однини та множини, адекватно до змісту текстів, як-от: «особистість», «дитина», «немовля», «дошкільники», «учні», «дорослі» і т. п.

Під час ґендерної експертизи Базового компонента дошкільної освіти було виявлено, що ґендерно забарвлені посилання стереотипного характеру стосуються категорії статі і транслюються через прямі вказівки на кшталт «тато – здобувач, мати – господиня; хлопчик захищає, дівчинка опікується» і т. п., а також через акцент на «статевовідповідних» видах діяльності і дихотомічність у виборі іграшок, ігор та друзів.

Для текстів стандартів дошкільної та, меншою мірою, початкової освіти характерні прояви ґендерної асиметрії мови, що стосуються постійного вживання щодо обох статей лише іменників та займенників чоловічого роду, наприклад: назва сфери «Я сам», вирази «дошкільник» (9), «він», «малюк», «вихователь», «партнер», «товариш», «випускник дошкільного закладу», «глядач», «виконавець», «дорослий», «сам», «його», «ним», «той», «себе як носія», «самого себе», «іншого», «здатного до творчого задуму», «його самоповагу», «учень», «герой», «учитель», «автор», «письменник», «громадянин» тощо.

Слід зазначити, що вживання терміну «дошкільник» є ґендерно некоректним щодо осіб жіночої статі, оскільки в тексті програмного документа йдеться про дитину без огляду на її стать.

Отже, ґендерна експертиза стандартів дошкільної та початкової освіти засвідчила:

•Брак ґендерної термінології («прописаних» у тексті ґендерних конкретних цілей, задач).

•Наявність мовного андроцентризму.

•Наявність прямих установок на традиційний розподіл ґендерних ролей; стереотипізація категорії статі, що є дискримінаційним елементом: упередження стосуються диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, «статевовідповідних» традиційних очікувань щодо виконання дітьми ґендерних ролей та видів діяльності. Така обмеженість стереотипізованого, традиційного виховання призводить до позбавлення дитини основних громадянських прав і свобод на підставі належності до статі.

•Брак ґендерних наголосів щодо врахування специфіки впливу на дошкільників різних соціальних інститутів (дитячий садок, сім’я, школа, ЗМІ).

39

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ҐЕНДЕРНООСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Інтеграція ґендерного підходу в освітній простір передбачає гармонізацію статеворольової взаємодії на підставі егалітаризму як принципу рівних прав та можливостей особистості, незважаючи на її статеву належність, пріоритет особистісного та індивідуалізованого потенціалу дитини у її життєздійсненні порівняно з традиційними статевими обмеженнями.

Метою ґендерної соціалізації на засадах егалітарної парадигми є підготовка дівчаток і хлопчиків до гнучкого соціостатевого репертуару в поведінці у різноманітних сферах життєдіяльності з урахуванням індивідуальних здібностей, уподобань, нахилів, можливостей тощо.

Основним завданням є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентності в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що є передумовою егалітарної моделі соціалізації молодої особистості.

Розробка та введення ґендерно-освітніх технологій як складової інноваційних технологій сприятиме впровадженню в дошкільні та початкові освітні заклади принципів ґендерного підходу, побудові навчально-виховного процесу на егалітарних засадах, розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів, учителів, адміністрації дошкільних закладів та початкової школи, а також громадськості.

Методологічними засадами впровадження ґендерно-освітніх технологій має бути узгодження прогресивних етнокультурних традицій з принципами особистісно орієнтованого та егалітарного підходів.

Слід обґрунтувати умови оптимізації педагогічної діяльності настановами гуманістичної педагогіки, засадничими для розробки та впровадження новітніх ґендерно-освітніх технологій для дітей цих вікових періодів ( В. Сухомлинський, Г. Ващенко, С. Русова, А. Макаренко, М. Драгоманов, К. Ушинський, П. Блонський та ін.).

Для цього керівникам (начальникам) відділів освіти регіональних, обласних, міських та районних адміністрацій, керівникам дошкільних навчальних закладів та директорам шкіл рекомендовано організувати широке роз’яснення ґендерно орієнтованих програм та принципів ґендерного виховання для педагогічних колективів, батьків та громадськості.

Принципи ґендерного виховання:

•Немає статевовідповідних видів людської діяльності, освоєння будьякого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.

•Чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини.

•Хлопчики й дівчатка, чоловіки й жінки мають рівні можливості для кар’єрного зростання, а також для оволодіння трудовими вміннями та навичками.

•У вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності та рівні можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє; майже всі професії дорослих можуть здобувати як дівчата, так і хлопці.

•Неприпустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, навчанні, планах на майбутнє тощо; хлопчики й дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.

•Важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам і статевотипізованим очікуванням, усвідомлювати, що їх прийняття може стати перепоною на шляху до самоздійснення.

•Потрібно підтримувати дружнє співіснування статей під час ґендерно нейтрального виховання, орієнтованого на розвиток індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей, на базі виконання однакових соціальних ролей, залучення до спільних видів діяльності.

•Потрібно відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу

до виховання дитини залежно від її статі, від нав’язування традиційних очікувань на користь її особистісного, індивідуалізованого розвитку.

На наш погляд, низка положень Державних стандартів потребує точнішого та глибшого ґендерного викладу. Уважаємо за доцільне:

•упровадити ґендерну термінологію в тексти програмних документів;

•уключити ґендерні цілі та завдання розвитку окремим пунктом в тексти програмних документів;

•дотримуватися ґендерної симетрії в мові програмних документів;

•переписати відповідно до принципів ґендерної рівності та вимог часу теми, що стосуються стереотипізації категорії статі;

•доповнити та уточнити низку положень у рубриках змістових ліній Базового компонента: «Статеві відмінності між людьми», «Розрізнення людей за статевою належністю», «Ототожнення статі із соціальними ролями», «Ставлення до дорослих різної статі», «Стосунки з дітьми ідентичної та відмінної статі», «Статева диференціація та ідентифікація», «Ставлення до себе як представника певної статі»;

•доповнити назву сфери «Я сам» назвою «Я сама»;

41

•запровадити коректніший в контексті ґендерного підходу термін «дитина дошкільного віку»;

•представити паритетність статей статевототожними рубриками, як-от: «він/вона», «учень/учениця» «українці – українки», «письменники/письменниці» тощо;

•засвідчити наявність номінацій чоловічого та жіночого роду опозицією «країна – край», «ідея – ідеал», «хлопчик/дівчинка», «мати – тато», «бабуся – дідусь», «товариш/товаришка», «партнер/партнерка», «громадянин/ громадянка» тощо;

•наголошувати на егалітарних цінностях у міжстатевих взаєминах українців. У зміст нової державної Базової програми особистісного розвитку дитини

дошкільного віку «Я у світі» (науковий керівник та упорядник О. Л. Кононко), згідно з част. 3 ст. 23 Закону України «Про дошкільну освіту», бажано ввести ґендерну складову як системоутворювальну в організації творчо-розвивального середовища буття дитини.

Організація творчо-розвивального життєвого простору буття дитини потребує дотримання принципів ґендерної рівності, що передбачає:

•усунення некоректного висвітлення категорії статі в традиційній статеворольовій парадигмі, нівелювання протиставлення ґендерних ролей чоловіків та жінок, хлопчиків та дівчаток у сімейно-приватній та публічно-про- фесійній сфері;

•створення умов для вільного та усвідомленого особистісного вибору дівчатками й хлопчиками життєвих стратегій, враховуючи вибір ігор, іграшок, друзів, професій тощо;

•сприяння розвитку у дітей критичного мислення, здатності протистояти ґендерним стереотипам як необхідних умов ефективної самореалізації особистості, усебічного розкриття її потенціалу в процесі життєдіяльності без огляду на стать;

•упровадження дієвого психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дитини дошкільного та молодшого шкільного віку, що передбачає забезпечення рівності в розвиткові дітей обох статей, сприяння участі кожної дитини у всіх видах діяльності, потрібних для її фізичного,

пізнавального, емоційного і соціального зростання.

Організаційно-педагогічні умови ґендерного виховання передбачають:

•виконання дітьми різної статі однакових ролей у сюжетно-рольових іграх сімейно-побутової тематики;

•залучення хлопчиків і дівчаток до виконання функцій лідерів, капітанів, чолових тощо;