Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

Вважаємо, що долучення ґендерних аспектів до Закону України «Про вищу освіту» дозволить створити умови для рівного доступу жінок і чоловіків до освіти.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ҐЕНДЕРНИХ ПІДХОДІВ У НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У сучасній системі вищої освіти набуває актуальності такий компонент гуманітарної складової освіти як ґендер. Сучасні ґендерні дослідження є доволі дискусійною сферою наукової творчості філософів, соціологів, політологів та інших вчених, що опрацьовують ґендерні питання. Ґендерні дослідження приваблюють сучасних науковців через те, що охоплюють широкий спектр дисциплін, особливо гуманітарних.

Використання реальних цифр та фактів, які демонструють нерівноправність жінок у різних сферах життєдіяльності суспільства, для традиційних політологічних, соціологічних й економічних інтерпретацій робить їх досить переконливими. Недостатня участь жінок у структурах влади, дискримінація на ринку праці, потерпання від усіх форм соціальної несправедливості є очевидними, і тому дослідження, присвячені становищу жінок, завжди будуть актуальними, незважаючи на те, що воно залишається незмінним.

Однак важливо втриматися від спокуси зосередитися на вивченні тільки дискримінації жінок, оскільки предметом ґендерних досліджень мають бути соціальний статус і соціально-психологічні характеристики особистості, які пов’язані зі статтю й сексуальністю, але даються взнаки у взаємодії з іншими людьми.

Ґендерна проблематика відображається в змісті спецкурсів, що викладають у вищій школі. Першу авторську програму з жіночої проблематики (автор Л. Смоляр) Міністерство освіти України затвердило в 1993 році. Через десять років, у 2003, було розроблено програму нового базового курсу «Основи теорії ґендеру», в якій ґендерний підхід було застосовано як комплексний та міждисциплінарний, що дозволяло гнучко трансформувати вказаний курс залежно від рівня акредитації, спеціалізації та профілю вищого навчального закладу 6. У 2004 році вийшов у світ навчальний посібник «Основи теорії ґендеру» для вищих навчальних закладів (рекомендований Міністерством освіти і науки України) 7.

На сучасному етапі ґендерні курси читають у багатьох вищих навчальних закладах України. Згідно з результатами дослідження, проведеного Міністерством освіти і науки України в кінці 2008 року, кількість вищих навчальних закладів, де читають ґендерні курси, становить 46.2% (73 одиниці) від загальної кількості ВНЗ, що взяли участь в анкетуванні. Викладачі цих курсів підготували програми, посібники та під-

6Костенко О. Ю. Становлення й розвиток ґендерної освіти в Україні // Ґендерні перетворення в Україні. – К.: АДЕФ-Україна, 2007. – С. 186–193.

7Основи теорії ґендеру: Навч. посіб. / За ред. В. Агеєвої, Л. Кобелянської, М. Скорик. – К.: К.І.С., 2004.

303

ручники, виконали монографічні та інші дослідження з ґендеру. Кількість вищих навчальних закладів, викладачі яких у тому чи іншому обсязі здійснюють розробки методичного характеру, є вищою порівняно з кількістю ВНЗ, в яких читають ґендерні курси. У 56-ти ВНЗ викладачі готують і публікують лекційні курси та програми з ґендеру, укладають посібники й підручники, індивідуальні й колективні монографії, цикли статей та окремі статті, присвячені актуальним ґендерним проблемам.

Ґендерні спецкурси в різних вищих навчальних закладах представлено нерівномірно. Так, третина курсів ґендерної проблематики зосереджена в п’яти з проанкетованих вузів, а саме:

За результатами анкетування ВНЗ України, проведеного Міністерством освіти і науки України в кінці 2008 р.

При цьому усі регіони України представлені бодай одним вищим навчальним закладом, де читають курси ґендерної проблематики. Варто відзначити й пропорційність викладання курсів за регіональним розподілом ВНЗ. Обов’язкові ґендерні курси складають 37.4% від загальної кількості, тимчасом як вибіркові та факультативні – біля 60%.

Розподіл ґендерних курсів за дисциплінарною локалізацією дозволяє визначити домінантні напрями запровадження ґендерної проблематики.

Розподіл ґендерних курсів, що викладають у ВНЗ, за дисциплінарною локалізацією в рамках соціально-гуманітарного циклу

За результатами анкетування ВНЗ України, проведеного Міністерством освіти і науки України в кінці 2008 р.

З таблиці випливає, що зміст читаних ґендерних курсів впевнено тяжіє до соціологічних дисциплін (25.5%), педагогіки (ще 22.4%) і політичних наук (14.3%). 10.2% від загальної кількості читаних курсів локалізуються за змістом у полі психологічних наук, 8.7% – філософії, а ще 2.6% – мовознавчих наук. Найменш «ґендерованими» є журналістика та економічні науки, а також культурологія і, як не дивно, історичні й правові дисципліни.

Наявність спецкурсів із ґендерної проблематики не дозволяє робити висновки про цілісний комплексний підхід до реалізації програми долучення ґендерного компонента до системи вищої освіти. Систематичний ґендерний підхід можна реалізувати лише в рамках курсів суспільно-гуманітарного циклу, які є базовими для вищої освіти.

Протягом останнього десятиріччя в Україні здійснюють ґендерні експертизи змісту гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів (стандарти, навчальні програми, підручники та посібники).

Головним об’єктом ґендерних експертиз є загальні нормативні курси дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки 8, оскільки саме вони є основою підготовки не лише спеціаліста, а й узагалі людини з вищою освітою. Максимальний навчальний час, який можна відвести на гуманітарну й соціальноекономічну підготовку, має становити 20 +/– 5 відсотків від максимального навчального часу, відведеного на реалізацію освітньо-професійної програми підготовки фахівців. При цьому треба зважати на те, що до цього часу зараховано й фізичне виховання із розрахунку 2 години на тиждень (54 години навчального часу студента), за винятком останнього семестру. Ще 2 години фізичного виховання на тиждень можна планувати за рахунок вільного часу студента 9.

8Міністерство освіти і науки України [Електронний ресурс] / Державний стандарт вищої освіти. Вимоги до підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. – Режим доступу: www.

mon.gov.ua/gr/obg/2007/04_04.doc

9Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою: Наказ Міністерства освіти і науки України, 31 липня 1998 р.

305

Ключовим напрямом здійснення експертиз навчальних програм є перевірка наявності мовного ґендерного дисбалансу та дотримання принципу рівноправності статей через адекватне відображення в навчальному матеріалі досвіду і чоловіків, і жінок та заохочення їх до рівноправного співробітництва й взаємної поваги. Розроблені на підставі цих експертиз рекомендації мають ураховувати укладачі стандартів та програм гуманітарних предметів. Контроль за уведенням ґендерного компонента до змісту вищої освіти належить Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

Аналіз навчальних дисциплін здійснено на підставі навчальних програм Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка та Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Дисципліна «Філософія» (філософія, етика, естетика, логіка) передбачає навантаження від 3 до 6 кредитів ECTS (108–216 год.).

Аналіз навчальних програм дисципліни «Філософія» показує, що в програмах подано опис філософії як ідей та сфер філософського знання. Зокрема, у розділі, присвяченому соціальній філософії, немає жодної згадки про ґендерну систему суспільства; у темах з філософії політики не представлено тему прав людини; у розділі з філософської антропології не висвітлено позиції ґендерного підходу.

Ігнорування ґендерної тематики в програмі з філософії або зумовлено незнанням ґендерних питань, або базується на ідеологічних переконаннях. Бракує опису форм мислення, в яких детермінуються способи сприйняття, категоризація та соціальне структурування статевих відмінностей і відповідних етнокультурних стереотипів. У розділах з соціальної філософії не представлено феміністичний аспект тем; навіть у розділі про права людини не розглянуто сутність новітніх гуманітарно-правових декларацій. Недостатньо уваги приділено правам жінок та ґендерної рівності; бракує змістовного модуля, присвяченого філософії статей, в якому треба розглядати символічну та культуроформувальну роль ґендеру.

Ігнорування ґендерного аспекту проблем під час вивчення екзистенціальної філософії призводить до нехтування ідей Симона де Бовуара, а в розділі, присвяченому філософії ХХ ст., – феміністичної філософії. Аналізуючи теми насильства, справедливості й рівності, програма має застосовувати ґендерний підхід в рамках абстрактно-універсалістичних схем. Таким чином, суттєво знижується виховний і громадянський потенціал модулів з етики.

Дисципліна «Культурологія» передбачає навантаження від 1 до 2 кредитів ECTS (36–72 год.).

Аналіз навчальних програм дисципліни «Культурологія» показує, що більшість з них побудовано як виклад історії мистецтва з давніх часів до сьогодення.