Файл: Хрестоматія.doc

ІЗ ЗАКЛИКУ ГЕНРАДИ ПРО ПРИПИНЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТРАЙКУ Генеральна рада завдяки блискучій підтримці та солідарності руху тред-юніонів дістала запевнення про те, що може бути досягнуте таке врегулювання конфлікту у вугільній промисловості, яке б виправдовувало припинення загального страйку. <...>

Уряд оголосив, що поки не завершиться генеральний страйк, не може бути жодних переговорів. Проте Генеральна рада відчуває, що в результаті своїх бесід із сером Г. Самюелем і пропозицій, які містяться в доданих при цьому документах, він отримав такі запевнення щодо умов угоди. <...>

Відповідно до цього Генеральна рада на сьогоднішньому засіданні вирішила припинити загальний страйк для того, аби поновлення переговорів, вільних від погроз як страйку, так і локауту, стало можливим із метою досягнення угоди у вугільній промисловості.

Питання:

1) Дайте визначення поняття «тред-юніони».

2) Чим був викликаний загальний страйк 1926 р.? Яку роль в ор­ганізації страйку відіграла Генеральна рада тред-юніонів?

3) Які методи боротьби використовували учасники загального страйку? Як ви гадаєте, наскільки вони були ефективними?

4) Чим було викликане рішення Генради припинити страйк?

5) Чи досягли учасники страйку бажаних результатів?

Л. ЛОНГО ПРО ПРИЧИНИ ПРИХОДУ ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ В ІТАЛІЇ

В Італії <...> фашизм розвивався у процесі загострення класової боротьби. Йому вдалося створити широке підґрунтя для маневрів у прошарках дрібної та середньої міської й сільської буржуазії шляхом використання у своїх цілях невдоволення та дезорієнтації цих суспільних прошарків, що зубожіли у зв'язку із кризою й зайняли ворожі пролетаріату позиції, які пояснюються помилками власне керівників пролетаріату.

Фашизм не тільки скористався невдоволенням та ницими сподіваннями певних верств населення, але й розгорнув спекуляцію їхніми і кращими почуттями, які загострилися у зв'язку з війною й унаслідок укладення імперіалістичних мирних договорів. Досить нагадати, що фашизм починав свою пропаганду під доволі демагогічними гаслами про соціальний світ і республіканський лад. У них ішлося про і Установчі збори, республіку, знищення Сенату, розпуск армії, створення збройної нації, передачу землі селянам, конфіскацію надприбутків, отриманих у результаті війни, тощо. Інакше кажучи, про все те, що з приходом фашизму до влади було реалізовано саме у зворотному напрямку.

---

Один момент, проте, хотілося б підкреслити. Незважаючи на те, що фашизму вдалося за допомогою демагоги створити потужну базу для маневрів серед дрібної та середньої буржуазії міста й села, було б найгрубішою помилкою вважати його правочинним виразником інтересів і сподівань цих прошарків.

Питання:

1) Коли до влади в Італії прийшли фашисти? Хто був їхнім лідером?

2) У чому Л. Лонго вбачав причини приходу фашистів до влади?

3) Яким було соціальне підґрунтя фашизму?

4) Яку роль відіграли демагогія та популізм під час приходу фа­шистів до влади?

5) Які заходи фашистського уряду згадує автор джерела? Що вам про них відомо?

ЗІ СТАТТІ Л. БІЛОУСОВА «ДУЧЕ ВІТА»

Невгамовна жага до влади була життєвою домінантою Муссоліні. Влада визначала його турботи, думки й учинки та не була повністю за­доволена навіть тоді, коли він дістався вершини піраміди політичного панування. Його власна мораль, а моральним він уважав тільки те, що сприяло особистому успіху та збереженню влади. <...>

Блискучий актор і позер, сповна наділений характерним італійським темпераментом, Муссоліні обрав для себе широке амплуа: невтомний ре­волюціонер і затятий консерватор, великий дуче та «хлопець-друзяка», неприборканий коханець і благочестивий сім'янин. Але водночас — досвідчений політикан і демагог, який умів безпомилково розрахувати час і місце для удару, збурити між собою супротивників, зіграти на люд­ських слабкостях і ницих пристрастях.

Він щиро вважав, що сильна особиста влада необхідна для керуван­ня масою, оскільки «маса — це не що інше, як отара овець, поки вона не організована». Фашизм, на думку Муссоліні, і повинен був перетвори­ти цю «отару» на слухняне знаряддя побудови суспільства загального щастя. Тому маса має любити диктатора «і водночас боятися його. Ма­са любить сильних чоловіків. Маса — це жінка». Улюбленою формою спілкування з масою для Муссоліні були публічні виступи. Систематич­но він з'являвся на балконі палаццо «Венеція» у центрі Риму перед за­повненою вщерть площею, яка вміщувала ЗО тис. осіб. Натовп вибухав захватом. Дуче повільно підводив руку, і натовп завмирав, жадібно слу­хаючи кожне слово вождя. Зазвичай дуче не готував свої промови зазда­легідь. Він пам'ятав лише основні ідеї, а далі цілком покладався на імп­ровізацію та інтуїцію. Він, подібно до Цезаря, збурював уяву італійців грандіозними планами, міражем імперії та слави, великих досягнень і загального добробуту.

---

НАЙВІДОМІШІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ Б. МУССОЛІНІ

Демократія — це уряд, який дає або намагається дати народу ілю­зію того, що народ і є паном.

Я віддаю перевагу тому, щоб за мною було 50 тис. гвинтівок, а не 50 тис. голосів на виборах.

Соціалізм — ошуканство, комедія, фантом, шантаж.

Довіряти іншим добре, але не довіряти — значно краще.

Колесо історії обертається лише кров'ю.

Правда в тому, що люди втомилися від свободи.

Питання:

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Якими рисами був наділений Б. Муссоліні?

3) Яким було його ставлення до влади?

4) Опишіть, як впливали виступи дуче на натовп. Завдяки яким заходам він досягав бажаного ефекту? Чи сприяла така пове­дінка формуванню культу особи ,Б. Муссоліні?

5) Які ідеї Б. Муссоліні приваблювали італійців?

6) Використовуючи наведений уривок, найвідоміші висловлюван­ня дуче та додаткову літературу, складіть історичний портрет Б. Муссоліні. Дайте власну оцінку цій постаті.

ФАШИСТСЬКИЙ УСТРІЙ В ІТАЛІЇ

1 Із реформи політичного представництва

(17 травня 1928 р.)

Стаття 1. Кількість депутатів для всього Королівства встановлюєть­ся у 400 осіб. <...>

Стаття 2. Вибори депутатів відбуваються в такий спосіб:

а) представлення кандидатів у депутати організаціями, зазначеними у статтях 3 і 4;

b) призначення депутатів Великою національною радою фашизму;

с) схвалення депутатів виборцями.

Стаття 3. Право висування кандидатів у депутати належить насамперед офіційно визнаним національним конфедераціям профспі­лок. <..,>

Зазначені організації пропонують загальну кількість кандидатів, що перевищує вдвічі кількість депутатів, яких обирають.

Розподіл кількості кандидатів за різними конфедераціями встановлюється таблицею, доданою до чинного закону. <...>

Стаття 4. Крім того, висувати кандидатів у депутати мають право офіційно визнані організації виховного, культурного, освітнього, пропагандистського та благодійного характеру, які мають загальнонаціональне значення. <...>

Стаття 5. Секретаріат і Велика рада фашизму, після одержання про- Я позиції, створює загальний перелік кандидатів. <...>

---

Стаття 10. Право брати участь у виборах мають італійські громадяни старше 21 року та громадяни у віці від 18 до 21 року, які одружені та мають дітей, причому перші й другі повинні відповідати одній із таких умов;

а) сплачувати профспілкові внески відповідно до закону <...> чи бути адміністраторами або членами одного з товариств <...>;

b) сплачувати не менше 100 лір річного податку державі <,..>,•

с) одержувати стипендію, зарплату або пенсію або іншу постійну платню за рахунок бюджету держави <...>;

d) бути членами католицького кліру.

Питання:

1) Які статті наведеного документа, на вашу думку, свідчать про І ліквідацію'або обмеження демократичних свобод в Італії?

2) Коли виникла Велика рада фашизму? Якими були її повнова­ження?

3) Які зміни відбулися у виборчому законодавстві? Хто мав право брати участь у виборах?

4) Доведіть, що реформа 1928 р. була кроком на шляху знищення парламентаризму.

5) Чи можна вважати цю реформу одним із заходів фашизації країни? Свою думку аргументуйте.

ПРО НІМЕЧЧИНУ В ПЕРІОД ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Для нормалізації економічного розвитку Німеччини основну роль відіграли позитивні відносини з діловими колами Великої Британії, США та Франції. <...>

За період від 1924 до 1930 р. Німеччина одержала 63 млрд золо­тих марок. Основна частина кредитів була використана для структур­ної перебудови економіки, розвитку наукомістких галузей, енергети­ки, мережі комунікацій. Кредити склали приблизно 2/3 основного капіталу німецьких підприємств. Відбувалося інтенсивне зрощення німецького та американського, англійського капіталу, створювалися спільні компанії та банківські об'єднання. Німецький капітал напри­кінці 20-х рр. брав участь у 200 із 300 міжнародних монополій. <...> Уже до 1926 р. в Німеччині починається впевнене економічне підне­сення. У 1929 р. рівень виробництва досяг 117 % порівняно з 1913 р. За основними промисловими показниками Німеччина вийшла на друге-третє місце у світі.

Проте економічна стабілізація мала і зворотний бік. Країна потра| пила в сильну фінансову залежність, намітилося відхилення в бік галузей, що випускають засоби виробництва. Ринок споживчих товарів залишався ненасиченим. Складною була також соціальна ситуація. Рівень оподатковування в Німеччині середини 20-х рр. був найвищим у Європі (26 % від загального прибутку населення). Заробітна плата становила 60—70 % від довоєнного рівня. Навіть у період економічного піднесен. ня німецькі робітники одержували заробітну плату на 20 % меншу, ніж французькі, і на 40 % меншу, ніж англійські. При цьому робочий день на німецьких підприємствах знову збільшили до 10—12 годин. Високим залишався й рівень безробіття — від 3,5 до 19 млн осіб.

---

...За результатами виборів 1924 р. лідируючі позиції в рейхстазі зайняли центристські партії. Радикальні партії КПН і НСДАП також

утворили свої фракції (відповідно 45 і 14 місць), вони зробили ставку на парламентські форми діяльності, відмовившись від екстремістських дій.

Питання:

1) На чому ґрунтувалася нормалізація економічного життя Ні­меччини в роки Веймарської республіки?

2) Куди була спрямована основна частина іноземних кредитів?

3) Які структурні зміни відбулися в німецькій економіці в пері­од стабілізації?

4) Які проблеми залишалися невирішеними в Німеччині в зазна­чений період?

5) Які партії відігравали вирішальну роль у політичному житті Німеччини в період Веймарської республіки?

6) У чому ви вбачаєте слабкість Веймарської республіки?

7) Поміркуйте, які уроки можна винести з історії Веймарської республіки.

В. УЛЬБРІХТ ПРО ЛИСТОПАДОВУ РЕВОЛЮЦІЮ 1918 р. В НІМЕЧЧИНІ

Настанова на створення соціалістичної республіки, яку проголосив Карл Лібкнехт і за яку боровся авангард робітничого класу, була правильною. Але завоювати більшість робітничого класу для досягнення цієї мети можна лише в боротьбі за здійснення вимог, що містилися у звер- І ненні групи «Спартак» від 7 жовтня 1918 р. Характерним був саме збіг демократичних і антиімперіалістичних вимог, як, наприклад, покарання військових злочинців, експропріація військових концернів, соціалізація видобувної промисловості.

У ході революції з'ясувалося, що революційне повстання, яке почалося з усунення кайзерівського уряду та боротьби за негайне підписання миру, не змогло бути доведене до соціалістичної революції, оскільки опортуністична партія — німецька соціал-демократія — впливала на робітничий клас, <...> пішла на союз із магнатами вугілля і сталі та вояччиною і цим завадила подальшому розвитку Листопадової революції. Соціал-демократична партія Німеччини не хотіла й не могла остаточно розв'язати завдання революції.

...Більшість робітничого класу жила ілюзією, що соціалізм можная побудувати за допомогою Національних зборів і комісії із соціалізації, і Єдиною насправді провідною силою, локомотивом революційного руху були члени «Союзу Спартака» на чолі з Карлом Лібкнехтом і Розою Люксембург. <...>

---