Файл: Філософія.pdf

В історії філософії, у художній літературі відбито такі духовні цінності як порядність , гідність, честь, совість. Так, міфологічна література зображує носія цих якостей як людську істоту, що наділена незвичайними здібностями і силою. Герої-напівбоги, уособлення сили, посередники між людьми та богами.

Такими героями вважаються син Зевса і Алкмени - Геракл, син Посейдона та богині землі Геї велетень Антей, син Пелея та морської богині Фетіди - Ахілл та інші.

Взірцями порядності вважаються філософ Сократ, мудрець Солон та інші. Таким чином, людські цінності не є похідними від предметного світу. Людина,

на відміну від тварини, піднімається над природною необхідністю, і світ вічних цінностей стає мірилом її духовного буття. Універсум духовних цінностей не виводиться безпосередньо з конкретних умов існування людини, а є засобом його спрямування у відповідних напрямках.

3. Суспільна свідомість та й рівні

Гранично широким поняттям соціальної філософії є категорія "суспільна свідомість". Суспільна свідомість - це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій, які відбивають суспільне буття.

Подібно тому, що свідомість взагалі є відображенням матеріального буття, то суспільна свідомість є відбиттям суспільного буття. Але процес відображення суспільного буття у свідомості людей є досить складним і суперечливим.

У вирішенні проблеми співвідношення суспільної свідомості та суспільного буття слід подолати крайнощі ідеалізму і вульгарного матеріалізму. В ідеалістичних системах абсолютизується перетворююча роль свідомості. Але ідеалістичні системи поглядів не дають відповіді на такі, наприклад, запитання: чому за різних умов історичного розвитку суспільна свідомість набуває різного змісту? Чому одні і ті ж самі ідеї (політичні, правові, технічні, економічні) за різних об'єктивних умов реалізуються, а за інших ні?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно враховувати дію не тільки суспільної свідомості , а й дію суспільного буття.

Хибність вульгарного матеріалізму полягає в тому, що він не в змозі відповісти на інше запитання: чому за одних і тих самих об'єктивних умов у людей залишається можливість вибору? Чому в одних і тих самих обставинах одні люди творять нове, а інші його руйнують?

Щоб з'ясувати взаємодію суспільної свідомості і суспільного буття, слід врахувати ряд моментів.

По-перше, суспільна свідомість є адекватним відображенням суспільного буття. У даному аспекті саме об'єктивне суспільне буття визначає зміст суспільної свідомості. Демокріт, який жив у V ст. до нашої ери, не міг відкрити сучасну науку кібернетику. Для цього не було об'єктивних матеріальних умов буття.

По-друге, суспільна свідомість визначає хід суспільного буття. Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те суспільство йшло прогресивним шляхом, яке керувалося передовими ідеями, планами, програмами.

По-третє, суспільна свідомість у певних умовах абсолютно не залежить від суспільного буття. Люди, які дотримуються певних моральних або релігійних норм, можуть обрати смерть, але не порушити своїх переконань.

126

Структура суспільної свідомості зумовлюється структурою суспільного буття. За глибиною, повнотою та систематизованістю відображення суспільного буття суспільна свідомість поділяється на два рівні: буденну та теоретичну.

Буденна свідомість - це сукупність знань, почуттів, настроїв, що виникають у процесі повсякденного життя. Вона включає в себе емпіричні знання (народну медицину, прикмети, погоду тощо).

Крім емпіричних знань до буденного рівня свідомості належить суспільна психологія і народна художня творчість (народна музика, народні пісні, казки, легенди, анекдоти тощо). Що ж таке теоретична свідомість?

Теоретична свідомість - це система знань, ідей, теорій, що розкриває сутність буття. Теоретичний рівень суспільної свідомості включає в себе всі природничі науки (хімія, фізика, біологія, географія та інші), а також ідеологію. Ідеологія разом з суспільною психологією виступають дуже важливими

елементами суспільної свідомості.

Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів , почуттів, емоцій, настроїв, традицій, що виникають під впливом, безпосередніх умов життя людини. Це чуттєва сторона духовних цінностей людини. Вона відображає об'єктивну

дійсність, як правило, в стихійній, несистематизованій формі (пікетування, мітинги, страйки тощо).

Суспільна психологія в певних умовах може приймати форму масової

свідомості. Це широка сукупність поглядів, почуттів, настроїв, що охоплюють всі елементи соціальної структури суспільства. Існують масова політика, масова релігія, масова музика, масова пісня тощо.

Масовій свідомості протилежна спеціалізована свідомість. Спеціалізована

свідомість - це ідеї, теорії, погляди, концепції, що до певного часу відомі лише вузькому колу спеціалістів. Так, мистецтво авангардизму (Сальвадор Далі, Казимир Малевич та ін.) довгий час цінувалося лише вузьким колом спеціалістів.

Суспільна психологія суттєво впливає на формування ідеології.

Ідеологія - це система ідей, поглядів, теорій, що у логічно стрункій формі відображає соціально-економічні і духовні умови життя людей. Як свідома,

суспільна і діяльна істота людина завжди прагне теоретично обґрунтувати вибір мети свого життя і шлях її досягнення. Ідея шляху до мети потребує логічного визначення . А те, що робить будь-яку ідею логічно визначеною, постає як ідеологія. Інколи говорять, що ідеологія - це теоретично оздоблена мрія. Оскільки без мрії людина жити не може, то закономірним буде висновок, що людське буття без ідеології неможливе.

Ідеологія здатна проникати в усі сфери суспільного життя. Тому ми можемо виділити економічну, політичну, правову, моральну, педагогічну, релігійну та інші види ідеологій.

Економічна ідеологія - це система ідей, теорій, поглядів на відносини власності.

Політична ідеологія - теоретичне окреслення практичного шляху реалізації влади певної соціальної сили у суспільстві.

Правова ідеологія — логічно обґрунтована система ідей про взаємні обов'язки держави і громадян. Правова ідеологія вирішує питання прав і обов'язків людини, свободи слова, свободи совісті, власності, особистої недоторканності тощо.

127

Ідеологія моралі окреслюс. практичні шляхи захисту суспільства від морального розкладу.

Педагогічна ідеологія - система ідей із проблем освіти, соціалізації людини. Релігійна ідеологія торкається сфери потойбічного буття, вирішує проблему

суперечності між всемогутністю Божої волі та свободою волі особистості. Будь-яка ідеологія може бути прогресивною чи реакційною, конструктивною чи

деструктивною.

Слід відзначити, що найбільш впливовою з наведених видів є політична ідеологія. Адже політика, завдяки владі, охоплює усі сфери суспільного буття. Як особливе явище політична ідеологія може бути власністю держави і недержавних утворень, наприклад, політичних партій. Коли та чи інша політична партія, отримавши державну владу, починає використовувати політичну ідеологію

у суто власних інтересах, то починається процес ідеологізації суспільства.

Ідеологізація — це духовний процес, в результаті якого ідеологія певної соціальної сили починає проникати в усі сфери суспільного буття, знищуючи інші ідеологічні системи. А коли ідеологія починає панувати, то вона втрачає працездатність і приречена на загибель.

Таким чином, ідеологія здатна жити і постійно вдосконалюватися тільки у взаємодії, конкуренції з іншими видами ідеологій. Що стосується політичних ідеологій, то тільки та з них буде життєздатною, яка не тільки привабливо показує людям шлях до щастя, а й не менш вагомо підтверджується реальним сьогоденним життям більшості людей.

4. Форми та функції суспільної свідомості

Крім своїх рівнів суспільна свідомість містить у собі певні форми. Різноманітність форм суспільної свідомості обумовлюється багатьма чинниками.

По-перше, складністю суспільного буття. Основні сфери суспільного буття відбиваються відповідними формами суспільної свідомості.

По-друге, способом відображення суспільного буття. Один і той самий об'єкт людина намагається пізнати з різних сторін. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати в моральному, правовому, політичному, естетичному і навіть у релігійному аспектах.

Кожна з форм суспільної свідомості виникає як наслідок суспільних потреб. Так, мораль і мистецтво виникли разом із появою суспільства. Політична та правова свідомість виникають тоді, коли з'являється держава. У наслідок певних потреб виникає наука як форма суспільної свідомості.

Яка ж специфіка основних форм суспільної свідомості ?

Політична свідомість — це відображення політичних відносин. Вона є сукупністю ідей, концепцій, поглядів, політичних установок, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси певних соціальних спільностей (класів, політичних партій, націй, держав).

Суттєву роль у .життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість.

Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і зберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Правова свідомість - це сукупність ідей, теорій, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

128

Із правосвідомістю тісно пов'язана моральна свідомість. Мораль — сукупність

історично обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей. Моральні норми - це вимоги і заборони, яких повинна дотримуватись людина.

На відміну від правових норм, корми моралі не закріплені в юридичних законах. Вони спираються на силу громадської думки, виховання, традиції тощо. Структурно мораль включає такі компоненти, як моральна свідомість, моральні відносини і моральна практика. Основним компонентом моралі є голос совісті. Не міркування щодо вигоди, не страх, а саме совість визначає моральність чи аморальність того чи іншого вчинку.

Загальнолюдська суть моралі була висловлена ще в "золотому правилі" давнього мудреця Конфуція : "Ніколи не роби іншому такого, чого ти не хотів би, щоб це зробили тобі". Основними загальнолюдськими нормами моралі вважаються шанування людського життя і гідності, шанування іншого способу життя, доброзичливе ставлення до людей, чесність, працелюбність, дбайливе ставлення до тварин, до природи тощо.

Моральна свідомість існує у вигляді духовних цінностей як уявлень про добро, честь, віру, надію, любов; норм, що виражені у кодексах, заповідях, прислів'ях, а також у вигляді знань, що розкривають та обґрунтовують ці норми та цінності.

Естетична свідомість - це відображення об'єктивної дійсності у художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає світ у формі образів, що викликають емоційну реакцію.

Естетичний образ будується за законами і виступає основною формою естетичної свідомості. Естетичний образ формує певний життєвий настрій.

Взірцем естетичної досконалості, що формується в процесі освоєння дійсності за законами краси, є естетичний ідеал. Як всеосяжне мірило естетичного відношення людини до дійсності, ідеал стає найвищим критерієм оцінки предметів і явищ чи прекрасних, чи потворних.

Прекрасним називають таке поєднання певних частин у ціле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним. Воно характеризує явища, які воло діють-вищою духовною цінністю.

Протилежним поняттю "прекрасне" є поняття "потворне" як почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести відразу.

Ключовою цінністю естетичної свідомості визначають красу як символічне чуттєво-емоційне вираження відповідності реальності певному ідеалу.

Краса (гармонія) завжди визнавалася благом. Але різні епохи, різні цивілізації мають різні канони краси. Здатність виявляти красу виховувалась через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Так, за допомогою сформованого почуття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, кольорів у картину тощо людина набуває здатності викликати у себе певні емоції (суму, веселого настрою, внутрішнього піднесення та ін.).

Історична відносність почуттів прекрасного і потворного наочно виявляється у примхах моди, взаємозаперечних ідеалах краси різних епох та цивілізацій. Наприклад, серед деяких африканських народів існують ідеали жіночої краси, згідно яких жінка стає красунею лише за умови, що вона має не менше 160 кілограмів ваги. А перша красуня племені сягає близько 240 кілограмів.

129

Отже, прекрасне для людини є джерелом естетичної насолоди, радості від створення гармонії, у який кожна складова частина перебуває на необхідному місці. Без цієї гармонії порушується цілісність предмета чи явища, виявляється його неповнота, незавершеність.

Важливе місце в духовному житті людини і суспільстві посідає релігія та релігійна свідомість.

Релігійна свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій пов'язаних з вірою в надприродне.

За різноманітними проявами буття релігія бачить їх творця — бога.

-У християн — Трійцю.

-В іудаїзмі — Ягве.

-В ісламі - Аллаха.

-В індуїзмі - Брахму, Вішну, Шиву. Як і наука, релігійна свідомість охоплює увесь світ. Як і мораль, вона оцінює людські стосунки. Як і мистецтво, релігія охоплює світ естетичного.

Суспільна свідомість виконує різноманітні функції, які не можна звести лише до відображення суспільного буття. Відомо, що свідомість не лише відображає світ, а й творить його. Тому суспільну свідомість ми можемо розглядати як поліфункціональний феномен.

Кожна з форм суспільної свідомості виконує пізнавальну функцію. Так, моральна свідомість пізнає світ через призму добра і зла, естетична - за допомогою художніх образів, релігійна - через одкровення Боже.

Прогностична функція формує уявлення про майбутнє. Так, економічна свідомість створює прогнози економічного буття тих чи інших держав, націй і суспільства в цілому. Релігійна свідомість сформувала уявлення про потойбічний світ, в який переселяються померлі, обґрунтовує ідею кінця світу тощо.

Основою формування суспільної свідомості є спілкування разом із людською діяльністю. Тому однією з найважливіших функцій суспільної свідомості є комунікативна функція. Засобами комунікації є усне і друковане слово, міміка, жести, символи тощо.

Пізнаючи і перетворюючи дійсність, люди об'єднуються навколо тих чи інших політичних, моральних, релігійних та інших ідей, поглядів, переконань, створюють відповідні соціальні спільності. У даному випадку суспільна свідомість виконує

інтегративну функцію.

Суспільна свідомість виконує функцію ціннісної орієнтації поведінки людини

всоціумі. Так, мораль орієнтує людину в межах цінностей, що характеризують добро і зло, справедливість і несправедливість. Естетична свідомість забезпечує ціннісну орієнтацію в межах суперечностей прекрасного і потворного. Наука як суспільна свідомість формує орієнтації, об'єднані прагненням до істини.

Регулятивна функція суспільної свідомості вибудовує правила поведінки людини в суспільстві. Правова свідомість ґрунтує свої регулятивні норми на розумі, мораль і мистецтво більше апелюють до почуття, найвищім виявом якого є совість, а релігія спирається переважно на віру.

Жодна з названих функцій не може бути здійснена без переведення ідей, теорій, норм, символів, знаків тощо у внутрішній світ особистості. Ідея має бути усвідомленою, сприйнятою людиною. Тому суспільна свідомість виконує функцію

130