Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

а. радіоактивного́ джерела́ (рос.

активность радиоактивного источника; англ. radioactive source activity) – число радіоактивних розпадів за одиницю часу. Одиниця активності радіоактивного джерела у системі СІ – Беккерель – 1 розпад за 1 секунду. Позасистемна одиниця

Кюрі (Кі) дорівнює 3,7×1010 Бк (див. та-

кож радіометрія́ ).

а. сонячна́ (рос. активность солнечная; англ. solar activity) – сукупність нестаціонарних явищ на Сонці, таких як сонячні плями, факели, флокули, хромосферні спалахи, протуберанці, збурені області в сонячній короні, спорадичне радіовипромінювання Сонця, тимчасове збільшення інтенсивності випромінювання в ультрафіолетовій і рентгенівській областях спектру, зростання корпускулярного випромінювання (див. також радіація́ сонячна́ ) і т.п. Ці явища тісно пов'язані між собою і зазвичай з'являються разом у деякій активній ділянці Сонця.

АКТИНІД́И, -ів, мн (рос. актиниды; англ. actinoids) – те саме, що актиноїди́ .

АКТИ́НІЙ, -ю (рос. актиний; англ. actinium; від грец. ακτίνα – промінь, блискотіння, сяйво; лат. Actinium), Ac – радіоактивний хімічний елемент III групи періодичної системи елементів, атомний номер 89, перший з елементів родини актиноїдів. Вільний а. – срібля- сто-білий метал із гранецентрованою кубічною решіткою. Найдовше існує ізотоп

(Т1/2 = 21,773 років).

АКТИНО́ЇДИ, -ів, мн (рос. актиноиды; англ. actinoids; від актиній і грец. είδος

– вид) – родина радіоактивних хімічних елементів з ат. номерами 90 – 103, розташованих у 7 періоді, III групі періодичної системи. А. Th, Pa, U зустрічаються в природі, інші – синтезовані в 1940 – 1963. Гіпотеза про існування родини а. належить Г.Т. Сіборгу [G.T. Seaborg, 1942].

11

АКУМУЛЯ́ТОР, -а (рос. аккумулятор; англ. accumulator) – букв. нагромаджувач,накопичувач.

а. електричний́ (рос. аккумулятор

электрический; англ. electric(al) accumulator, electric(al) cell) – хімічне джерело струму багаторазової (зворотливої) дії.

АКУСТИКА́ (рос. акустика; англ. acoustics) – галузь фізики, в якій досліджуються пружні коливання і хвилі від найнижчих частот (умовно від 0 Гц) до гранично високих (1012 – 1013 Гц), процеси їхнього збудження і поширення, взаємодія їх із речовиною і різноманітні застосування (див. також ультразвуќ ).

а. архітектурна́ [акустика́ примі́- щень] (рос. акустика архитектурная, акустика помещений; англ. architecture acoustics) – область акустики, в якій вивчаються закономірності поширення звукових хвиль у приміщеннях з метою створення прийомів і методів проєктування аудиторій і залів різноманітного призначення, які забезпечують умови гарної чутності мовлення і музики. Для досягнення високої акустичної якості концертних залів важливе значення має ступінь дифузності звукового поля. Акустичні якості музичних залів оцінюються за такими критеріями: виразність (ясність), просторовість, гучність, тембр музичного звучання.

а. атмосферна́ (рос. акустика атмосферная; англ. atmospheric acoustics) – розділ акустики, у якому вивчаються процеси генерації і поширення звуку в реальній атмосфері, а також акустичні методи дослідження атмосфери. Можна вважати, що а. а. виникла наприкінці 17 ст., але справжнього розвитку набула в 20 ст., після появи електроакустики та електроніки.

а. біологічна́ (рос. акустика биологическая; англ. biological acoustics) – наука про випромінювання та сприйняття звуку біологічними об'єктами. Фізичні

характеристики звуків у різних тварин надзвичайно різноманітні: від інфразвукових частот (нижче 16 Гц) у деяких зубатих китів до ультразвукових (до 100 кГц і більше) у кажанів і дельфінів. При аналізі випромінювання виявляють фізичні механізми біологічних джерел звуку, способи формування акустичних сигналів і поля, фізичні характеристики визнаків (частотний і динамічний діапазони, наявність модуляцій і т.п.). При аналізі сприйняття встановлюють пороги чутності, частотний та динамічний діапазони сигналів, що сприймаються, пороги сприйняття модуляцій і т.п.).

а. геометрична́ (рос. акустика геометрическая; англ. geometrical acoustics)

– спрощена теорія поширення звуку, яка нехтує дифракційними явищами (див. також дифракція́ хвиль, дифракція́ звуку́ ). У ній звукове поле представляють променевою картиною, що не залежить від довжини хвилі, і вважають, що звукова енергія поширюється уздовж кожної променевої трубки незалежно від інших променів; це дає обернену пропорційність між густиною потоку енергії уздовж променя і площею поперечного перерізу променевої трубки. В однорідних середовищах промені – прямі лінії, у неоднорідних вони викривлюються (див. також рефракція́ звуку́ ). З математичної точки зору а. г. є граничним випадком хвильової теорії поширення звуку при прямуванні довжини хвилі до нуля, і в цьому відношенні вона аналогічна геометричній оптиці у теорії поширення світла.

а. молекулярна́ (рос. акустика молекулярная; англ. molecular acoustics) – розділ фіз. акустики, у якому структура і властивості речовини та кінетика молекулярних процесів досліджуються акустичними методами. Основні методи а. м.– вимірювання швидкості звуку та коефіцієнта поглинання звуку в залежності від різних фізичних параметрів: частоти

12

звукової хвилі, температури, тиску, магнітного поля та ін. величин.

а. музична́ (рос. акустика музыкальная; англ. music acoustics) – розділ акустики, що поєднує дві групи питань, одна з яких належить до збудження звуків, що застосовуються у музиці, а інша – до звуковисотної структури музики.

а. нелінійна́ (рос. акустика нелинейная; англ. nonlinear acoustics) – область акустики, в якій вивчаються явища в звукових полях великої інтенсивності і взаємодія звукових хвиль зі збуреннями іншої природи (гідродинамічними, тепловими, електромагнітними і т.д.). Займає проміжне місце між лінійною теорією звуку та теорією ударних хвиль.

а. приміщень́ (рос. акустика помещений; англ. architecture acoustics) – те саме, що акустика́ архітектурна́ .

а. променева́ (рос. акустика лучевая; англ. beam acoustics) – див. акустика́ геометрична́ .

а. рухомих́ середовищ́ (рос. акустика движущихся сред; англ. acoustics of moving media) – розділ акустики, в якому вивчаються звукові явища при русі середовища або джерел і приймачів звуку (див. також конус́ Маха,́ ефект́ Доппле́ - ра, рефракція́ звуку,́ аероакустика́ ).

а. фізіологічна́ (рос. акустика физиологическая; англ. physiological acoustics)

– розділ акустики, який вивчає будову та функції звукосприймальної та звуковипромінювальної систем людини і тварин. А. ф. використовує як фізичні методи – дослідження біомеханіки і властивостей вуха – так і фізіологічні, зокрема вироблення умовних реакцій на звук (психологічна акустика), мовний звіт про чутні звуки, реєстрацію біоелектричних по-

тенціалів.

АКУСТОЕЛЕКТРОНІКА́ (рос.

акустоэлектроника; англ. acoustoelectronics) – розділ акустики на стику акустики твердого тіла, фізики

напівпровідників і радіоелектроніки. А. займається дослідженням принципів побудови УЗ пристроїв для перетворення й обробки радіосигналів.

АКУСТООПТИКА́ (рос.

акустооптика; англ. acoustooptics) – примежова область між фізикою і технікою, у якій вивчається взаємодія електромагнітних хвиль зі звуковими і розробляються основи застосування цих явищ у техніці. Взаємодія світла зі звуком використовується в сучасній оптиці, оптоелектроніці, лазерній техніці для керування когерентним світловим випромінюванням (див. також взає-

модія́ акустоелектронна,́ оптика́ нелінійна,́ фотопружність,́ модуляція́ коливань́ ).

АКЦЕ́ПТОР, -а (рос. акцептор; англ. acceptor) – те саме, що домішка́ акце- ́ пторна.

А́ЛГЕБРА (рос. алгебра; англ. algebra).

а. струмів́ (рос. алгебра токов; англ. algebra of currents) – система перестановних співвідношень між компонентами різних локальних струмів у той же момент часу. А. с. сформульована як евристичне твердження М. Гелл-Манном [M. Gell-Mann, 1960] ще до появи сучасних кваркових теорій і залишається найнадійнішим способом для опису взаємодії адронів при низьких енергіях.

а. векторна́ (рос. алгебра векторная;

англ. vector algebra) – розділ математики, в якому вивчаються найпростіші операції над 3-вимірними векторами. Вектор – напрямлений відрізок а, що характеризується довжиною (модулем) а = | а | і напрямком. Числення, що дозволяє оперувати геометричними величинами за правилами алгебри, виникло в 19 ст. і було остаточно оформлене в роботах В.Р. Гамільтона [W.R. Hamilton] і Дж.В. Гіббса [J.W. Gibbs].

13

а. Грассмана́ (рос. алгебра Грассмана; англ. Grassmann algebra) – алгебра, породжена антикомутувальними тві-

рними q1, q2, …, qn, тобто сукупність можливих лінійних комбінацій з добутків твірних qi, у яких усі співмножники різні,

qi qk + qkqi = 0, і, зокрема, qk2 = 0 при будь-

якому k. Розмірність а. Г. як лінійного простору дорівнює 2n, базис складається з 2n одночленів. На випадок грассманових змінних узагальнюється ряд понять звичайного аналізу, зокрема диференціювання та інтегрування.

а. Кліффорда́ [алгебра́ спінорна́ ] (рос. алгебра Клиффорда, алгебра спинорная; англ. Clifford algebra, spinor algebra) – асоціативна алгебра Кn із n твірними k1, …, kn, тобто сукупність лінійних комбінацій з добутків ki, причому виконуються співвід-

ношення: kikj + kjki ={ki, kj} = 0 при i ¹ j, ki2 = 1. А. К. Кn має скінченну розмірність 2n і зв'язана з представленням спінорної групи Spin(n) – дволистної накривальної ортогональної групи SО(n). А. К. тісно пов'язана з алгеброю Грассмана.

а. Лі (рос. алгебра Ли; англ. Lee algebra) – векторний простір, на якому визначена операція комутування. Для елементів алгебри визначені лінійні операції – додавання і множення на число. Операція комутування зіставляє будь-які два

елементи алгебри X, Y Î А з третім елементом

[X, Y] Î А. Ця операція є б і л і н і й н о ю

(тобто лінійною за кожним аргументом), а н т и с и м е т р и ч н о ю [Y, X] = – [X, Y]

observables) – множина спостережуваних фізичної системи, яка наділена структурою алгебри над полем компле-

ксних чисел. Спостережуваною називають будь-яку фізичну величину, значення якої можна знайти експериментально. Дві спостережувані однієї системи називаються сумісними (несумісними) між собою, якщо вони допускають (не допускають) одночасне і незалежне вимірювання. У класичних системах усі спостережувані сумісні. Для релятивістських квантових систем дві спостережувані сумісні, якщо вони належать до областей М, розділених просторовоподібним інтервалом. Спостережувана, яка локалізована в обмеженій області М і підкоряється принципу

вістських квантових систем усі спостережувані локальні.

АЛКОГО́ЛI, -ів, мн. (рос. алкоголи; англ. alcohols) – те саме, що спирти.́

АЛКОМА́КС, -у (рос. алкомакс;

англ. alcomax) – група висококоерцитивних магнітноанізотропних сплавів для постійних магнітів, що містять Fe, Co, Ni, Al, Cu, іноді з невеликими добавками Ti та Nb. Сплави а. близькі за складом, структурою та властивостями до сплавів алніко, магніко.

АЛМА́З, -у (рос. алмаз; англ. diamond; тюрк. алмас, від грец. αλμας – незламний) – алотропна модифікація вуглецю, кристалічна решітка якої належить до кубічної сингонії. А. стабільний при високих тисках і метастабільний при нормальних умовах. Теплопровідність а.

800 – 1260 Вт/(м×К), питомий електричний

опір – 108 – 1010 Ом×см. Кристал а., що має мінімальну кількість домішок (алмаз "чистої води"), прозорий для випромінювання у видимій частині спектру і зустрічається рідко. Найчастіше а. забарвлені в різні кольори – від жовтого до сірого та чорного. Синтетичні а. зазвичай зелені. Введення домішок у звичайну шихту дозволяє змінювати колір синтетичних а.

14

А́ЛНІ́(рос. ални; англ. alni) – висококоерцитивні сплави для постійних магнітів на основі систем Fe – Ni – Al, близькі за складом до Fe2NiAl.

АЛОТРОПІЯ́ (рос. аллотропия;

англ. allotropy) – існування одного й того ж хімічного елементу у вигляді двох або кількох простих речовин, які різні за будовою і властивостями, – так званих алотропних модифікацій. А. зумовлена або утворенням різних кристалічних форм, тоді а. – частинний випадок поліморфізму (напр., графіт і алмаз), або різною кількістю атомів хімічного елементу в молекулі простої речовини (напр., кисень О2 та озон О3).

АЛСІФ́ Е́Р, -у [сендаст́ ] (рос. алсифер, сендаст; англ. alsifer, sendust) – сплави системи Al – Si – Fe, які характеризуються високим значенням магнітної проникності та застосовуються як магнітном'які матеріали. Сплав а. оптимального складу, що містить 9,6 % Si, 5,4 % Al, решта Fe, має близькі до нуля значення констант магнітної анізотропії та магнітострикції, що й зумовлює його високу магнітну проникність.

АЛЬБЕДО́ (рос. альбедо; англ. albedo; від пізньолат. albedo – білість) – величина, що характеризує розсіювальну або відбивальну спроможність поверхонь або космічних тіл. А. – відношення потоку відбитого (розсіяного) випромінювання до потоку надхідного випромінювання. В астрофізиці використовують поняття геометричного а., сферичного а. Поняття а. може застосовуватися для всього спектрального діапазону (радіометричне а.).

а. нейтронів́ (рос. альбедо нейтронов;

англ. neutron albedo) – імовірність відбивання нейтронів у результаті багаторазового розсіювання в середовищі. Поняттям "а. н." користуються в теорії дифузії нейтронів (див. також уповільнення́ нейтронів́ ).

АЛЬБЕДО́МЕТР, -а (рос. альбедометр; англ. albedometer) – фотометричний прилад для вимірювання плоского альбедо різних речовин та матеріалів. У лабораторному варіанті прилада реалізований принцип інтегрувального кульового фотометра.

АЛЬДЕГІД́И, -ів, мн. (рос. альдегиды; англ. aldehydes) – клас органічних сполук, які характеризуються наявністю альдегідної групи H–C=O. Карбонільна група >C=O, яка входить до складу альдегідної групи, наявна і в інших класах органічних сполук, проте хімічні властивості карбонільної групи кожного класу сполук мають істотні відмінності. Карбонільна група а. має найбільшу реакційну спроможність. Найпростіші а. – мурашиний а., або формальдегід, та оцтовий а., або ацетальдегід.

АЛЬФАТРОН́ , -а (рос. альфатрон; англ. alphatron) – те саме, що манометр́ радіоактивний́ іонізаційний́ .

АЛЮМІНІЙ́ , -ю (рос. алюминий;

англ. аlumіnіum), Al – хімічний елемент III групи періодичної системи елементів, ат. номер 13, ат. маса 26,98154. Природний а. має один стабільний ізотоп 28Al. Сріблясто-білий пластичний метал, відносно високої хімічної активності, з киснем утворює оксидну плівку. Чистий а. має високий коефіцієнт відбивання. А. застосовується як електропровідник.

Температура плавлення 660,1°С. Кристалі-

чна решітка кубічна гранецентрована. Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 3 s2 p1.

АЛЮМОСИЛІКА́ТИ, -ів, мн. (рос.

алюмосиликаты; англ. alumosilicates) – група широко розповсюджених мінералів, які являють собою кремнеземисті сполуки. До а. належать усі так звані каркасні силікати, які охоплюють найважливіші породоутворювальні мінерали, – польові

15

шпати (ортоклаз, альбіт, анортит та ін. плагіоклази), нефелін та ін. До складу цих а. часто входить вода (група цеолітів), групи NaCl, CaCO3, Na2SO4 та ін. До а. належать також частково силікати листової структури (напр., слюди, хлорити, хлоритоїди), стрічкової (рогова оманка), ланцюжкової (авгіт) та кільцевої структури (кордієрит, лужні берили).

АМЕРИ́ЦІЙ, -ю (рос. америций; англ. americium; від слова "Америка", за місцем відкриття; лат. Americum), Am – радіоактивний хімічний елемент родини актиноїдів, ат. номер 95. Отриманий штучно при опроміненні урану та плутонію тепловими нейтронами. Найдовше існує ізотоп 243Am (Т1/2 = 7370 років). Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 5 f 7 6s2 p6 7s2. А. – сріблястий метал,

температура плавлення 1180°С.

АМПЕ́Р, -а (рос. Ампер; англ.

Ampere, за іменем французького фізика А. Ампера [А.М. Ampère], 1775 – 1836), А – одиниця величини електричного струму СІ, що дорівнює незмінній величині струму, який при проходженні двома паралельними прямолінійними провідниками нехтовно малої площі колового поперечного перерізу і нескінченної довжини, розташованими у вакуумі на відстані 1 м один від одного, спричинив би на кожній ділянці провідника довжиною 1 м силу взаємодії, що дорівнює 2·10−7 Н.

вольт-ампер́ реактивний́ (рос. вольт-ампер реактивный; англ. reactive volt-ampere) – див. вар.

АМПЕРМЕ́ТР, -а (рос. амперметр;

англ. ampermeter) – прилад для вимірювання величини електричного струму, який вмикається послідовно в коло цього струму. Залежно від величин номінальних струмів, називається також кіло-, мілі-, мікроамперметром.