Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

АМПЛІДИ́Н, -а (рос. амплидин;

англ. amplidyne) – те саме, що підсилю́ - вач електромашинний́ .

АМПЛІТУ́ДА (рос. амплитуда; англ. amplitude) – величина, розмах.

а. імовірності́ (а. ймовірності́ ) в к в а н т о в і й м е х а н і ц і (рос. амплитуда вероятности в к в а н т о в о й м е - х а н и к е ; англ. probability amplitude i n q u a n t u m m e c h a n i c s ) – те саме, що

функція́ хвильова. ́ а. коливань́ (рос. амплитуда коле-

баний; англ. amplitude of oscillations; від лат. amplitudo – величина) – найбільше відхилення коливної величини від середнього положення чи від деякого значення, умовно прийнятого за нульове.

а. процесу́ (рос. амплитуда процесса; англ. amplitude of process) – комплексна величина, квадрат модуля якої визначає ймовірність даного процесу (чи його переріз). Описує перехід між станами, що задаються векторами станів у моменти

ча-су t → – ∞ і t → + ∞, де взаємодія вва-

жається вимкненою (див. також гіпотеза́ адіабатична́ ). Сукупність а. п. утворюють

S-матрицю.

а. розсіяння́ (рос. амплитуда рассеяния; англ. scattering amplitude) – квантовомеханічна амплітуда переходу між двома станами системи в неперервному спектрі. Один з цих станів від-

повідає початковому (tі → – ∞), інший – кінцевому (tf → + ∞) моментам часу.

А. р. є матричним елементом матриці (оператора) розсіяння Т.

АМФОТЕ́РНІСТЬ, -ості (рос. амфо-

терность; англ. amphoterity) – здатність окисів та гідроокисів в залежності від умов проявляти то кислотні, то основні властивості. Речовини, які проявляють а.,

16

називаються амфотерними, напр., Zn(OH)2, Al(OH)3.

АНА́ЛІЗ, -у (рос. анализ; англ. analysis) – букв. розбір, розклад.

а. активаційний́ (рос. анализ активационный; англ. activation analysis) – метод визначення складу речовини, який базується на активації атомних ядер і дослідженні радіоактивного випромінювання, що виникає внаслідок зміни нуклонного складу або енергетичного стану ядер. Активаційний а. – набільш поширений фізичний метод визначення складу речовини. Д. Хевeшi [G. Hevesy] та Г. Левi [G. Levi], 1936.

а. векторний́ (рос анализ векторный; англ. vector analysis) – розділ математики, у якому вивчаються скалярні та векторні поля і різноманітні операції над ними. Скалярне поле ставить у відповідність кожній точці (3-вимірно-

го) простору якесь (дійсне) число ϕ =

ϕ(r), а векторне поле – деякий вектор a =

a (r).

а. газовий́ о́птико-акустичний́ (рос. анализ газовый оптико-акустический.; англ. optical acoustic gas analysis) – метод, який базується на вибірковому поглинанні інфрачервоної радіації в селективному оптико-акустичному приймачі. Чутливість методу оцінюється значенням величини порядку 10–8 %. Метод розроблений М.Л. Вейнгеровим, 1938.

а. даних́ (рос. анализ данных; англ. data analysis) – дисципліна, присвячена побудові та дослідженню процедур, що здійснюють перетворення від "початкових даних" до "результату". Раніше замість терміна а. д. використовувався термін обробка результатів спостережень (вимірювань). Математичним апаратом а. д. є м а т е м а т и ч н а с т а т и с т и к а .

а. дисперсійний́ (рос. анализ дисперсионный; англ. dispersion analysis) – сукупність методів вимірювання дисперсності – розмірів частинок дисперсної

фази, питомої поверхні розділу фаз дисперсних систем.

с т а т и с т и к е ]; англ. dispersion analysis

[ i n s t a t i s t i c s ]) – статистичний метод виявлення тих факторів, які чинять найсуттєвіший вплив на властивості досліджуваного явища. Застосовується в медицині для аналізу ефективності препаратів, для виявлення похибок вимірювань, порівняння різних методів аналізу речовин тощо.

а. електроннографічний́ (рос. анализ электроннографический; англ. electron diffraction investigation, electron diffraction analysis) – те саме, що електроногра́фія.

а. звуку́ (рос. анализ звука; англ. sound analysis) – розклад складного звукового сигналу на ряд простих складових. Найчастіше застосовуються частотний і часовий а. з. При частотному а. з. звуковий визнак подається сумою синусоїдних складових, які характеризуються частотою, фазою і амплітудою. При часовому а. з. сигнал подається сумою коротких імпульсів, які характеризуються часом появи й амплітудою. Методи часового а. з. лежать в основі принципу дії гідролокаторів і лунолотів.

а. люмінесцентний́ (рос. анализ люминесцентный; англ. luminescence analysis) – методи дослідження об'єктів, при яких реєструється або власне свічення досліджуваного об'єкта, або свічення

спеціальних люмінофорів, якими обробляється об'єкт. Цей аналіз включає в себе якісний і кількісний х і м і ч н и й а. л., при якому виявляють присутність або визначають вміст певних речовин у суміші, і с о р т о в и й а. л., що дозволяє розділяти об'єкти за наявністю або відсутністю люмінесценції.

а. магнітоструктурний́ (рос. анализ магнитоструктурный; англ. magnetic structure analysis) – аналіз, заснований на використанні зв'язку між основними ха-

17

рактеристиками феромагнітного матері-

алу та його структурою. Найважливіше застосування цього виду аналізу – визначення структури і механічних властивостей сталі та чавуну після термічної

обробки.

а. мас-спектра́льний(рос. анализ масс-спектральный; англ. mass-spectral analysis) – те саме, що мас-спектро- скопія́.

а. нейтронноактиваційний́ (рос.

при якому необхідне число спостережень не фіксується заздалегідь, а визначається в процесі самої перевірки.

а. регресійний́ (рос. анализ регрессионный; англ. regression analysis) – розділ математичної статистики, присвячений методам аналізу залежності однієї фізичної величини (y) від іншої (x).

а. рентгеноспектральний́ [аналіз́ спектральний́ рентгенівський́ ] (рос

анализ рентгеноспектральный, анализ спектральный рентгеновский; англ. X- ray spectrum analysis, Roentgen spectrum analysis) – елементний аналіз речовини за його рентгенівським спектром. Якісний а. р. виконують за спектральним положенням ліній характеристичного спектру випромінювання досліджуваного зразка; його основа – закон Мозлі. Кількісний а. р. здійснюють за інтенсивностями цих ліній.

а. рентгеноструктурний́ (рос. анализ рентгеноструктурный; англ. X-ray structure analysis, Roentgen structure analysis, X-ray diffraction analysis,

Roentgen diffraction structure analysis) – див. аналіз́ структурний́ рентгенівський́ .

а. розмірностей́ (рос. анализ размерностей; англ. dimension(ality) analysis)

– метод установлення зв'язку між фізичними величинами, істотними для досліджуваного явища, який базується на розгляді розмірностей одиниць цих величин. В основі а. р. лежить вимога: рівняння, що виражає шуканий зв'язок, має залишатися справедливим при будь-якій зміні одиниць величин, які в нього входять.

а. спектральний́ (рос. анализ спектральный; англ. spectrum analysis, spectral analysis, frequency(-domain) analysis, spectrum estimation, spectral estimation) – фізичний метод визначення якісного і кількісного складу речовини на основі дослідження його спектрів. Розрізняють емісійний а. с. (за спектрами випромінювання), абсорбційний а. с. (за спектрами поглинання), люмінесцентний а. с., а. с. за спектрами комбінаційного розсіяння, рентгенівський а. с.

а. спектральний́ молекулярний́ (рос. анализ спектральный молекулярный; англ. molecular spectrum analysis) – сукупність методів визначення сполук складних (головним чином органічних) сумішей за їхніми молекулярними спектрами. Основні завдання а. с. м. – визначення індивідуальності компонентів, що входять до складу суміші, та вмісту їх у суміші.

а. спектральний́ рентгенівський́ (рос. анализ спектральный рент-

геновский; англ. X-ray spectrum analysis, Roentgen spectrum analysis) – див. аналіз́ рентгеноспектральний́

а. структурний́ (рос. анализ структурный; англ. structural analysis) – визначення будови речовини: атомного або молекулярного складу, просторового розташування атомів, розподілу електронної густини тощо.

а. структурний́ рентгенівський́ [ана́- ліз рентгеноструктурний́ ] (рос. анализ структурный рентгеновский [анализ рентгеноструктурный]; англ. X-ray

18

structure analysis, Roentgen structure analysis, X-ray diffraction analysis, Roentgen diffraction structure analysis) – методи дослідження атомної будови речовини за розподілом у просторі та за інтенсивностями розсіяного на аналізованому об'єкті рентгенівського випромінювання.

а. тепловий́ (рос. анализ тепловой; англ. thermal analysis) – те саме, що ана́- ліз термічний́ .

а. термічний́ [аналіз́ теплови́й] (рос. анализ термический, анализ тепловой; англ. thermal analysis) – дослідження перетворень речовини у процесі її нагрівання або охолодження. Методами а. т. визначають температури фазових перетворень, будують діаграми стану, визначають фазовий склад сумішей, чистоту речовин тощо. А. т. проводять зняттям кривих нагрівання і охолодження – залежностей температури зразка від часу.

а. фазовий́ (рос. анализ фазовый;

англ. phase analysis) – метод обробки експериментальних даних, який застосовується при аналізі зіткнень частинок і який дозволяє визначати фазові параметри з експериментальних даних про взаємодію частинок. Такий аналіз застосовують, наприклад, при вивченні сильних взаємодій, зокрема для відновлення матриці розсіяння з експерименту.

а. фізико́ -хімічний́ (рос. анализ физи- ко-химический; англ. physicochemical analysis, physico-chemical analysis, physical-chemical analysis, physical and chemical analysis) – дослідження співвідношень між фізичними властивостями системи і її складом (а також іншими параметрами стану, які визначають рівновагу фізико-хімічних систем), що призводить до систематики фаз і визначення числа та складу хімічних сполук, які утворюються в системі.

АНАЛІЗА́ТОР, -а (рос. анализатор;

англ. analyzer) – букв. досліджувач, розкладач.

а. амплітудний́ [аналізатор́ амплітуд́] (рос. анализатор амплитудный, анализатор амплитуд; англ. amplitude analyzer, height analyzer) – прилад ядерної електроніки, призначений для дослідження розподілу за амплітудою імпульсів, що приходять від електронних детекторів частинок.

а. амплітуд́ (рос. анализатор амплитуд; англ. amplitude analyzer, height analyzer) – див. аналіза́тор ампліту́- дний.

а. спектру́ (рос. анализатор спектра; англ. spectrum analyzer) – пристрій для одержання спектрів фізичних процесів. Таким аналізатором може слугувати будь-який прилад, поведінка якого залежить від частоти впливу. В основі дії подібних приладів лежить одне з явищ: 1) інтерференція; 2) залам при наявності дисперсії фазової швидкості; 3) резонанс. А. с. дозволяє визначати амплітуду й частоту спектральних компонент, що входять до складу аналізованого процесу. Найважливіша характеристика а. с. – роздільність (роздільна спро-можність): найменший інтервал ∆f частот

між двома спектральними лініями, які ще розділяються аналізатором.

мас-аналізатор́ (рос. масс-анали- затор; англ. mass analyzer) – пристрій для просторового або тимчасового розділення йонів з різними відношеннями маси до заряду. Один з основних елементів мас-спектрометра.

АНАЛІЗА́ТОР, -а в о п т и ц і (рос.

анализатор в о п т и к е ; англ. аnalyzer i n o p t i c s ) – поляризатор, призначений для визначення стану поляризації світла (ступеня поляризації, ступеня еліптичності і т.п.) або для реєстрації її змін. Використовуються лінійні, циркулярні (колові) або еліптичні поляризатори. В оптичних схемах з фотоелектричною чи візуальною реєстрацією аналізатор використовується для перетворення часових або просторових змін стану поля-

19

ризації світлового пучка на відповідні зміни інтенсивності (див. також поляри́-

метр, метод́ (дослідження́ напруг) поля́ - ризаційно́ -оптичний́ ).

АНАЛО́ГІЯ (рос. аналогия; англ.

analogy; грец. αναλογία) – букв. подібність.

а. мембранна́ (рос. аналогия мембранная; англ. membrane analogy) – аналогія в задачах про кручення призматичного бруса і прогин мембрани під рівномірно розподіленим навантаженням.

а. оптико́ -механічна́ (рос. аналогия оптико-механическая; англ. mechanooptical analogy) – аналогія між класичною

нические и электроакустические; англ. electromechanical and electroacoustic analogies) – аналогії в законах руху механічних коливних систем і електричних контурів. А. е. та е. засновані на схожості диференціальних рівнянь, які описують стани цих систем; вони дозволяють застосувати методи розрахунку та аналізу електричних коливних систем при розгляді властивостей механічних і акустичних систем.

АНАМОРФУВА́ННЯ (рос.

анаморфирование; англ. anamorphosing;

від грец. αναμορφώνω – перетворюю, переробляю, змінюю) – букв. перетворення.

ня оптичних зображень предметів із різноманітними зумисними спотвореннями їхньої конфігурації в результаті перетворення (трансформації) їх лінійних або кутових розмірів у різних напрямках – наприклад, нахилом площини чи предмета зображення щодо оптичної осі, застосуванням циліндричної лінзи та дзеркала і т.п. Від-

новлення неспотвореного зображення предмета наз. дезанаморфуванням.

АНАПО́ЛЬ, -я [диполь́ тороїдний́ ] (рос. анаполь, диполь тороидный; англ. anapole, thoroidal dipole) – система струмів, електромагнітне поле якої характеризується вектором анапольного моменту

густина електричного струму, с – швидкість світла у вакуумі. А. – найпростіший представник родини тороїдних (анапольних) мультиполів, необхідних для повного опису поля довільних джерел. Моделлю а. може служити соленоїд (тор), по обмотках якого проходить струм.

АНАСТИГМАТ́, -а (рос. анастигмат; англ. anastigmat) – найдосконаліший тип об'єктива (переважно фотографічного), що характеризується виправленням аберацій у межах усього поля зображення.

АНГІДРИ́Д, -у (рос. ангидрид; англ. anhydride) – киснева сполука, що дає з водою кислоти. Відомі а. як неорганічних (напр. SO2 – сірчистий а., N2O5 – азотний а., так і органічних кислот [напр., (CH3CO)2O – оцтовий а.].

АНГСТРЕ́М, -а (рос. Ангстрем; англ.

Angstroem), А – позасистемна одиниця довжини, яка застосовується в атомній фізиці й оптиці. Названа на честь шведського фізика А.Й. Ангстрема [A.J. Аngstroem], 1814-17. 1А = 10−10 м.

АННІГІЛЯ́ЦІЯ (рос. аннигиляция;

англ. annihilation) – від пізньолат. annihilatio – знищення.

а. п а р и ч а с т и н к а - а н т и ч а с т и - н к а (рос. аннигиляция п а р ы ч а с т и - ц а - а н т и ч а с т и ц а ; англ. annihilation o f a p a i r p a r t i c l e - a n t i p a r t i c l e )

– один із видів взаємоперетворення елементарних частинок. А. передбачив

П. Дірак [P.A.M. Dirac] (див. також тео́- рія діроќ Дірака,́ частинки́ віртуальні́). У природних умовах процеси а. можуть відбуватися поблизу космічних джерел античастинок (активних ядер галактики, пульсарів) і при взаємодії космічних антипротонів і позитронів із речовиною.

АНІЗО́МЕТР, -а (рос. анизометр; англ. anisometer).

а. магнітний́ (рос. анизометр магнитный; англ. magnetic anisometer) – прилад для вимірювання магнітної анізотропії матеріалів.

Дозволяє досліджувати і масивні зразки, і феромагнітні плівки в інтервалі від 1300 К до ~ 1 К і в магнітних полях до 4000 кА/м.

АНІЗОТРОПІЯ́ (рос. анизотропия;

англ. anisotropy) – букв. різнозворотність, нерівнозворотність, неоднаковість.

а. магнітна́ (рос. анизотропия магнитная; англ. magnetic anisotropy) – залежність магнітних властивостей (у вузькому розумінні – намагніченості) в зразку (магнетику) від виділеного напрямку. Існують різні види а. м. Залежність намагніченості від її напрямку відносно кристалографічних осей у кристалах називається природною к р и с т а л о г р а ф і - ч н о ю а. м. Крім того, а. м. може виникати внаслідок магнітопружних деформацій, за наявності зовнішніх або внутрішніх напружень (наведена а. м.), а також через анізотропію форми зразка. А. м. істотно впливає на процеси намагнічення, на магнітну доменну структуру та інші властивості магнетиків.

а. механічних́ властивостей́ (рос. анизотропия механических свойств; англ. anisotropy of mechanical properties)

– відмінність механічних характеристик і пружних властивостей в залежності від напрямку.

а. однонапрямлена́ (обмінна́ ) (рос.

анизотропия однонаправленная (обменная); англ. unidirectional (exchange) anisotropy) – явище, що спо-

20