Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

стерігається в деяких феромагнітних речовинах і яке полягає в існуванні у кристалі виділеного напрямку (уніполярної осі) найлегшого намагнічення.

а. оптична́ (рос. анизотропия оптическая; англ. optical anisotropy) – відмінність оптичних властивостей середовища, пов'язана з залежністю швидкості світлових хвиль від напрямку поширення та їхньої поляризації. Виявляється в подвійному променезаламі, поліхроїзмі, повертанні площини поляризації, а також у деполяризації при розсіянні світла в середовищі і т.д. Розрізняють природну та наведену а. о.

а. поглинання́ (рос. анизотропия поглощения; англ. absorption anisotropy) – те саме, що поліхроїзм́ .

а. твердих́ тіл (рос. анизотропия твёрдых тел; англ. anisotropy of solids) – залежність рівноважних фізичних властивостей твердого тіла від напрямку (див. також середовище́ анізотропне́ ). Може бути штучно викликана зовнішньою дією: механічною обробкою (див. також текстура,́ фотопружність́ ), електричним полем (див. також ефект́ Керра́ ), магнітним полем (див. також ефект́ Коттона́ - Муттона́ ).

АНІО́Н, -а (рос. анион; англ. anion) – негативно заряджений іон, що рухається в електричному полі до анода (див. також електроліз́ ). Аніонами називають також негативно заряджені йони в іонних кристалах.

АНО́Д, -а (рос. анод; англ. anode) – 1) полюс або клема джерела струму (аккумулятора, гальванічного елемента), що перебуває при роботі цього джерела під додатнім потенціалом відносно іншого полюса того ж джерела – катода. 2) Електрод електровакуумного, газорозрядного, електронного або йонного прилада, що приєднується в електричному колі до анода джерела живлення. 3) В електрохімії – електрод в електроліті, біля якого відбувається окиснення йонів

21

або молекул, що входять до складу електроліту (див. також електроліз́ ).

АНОМА́ЛІЯ (рос. аномалия; англ. anomaly) – букв. незвичай, відхил від норми.

вість квантової теорії поля (КТП), яка полягає в тому, що деякі закони збереження, справедливі в класичній теорії, перестають виконуватися при правильному врахуванні квантових ефектів. Ці аномалії пов'язані з ультрафіолетовими

[J. Schwinger], 1951, С. Адлер [S. Adler], 1969.

а-лії магнітні́ (рос. аномалии магнитные; англ. magnetic anomalies) – відхили в розподілі магнітного поля на поверхні Землі від так званих нормальних його значень (від поля диполя). А. м. підрозділяються на с в і т о в і , що мають характерний розмір ~ 104 cм і максимальну величину до 10–5 Тл, і м і с ц е в і , що по- в'язані з намагніченістю гірських порід і

поля Землі, центральна частина якого міститься в Сибіру, в басейні Нижньої Тунгуски.

а-лії феромагнітні́ (рос. аномалии ферромагнитные; англ. ferromagnetic anomalies) – особливості термодинамічних рівноважних і кінетичних немагнітних властивостей магнітновпорядкованого (феро-, фери-, антиферомагнітного) стану речовини порівняно з аналогічними властивостями речовин без магнітного атомного порядку. Проявляються в особливому характері залежності різноманітних рівноважних параметрів (теплоємності, модулів пружності тощо) або кінетичних коефіці-єнтів (питомої

електро- і теплопровідності, сталої Холла і т.д.) від температури, тиску та зовнішніх електромагнітних полів.

АНСА́МБЛЬ, -ю (рос. ансамбль;

англ. ensemble; від фр. ensemble – одне

microcanonical ensemble) – статистичний ансамбль замкнутих мікроскопічних систем, що перебувають у статистичній рівновазі, який характеризується двома

основними ознаками: енергії всіх систем лежать у нескінченно малому інтервалі поблизу деякого фіксованого значення E0; різні стани систем (при даній енергії) є однаково ймовірними.

ensemble) – сукупність величезної кількості однакових фізичних систем. Поняття а. с. є основним поняттям статистичної фізики.

АНТЕ́НА (рос. антенна; англ. antenna) – перетворювач (як правило, лінійний) хвильових полів; у традиційному розумінні – пристрій, що здійснює випромінювання хвиль, які надходять до антени або безпосередньо від передавача, або через антенно-фідерний тракт (антена, що працює в режимі передачі, випромінювання), чи пристрій, який перетворює надхідне випромінювання і передає його до приймача (антена, що працює в режимі прийому, поглинання).

а. адаптивна́ (рос. антенна адаптивная; англ. adaptive antenna; від лат. adapto – пристосовую, приладжую) – різновид антени з обробкою сигналів, призначена для максимізації відношення сигнал/шум.

а. активна́ (рос. антенна активная;

англ. active antenna) – антена, що містить у своїй структурі активні пристрої, зокрема підсилювачі потужності (передавальна а. а.) або малошумливі підсилювачі (приймальна а. а.). А. а. дозволяє

22

компенсувати втрати в трактах і забезпечувати оптимальний розподіл амплітуд і фаз струмів за випромінювальною апертурою.

а. біжної́ хвилі́ (рос. антенна бегущей волны; англ. travelling-wave antenna) – те саме, що антена́ рухомої́ хвилі́ .

а. гідроакустична́ (рос. антенна гидроакустическая; англ. hydroacoustic antenna) – пристрій, що забезпечує просторово вибіркове випромінювання або прийом звуку у водяному середовищі. Складається зазвичай з електроакустичних перетворювачів (елементів антени), акустичних екранів, тримальної конструкції акустичних розв'язок, амортизаторів і ліній електрокомунікацій. За способом утворення просторової вибірковості а. г. можна розділити на інтерференційні, фокусувальні, рупорні та параметричні.

а. дзеркальна́ (рос. антенна зеркальная; англ. mirror antenna) – антена, в якій формування діаграми напрямленості здійснюється за допомогою дзеркально відбивальних поверхонь. Приймальні та передавальні а. дз., як правило, не мають конструктивних відмінностей. Використовують дзеркала різної форми: параболічні, еліптичні, сферичні, плоскі та ін. Найбільшого поширення одержали однодзеркальні антени, що опромінюються з фокуса за допомогою "первинного" опромінювача, напр., диполя або рупора, підключеного до лінії передачі або хвилевода (у приймальній а. дз. – до детектора). А. дз. використовують як антени радіотелескопів, а також як основні елементи в радіоінтерферометрах і системах апертурного синтезу.

а. діапазонна́ (рос. антенна диапазонная; англ. all-band antenna, broadband antenna, wide-band antenna)

– див. антена́ широкосмужна́ .

а. діелектрична́ (рос. антенна диэлектрическая; англ. dielectric antenna) – відрізок суцільного або трубчастого ді-

електричного хвилевода, споряджений збуджувачем.

а. з керованим́ променем́ (рос. антенна с управляемым лучом; англ. steerable(-beam) antenna) – антена, діаграма напрямленості (ДН) якої може змінюватися за певним законом. Ці зміни зводяться насамперед до переміщення щодо антени (сканування) головної пелюстки ДН (променя). Розрізняють механічні та електричні способи керування. А. з к. п. застосовують у радіолокації, навігації та зв'язку.

а. з обробкою́ сигналів́ (рос. антенна с обработкой сигналов; англ. signal processing antenna) – прийомна антенна система (як правило, антенна решітка або її аналог), де поряд зі звичайним лінійним когерентним додаванням сигналів (або замість нього) застосовуються нелінійна, адаптивна (саморегулювальна) або час-тотно-часова обробка визнаків і їх послідовне накопичення в часі. При цьому досягається: поліпшення роздільної спроможності антени без збільшення її габаритів, зниження рівня бічних пелюсток діаграми напрямленості, максимізація відношення сигнал/шум. До розглянутого класу належать антени з синтезованою апертурою (див. також синтез́ апертурний́ ), антени з нелінійною обробкою сигналів і залежними від часу параметрами, адаптивні антени та ін.

а. змінного́ профілю́ (рос. антенна переменного профиля; англ. variable profile antenna) – багатоелементна дзеркальна антена, відбивальна поверхня якої складається з великої кількості невеликих рухомих елементів. Діаграма напрямленості антени змінного профілю формується за допомогою спеціального розташування елементів і опромінювача, що міститься у фокусі відбивальної поверхні. Поворот діаграми напрямленості здійснюється зміною взаємного розташування відбивальних елементів, тобто зміною форми відбивача (звідси походить і назва антени). А. з. п. може одночасно працювати за 4 напрямками, при цьому в

23

кожному з напрямків використовуються до 1/4 всіх елементів. Переваги такої антени – широкосмужність і напрямленість, тобто можливість спостережень на різних частотах з високою кутовою роздільністю. Приклад а. з. п. – радіотелескоп сантиметрового діапазону РАТАН600.

а. лінзова́ (рос. антенна линзовая;

англ. lense antenna) – антенний пристрій, що працює за принципом оптичної лінзи, тобто перетворює форму фазового фронту електромагнітної хвилі. Як правило, розміри апертури такої антени значно більші від довжини хвилі поля, що приймається або випромінюється, тому аналогія з оптичними лінзами поширюється і на методи їхнього розрахунку (геометрична та фізична оптика).

а. магнітна́ (рос. антенна магнитная; англ. magnetic antenna) – пристрій, що використовує магнітний компонент електромагнітного поля для прийому або випромінювання радіохвиль.

а. петльова́(рос. антенна петлевая; англ. folded antenna, closed antenna) – див. антена́ рамкова́ .

а. поверхневих́ хвиль (рос. антенна поверхностных волн; англ. surface-wave antenna) – антена, в якій використовується відкрита лінія передач із уповільнювальною системою; окремий випадок антени рухомої хвилі. Рухомі уповільнені хвилі виявляються "притиснутими" до напрямлювальної поверхні, тому їх називають поверхневими; потік енергії вздовж по-верхні концентрується поблизу неї.

а. радіотелескопа́ (рос. антенна радиотелескопа; англ. radiotelescope antenna) – пристрій для збору радіовипромінювання космічних об'єктів. А. р. визначає його чутливість (мінімальний сигнал, який можна виявити) і кутову роздільність (спроможність розділити випромінювання близьких один до одного радіоджерел). Потужність прийнятого сигналу від радіоджерела з густиною потоку радіовипромінювання F дорівнює

0,5 AF, де A – ефективна площа антени, коефіцієнт 0,5 зумовлений тим, що приймається лише одна з поляризацій. Типи а. р.: антени дзеркального типу (найбільш розповсюджені – параболічні дзеркала); перископічні антени (радіотелескоп Крауса, а також параболічні циліндри – антени на радіоастрономічній станції ФІАН, Пущино, Росія та в Уті, Індія), синфазні антенні решітки – радіотелескоп у Граково, Харків і VLA у Нью-Мехіко, США); антени з незаповненими апертурами, що призначені для дослідження розподілу радіояскравості космічного радіовипромінювання з високою кутовою роздільною спроможністю; вони чутливі до високих просторових частот.

а. рамкова́ (рос. антенна рамочная; англ. folded antenna, closed antenna) – магнітна антена, що складається з одного або кількох витків довільної форми (зазвичай круглих і трикутних), які лежать в одній (зазвичай вертикальній) площині. При прийомі радіохвиль змінний магніт-

ний потік Ф t H t S пронизує пло-

щину рамки з ефективною площею S, у якій наводиться змінний струм.

а. рупорна́ (рос. антенна рупорная; англ. horn antenna, electromagnetic horn, flare) – антена у вигляді відрізка хвилевода, що розширюється в напрямку відкритого кінця. Параметри а. р. визначаються розміром розкриву, формою, довжиною та конструкцією рупора. Залежно від призначення, використовують секторні, пірамідальні, конічні, біконічні рупори та їх поєднання з відбивальними поверхнями й лінзами (наприклад, у рупорнопараболічній антені). Такі антени застосовують у НВЧ діапазоні як самостійні антени, опромінювачі дзеркальних антен, елементи антенних решіток, а також як антени-зонди у вимірювальних установках.

а. рухомої́ хвилі́ [антена́ біжної ́хви́- лі] (рос. антенна бегущей волны; англ. travelling-wave antenna) – антена, у якої

24

поле на апертурі аналогічне полю рухомої (біжної) хвилі. А. р. х. використовують для прийому (випромінювання) хвильових полів будь-якої природи (електромагнітних, акустичних), але найчастіше в діапазоні радіохвиль. Розрізняють антени біжної хвилі зі ш в и д -

випромінювання максимальне в напрямку, який відповідає куту θ до осі z (π/2 > θ > 0) і який збігається з напрямком поширення ефективної плоскої хвилі. До певної міри це аналог черенковського випромінювання. Якщо а. р. х. одновимірна, то поле випромінювання аксіально симетричне, і діаграма напрямленості

лійкоподібна. При ф с конус прити-

скається до осі, а при ф с випромінювання максимальне в напрямку осі. Така

п р о м і н ю в а н н я . Її коефіцієнт напрямленої дії (КНД) може вдвічі перевищу-

вати КНД співфазної антени (c ф 0) .

При ф с поля, які створюються

елементами розкриву а. р. х. у напрямку максимуму діа-грами, тобто уздовж осі, несинфазні. Зі збільшенням уповільнення діаграма звужується, а КНД зростає до деякого оптимального значення.

а. спіральна́ (рос. антенна спиральная; англ. spiral antenna) – антена у вигляді згорнутого у спiраль провода, що випромінює радіохвилі з круговою поляризацією уздовж осі спiралi та елiптичною поляризацією в інших напрямках. А. с. застосовується на хвилях дециметрового діапазону.

а. феритова́ (рос. антенна ферритовая; англ. ferrite antenna) – багатовиткова рамкова антена з феритовим осердям. Наявність осердя з високою магнітною проникністю збільшує магнітний потік, що пронизує рамку, і дозволяє