Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

Mach–Zehnder interferometer) – див. інтерферометр́ Рождественського́ .

ІНТЕРФЕРОМЕТРІЯ́ ́ (рос.

interferometry, hologram interferometry, interference holography, interference holography, interferometric holography)

– отримання й інтерпретація інтерференційних картин, утворених хвилями, з яких принаймні одна записана та відновлена голографічним способом. Якщо освітити голограму, не забираючи об'єкта, то за голограмою буде одночасно поширюватися дві когерентні хвилі: одна – відновлена голограмою, інша – безпосередньо розсіяна об'єктом. Оскільки

відновлена хвиля зміщена за фазою на π (відносно об'єктної хвилі), то, якщо об'єкт повністю стаціонарний, хвилі будуть гасити одна одну і спостерігач не побачить об'єкта. Якщо ж об'єкт чи середовище, у якому він перебуває, зазнали між експозиціями збурення, то на голографічному зображенні з'являться інтерференційні смуги. При зміні стану об'єкта під час спостереження чи при зміні показника заламу прозорого (фазового)

голографічної і. на одній фотопластинці послідовно реєструють дві (чи декілька) голограми, що відповідають різним станам одного й того ж об'єкта. Одночасно відновлюючись, хвилі, які є копіями об'єктних хвиль, що існували в різний час,

голограма об'єкта, що змінюється в часі, (наприклад, такого, що зазнає деформації, рухається поступально чи коливально) експонується неперервно. Відновлені такою голограмою хвилі утворюють інтерференційну картину, що дає

234

уявлення про характер зсуву різних точок об'єкта протягом експозиції.

і. нейтронна́ (рос. интерферометрия нейтронная; англ. neutron interferometry) – розділ нейтронної оптики, методичною основою якого є вимірювання різниці фаз інтерферувальних нейтронних хвиль. За допомогою нейтронного інтерферометра виконано ряд дослідів, що дозволили продемонструвати справедливість деяких висновків квантової механіки: спінорний характер хвильової функції ферміона (нейтрона), вплив на інтерференцію нейтронних хвиль неінерційності системи координат. Перевірено на досліді однаковість інертної та гравітаційної маси нейтрона (еквівалентності принцип)

об'єктів, заснований на аналізі тонкої структури "миттєвих" зображень космічних об'єктів; дозволяє підвищувати кутове розділення за наявності атмосферних спотворень зображення.

ІНФОРМАТИКА́ (рос. информатика; англ. informatics, information science) – наука про загальні властивості інформації, закономірності та методи її пошуку й одержання, запису, збереження, передачі, переробки, поширення та використання в різних сферах людської діяльності. І. поєднує всі питання застосування обчислювальної техніки, стимулює її вдосконалення та визначає шляхи її розвитку. І. включає теорію кодування інформації, розробку мов і методів програмування, математичний опис процесів обробки і передачі інформації (див. також теорія́ інформації́).

ІНФОРМАЦІЯ́ (рос. информация;

англ. information; від лат. іnformatіo – роз'яснення, повідомлення) – будь-які відомості і дані, що відображають властивості об'єктів у природних (біологічних, фізичних та ін.), соціальних і технічних системах і передані звуковим, графічним (у т. ч. письмовим) або іншим способом без застосування або з застосуванням технічних засобів. Важливість (цінність) якої-небудь і. не піддається формалізації. К. Шенноном введено поняття кількості і., що міститься в повідомленні, яке тісно прилягає до поняття ентропії. Отримання будь-якої і. неминуче пов'язано з певними витратами енергії і часу.

ІНФРАЗВУЌ , -у (рос. инфразвук; англ. infrasound, infra(-audible) sound, infrasonic sound) – пружні коливання та хвилі з частотами, що лежать нижче області чутних людиною частот. Зазвичай за верхню межу інфразвукового діапазону приймають 15 – 40 Гц. Нижня частотна межа і. невизначена; у даний час область його вивчення поширюється до 0,001 Гц.

многозарядные, высокоионизированные атомы; англ. multicharged ions, multivalent ions, polyvalent ions) – позитивно заряджені йони з великою кратністю йонізації. Й. б.

атоми або молекули газу, що захопили додатковий електрон. І. в. – зв'язаний

235

стан атома (молекули) та електрона. Основною характеристикою й. в. є енергія зв'язку електрона й атома (молекули), що захопив його, т. зв. енергія спорідненості з електроном, яка позначається ЕА (electron affіnіty). ЕА значно менша від потенціалів йонізації. Процеси утворення та руйнування й. в. дуже різноманітні. Випромінювання Сонця в оптичному діапазоні створюється переважно процесом радіаційного прилипання електрона до атома (молекули), що відбувається у фотосфері Сонця.

іони́ додатні́ (йони́ додатні́ ) (рос. ионы положительные; англ. positive ions) – атоми або молекули, позбавлені одного або кількох електронів із зовнішньої оболонки.

іони́ кластерні́ (йони́ кластерні́ ) [йо́- ни багатоатомні,́ йони́ комплексні́ ] (рос. ионы кластерные, ионы многоатомные, ионы комплексные; англ. cluster ions, polyatomic ions, complex ions) – складні йони, що складаються з простих іонів (додатних або від'ємних) і комплексу атомів або молекул, причому ці компоненти в складі й. к. зберігають свою індивідуальність. І. к., що містить простий іон А+ і атомну нейтральну частинку В, позначається як А+В. Напр., і. к. К+(Н2О)n складається з позитивного йона калію та n молекул води.

іони́ комплексні́ (йони́ комплексні́ ) (рос. ионы комплексные; англ. complex ions) – те саме, що іони́ кластерні́ .

ІОНІЗАЦІЯ́ (ЙОНІЗАЦІЯ́ ) (рос. ионизация; англ. ionization) – перетворення електрично нейтральних атомних частинок (атомів, молекул) у позитивні йони та вільні електрони в результаті вилучення з них одного або кількох електронів. Іонізуватись можуть і йони, що призводить до підвищення кратності їхнього заряду. Терміном "і." позначають як елементарний акт (і. атома, і. молекули), так і сукупність

безлічі таких актів (і. газу, і. рідини). Основними механізмами й. є: зутикальна (зіткненнева, зіткнювальна) й., тобто зіткнення з електронами, йонами, атомами; і. світлом (фотойонізація); і. полем; і. при взаємодії з поверхнею твердого тіла (йонізація поверхнева).

і. багатофотонна́ (рос. ионизация многофотонная; англ. multiphoton ionization) – утворення йона в результаті поглинання в одному елементарному акті одночасно кількох фотонів, окремий випадок процесу багатофотонного поглинання. І. б. відбувається при енергіях фотона менших за йонізаційний потенціал (Vі), але сумарна енергія поглинених m

фотонів mћω ³ Vі.

і. зіткненнева́ (рос. ионизация столкновительная; англ. collisional ionization) – те саме, що іонізація́ зутикальна́ .

і. зіткнювальна́ (рос. ионизация столкновительная; англ. collisional ionization) – те саме, що іонізація́ зутикальна́ .

і. зутикальна́ [іонізація́ зіткненнева, іонізація́ зіткнювальна́ ] (рос. ионизация столкновительная; англ. collisional ionization) – іонізація

нейтральної частинки при співударах з електронами, йонами, атомами.

і. електричним́ полем́ (рос. ионизация электрическим полем; англ. field

удельная, ионизирующая способность; англ. specific ionization, ionizing power) – число пар різнойменних носіїв електричного заряду (пар іонів, пар електрон – дірка), створюваних як безпосередньо в зіткненнях зарядженої частинки (первинна й. п.), так і з урахуванням іонізації вторинними електронами (повна й. п.) на одиниці

236

довжини шляху в речовині. Й. п. характеризує йонізувальну спроможність частинки і вимірюється за відгуком детектора.

і. поверхнева́ (рос. ионизация поверхностная; англ. surface ionization)

– утворення йонів в процесі термічної десорбції частинок із поверхні твердого тіла.

і. полем́ [іонізація́ електричним́

полем,́ іонізація́ польова,́ автойонізація,́ самойонізація́ ] (рос. ионизация (электрическим) полем,

ионизация полевая, автоионизация, самоионизация; англ. field(-induced) ionization, autoionization) – процес іонізації атомів і молекул газу в сильних електричних полях. Зв'язаний в атомі електрон можна уявити собі таким, що перебуває у потенціальній ямі. При включенні електричного поля з напруженістю Е до початкової потенціальної енергії електрона, який міститься у точці х, додається потенціальна енергія еЕх, де е – заряд електрона. Внаслідок цього яма стає асиметричною – з однієї її сторони утворюється потенціальний бар'єр скінченної ширини, крізь який електрон може "просочитися", тобто буде відбуватися тунельний ефект і буде можлива йонізація з нижнього (основного) рівня атома.

і. польова́(рос. ионизация полевая; англ. field(-induced) ionization) – те саме, що іонізація́ полем́ .

і. ступенева́ [іонізація́ ступінчаста́ ] (рос. ионизация ступенчатая; англ. stepby step ionization) – один з основних механізмів іонізації, при якому утворення заряджених частинок у плазмі відбувається в результаті серії послідовних непружних співударів вільних електронів з атомом, причому при кожному зударі потенціальна енергія атома змінюється на величину, меншу потенціалу йонізації атома.

і. ступінчаста́ (рос. ионизация ступенчатая; англ. step-by step ionization) – те саме, що іонізація́ ступенева́.

і. теплова́[іонізація́ термічна́ ] (рос.

ионизация тепловая, ионизация термическая.; англ. thermal ionization) – іонізація газу при високій температурі внаслідок співударів атомів і молекул. І. т. відіграє суттєву роль у механізмах газових розрядів при високих тисках і температурах (див. також розряд́ дуговий́), у фізиці високотемпературної плазми.

і. термічна́ (рос. ионизация

іонізація атомів або молекул газу ударами електронів, іонів або швидких атомів. При високій температурі газу і. у. є одним із основних механізмів, які забезпечують існування термічної йонізації.

і. фотоелектрична́ (рос. ионизация фотоэлектрическая; англ. photoelectric ionization) – те саме, що фотойонізація́ .

ІОНОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (ЙОНОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ ) (рос. ионолюминесценция; англ. ionoluminescence) – світіння люмінофорів, збуджуване йонним пучком. Найчастіше для збудження й. використовують позитивні йони з енергією в кілька кеВ. Вихід і. приблизно

люмінофорів і спадає зі зменшенням

ІОНОСФЕРА́ (ЙОНОСФЕРА́ ) (рос. ионосфера; англ. ionosphere) – йонізована частина атмосфери верхньої; розташована вище 50 км. Верхньою межею й. є зовнішня частина магнітосфери Землі. І. є природним утворенням розрідженої слабкойонізованої плазми, що перебуває в

237

магнітному полі Землі і зазнає впливу йонізувального випромінювання Сонця. Поширення радіохвиль на далекі відстані можливе тільки завдяки й.

ІПСІЛОНІЙ́ , -ю (рос. ипсилоний;

англ. ypsilonium), ϒ – те саме, що

іпсілон-частинка́ .

ІРИДІЙ́ , -ю (рос. иридий; англ. iridium), Іr, – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 77, атомна маса 192,22, належить до платинової групи шляхетних металів. Природний і. складається з ізотопів з масовими числами 191 (37,3 %) і 193 (62,7 %). Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 5s2p6d7s2. У вільному стані – сріблясто-білий метал, кристалічна решітка – кубічна гранецентрована зі сталою гратки а = 0,38312 нм. Хімічно малоактивний, стійкий на повітрі до температур понад

2000 °С. На ядрах 193Іr вперше (1958) був відкритий ефект Мессбауера.

электрическая; англ. electrical spark) – див. розряд́ іскровий́ ́.

і. лазерна́ (рос. искра лазерная; англ. laser spark) – див. розряди́ оптичні́ .

ІТЕРБІЙ,́ -ю (рос. иттербий; англ. ytterbium), Yb – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів, атомний номер 70, атомна маса 173,04, належить до лантаноїдів. Природний і. складається із суміші 7 стабільних ізотопів з масовими числами 168, 170-174 і 176, серед яких найпоширеніший 174Yb (31,84 %), найменш поширений 168Yb (0,135 %). Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 4s2p6 d10 f145s2 p6 6s2. У вільному вигляді – м'який сріблясто-

білий метал; кристалічна решітка α-Yb кубічна гранецентрована з параметром а = 0,5483 нм; при 796 °С переходить у β-

ЙОД, -у (рос. иод; англ. iodum), І – хімічний елемент VІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 53, атомна маса 126,9045, належить до галогенів. У природі представлений стабільним 127І. Електронна конфігурація

зовнішньої електронної оболонки 5s2p5. У

a = 0,7250 нм, b =0,9772 нм і c = 0,4774 нм.

КАЛАМУТНІСТЬ́ , -ості (рос. мутность; англ. turbidity, opacity).

к. середовища́ [коефіцієнт́ екстинкції́ ] (рос. мутность среды, коэффициент экстинкции; англ. medium turbidity, extinction coefficient). Інтенсивність І світла, що пройшло в непоглинальному розсіювальному середовищі шлях l, пов'язана з інтенсивністю І0 надхідного світла

співвідношенням І = І0exp(–τ l), де

τ – каламутність, або коефіцієнт розсіяння, середовища. К. с. є функцією довжини хвилі надхідного світла, концентрації, розміру, форми і відносного показника розсіювальних частинок і т.п.

238

КАЛОРИМЕТР́ , -а (рос. калориметр; англ. calorimeter, tintometer).

к. іонізаційний́ (калориметр́ йонізаційний́ ) [спектрометр́ повного́ поглинання́ ] (рос. калориметр

ионизационный, спектрометр полного поглощения; англ. ionization calorimeter, total absorption spectrometer) – прилад для вимірювання енергії частинок (адронів, електронів, фотонів), заснований на повному поглинанні в товстому шарі речовини енергії як первинної частинки, так і всіх частинок, які утворюються при її взаємодії з речовиною.