Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

числа, які визначають положення у просторі граней і атомних площин кристала (індекси Міллера, індекси міллерівські), а також напрямків у кристалі і його ребер (індекси Вайса [Вейса]) відносно кристалографічних осей.

і́-кси критичні́ (рос. индексы критические; англ. critical indices) – те саме, що показники́ критичні́ .

і́-кси Міллера́ [індекси́ міллерівські́ ] (рос. индексы Миллера, индексы миллеровские; англ. Miller indices) – див. у ст. індекси́ кристалографічні́ .

і́-кси міллерівські́ (рос. индексы миллеровские; англ. Miller indices) – див. у ст. індекси́ кристалографічні́ .

ІНДЕТЕРМІНІЗМ́ , -у (рос. индетерминизм; англ. indeterminism; від лат. іn- – префікс, який означає заперечення, та детермінізм) – заперечення об'єктивного зв'язку подій, яке призводить до заперечення причинності як загального принципу.

Див. також причинність́ .

ІНДИКАТОР́ , -а (рос. индикатор; англ. indicator, detector, readout; (пристрій) display (device); (рлк) scan, radar scan, scope; (хім.) test device).

і-ри ізотопні́ [атоми́ мічені́ ] (рос.

индикаторы изотопные, атомы меченые; англ. isotopic indicators, tracer isotopes, tracers, label, label(l)ed a-s) – речовини, що мають відмінний від природного ізотопний склад і використовуються як "мітки" при дослідженні різних процесів. Частіше використовуються радіонукліди, які можуть бути легко виявлені і виміряні кількісно; для виявлення випромінювання використовують газорозрядні та сцинтиляційні лічильники, ядерні фотографічні емульсії та ін. детектори. Рідше використовують стабільні нукліди, техніка виявлення яких складніша (мас- спектроскопія).

225

і-ри нейтронні́ (рос. индикаторы нейтронные; англ. neutron indicators) – застосовуються для виявлення нейтронів і визначення їхнього потоку за наведеною радіоактивністю.

нуль-індикатори́ (рос. нульиндикаторы; англ. null indicators, null detectors) – те саме, що прилади́ нульові́.

ІНДИКАТРИСА́ (рос. индикатриса;

англ. indicatrix; франц. іndіcatrіce – та, що вказує) – букв. вказівна (поверхня); допоміжна поверхня, що характеризує залежність якої-небудь властивості середовища від напрямку. Для побудови і. з однієї точки проводять радіусивектори, довжини яких пропорційні величині, що характеризує дану властивість у даному напрямку.

ІНДІЙ,́ -ю (рос. индий; англ. indium), Іn – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 49, атомна маса 114,82. У природі представлений двома ізотопами:

стабільним 113Іn (4,28 %) і слабко b–-

радіоактивним 115Іn (95,72 %, Т1/2 = 5×1014

років). Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 5s2p. Сріблястобілий м'який метал, кристалічна решітка тетрагональна зі сталими гратки а = 0,4583 нм і с = 0,4936 нм.

[inductivity, coefficient of self-induction, self-inductance, self-induction, coefficient

самоіндукції Eсі, яка наводиться в колі при зміні струму, що протікає по ньому, і (або) при його деформації. При повільних

рухах і квазістаціонарних процесах для ерс

самоіндукції справедливе співвідношення

inductance) – параметр, що характеризує електромагнітну взаємодію між двома замкнутими електричними колами без розгалужень, по яких протікають квазістаціонарні струми (див. також

коефіцієнти́ електромагнітної́ індукції́ ). і. паразитна́ (рос. индуктивность паразитная; англ. spurious inductance, stray inductance) – індуктивність провідників, що з'єднують деталі й елементи схеми. Вплив паразитної індуктивності варто враховувати, особливо при роботі на високих частотах.

ІНДУКЦІЯ́ (рос. индукция; англ. induction).

і. магнітна́ (рос. индукция магнитная; англ. magnetic induction), В

– одна з двох векторних величин, що характеризують магнітне поле (поряд із напруженістю магнітного поля Н). І. м. чисельно дорівнює силі, з якою магнітне поле діє на одиничний точковий заряд, що рухається з одиничною швидкістю перпендикулярно магнітним силовим лініям; за напрямок вектора і. м. В прийнято напрямок сили, що діє на північний полюс нескінченно малої магнітної стрілки, поміщеної в дану точку поля. Одиниці вимірювання і. м.: у СІ – Тесла (Тл), у СГС – Гаусс (Гс); 1 Тл

= 1 Н/(А×м) = 104 Гс.

і. уніполярна́ (рос. индукция униполярная; англ. unipolar induction) – явище виникнення ерс у намагніченому тілі, яке рухається непаралельно осі намагнічення. При цьому ерс напрямлена перпендику-лярно площині, в якій розташовані вектор індукції та вектор

226

швидкості магніта. Пояснення явища і. у. дає теорія відносності.

inertia; від лат. іners, род. відм. іnertіs – бездіяльний) – властивість матеріальних тіл зберігати незмінним стан свого руху (відносно інерційної системи відліку), коли зовнішні впливи на тіло відсутні або взаємно зрівноважуються, і змінювати цей стан (тобто швидкості точок тіла) за наявності зовнішніх впливів не миттєво, а поступово; при цьому чим повільніше змінюється стан руху, тим інертнішим є тіло. Мірою і. тіла є його маса.

ІНЖЕКТОР,́ -а (рос. инжектор; англ. injector) – первинне джерело або попередній прискорювач заряджених частинок, призначений для введення (інжекції) частинок в основний прискорювач.

і. плазми́ [гармата плазмова́ ] (рос. инжектор плазмы, пушка плазменная; англ. plasma injector) – пристрій, призначений для створення потоків високотемпературної плазми і введення її (інжекції) в деяку область, де проводиться експеримент. І. п. можна віднести до різновиду імпульсних плазмових прискорювачів.

ІНЖЕКЦІЯ́ (рос. инжекция; англ. injection; від лат. іnjectіo – вкидання) – букв. введення.

і. носіїв́ заряду́ (рос. инжекция носителей заряда; англ. charge injection)

– збільшення концентрації носіїв заряду у напівпровіднику (діелектрику) в результаті перенесення носіїв струмом з областей із підвищеною концентрацією (металічних контактів, гетеропереходів) під дією зовнішнього електричного поля.

і. частиноќ у прискорювач́ (рос. инжекция частиц в ускоритель; англ. particle injection in an accelerator) – введення пучка заряджених частинок у прискорювач.

ІНКРЕМЕНТ́ , -а (рос. инкремент;

англ. increment; від лат. іncrementum – ріст, збільшення) – величина, що характеризує експоненційне зростання амплітуди хвилі (або інтенсивності) при розвитку нестійкості в нелінійному середовищі. У випадку власних коливань середовища розвиток нестійкостей описується часовим експоненційним

наростанням A(t) = A0eγt, де

A0 – початкова амплітуда, γ – часовий і.,

що має розмірність частоти. У задачах про поширення хвиль розвиток нестійкості описується експоненційним наростанням

у просторі A(x) = Aoeκx, де κ – просторовий

і., який має розмірність хвильового вектора (м–1).

ІНСТАНТОН́ , -а (рос. инстантон;

англ. instanton) – особливий вид коливань вакууму, при якому в ньому спонтанно спалахує і гасне сильне глюонне поле. І. зобов'язаний своїм існуванням сильним нелінійним ефектам.

ІНСТРУМЕНТ́ , -а 1 (рос. инструмент; англ. instrument).

і. пасажний́ (рос. инструмент пассажный; англ. meridian instrument) – астрометричний інструмент для визначення прямих сходжень зірок і поправок годинника за спостереженням моменту проходження зірок через небесний меридіан; застосовується також для визначення географічної широти.

і-нти електромузичні́ (рос. инструменты электромузыкальные; англ. electromusical instruments) – музичні інструменти, в яких звуки випромінюються гучномовцем, що живиться від джерела електричних коливань звукової частоти.

і-нти музичні́ (рос. инструменты музыкальные; англ. musical instruments). Звучання музичних інструментів характеризують частотою випромінюваного звуку, що визначає висоту тону, інтенсивністю звуку, яка

227

визначає гучність, і його спектральним складом, що визначає тембр звучання.

ІНСТРУМЕНТ́ , -у 2 (рос. инструмент; англ. instrument).

ІНТЕГРАЛ́ , -а (рос. интеграл; англ.

г і д р о а е р о м е х а н і ц і (рос. интеграл Бернулли в г и д р о а э р о м е х а н и к е ;

(Больцмана), оператор столкновений; англ. Boltzmann integral, collision integral, collision operator) – член у кінетичному рівнянні Больцмана, який дорівнює зміні функції розподілу частинок (або квазічастинок) за одиницю часу в елементі фазового об'єму внаслідок зіткнень між ними.

і. контурний́ (рос. интеграл контурный; англ. contour integral) – інтеграл, у якому інтегрування виконується по контуру (кривій) у n- вимірному комплексному або дійсному просторі. Розрізняють два типи і. к.– інтеграли від скалярних функцій та інтеграли від векторних функцій. До першого з них належать інтеграли

вигляду f P ds , де γ – гладенький (або

шматковогладенький) контур у n- вимірному дійсному просторі, Р=(х1, …, хп)

– точка в цьому просторі, f(P) – функція, задана на γ, ds – елемент довжини γ. До і.

к.другого типу належать інтеграли

контурі γ.

і. Коші́(рос. интеграл Коши; англ.

Cauchy integral) – інтегральна формула, що виражає значення аналітичної функції f(z) у точці, розташованій усередині

замкнутого контура γ, який не містить

усередині себе особливостей f(z), через її значення на цьому контурі: f(z) = (2рі)–1

f

z d , де інтегрування виконується проти годинникової стрілки. Якщо точка

z лежить поза контуром γ, то

fd 0.

z

і. невласний́ (рос. интеграл несобственный; англ. improper integral)

– інтеграл, поширений на необмежену область, та інтеграл від необмеженої

обменный; англ. exchange integral) – див. взаємодія́ обмінна́ .

і. поверхневий́ (рос. поверхностный; англ. surface integral) – інтеграл від функції, заданої на якій-небудь поверхні.

і. Пуассона́ (рос. интеграл Пуассона; англ. Poisson's integral) – 1) Інтеграл вигляду

де r і ϕ – полярні координати, θ – параметр, який змінюється на відрізку [0, 2π]. І. П. виражає значення функції u(r, ϕ), гармонічної всередині кола радіуса R, через її значення f(θ), задані на межі цього кола.

Функція u(r, ϕ) є розв'язком задачі Діріхле для кола. 2) Невласний інтеграл

e x2 dx .

і. статистичний́ (рос. интеграл статистический; англ. statistical integral)

– нормувальний множник, який входить у вираз для функції канонічного розподілу Гіббса. І. с. дозволяє обчислювати вільну енергію та інші термодинамічні функції системи через її мікроскопічні характеристики.

228

і. функціональний́ вінерівський́ (рос. интеграл функциональный

винеровский; англ. Wiener functional integral) – інтеграл за мірою Вінера W0,xT0 від будь-якого функціонала F [x(τ)] у

для значень параметра t на відрізку [0, T], x(0) = x0,

Ckx0 (0, T ) F [x( )] dW0,xT0 .

(Н. Вінер [N. Wіener], 1923).

і. Фур'є́(рос. интеграл Фурье; англ. Fourie(u)r integral) – формула для розкладу неперіодичних функцій на гармонічні компоненти, частоти яких пробігають неперервну сукупність значень. За певних умов і. Ф. має вигляд

f(x) 1 du f (t)cosu(x t)dt .

0

і-ли еліптичні́ (рос. интегралы еллиптические; англ. elliptic integrals) –

інтеграли вигляду R(x, y)dx , де R(x,y) –

раціональна функція x і y = P(x) , а Р(x)

– поліном третього або четвертого степеня без кратних коренів. Функції, обернені і. е., називаються еліптичними функціями.

і-ли Френеля́ (рос. интегралы Френеля; англ. Fresnel integrals) – інтеграли виду

які зустрічаються при розв'язуванні задач дифракції світла, зокрема для розрахунку інтерференційної картини дифрагованих променів.

ІНТЕГРУВАННЯ́ (рос. интегрирование; англ. integration).

і. інваріантне́ (рос. интегрирование инвариантное; англ. invariant integration) – вид інтегрування для функцій, аргументом яких є елементи групи або точки однорідного простору (будь-яку точку такого простору можна

перевести в іншу заданою дією групи). І. і. погоджено з дією групи: значення інтеграла не змінюється при замінах змінних, що відповідають цій дії, а якобіан заміни дорівнює 1.

ІНТЕНСИВНІСТЬ́ , -ості (рос.

интенсивность; англ. intensity, rate, strength, density).

strength of radiation) – енергетична характеристика електромагнітного випромінювання; мірою і. в. служить вектор Пойнтінга, визначений для середніх значень за невеликими, але скінченними інтервалами простору і часу, який характеризує поверхневу густину потоку енергії, що проходить за одиницю часу через одиничну площинку, перпендикулярну до напрямків електричного і магнітного векторів.

і. деформації́ (рос. интенсивность деформации; англ. strain rate) – величина, що визначає зміну кута між волокнами, однаково нахиленими до головних осей деформації в точці (октаедричний зсув). Через компоненти

тензора малої деформації εіj і. д. εі виражається формулою

εі = (21/2/3) [(ε11 – ε22)2 + (ε22 – ε33)2 +

+ (ε33 – ε11)2 + 6(ε212 + ε223 + ε231)]1/2.

Поняття і. д. використовується у теорії пластичності.

і. звуку́ (рос. интенсивность звука; англ. sound intensity, acoustic intensity, sound-energy-flux density) – те саме, що сила́ звуку́.

і. напружень́ (рос. интенсивность напряжений; англ. stress intensity) – величина, що визначає дотичне напруження на елементарній площинці, однаково нахиленій до головних осей напружень у точці (октаедричне дотичне

напруження). І. н. σі виражається через

компоненти тензора напружень σіj формулою:

σі = (2-1/2)[(σ11 – σ22)2 + (σ22 – σ33)2 + + (σ33 – σ11)2 + 6(σ212 + σ223 + σ231)]1/2.

229

Поняття і. н. використовується у теорії

англ. line intensity, spectral line intensity, spectrum line intensity) – потужність електромагнітного випромінювання, що спонтанно висилається, поглинається або вимушено висилається одиницею об'єму речовини при квантових переходах між двома рівнями енергії.

і. швидкостей́ деформації́ (рос. интенсивность скоростей деформации; англ. rate of deformation intensity, strain rate intensity) – визначається через компоненти швидкості деформації vіj формулою:

vі = (21/2/3)[(v11 – v22)2 + (v22 – v33)2 +

+ (v33 – v11)2 + 6(v212 + v223 + v231)]1/2.

ІНТЕРВАЛ,́ -у (рос. интервал; англ. interval, distance, gap, domain, interspace, latitude, period, range, separation, space, spacing, span, window;

(шкали) step; (стовбура свердловини) zone; (для прийняття рішення) dwell; (на транспорті) head(way)).

і. довірчий́ (рос. интервал доверительный; англ. confidence interval) – поняття, що виникає при оцінці параметра статистичного розподілу

інтервалом значень. І. д. для параметра θ, який відповідає даному коефіцієнту довіри Р, дорівнює такому інтервалові (θ1, θ2), що при будь-якому розподілі ймовірності нерівності θ1<θ<θ2 виконуються (тобто значення параметра θ потрапляє в і. д.) з