Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

та х. н. у загальному випадку взаємодіють між собою, а їхні характеристики (частота, форма коливань, швидкість поширення, вид профілю хвиль та ін.) залежать від амплітуди. Вивченню к. та х. н. присвячена теорія нелінійних систем –

автофазування. Стійкість к. ф. – одна з головних умов нормальної роботи більшості резонансних прискорювачів заряджених частинок.

КОЛИВНИЌ , -а́(рос. осциллятор; англ. oscillator) – див. осцилятор́ .

КОЛІМАТОР́ , -а (рос. коллиматор;

англ. collimator; від лат. collіmo, спотворення правильного collіneo – скеровую по прямій лінії) – оптичний пристрій для отримання пучків паралельних променів. К. складається з об'єктива (у найпростішому випадку – увігнутого дзеркала), у фокусній площині якого поміщено яскраве джерело світла малої величини (точкова нитка лампи, освітлений отвір діафрагми).

КОЛІР́ , род. відм. кольору́ (рос. цвет; англ. colo(u)r, bloom, dye) – об'єктивна характеристика одного або кількох випромінювань, які одночасно сприймаються оком, що відображає суб'єктивні особливості сприйняття цих випромінювань. К. визначається спектральним складом випромінювань і співвідношенням їх інтенсивностей.

к-ри́ доповнювальні́ (рос. цвета дополнительные; англ. undercolo(u)rs, complementary colo(u)rs, complements, additive colo(u)rs) – кольори випромінювань, які при належному

261

підборі їх інтенсивностей дають у сумі білий колір.

к-ри́основні́(рос. цвета основные; англ. basic colo(u)rs, principal colo(u)rs, primary (colo(u)rs), colo(u)rs primary) – три кольори, оптичним додаванням яких у певних кількостях можна одержати колір, який на око не можна відрізнити від будь-якого даного кольору. Обмежувальною умовою для к. о. є їхня лінійна незалежність, тобто жоден із них не може бути представлений у вигляді суми довільної кількості двох інших. Набір к. о. утворює тривимірну колориметричну систему. Кількість можливих систем к. о. нескінченна. Див. також колориметрія́ ́.

network, integrating circuit, integrator) – електричне коло, у якому вихідна напруга Uвих (t) (або струм) є пропорційною інтегралові за часом від вхідної напруги Uвх (t) (або струму): Uвих

(t) =К Uвх t dt.

к. магнітне́ (рос. цепь магнитная; англ. magnetic circuit) – просторова послідовність магнетиків (речовин або середовищ із різною магнітною проникністю), по яких проходить певний магнітний потік. Внаслідок формальної аналогії електричних і магнітних кіл, до них застосовний загальний математичний апарат. Існує, однак, і принципова відмінність між к. м. і електричним колом: у к. м. з незмінним у часі магнітним потоком не виділяється джоулеве тепло (див. також закон́ Джоуля́ -Ленца́ ), тобто немає розсіяння електромагнітної енергії.

к. фазообертальне́ (рос. цепь фазовращающая; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phaseinverting network, phase-shift network,

shifter, phase-shifting unit, phase changer) – те саме, що фазообертач́.

к. фазоповертальне́ (рос. цепь фазовращающая; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phaseinverting network, phase-shift network, shifter, phase-shifting unit, phase changer) – те саме, що фазообертач́.

кола́ диференціювальні́ (рос. цепи дифференцирующие; англ. differentiating circuit, differentiating network, differentiator) – електричні кола, в яких вихідна напруга або струм приблизно пропорційні похідній за часом вхідної напруги або струму.

КОЛО́ 2 (рос. круг; англ. circle, disk, compass, round, wheel).

к. меридіанне́ (рос. круг меридианный; англ. meridian circle) – астрометричний інструмент для визначення екваторіальних координат зірок, а також Сонця, Місяця та планет.

КОЛО́ 3 (рос. окружность; англ. circumference, circle, compass, round).

КОЛОО́БІГ, -у 1 (рос. круговорот; англ. circulation).

КОЛОО́БІГ, -у 2 (рос. круговорот; англ. circulation) – див. циркуляція́ .

КОЛОРИМЕТР́ , -а (рос. колориметр; англ. colorimeter, colorimetric instrument, colo(u)r grader;

від лат. color – колір і грец. μετρώ – вимірюю) – прилад для вимірювання трьох координат кольору в одній із колориметричних систем (див. також колориметрія́ ́), в якій припускається, що будь-який колір може бути представлений як результат оптичного додавання (змішування) певних кількостей трьох кольорів (наприклад, червоного, синього, зеленого), що приймаються в ній за основні кольори. У візуальних к. ці кількості основних кольорів (координати кольору) підбираються спостерігачем так, щоб отримати колір, який на око не можна

262

відрізнити від досліджуваного кольору; результати підбору фіксуються на вимірювальних шкалах к. У фотоелектричних (об'єктивних) к. аналіз вимірюваного випромінювання та обчислення координат кольору виконуються автоматично.

КОЛОРИМЕТРІЯ́ ́ (рос. колориметрия; англ. colorimetry) – те саме, що вимірювання́ колірні́ .

КОЛЧАДАН́ , -у (рос. колчедан;

магнитный; англ. pyrrotine) – те саме, що піротин́.

к. сірчаний́ (рос. колчедан серный;

англ. pyrite) – те саме, що пірит́.

КОМА́ (рос. кома; англ. coma; від грец. κόμη – волосся) – одна з геометричних аберацій оптичних систем, зумовлена косими пучками променів, що проходять через оптичну систему. Зображення точки-об'єкта за наявності к. має різко асиметричну структуру. Більш детально див. також аберації́ оптичних́ систем́.

КОМЕТИ́ , род. відм. комет́ (рос. кометы; англ. comets; від грец. κομητης,

буквально – довговолосий) – малі тіла Сонячної системи з протяжними (до сотень млн. км) нестаціонарними атмосферами. Від інших малих тіл к. відрізняються також фізико-хімічними й орбітальними характеристиками. З Землі спостерігаються саме атмосфери к., а не тіла, що їх породжують, – кометні ядра. Всього зареєстровано більше тисячі к.

КОМІРКА́ (рос. ячейка; англ. cell, unit; (відділення) cell, nest, box; (отвір) mesh, loop; (лунка) slot, well;

(розподільного пристрою) compartment;

(для розміщення апаратури) bay; (пам'яті) location; (відділення в холодильній камері) locker).

к. Вігнера́ –Зейтца́ (рос. ячейка Вигнера–Зейтца; англ. Wigner–Seitz cell)

– елементарна (примітивна) комірка кристала, яка використовується найчастіше. Для побудови к. В.–З. будьякий вузол кристалічної решітки треба з'єднати з усіма сусідніми трансляційно еквівалентними йому вузлами і провести через середини відповідних відрізків перпендикулярні до них площини. Багатогранник, що містить вибраний вузол і обмежений цими площинами, є к. В.–З., яка цілком визначає трансляційну структуру кристала і має ту ж точкову симетрію, що і його решітка Браве. При зсуві на вектори трансляції гратки к. В.– З. заповнюють собою весь кристал. У к. В.–З. міститься по одному трансляційнонееквівалентному вузлу всіх типів, що є в даній кристалічній гратці. К. В.–З. оберненої решітки кристала є першою зоною Бріллюена.

к. елементарна́ (рос. ячейка элементарная; англ. unit cell) – найменша з найбільш симетричних і рівних одна одній частин кристалічної структури, яка повторюється трансляціями.

к. магнітна́ (рос. ячейка магнитная;

англ. magnetic cell) – елемент структури магнітновпорядкованого кристала, паралельними перенесеннями якого в трьох вимірах (трансляціями) можна цілком відтворити магнітну атомну структуру кристала. Поняття "к. м." багато в чому є аналогічним кристалохімічному поняттю "елементарна комірка" кристала (ЕКК), але існують і розбіжності в їхньому означенні. Зокрема, у випадку к. м. трансляції повинні призводити до суміщення кристала із самим собою з урахуванням атомних магнітних моментів, а не тільки положень атомів і їхньої хімічної сортності, як у випадку ЕКК.

(unit), comparing unit, comparative

base, control base, standard base, standard(ization) length).

к. інтерференційний́ (рос. компаратор интерференционный; англ. inter-ferometric comparator) – інтерферометр для абсолютних вимірювань довжин кінцевих мір (вимірювальних плиток) порівнянням (компаруванням) їх із довжиною хвилі

світла λ, а також для відносних вимірювань довжин двох кінцевих мір.

КОМПЕНСАТОР́ , -а (рос. компенсатор; англ. compensator, canceller, equalizer; (радіо) balancer;

(теплових деформацій) variator; від лат. compеnso – відшкодовую, зрівноважую).

к. оптичний́ (рос. компенсатор оптический; англ. optical compensator) – оптичний пристрій, за допомогою якого шляхом порівняно грубих переміщень оптичних елементів вводяться невеликі різниці ходу в двох світлових променях або наявна різниця ходу зводиться до нуля чи до іншого значення, що його вимагає принцип вимірювань.

КОМПОНЕНТ́ , -у (рос. компонент;

англ. component; від лат. componens – складовий) – хімічно індивідуальна речовина, що входить до складу термодина-мічної системи і яка може бути виділена з неї та існувати незалежно. К. можуть міститися в різних фазах термодинамічної системи (твердій, рідкій, газоподібній), які характеризуються термодинамічними потенціалами, залежними від концентрацій к.

КОМП'ЮТЕР́ , -а (рос. компьютер; англ. computer).

к-ри оптичні́ (рос. к-ры оптические; англ. optical computers) – нове інтенсивно розроблюване покоління обчислювальної техніки (комп'ютерів) на основі використання оптичного випромінювання як носія інформації. Складовими частинами к. о. слугують пристрої, що формують, передають, перетворюють і здійснюють інші операції над інформацією та керувальними світловими потоками. Цифровий оптичний процесор може виконувати до 1013 – 1015 операцій за секунду.

КОМУТАТИВНІСТЬ́ , -ості (рос. коммутативность; англ. commutativity, commutability) – див. перестановність́ .

КОМУТАТОР́ , -а 1 (рос. коммутатор; англ. commutator) – операція в лінійному просторі, що ставить у відповідність будь-яким двом елементам a і b третій елемент [a, b] із

властивостями: 1) [[αa+βb], c] = α[a,c]

+β[b,c] (лінійність); 2) [a, b]+[b,a] = 0 (антисиметричність); 3) [a[b, с]]+[b[c, a]] +[c[a, b] = 0 (тотожність Якобі), де α, β –

деякі числа. К. називають також добутком Лі. В асоціативній алгебрі к. задається виразом [a, b] = ab – ba. Якщо [a, b] = 0, то елементи a і b називають комутовними. К. елементів х, у групи G

–її елемент [х, у] = ух–1у–1, де за групову операцію взято множення. Дія [х, у] зліва на добуток ух дає ху. Якщо [х, у] = е, де е

–одиничний елемент групи G, то х і у є

переставними (комутують). Див. також

співвідношення́ переставні. ́

КОМУТАТОР́ , -а 2 (рос. коммутатор; англ. switch (box), switcher, switching unit, switchboard, switching center, switching office, commutator, commutation switch, circuit changer, exchange, interchanger, keyboard, multiplexer, board).

264

к. електронний́ [комутатор́ електроннопроменевий́ ] (рос.

коммутатор электронный, коммутатор электроннолучевой; англ. electron switch) – електроннопроменевий прилад, який слугує для розподілу сигналів між багатьма незалежними каналами або для синтезу сигналів, що надходять багатьма каналами. Найпростіший к. е. містить електронний прожектор, що формує пучок, і відхилювальну систему, яка скеровує пучок по черзі на металеві пластини – ламелі, що з'єднуються із вхідними контурами каналів.

к. електроннопроменевий́ (рос. коммутатор электроннолучевой; англ. electron switch) – те саме, що комутатор́ електронний́ .

КОНВЕКЦІЯ́ (рос. конвекция; англ. convection; від лат. convectіo – доставка) – перенесення маси в результаті переміщення суцільного середовища (газу, рідини). Найбільш поширені вільна, вимушена і капілярна к. Вільна (природна) к. виникає під дією архімедових сил у полі сили тяжіння, якщо мають місце неоднорідності густини в окремих місцях середовища, що виникають у результаті наявності в рідині або газі різниці температур або концентрацій домішки. Вимушена к. викликається зовнішньою механічною дією на середовище. Капілярна к. виникає в об'ємах рідини з вільною поверхнею при існуванні перепадів поверхневого натягу уздовж такої поверхні.

КОНВЕРСІЯ́ (рос. конверсия; англ. conversion; від лат. conversіo – зміна).

к. внутрішня́ (рос. конверсия внутренняя; англ. inner conversion) – явище, при якому енергія, що вивільнюється при електромагнітному переході збудженого атомного ядра у стан з меншою енергією, передається в результаті електромагнітної взаємодії одному з електронів, що залишає атом (конверсійний електрон). Відношення

ймовірності к. в. до ймовірності переходу з висиланням γ-кванта називається коефіцієнтом конверсії. Коефіцієнт к. в. зростає зі зменшенням енергії переходу ħω, ростом його мультипольності L та заряду ядра Z (у першому наближенні ~Z3). При енергіях переходів, які перевищують подвоєну енергію спокою електрона, може відбуватись утворення електрон-позитронних пар (парна конверсія), імовірність якої, на відміну від к. в. на електронах атома, зростає з ростом енергії і падає зі збільшенням мультипольності переходу.

к. парна́ (рос. конверсия парная; англ. pair conversion) – див. конверсія́ внутрішня́ .

к. нейтрино резонансна́ (рос. конверсия нейтрино резонансная; англ. resonance conversion of neutrino) – гіпотетичний процес переходу одного типу нейтрино в інший при розповсюдженні в середовищі з монотонно змінною густиною.

КОНДЕНСАТ́ , -у (рос. конденсат; англ. condensate).

к. вакуумний́ (рос. конденсат вакуумный; англ. vacuum condensate) – ненульове вакуумне середнє якогонебудь локального оператора поля. Уявлення про к. в. – одне з центральних у сучасних теоріях електрослабкої взаємодії та сильної взаємодії – квантовій хромодинаміці. Використання слова "конденсат" пов'язане з картиною, відповідно до якої вакуумний, або найнижчий за енергією стан слід уявляти не у вигляді "порожнього" простору, а як своєрідне середовище полів, які флуктуюють із великою амплітудою. Із теоретичної точки зору особливий інтерес являє випадок спонтанного порушення симетрії, коли симетрія к. в. нижча, ніж симетрія початкового лагранжіана.

КОНДЕНСАТОР́ , -а (електричний́ ) (рос. конденсатор (электрический);

265

англ. capacitor, electric(al) capacitor, condenser; від лат. сondensator, буквально – той, що ущільнює, згущує) – пристрій, призначений для одержання потрібних величин електричної ємності і здатний накопичувати і віддавати (перерозподіляти) електричні заряди. К. складається з двох (іноді більше) провідних тіл (обкладинок), розділених діелектриком. Чисельно ємність C к. дорівнює зарядові q однієї з обкладинок при одиничній напрузі U між обкладинками: C = q/U. Енергія, запасена зарядженим до сталої напруги U к, дорівнює W = CU2/2.

КОНДЕНСАЦІЯ́ (рос. конденсация;

англ. condensation; від пізньолат. сondensatіo – ущільнення, згущення) – перехід речовини з газоподібного стану (пари) у рідкий або твердий стан. Квазістатичний процес к. відбувається в умовах рівноваги співісновних фаз і є

конденсация Бозе–Эйнштейна; англ.

конденсация Бозе(–Эйнштейна); англ. Bose–Einstein condensation) – квантове явище, яке полягає в тому, що у системі з великим числом частинок, які підкоряються статистиці Бозе– Ейнштейна (газ або бозе-рідина), при температурах нижче температури виродження в стані з нульовим імпульсом опиняється скінченна кількість усіх частинок системи. Термін "к. Б(-Е)." базується на аналогії цього явища з конденсацією газу в рідину, хоча ці явища зовсім різні, тому що при к. Б(-Е). вона відбувається у просторі імпульсів, а розподіл частинок у координатному просторі не змінюється. Теорія к. Б(-Е). створена А. Ейнштейном [А. Eіnsteіn] у 1925 і розвинута Ф. Лондоном [F. London] у 1938. Оскільки к. Б(-Е). відбувається навіть в ідеальному газі, її причиною є властивості симетрії