Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

(mechanism), positioner, arm, handling device, handler) – пристрій для виконання робіт у недоступних зонах із високим рівнем ядерного випромінювання.

МАНІПУЛЯЦІЯ́ (рос. манипуляция;

англ. manipulation) – зміна якого-небудь параметра електричних коливань високої частоти, яка застосовується для передачі сигналів. На відміну від модуляції коливань, при маніпуляції не передбачається повільність зміни параметрів коливального процесу порівняно з самим процесом.

МАНОМЕТР́ , -а (рос. манометр; англ. manometer, ga(u)ge, pressure meter, pressure ga(u)ge, pressure indicator) – прилад для вимірювання тиску рідин, газів та пари.

м. електророзрядний́ (рос. манометр электроразрядный; англ. electricdischarge ga(u)ge) – вакуумметр, дія якого заснована на залежності від тиску струму жеврійного розряду, що виникає в магнітному полі при низьких температурах (див. також манометр́ електророзрядний́ магнітний́ ).

м. електророзрядний́ магнітний́ [манометр́ Пеннінга́ ] (рос. манометр

электроразрядный магнитный, манометр Пеннинга; англ. magnetic electric-discharge ga(u)ge, Penning ga(u)ge) – вакуумметр, дія якого базується на залежності від тиску струму жеврійного розряду, що виникає в магнітному полі при низьких тисках (Ф. Пеннінг [F. Pennіng], 1937).

м. іонізаційний́ радіоактивний́ (м. йонізаційний́ радіоактивний́ ) [альфатрон́] (рос. манометр ионизационный радиоактивный, альфатрон; англ. radioactive ion(ization) ga(u)ge, radioactive ionization pressure ga(u)ge, radioactive ionization-ga(u)ge tube, alphatron) – прилад для вимірювання тиску розрідженого газу, який базується

302

на йонізації газу радіоактивним випромінюванням (зазвичай α- частинками).

м. Кнудсена́ (рос. Кнудсена; англ.

Knudsen ga(u)ge) – те саме, що

манометр́ радіометричний́ .

м. опору́ (рос. манометр сопротивления; англ. Pirani ga(u)ge) – те саме, що манометр́ Пірані́.

м. Пеннінга́ (рос. манометр Пеннинга; англ. Penning ga(u)ge) – те саме, що манометр́ електророзрядний́ магнітний́ .

м. п'єзоелектричний́ (рос. манометр пьезоэлектрический; англ. piezoelectric pressure ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску, який базується на явищі п'єзоелектрики. Тиск газу, в який поміщено пластинку п'єзокварцу (певним чином вирізану з кристала), викликає її стиснення і внаслідок цього появу на її межах електричного заряду, величина якого пропорційна тиску і може бути виміряна.

м. Пірані́ [манометр́ опору́ ] (рос.

манометр Пирани, манометр сопротивления; англ. Pirani ga(u)ge) – вакуумметр, основний елемент якого – металева нитка з великим температурним коефіцієнтом опору, яка нагрівається.

м. радіометричний́ [манометр́

термомолекулярний́ радіометричний,́ манометр́ Кнудсена́ ] (рос. манометр (термомолекулярный)

радиометрический, манометр Кнудсена; англ. radiometer pressure ga(u)ge, Knudsen ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску розріджених газів, дія якого грунтується на радіометричному ефекті.

м. теплоелектричний́ (рос. манометр теплоэлектрический; англ. thermoelectric ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску, заснований на залежності теплопровідності розріджених газів від тиску. Основною частиною м. т. є нитка, по якій пропускають калібрований електричний струм. При зміні тиску навколишнього газу

змінюється тепловідведення від нитки, і її температура змінюється. Температуру зазвичай вимірюють або термопарою, або за зміною опору нитки. У манометрах сталої температури мірою вимірюваного тиску є величина сили струму (або потужності), яка потрібна для підтримання сталої температури.

м. термомолекулярний́ радіометричний́ (рос. манометр

термомолекулярный радиометрический; англ. radiometer pressure ga(u)ge) – те саме, що манометр́ радіометричний́ .

МАРГАНЕЦЬ́ , -нцю (рос. марганец; англ. manganese), Mn – див. манган́ .

МАРЕОГРАФ́ , -а (рос. мареограф; англ. mareograph, marigraph) – самописний прилад для запису коливань рівня моря. За своєю конструкцією аналогічний лімніграфу.

МАРС, -а (рос. Марс; англ. Mars) – четверта по порядку від Сонця велика планета сонячної системи. Середня відстань від Сонця 1,524 а. (227,9 млн. км). Період обертання М. навколо Сонця 686,98 доби, середня швидкість руху на орбіті – 24,13 км/с, екваторіальний радіус – 3394 км, полярний – 3376,4 км, період обертання М. навколо своєї осі – 24 год 37

хв 22,58 с. Маса М. 6,44×1023 кг (0,108

земної); порівн. густина 3950 кг/м3; прискорення вільного падіння на екваторі 3,76 м/с; порівняна ефективна температура поверхні 216 К. М. має два супутники: Фобос (від грец. φόβος – страх), Деймос (від грец. δείμος – жах).

МАСА́ (рос. масса; англ. mass) – фундаментальна фізична величина, що визначає інерційні та гравітаційні властивості тіл – від макроскопічних об'єктів до атомів і елементарних частинок – у нерелятивістському наближенні, коли їхні швидкості нехтовно малі в порівнянні зі швидкістю

303

світла с. У цьому наближенні м. тіла слугує мірою речовини, що міститься в тілі, і мають місце закони збереження й адитивності м. З погляду теорії відносності, м. m тіла характеризує його енергію спокою, відповідно до співвідношення Ейнштейна: E0 = mc2. М. ізольованої системи тіл не дорівнює сумі м. цих тіл.

м. атомна́ [вага́атомна́ ] (рос. масса атомная, вес атомный; англ. atomic mass, atomic weight) – відносне значення маси атома, виражена в атомних одиницях маси (а. о. м.). М. а. була взята

із суміші ізотопів, тому за м. а. елементу приймають середнє значення мас його ізотопів з урахуванням їхнього процентного вмісту. М. а. менша за суму мас частинок, що входять до складу атома, на дефект мас. Найточніший метод визначення м. а. – мас-спектроскопічний (див. також мас-спектроскопія́).

м. важка́(рос. масса тяжёлая; англ. gravitating mass) – те саме, що маса́ гравітаційна́ .

м. гравітаційна́ [маса́ важка,́ маса́ тяжіння́ ] (рос. масса гравитационная, масса тяжёлая, масса тяготеющая; англ. gravitational mass) – фізична величина, що характеризує властивості тіла як джерела поля тяжіння; чисельно

эффективная; англ. effective mass) – одна з основних характеристик квазічастинок, яка визначає характер руху зарядженої квазічастинки в кристалі за наявності

t h e o r y ) – параметр, який характеризує зв'язок між імпульсом і швидкістю

частинки без врахування її самодії. У фізичних процесах м. з. з'являється тільки в сумі з добавками, зумовленими взаємодією з власним полем, а також поляризацією вакууму. Ця сума утворює фізичну (спостережувану) масу частинки.

м. зведена́ (рос. масса приведенная; англ. equivalent mass, effective dynamic mass) – умовна характеристика розподілу мас у рухомій механічній або змішаній (наприклад, електромеханічній) системі, яка залежить від фізичних параметрів системи (мас, моментів інерції, індуктивності та ін.) і від закону її руху.

м. інертна́ (рос. масса инертная;

англ. inertial mass) – фізична величина, що характеризує динамічні властивості тіла. М. і. входить до другого закону Ньютона (і, таким чином, є мірою інерції

критическая; англ. critical mass) – мінімальна кількість ядерного палива зі вмістом нуклідів, які діляться (233U, 235U, 239Pu, 251Cf), при якій можливе здійснення ядерної ланцюгової реакції ділення (див. також ділення́ ядерне́ , реактор́ ядерний́ , вибух́ ядерний́ ). М. к. залежить

від розмірів і форми системи і росте пропорційно квадратові (або кубові) її лінійних розмірів.

м. молекулярна́ (рос. масса молекулярная; англ. molecular weight, molal weight, molar weight, grammolecular weight) – значення маси молекули, виражене в атомних одиницях маси. Практично м. м. дорівнює сумі мас

планковская; англ. Planck mass) – величина з розмірністю маси, яка виражається через фундаментальні фізичні константи – швидкість світла c,

присоединённая; англ. added mass, apparent mass, virtual mass) – фіктивна маса (або момент інерції), що

304

приєднується до маси (або моменту інерції) тіла, яке рухається в рідині, для кількісної характеристики інерції рідкого середовища, що це тіло оточує.

м. спокою́ частинки́ (рос. масса покоя частицы; англ. rest mass of particle) – маса частинки в системі відліку, у якій вона перебуває в стані спокою; одна з основних характеристик елементарної частинки, як правило, її

вимірювання маси елементарних частинок немає, для цієї мети застосовують непрямі методи. Наприклад, для електронів вимірювалося відношення заряду до маси, а точне вимірювання заряду було проведене в інших дослідах. Визначення мас частинок високої енергії зазвичай

Всесвітнього тяжіння. В астрономії часто (але не завжди) можна знехтувати розмірами небесних тіл порівняно з відстанями між ними та відмінністю їхньої форми від точної сфери, тобто уподібнити небесні тіла точковим масам. Маса Землі МЗ = gRЗ/G, де g – прискорення вільного падіння, RЗ – радіус Землі, G – гравітаційна стала.

маси́ пластичні́ (рос. массы пластические; англ. plastic masses) – див. пластики́ .

МАСКУВАННЯ́ (рос. маскировка; англ. masking).

м. звуку́ (рос. маскировка звука; англ. sound masking) – явище, яке полягає в погіршенні чутності одного звуку (сигналу) в присутності інших звуків (перешкод). Розрізняють одночасне, пряме, послідовне та зворотне м. з.

МАСТИЛОВІДБИВАЧ́ , -а́ [мастиловідбійниќ ] (рос. маслоотражатель, маслоотбойник; англ. oil baffle) – пристрій для запобігання міграції пари мастила з мастильного пароструменевого насоса у відгнічуваний простір.

МАСТИЛОВІДБІЙНИЌ , -а (рос. маслоотбойник; англ. oil baffle) – те саме, що мастиловідбивач́.

МАСШТАБ́ , -у (рос. масштаб; англ. scale).

м. оптичного́ зображення́ (рос. масштаб оптического изображения; англ. optical image scale) – відношення лінійного розміру оптичного зображення до лінійного розміру предмета. Слугує характеристикою проєкційних систем (див. також збільшення́ оптичне́ ).

МАТЕРІАЛ́ , -у (рос. материал; англ. material, substance, matter, stuff, medium; (тканина) material, fabric).

м. електроізоляційний́ (рос. электроизоляционный; англ. electric insulating material) – речовина, що застосовується для ізоляції струмопровідних частин, які перебувають під різними електричними потенціалами. Порівняно з провідниковими матеріалами, е. м. має дуже великий питомий електричний опір ~ 109 – 1020 Ом∙см.

м. кераміко́ -металевий́ (рос. материал керамико-металлический; англ. ceramic metal, oxide-metal material)

– те саме, що металокераміка́ .

305

м. композиційний́ (рос. материал композиционный; англ. compo(site), composite material) – матеріал, який являють собою гетерогенну, термодинамічно нерівноважну систему, складену з двох або більше компонентів, які відрізняються за хімічним складом, фізико-механічними властивостями і розділені в матеріалі чітко вираженою межею.

м. магнітний́ (рос. материал магнитный; англ. magnetic material, magnetic substance) – речовина, що має при температурах нижче температури магнітного упорядкування самочинну намагніченість, зумовлену паралельною орієнтацією атомних магнітних моментів (феромагнетики при температурі нижче точки Кюрі ТС) або антипаралельною орієнтацією різних за величиною сумарних моментів магнітних підрешіток (феримагнетики при температурах нижче точки Неєля ТN). Вид магнітного упорядкування і значення ТС і ТN визначаються знаком і величиною обмінного інтеграла (див. також

взаємодія́ обмінна́ ).

м. магнітножорсткий́ [матеріал́ магнітнотвердий́] (рос. материал

магнитножёсткий, материал магнитнотвёрдый; англ. magnetically hard material, high-coercivity material, retentive material) – феромагнітний матеріал, який має високу коерцитивну

силу Нс ~ 103 – 106 A/м. М. м. з Нс ~ 104 – 106 A/м застосовується для постійних

магнітів, із Нс ~ 103 – 104 A/м для гістерезисних двигунів і магнітного запису. М. м. характеризується кривою розмагнічення, що визначає значення Нс і залишкової індукції Вr, і максимальним значенням добутку (ВН)макс для кривої розмагнічення (т. зв. енергетичним добутком).

м. магнітном'який́ (рос. материал магнитномягкий; англ. magnetically soft material, soft-magnetic material, lowcoercitivity material, nonretentive material) – магнітний матеріал, головним

чином фероабо феримагнетик, що має малу коерцитивну силу (умовно Нс ≤ 800 А/м). Поряд із коерцитивною силою, мірою магнітної м'якості може слугувати також величина статичної магнітної проникності – початкової (~ 102 – 105) та максимальної (~ 103 – 106). У змінних полях при частотах менше 104 – 105 Гц як м. м. застосовуються переважно металеві сплави, при вищих частотах – тонкі магнітні плівки, магнітні діелектрики та ферити.

м. магнітнотвердий́ (рос. материал магнитнотвёрдый; англ. magnetically hard material, high-coercivity material, retentive material) – те саме, що матеріал́ магнітножорсткий́.

м. магнітострикційний́ (рос. материал магнитострикционный; англ. magnetostrictive material) – феромагнітний метал (див. також феромагнетиќ ) і феримагнітні ферити, що мають добре виражені магнітострикційні властивості (див. також магнітострикція́ ); застосовується для виготовлення магнітострикційних перетворювачів. Існують металеві та феритні м. м.

м. металокерамічний́ (рос. материал металлокерамический; англ. oxide-metal material) – те саме, що металокераміка́ .

м. напівпровідниковий́ (рос. материал полупроводниковый; англ. semiconducting material) – речовина з чітко вираженими властивостями напівпровідників у широкому інтервалі температур, включаючи кімнатну (Т ~ 300 К).

м. п'єзоелектричний́ (рос. материал пьезоэлектрический; англ. piezoelectric material) – речовина (діелектрик, напівпровідник), яка має добре виражені п'єзоелектричні властивості (див. також

п'єзоелектрики)́ .

м. сегнетоелектричний́ (рос. материал сегнетоэлектрический; англ. ferroelectric material) – те саме, що сегнетоелектриќ .

306

м. склокристалічний́ (рос. материал стеклокристаллический; англ. crystalline glass, vitrocrystalline material)

– монолітний матеріал, який складається з високодиспесних кристаликів, невпорядковано орієнтованих у склистій фазі. М. с. одержують спіканням окисів і природних матеріалів або шляхом часткової кристалізації скла. Відомі такі м. с.: кераміка, ситали, пірокерами, склокераміка. М. с. можуть бути прозорими в широкій області спектру, мають високу механічну міцність, малу густину, високу хімічну та температурну стійкість тощо.

м. магнітний́ текстурований́ (рос.

материал магнитный текстурированный; англ. texturized magnetic material) – полікристалічний магнітний матеріал, який має магнітну текстуру та пов'язану з нею різку анізотропію магнітних властивостей. Прикладом м. м. т. є феромагнітні плівки сплаву пермалой, сплави термівар, сплави типу магніко тощо.

м. теплоізоляційний́ (рос. материал теплоизоляционный; англ. heat insulator, thermal insulator, heatinsulating material) – матеріал, який погано проводить тепло і застосовується для зменшення втрат тепла в навколишнє середовище або для захисту конструкцій від притоку тепла ззовні (див. також теплозахист́ ). М. т. одержують на основі органічних (пластмаси, бавовна, дерево) і неорганічних матеріалів (азбест, шлаки, мінерали), які мають низький коефіцієнт теплопровідності, зокрема за рахунок поруватої структури.

м. феромагнітний́ (рос. материал ферромагнитный; англ. ferromagnetic material) – феромагнетики та магнітні сплави, які застосовуються як магнітні матеріали в різноматітних галузях науки й техніки.

м. фотографічний́ (рос. материал фотографический; англ. photographic material) – матеріал, за допомогою якого одержують фіксовані в часі зображення