Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

а. нейтринна́ (рос. астрофизика нейтринная; англ. neutrino astrophysics)

– наука, що вивчає процеси в космічних об'єктах, які відбуваються за участю нейтрино. Проблеми реєстрації космічних нейтрино належать до а. н.

АСТРОФОТОМЕ́ТРІЯ́ (рос.

астрофотометрия; англ. astrophotometry) – розділ практичної астрофізики, присвячений вимірюванню фізичних характеристик (переважно енергетичних) електромагнітного випромінювання астрономічних об'єктів. До фундаментальних завдань а. належать: дослідження розподілу енергії в спектрах зір, що дозволяє визначити хі-мічний склад, структуру атмосфери, ефективну температуру зірок, величину міжзоряного почервоніння (див. також поглинання́ міжзоряне́ ); побудова кривих зміни з часом потоку випромінювання (к р и в и х б л и с к у ) змінних зір, галактик, квазарів та ін.; дослідження фонового випромінювання неба. За способами вимірювання а. поділяється на візуальну, фотографічну та фотоелектричну, за основними методами – багатоколірну (астрономічну колориметрію), спектрофотометрію та радіометрію.

АТЕНЮА́ТОР, -а (рос. аттенюатор;

англ. attenuator; від франц. attenuer – послаблювати) – пристрій, призначений для зменшення або зміни амплітуди електричних сигналів чи потужності електромагнітних коливань. Існують а. з фіксованим ослабленням у робочому діапазоні частот, східчастою або плавною зміною ослаблення в заданих межах. За принципом дії а. поділяються на поглинальні та граничні. Для роботи в діапазоні частот від сотень кГц до декількох МГц як а. використовують подільники напруги. До числа основних характеристик а. належать: величина внесеного ослаблення, межі регулювання ослаблення, допустима потужність розсіяння, діапазон робочих частот.

34

АТМОСФЕРА́ (рос. атмосфера; англ. atmosphere) – 1) позасистемні одиниці тиску. Ф і з и ч н а (атм) – одиниця тиску, що дорівнює нормальному атмосферному тиску: 1 атм = 760 мм рт. ст.; 1 атм =

1,013250×105 Па. Т е х н і ч н а (ат) – одиниця тиску, що дорівнює тискові, який створюється силою 1 кгс, рівномірно розподіленою по плоскій поверхні в 1 см2.

1 ат = 9,80665×105 Па. 2) Газове середовище.

а. верхня́ (рос. атмосфера верхняя;

англ. upper atmosphere) – у вузькому розумінні слова частина атмосфери Землі, розташована вище 90–100 км, яка характеризується швидкою зміною відносного вмісту основних газів з висотою; у широкому розумінні слова – область атмосфери, розташована вище приблизно 10–17 км. Область атмосфери від 15 до 100 км часто називають середньою атмосферою. Відмітна риса а. в. (вище 100 км)

– безпосередня залежність її стану від сонячної активності. Вивченням явищ, які відбуваються у верхній атмосфері, з погляду атомних і молекулярних взаємодій і впливу на них сонячного випромінювання займається аерономія. Процеси, що відбуваються в а. в., зумовлені поглинанням змінних потоків різних видів енергії (потік ультрафіолетового випромінювання Сонця, потік іонізувального випромінювання, сонячний вітер, космічне проміння, мікрометеори, потоки електромагнітного довгохвильового випромінювання, що надходять з боку Землі). З висотою абсолютна концентрація частинок зменшується і змінюється співвідношення азоту, кисню та домішок відносно нижньої частини атмосфери. А. в. перебуває у безупинному русі. Основні типи рухів: середньодобова циркуляція (як зональна, так і меридіональна); термічний і гравітаційний приплив з добовими та півдобовими модами; внутрішні гравітаційні та акустичні хвилі; турбулентність.

а. Землі́ [атмосфера́ земна] ́(рос. атмосфера Земли, атмосфера земная; англ. Earth atmosphere) – газова оболо-

нка, що оточує Землю. Маса атмосфери складає близько 5×1015 т. Середній тиск

атмосфери біля поверхні Землі дорівнює 1013 гПа (760 мм рт. ст.). З висотою тиск зменшується за законом, близьким до експоненційного; на висотах у десятки км і вище густина атмосфери порівняно незначна. По вертикалі атмосфера має шарувату будову, що визначається в

8–10 км у полярних широтах, 16–18 км – на екваторі, температура Т зменшується з висотою в середньому на 6 К на 1 км),

практично постійна; верхня, до 55 км, Т зростає з висотою і досягає 270 К); с т р а т о п а у з а (близько 55 км, Т ~ 270

1000 К); екзосфера (вище 1000 км, поступовий перехід від атмосфери до між- пла-нетного простору). Земна атмосфера складається переважно з азоту та кисню, а також містить невелику кількість аргону, вуглекислого газу, неону та інших компонентів. Хімічний склад газу відносно мало змінюється до висоти близько 100 км.

а. земна́ (рос. атмосфера земная; англ. Earth atmosphere) – те саме, що атмосфера́ Землі. ́

а. зірки́ (рос. атмосфера звезды; англ. star atmosphere) – те саме, що атмосфера́ зоряна́ .

а. зорі́(рос. атмосфера звезды; англ. star atmosphere) – те саме, що атмосфера́ зоряна́ .

а. зоряна́ [атмосфера́ зорі, ́атмосфера́ зірки́ ] (рос. атмосфера звёздная, атмосфера звезды; англ. star atmosphere) – зовнішня частина зорі, електромагнітне випромінювання якої спроможне без подальших перевипромінювань залишити зорю. Зорі абсолютно непрозорі для електромагнітного випромінювання, що

35

виникає в їхніх надрах і яке зазнає багаторазового перевипромінювання, перш ніж досягає а. з.– шару з оптичною товщиною менше або порядку 1, звідки воно може досягти спостерігача.

а. політропна́ (рос. атмосфера политропная; англ. polytropic atmosphere) – умовна, ідеалізована атмосфера, в якій температура є лінійною функцією висо-

ти, тобто T = T0 – g z, де g = –¶ T/¶ z = const – вертикальний градієнт температури.

а. стандартна́ (рос. атмосфера стандартная; англ. standard atmosphere)

– умовна атмосфера, для якої задані середні для широти 45032'33'' значення температури, тиску, густини, в'язкості та інших характеристик повітря на висотах від 2 км нижче рівня моря до зовнішньої межі земної атмосфери. Параметри а. с. на всіх висотах розраховані за рівнянням стану ідеального газу та барометричною формулою в припущенні, що на рівні моря тиск дорівнює 1013,25 гПа, температура – 288,15 К.

А. с. є узаконеним стандартом, що періодично уточнюється і який випускається у вигляді таблиць, що дозволяють порівнювати між собою результати випробувань літальних апаратів і встановленої на них апаратури, а також робити геофізичні розрахунки.

АТМОСФЕ́РИК, -а (рос. атмосферик; англ. atmospheric) – низькочастотний електромагнітний сигнал природного походження, що поширюється в хвилеводі, який утворений поверхнею Землі та нижньою межею йоносфери. Групова швидкість а. близька до швидкості світла у вакуумі. Джерелами а.є атмосферні електричні розряди (зокрема, блискавки), що випромінюють електромагнітні хвилі в широкому діапазоні частот. Створюваний атмосфериком сигнал складається з ВЧ-частини (1–30 кГц) і "хвоста" (< 1–2 кГц). Дослідження спектрів а. є одним зі способів діагностики нижньої йоносфери.

а-ки-свистівки́ [атмосферики́ свистячі,́ радіосвист́ ] (рос. атмосферики свистящие, радиосвист; англ. whistling atmospherics) – радіохвилі, випромінювані атмосферними розрядами, які внаслідок крутого падіння на йоносферу проникають через неї і, поширюючись уздовж силових ліній магнітного поля Землі, потрапляють в іншу півкулю і в радіоприймальних пристроях виявляються у вигляді характерних свистів.

а-ки свистячі́ (рос. атмосферики свистящие; англ. whistling atmospherics)

– те саме, що атмосферики́ -свистівки́ .

А́ТОМ, -а (рос. атом; англ. atom) – найменша частина хімічного елементу, здатна існувати самостійно, яка є носієм його властивостей. А. можуть існувати у вільному стані в газах. У зв'язаному стані а. входять до складу молекул, з'єднуючись хімічно з атомами того ж елементу чи інших елементів, і конденсованих тіл (див. також рідина,́ тіло́ тверде). ́А. складається з електрично додатньо зарядженого ядра і від'ємно заряджених електронів. Належність а. до даного елементу визначається величиною заряду ядра + Ze (e – величина елементарного електричного заряду, Z – атомний номер). Лінійні розміри а. ~ 10–8 см. А. є квантовою системою, його внутрішня енергія квантується – набуває дискретного ряду значень, що відповідають стійким, стаціонарним станам атома; проміжних значень ця енергія набирати не може. Стан із найменшою енергією –

на законах квантової механіки. Розподіл електронів в а. на оболонках визначає його електронну конфігурацію.

а. антипротонний́ (рос. атом анти-

примесный; англ. foreign atom, impurity

36

atom) – атом кристала, хімічна природа якого відмінна від хімічної природи основних атомів, що утворюють кристал. А. д. належать до точкових дефектів і призводять до порушення точної періодичності ідеального кристала.

а. міжвузельний́ (рос. атом меж(до)- узельный; англ. interstitial atom) – те саме, що атом́ упровадження́ .

а. міжвузлівний́ ́(рос. атом меж(до)- узельный; англ. interstitial atom) – те саме, що атом́ упровадження́ .

а. мюонний́ [атом́ мю-нуклонний́ ] (рос. атом мюонный, атом мю-нуклон- ный; англ. muonic atom, mu-nucl(e)on

atom) – атомоподібна система Zμ, що складається з атомного ядра і негативно зарядженого мюона, яка, як правило, містить ще кілька електронів. Властивості а. м. подібні до властивостей звичайного воднеподібного атома із зарядом ядра Z, а деякі розбіжності зумовлені відмінністю маси мюона від

маси електрона (mμ = 206.769 me).

а. упровадження́ (атом́ впроваджен́ - ня) [атом́ міжвузельний,́ атом́ між-

вузлівний,́ ́дефект́ упровадження́ точковий́́ ] (рос. атом внедрения, атом меж(до)узельный, дефект́ внедрения точечный]; англ. interstitial atom) – прониклий у кристалічну решітку надлишковий (власний або домішковий) атом. Атоми впровадження рухливі навіть при Т < 80 К.

атоми́ адронні́ (рос. атомы адронные; англ. hadronic atoms) – атомоподібні системи, у яких позитивно заряджене ядро утримує негативний адрон за рахунок кулонівського притягання. Спо-

стерігалися піонні (π ), каонні (К-), анти-

протонні (р ) та гіперонні (Σ–) атоми. Ви-

вчення а. а. дає інформацію про адрон, ядро та їхню взаємодію (див. також ви-

промінювання́ мультипольне,́ Оже- ́ спектроскопія,́ рівняння́ Кляйна́-Го - ́ рдона, рівняння́ Дірака,́ баріоній́).

атоми́ високойонізовані́ (рос. атомы высокоионизированные; англ.

multicharged ions, multivalent ions, polyvalent ions) – те саме, що багатозарядні́ йони́ .

атоми́ воднеподібні́ (рос. атомы водородоподобные; англ. hydrogen-like atoms) – атоми (йони), що складаються, подібно до атома водню, з ядра й одного електрона. До них належать іони

елементів з атомним номером > 2, що втратили всі електрони, крім одного. Разом із воднем вони утворюють найпростіший ізоелектронний ряд. Рівні енергії (і спектри) таких атомів відрізняються від водневих лише масштабом енергій (і частот) переходів у Z2 разів. Воднеподібні системи утворюють атомне ядро і мезон (мезоатом), електрон і позитрон (позитроній).

атоми́ мічені́ (рос. атомы меченые; англ. labels, label(l)ed atoms) – те саме, що індикатори́ ізотопні́ .

атоми́ піонні́ (рос. атомы пионные; англ. pionic atoms) – див. атоми́ адронні́ .

грам-атом́ (рос. грамм-атом; англ. gram-atom) – одиниця кількості речовини, індивідуальна для кожного хімічного елемента. 1 г.-а. – маса речовини в

грамах, що чисельно дорівнює його атомній масі. Назва виходить з ужитку. У СІ основна одиниця кількості речовини –

моль.

АТТО… (рос. атто…; англ. atto; від дан. atten – вісімнадцять), а – основа для утворення найменування частинної одиниці, яка дорівнює 10–18 початкової одиниці.

АУДІОМЕТР́ , -а (рос. аудиометр;

англ. phonometer) – те саме, що

фоно́метр.

АХРОМАТ́, -а (рос. ахромат; англ. achromat) – оптична система, в якій усунута хроматична аберація для променів двох довжин хвиль λ1 і λ 2. У лінзових оптичних системах ахроматизація досягається в результаті використання матеріалів, що мають істотно різну дисперсію nλ1 – nλ2. Переважно використовується оптичне скло типів "крон" і "флінт". Найпростіший а. складається з двох склеєних між собою лінз.

БАГАТОВИ́Д, -у (рос. многообразие; англ. manifold, varifold, variety) – множина, точки якої задаються набором чисел (координат), причому при переході від точки до точки координати змінюються неперервно. Локально, тобто в околі кожної точки, б. влаштований так само, як евклідовий простір ||Rn.

б. симплектичний́ (рос. многообразие симплектическое; англ. simplectic manifold, symplectic manifold)

– багатовид, який має симплектичну структуру. Симплектична структура

37

виявляється природною геометричною структурою фазових просторів гамільтонових систем. Всі атрибути гамільтонового формалізму переносяться на будь-який симплектичний багатовид, а координати Дарбу є канонічними змінними.

БАГАТОКУ́ТНИК, -а (рос. многоугольник; англ. polygon).

б. сил (рос. многоугольник сил; англ. polygon of forces) – ламана лінія, що будується для визначення головного

вектора (геометричної суми) даної системи сил. Б. с. можна використовувати при графічному розв'язуванні задач статики для системи сил, розташованих в одній площині.

БАГАТОПО́ЛЮСНИК, -а (рос. многополюсник; англ. multiport device, multiterminal device, multiport network, multiterminal system, multipole, multiterminal network, electrical network, network) – фізичний об'єкт, у якого зв'язки з зовнішнім світом здійснюються через скінченну кількість каналів, що характеризуються скінченною кількістю фізичних величин. Кожній величині приписується один полюс. Б. зображується у вигляді "шухляди" з виводамиполюсами.

БАГАТОЧЛЕ́Н, -а (рос. многочлен; англ. polynomial, multinomial) – те саме, що поліном́.

БА́ЗИС, -у 1 (рос. базис; англ. base;

(геом.) basis; від. грец. βάση – основа).

б. кристалічної́ структури́ (рос. базис кристаллической структуры; англ. crystalline structure basis) – повна сукупність координат центрів атомів у симетрично незалежній області кристалічної структури. Центри атомів у будьякій ідеальній кристалічній структурі утворюють одну (в найпростіших випадках) або декілька правильних систем точок, які в кожній федоровській групі поділяються на т. зв. п о з и ц і ї В а й к о в а . Різні позиції Вайкова для кожної з 230 федоровських груп наведені в Міжнародних таблицях із кристалографії. Кристалічна структура цілком задається такими характеристиками: 1) федоровською групою; 2) метричними параметрами елементарної комірки (паралелепіпеда Браве); 3) індексами позицій Вайкова; 4) числовими значеннями вільних координат цих позицій у репері Браве (див. також решітки́ Браве́). Експериментальне визначення кристалі-

38

чних структур здійснюється методами рентгенівського структурного аналізу, електронографії, нейтронографії.

б. стереоскопічний́ (рос. базис стереоскопический; англ. stereo(scopic) base) – те саме, що стереоба́зис.

векторів таких, що будь-який вектор подається однозначно у вигляді лінійної комбінації цього набору. Число елементів б. називається розмірністю простору. Якщо e1, …en – базис n-вимірного простору, то

(компонентів).

БАКБЕ́НДІНҐ, -у (рос. бакбендинг;

англ. backbending; від англ. bending back, букв. – вигин назад) – те саме, що за́гин.

БАЛ, -а (рос. балл; англ. (геоф.) ball; (фтт) number; (стійкості забарвлення) step) – умовна одиниця для кількісної оцінки величини, інтенсивності або ступеня якого-небудь явища чи властивості за відповідною бальною шкалою (наприклад, 12-бальна шкала сили землетрусів, різні шкали твердості матеріалів).

БА́НЧЕР, -а [групувач́] (рос. банчер, группирователь; англ. buncher) – пристрій, що розбиває неперервний пучок заряджених частинок на окремі згустки або підсилює ступінь групування в пучку (стискає згустки). Це (найчастіше) – ВЧпристрій (резонатор або система резонаторів, хвилевід), розташований на траєкторії пучка і, залежно від фази поля в момент проходження частинкою цього пристрою, сповільнює або прискорює ча-