Файл: Опорні конспекти з філософії Титаренко.doc

Причина відчуження – капіталістична приватна власність.

Всю історію Маркс розділив на 3 періоди:

1. Передісторія (період виникнення, становлення, розвитку відчуження);

2. Історія (період ліквідації відчуження, період комунізму, шлях подолання відчуження – відміна капіталістичної приватної власності);

3. Царство свободи.

Економічна теорія Маркса заснована на тому, що в суспільному виробництві люди вступають у виробничі відносини, які відповідають окремому ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Продуктивні сили і виробничі відносини складають економічну структуру суспільства, яка є його основою. Спосіб виробництва – матеріальна основа життя суспільства, окремий спосіб сумісної діяльності людей і форми спілкування. Спосіб виробництва обумовлює форму відчуження.

Філософія Маркса заснована на матеріалізмі. Він вважав, що матеріальний світ – це єдина реальність, його ніхто не створив, він вічний, безкінечний. А мислення (свідомість) – це продукт матеріального органу мозку (висооорганізована матерія).

Маркс поєднав матеріалізм із діалектикою (розвитком).

Матеріалістичне розуміння історії Маркса полягає в тому, що людину він визнає природною істотою, однак вважає, що вона лише походить з природи, подальша ж історія людини протікає як процес олюднення природи. Саме практика є тим реальним матеріальним чинником, що породжує людський дух, свідомість.

Протиріччя марксизму:

1. Розгляд філософських проблем розглядався з точки зору робітничого класу;

2. Соціалістична ідея була тупіковою;

3. Історична практика будови соціалізму не відповідала теорії марксизму;

4. Марксизм став догмою;

5. Марксизм перетворився із філософії в тоталітарну державну ідеологію.

Трагічність долі марксизму полягає в тому, що він як філософія був спотворений його послідовниками.

Послідовниками марксизму стали лідери і теоретики соціал-демократичного руху: Е, Бернштейн, К. Каутський, Р. Люксембург; революціонери-демократи Белінський, Чернишевський, Плєханов, Мартов, Ульянов (Ленін), Сталін.

Контрольні запитання:

1. Передумови виникнення філософії марксизму.

2. Які вихідні принципи філософії марксизму?

3. В чому недоліки та трагічність долі філософії марксизму?

4. Визначте сутність теорії відчуження Маркса.

5. В чому полягає діалектичний маетріалізм Маркса?

6. Розкрийте сутність історчного матеріалізму Маркса.

7. Сутність економічної теорії Маркса.

Література:

5. Гусєв В.Л. Західна філософія Нового часу. - К.: Либідь. - 1998. - 368 с.

6. Введение в философию, ч. І. - М.: Политиздат. - 1989. - С. 146-279.

7. Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч.- М.: Политиздат. - 1991.

8. Філософія: Навчальний посібник. /І.Ф. Надольний та ін. - К.: Вікар. - 1997.- С. 64-217, 166-185.

Західна філософія хх століття План

1. Основні напрямки західної філософії кінця хІх – поч. ХХ ст.

2. Позитивізм та його різновиди.

3. «Філософія життя» Ф. Ніцше.

4. Психоаналіз З. Фрейда.

5. Філософія екзистенціалізму.

6. Релігійна філософія ХІХ-ХХ ст. (неотомізм, персоналізм, тейярдизм).

Основні напрямки західної філософії ХХ ст:

1. Позитивізм;

2. Антрополпгічна філософія (філософія життя, психоаналіз, екзистенціалізм);

3. Теологічна (релігійна) філософія;

4. Філософія історії.

Позитивізм.

Основні ідеї позитивізму були сформульовані французьким філософом Огюстом Контом, а потім Джоном Міллем, Гербертом Спенсером. Це був «перший позитивізм». Суть його в тому, що «позитивне» трактується як реальне, відчутно-фактичне існування. Все інше трактується як непотрібне, сумнівне, негативне. Справжньою філософією позитивісти проголосили конкретні «позитивні» науки. Позитивізм обгрунтовує філософські позиції на основі позитивного (наукового) знання за допомогою природничих наук.

Представники «другого» позитивізму, або емпіріокритицизму (70-ті роки ХІХ ст.) – Ернст Мах, Ріхард Авенаріус вважали, що світ – це «комплекс відчуттів» і завдання науки полягає лише в їх описуванні. Прагнення вивести «формулу матерії», показати матерію як реальність, призвело до того, що позитивісти почали заперечувати існування матерії, оскільки її не можна відчути.

На поч. ХХ ст. виникає «третій позитивізм», або неопозитивізм. Це течія, до якої входять різні логіко-філософські школи. Неопозитивісти вбачали своє головне завдання у виробленні спеціальної логічної методики для чіткого розмежування осмислених тверджень і тверджень, позбавлених смислу.

В наш час існує лінгвістичний позитивізм, постпозитивізм.

Філософська антропологія – вчення, орієнтоване на проблему людини.

Фрідріх Ніцше (1844 – 1900), основна праця «Так говорив Заратустра».

Основні ідеї:

1. Сенс життя людини – надлюдина.

2. Людина є місток від тварини до надлюдини.

3. Людина повинна вдосконалювати себе, щоб стати надлюдиною і панувати над природою і світом.

4. Основна мета людини – воля до влади, могутність. Але сила – поєднання мужності і розуму. Сила без розуму переростає в насильство.

5. Сучасна цивілізація не дає людині духовного розвитку (критикував релігію).

Зигмунд Фрейд (1856 – 1939) – засновник психоаналізу. Вивчав психічні процеси, захворювання, сферу підсвідомого, тлумачив сновидіння.

Ядром психоаналізу Фрейда було вчення про несвіломе і його важливу роль в поведінці і діяльності людини. Фрейд вважав, що підсвідомість – основний регулятор поведінки людини, яка є результатом реалізації фізиологічних інстинктів. Стимулом всіх дій людини, на думку Фрейда, є сфера несвідомих потягів, нестримних, алогічних, аморальних.

Філософія екзистенціалізму – «філософія існування», виникла в ХХ ст. Представники екзистенціалізму: Мартин Хайдеггер, Альберт Камю, Жан Поль Сартр, Карл Ясперс та ін.

Основні ідеї – унікальність людського буття, місце людини в світі, духовної витримки в кризових ситуаціях.

Філософи-екзистенціалісти вирішують проблему сенсу життя людини, людського щастя, духовного розвитку, свободи людини, проблему життя і смерті, самогубства, виступають за «революцію в душі», за перетворення сучасної цивілізації і вихід її із кризи.

Релігійна філософія у ХІХ-ХХ ст. в Європі – це філософія католицької церкви та її догми. Католицька філософія представлена такими філософськими течіями, як неотомізм, персоналізм, тейярдизм.

Релігійна філософія вивчає картину світу (з точки зору існування Бога), вивчає людсбку особистість, її мораль, розглядає питання співвідношення віри і розуму, релігії і науки.

Філософія історії – філософське осмислення історичного процесу і розвитку суспільства, взаємодії людини і суспільства.

Контрольні запитання:

1. В чому полягає "криза" класичної філософії?

2. Визначте основні напрямки західної філософії ХХ ст.

3. Поясніть сутність і зміст екзистенціалізму.

4. Тенденції розвитку сучасної релігійної філософії;

5. Розкрийте сутність філософії позитивізму та неопозитивізму.

6. Основні концепції філософської антропології.

7. Екзистенціалізм А. Камю., М. Хайдеггера, Ж. П. Сартра, К Ясперса.

8. «Філософія життя» Ф. Ніцше.

9. Сутність психоаналізу З.Фрейда.

10. Чому так багато течій та шкіл у сучасній західній філософії?

11. Особливості сучасної світової філософії.

12. Що чекає філософію в майбутньому?

Література:

1. Философия XX века: Учебное пособие. - М., Знание. – 1997.

2. Зарубіжна філософія XX століття: Читанка з історії філосо­фії у 6-ти книгах. - К.: Довіра. - 1993. Книга 6-та.

3. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1999. - С. 118-165.

5. Зотов А.Ф., Мельвіль Ю.К. Западная философия XX века. Учебное пособие. - М.: Проспект. - 1998.