Файл: Опорні конспекти з філософії Титаренко.doc

Лук'янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури.-К.:2000.-302 с.

Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. - К.: Вікар, 1999, С.277-314.

Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) - М.: Юристь. -2001. С.277-304.

Філософія: Підручник /Заїченко Г.А. та ін. - К., 1995. -С.312-351.

Степин В.С. Теоретическое знание //Вопросы философии.-2001. - №1. - С.3-33.

Спиркин А.Г. Философия. - М.: Гардарики, 1999, С.414-521.

Пригожий Й., Стенгерс Н. Порядок из хаоса. - М. Прогресе, 1986, - 432 с.

Рузавин Г.И. Методология научного исследованияю -М.:ЮНИТИ, 1999. - 318 с.

Зміст і форми філософського вчення про розвиток План.

1. Історичні форми діалектики та її антиподи.

2. Принципи діалектики.

3. Категорії діалектики.

4. Закони діалектики.

Діалектика – це вчення про розвиток і рух в природі, суспільстві і мисленні.

Діалектика стверджує, що світ знаходиться в постійному розвитку, руху, який відбувається через протилежності, по спіралі.

Метафізика стверджує, що світ знаходиться стійкому, постійному стані, що заперечує появу нової якості, рух відбувається по колу.

Історичні етапи та форми діалектики:

1. Антична філософія – стихійна діалектика ( не було точних уявлень про розвиток, світ уявлявся живою єдністю явищ, що ніким не створений, постійно змінюється, рухається по колу; діалектика означала бесіду, мистецтво спору, доказу істини(Сократ, Платон)).

2. Філософія Відродження та Нового часу – механічна діалектика ( стверджувала, що світ безкінечний, функціонує як часовий механізм).

3. Німецька класична філософія – ідеалістична діалектика (Г. Гегель вперше представив діалектику як теоретичну систему у вигляді загального розвитку абсолютної ідеї, абсолютного духа).

4. Філософія марксизму – матеріалістична діалектика ( К. Маркс об’єктивною основою діалектики вважав матеріальний світ).

Діалектика як система поділяється на принципи, категорії та закони.

Принципи діалектики – загальні універсальні ідеї, критерії, які визначають смисл, роль та участь всіх інших понять і суджень в процесі пізнання.

Принципи діалектики:

1. Принцип універсального зв’язку – означає, що всі предмети і явища в природі і суспільстві існують у взаємозв’язку і взаємовідносинах. Поняття зв’язку означає відносини міх речами, при яких зміна одних речей супроводжується зміною інших. Кожна річ є зв’язком її сторін, якостей, властивостей.

2. Принцип розвитку – означає, що все в світі розвивається, в результаті руху і розвитку з’являється щось нове, відбуваються постійні зміни. Розвиток – це поступовий процес незворотних змін, внаслідок яких виникають якісно нові об’єкти. Характерними рисами розвитку є направленість змін та незворотність розвитку. Розвиток відбувається у вигляді прогресу (від нижчого до вищого, вдосконалення), регресу (від нижчого до вищого, деградація), еволюції (повільні поступові зміни), революції (швидкі різкі зміни).

Категорії діалектики – найбільш загальні філософські поняття, які відображають універсальні зв’язки і відносини, характерні для всіх явищ матеріального і духовного світу.

Основні групи категорій діалектики:

1. Універсальні (визначають найбільш загальні явища і процеси в світі):сутність і явище, одиничне і загальне.

2. Структурні (визначають розподіл світу на елементи): зміст і форма, частина і ціле, елемент і система.

3. Причинні (визначають функціонування світу в причинно-наслідковому зв’язку): причина і наслідок, можливість і дійсність, необхідність і випадковість.

Закони діалектики:

1. Закон єдності і боротьби протилежностей (пояснює джерело розвитку): Джерелом розвитку всіх явищ і процесів є протиріччя як взаємозв’язок і боротьба протилежностей.

2. Закон взаємного переходу кількості і якості (пояснює, яким шляхом відбувається розвиток): Зміна якості здійснюється тоді, коли накоплення кількісних змін досягає окремої межі. Кількісні зміни породжують якісні і навпаки. Якість – внутрішня стійка визначеність предметів, явищ, сукупність властивостей, які відрізняють їх від інших предметів і явищ. Кількість – зовнішня визначеність предметів, сукупність властивостей, які виражають кількість, розміри, величину предметів.

3. Закон заперечення заперечення (пояснює направленість і форму розвитку, його поступовість, виникнення нового і відносне повторення старого): Розвиток відбувається через діалектичне заперечення – перехід від старої якості до нової, коли окремі елементи старої якості входять у склад нової. Розвиток проходить по висхідним і низхідним лініям, тому відбувається зміна старих заперечень новими.

Контрольні запитання:

1. Що таке діалектика?

2. Які ви знаєте історичні форми діалектики та її антиподи.

3. Принципи діалектики.

4. Дайте характеристику категорій діалектики.

5. Закони діалектики, їх сутність.

Література:

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. - М.: Проспект. - 1997.- с.446-490.

2. Білодід Ю. Бабуся метафізика виявилася надто живучою //Віче. - 1993. - №1.

3. Кушлев Н. К вопросу о механизме эволюции //Философские науки. — 1991.- .№4.

4. Мойсеев Н. Универсальный эволюционизм //Вопросы философии. - 1991. - №3.

5. Соболь Н. Постметафізика - майбутнє філософії? // Філо­софська і соціологічна думка. - 1994. - №11-12.

6. Проблеми діалектики в сучасній філософії: Збірник науко­вих праць. — Суми, СДГО . - 1995.

7. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1997.- с.224-240.

Сутність і призначення людини План

1. Сутність людини. Поняття індивід, особистість. Індивідуальність.

2. Концепції походження людини.

3. Зміст і співвідношення біологічного і соціального в людині.

4. Особистість і суспільство: самореалізація особистості в суспільному житті.

5. Сутність поглядів на цінність, сенс життя та безсмертя людини.

6. Проблема людського щастя.

Сутність людини проявляється в поєднанні її біологічних і соціальних особливостей.

Поняття особа, індивід характеризують її належність до людського роду.

Поняття особистість характеризує людину як носія соціальних рис і якостей.

Поняття індивідуальність характеризує індивідуальні, неповторні риси людини.

Характеристика людської діяльності:

1. Соціальність (діяльність людини в суспільному житті).

2. Універсальність (використання людиною різних досвідів, її багатофункціональність).

3. Предметність (направленість діяльності людини на матеріальний світ).

4. Ціленаправленість (досягнення мети діяльності).

5. Усвідомленість своїх дій.

6. Творчість (створення нового).

7. Духовність (мораль, цінності, виробка норм, правил поведінки).

Праця і мова, освіта і виховання є важливими факторами становлення і розвитку людини.

Концепції походження людини:

1. Релігійна.

2. Наукова.

3. Космічна.

Сенс життя – філософське і світоглядне поняття, яке визначає сутність, мету існування людини та можливості їх реалізації.

Щастя – це найбільше внутрішнє задоволення людини. Для кожної людини існує своє окреме поняття щастя.

Контрольні запитання:

1. В чому полягає сутність людини?

2. Як співвідносяться поняття індивід, особистість. Індивідуальність.

3. Концепції походження людини.

4. Зміст і співвідношення біологічного і соціального в людині.

5. Особистість і суспільство: самореалізація особистості в суспільному житті.

6. Сутність поглядів на цінність, сенс життя та безсмертя людини.

7. Проблема людського щастя в філософії.