Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

89

на чоловіків. Мовний сексизм проявляється через ґендерні стереотипи та ґендерну асиметрію мови [12, с. 232–233]. Найпоширенішими прикладами­ мовного сексизму є лексичні ресурси мови, а саме: оцінювальні слова: трутень, слабак, задрипанка, кокетуха [20; 21]; фразеологізми, прислів’я й приказки:

у жінки волос довгий, та ум короткий; свій пан і поб’є, і пожалує; баби як сороки; високий як лоза, а дурний як коза; до праці як ведмідь до танцю і т.п. [17; 25].

Ґендерна асиметрія мови пов’язана зі значенням роду. Помічено, що в усіх мовах, які мають граматичну категорію роду, існує «пріоритет» чоловічого роду. Наприклад, у всіх слов’янських мовах серед іменників найбільше слів чоловічого роду. Початковою формою прикметників, займенників уважають форму чоловічого роду. Більшість слів жіночого роду утворюють від слів чоловічого роду.

Ці якості притаманні й українській мові. Дуже часто слова жіночого роду утворюють від слів чоловічого роду: він – вона, раб – раба (рабиня), сват – сваха, тесть – теща, родич – родичка, юнак – юначка, сусід – сусідка,

брехун – брехуха. Тобто форми чоловічого роду є первинними, а форми жіночого – наче вторинними.

Назви осіб чоловічої статі у формі чоловічого роду вживають і щодо жінки:

«Вона – молодець, мудрець, геній, хвалько, підліток... Вона – наш друг, ворог,

кумир, свідок». Слів жіночого роду для назв таких якостей в осіб жіночої статі немає. Але мова віддає перевагу формі чоловічого роду й тоді, коли для позначення жінок є слова жіночого роду [23]. У такому разі жінки (студентки, учениці, учительки, діячки, працівниці тощо) стають наче «непомітними».

Мовний механізм «включення» позначень осіб жіночої статі у форму слів чоловічого роду не є «невинно» граматичним. Використання родових іменників чи займенників, якщо йдеться про жінок, сприяє їх ігноруванню не тільки в мові, а й у суспільстві. Вони наче тільки «передбачаються». Тобто починає діяти механізм «виключення» жінок із соціального життя суспільства [5, с. 72–73].

Подоланню мовного сексизму можуть посприяти знання про небезпечність ґендерних стереотипів та ґендерної асиметрії мови, навички їх визначення, аналізу й діагностування, а також пошуки коректних і толерантних форм висловлювання своєї думки.

В основній школі під час вивчення української мови чи мови національних меншин України слід звернути увагу на ресурси кожної мови, що можуть як посилювати, так і долати прояви мовного сексизму.

Наприклад, соціокультурна змістова лінія може бути пов’язана з ґендерними стереотипами. Тому до тексту змісту освіти «Найбільш відомі фольклорні твори

рідного народу, лексеми, фразеологізми, афоризми як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру, їх етнокультурний колорит» доцільно додати: «Ґендерні стереотипи в мові (лексика, фразеологія)». Це буде сприяти формуванню таких навичок, як уміння аналізувати та долати ґендерні стереотипи в мові, дотримуватися правил мовленнєвої поведінки відповідно до загальнолюдських норм та національної специфіки культури. Буде логічно продовжити: «української мови».

У мовній змістовій лінії може відбиватися ґендерна асиметрія мови. Тому до тексту змісту освіти «Будова слова. Словотвір. Будова слова та значення морфем. Способи творення слів» можна додати: «Творення слів чоловічого та

жіночого роду, що позначають назви професій і посад, як спосіб подолання ґендерної асиметрії мови». До тексту «Морфологія. Лексичне та граматичне значення слова. Частини мови. Граматичні характеристики частин мови. Роль частин мови у реченні» доцільно додати: «Ґендерна асиметрія мови в назвах професій» [13, с. 50–54].

До речі, у всьому тексті слід дотримуватися правила використання ґендерно симетричних форм іменників. Наприклад: визначні діячі та діячки, улюблені письменники та письменниці, художники та художниці, ліричні герої та героїні, представники та представниці і т. п. На думку багатьох лінгвістів, це один з кроків, що зробить жінок «помітнішими» не тільки в мові та літературі, а й у суспільстві [15; 16; 18; 19].

Мовленнєва лінія змісту освіти припускає «загальні уявлення про мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу; сфери спілкування; усне та писемне мовлення. Ситуацію спілкування. Культура мовлення. Правила спілкування» [10, с. 1]. Цей текст, очевидно, потребує уточнення: «Ґендерний компонент культури мовлення». Це стосується й тексту мовної лінії змісту «Стилістика. Стилі. Стилістичні можливості мовних одиниць та їх функціонування у мовленні». Цей текст можна доповнити такими темами: «Мовне спілкування жінок та чоловіків. Етикетні форми звертання до жінок та чоловіків» [1].

Але тут авторам ДС і програм, на нашу думку, треба бути особливо обережними. Ґендерний компонент, безсумнівно, виявляється під час спілкування. Ця тема досить складна, оскільки існує небезпека ретрансляції оновлених ґендерних стереотипів, а саме: «Це спілкування більш жіноче, а це – більш чоловіче… Так спілкуються жінки, а так спілкуються чоловіки…». У сучасній соціолінгвістиці немає переконливих підтверджень об’єктивності подібних тверджень. Можна говорити лише про деякі тенденції [22]. Однак цього, на наш погляд, недостатньо для формування й узагальнення принципів ґендерної мовної компетенції.

Під час вивчення іноземних мов треба звернути увагу на такі змістові лінії:

91

1.Мовленнєва лінія. До тематичних блоків, на нашу думку, доцільно додати деякі доповнення та уточнення. Наприклад, у тематичному блоці «Я, моя родина, друзі» конкретизувати тему «Друзі», а саме: «Друзі: дівчата та хлопці». Зміст тематичного блоку «Улюблений письменник, книга» змінити на «Улюблені письменники, письменниці, книги»; до теми «Телебачення» додати тему «ЗМІ». Тематичний блок «Робота і професія, професія та покликання, професійне становлення, вибір професії» розширити, додавши тему «Подолання ґендерних стереотипів щодо вибору професії». Це надає змогу формувати у дітей такі навички, як уміння аналізувати ґендерні стереотипи в ЗМІ, уміння долати ґендерні стереотипи щодо вибору професії.

2.Соціокультурна лінія. До тексту: «Відомості, що стосуються особливостей культури, звичаїв, традицій, свят; … суспільно-політичних реалій та державної символіки; реалій побуту…, країни, мова якої вивчається», – потрібно додати тему «Подолання проявів мовного сексизму в країні, мову якої вивчають». Таким чином у дітей виховують не тільки «усвідомлення і толерантне ставлення до традицій, звичаїв, цінностей та ідеалів, характерних для народу, мова якого вивчається, але вони отримують і „знання про досвід різних країн щодо подолання проявів мовного сексизму”» [13, с. 55–57].

Під час вивчення літератури (української, зарубіжної, літератури національних меншин) слід акцентувати увагу не тільки на етичних та психологічних проблемах, але й на соціальних. До змісту освіти «Відтворення в літературі історії країни, народних традицій, звичаїв, обрядів, духовного пошуку інтелігенції у різні часи» потрібно додати: «...долі жінок та чоловіків». Тому що духовні пошуки української інтелігенції (жінок і чоловіків) у різні часи – це дуже важлива тема не тільки для української літератури, але й для української культури в цілому. Це дасть дітям можливість зіставляти з власним життєвим досвідом зображені у творі ситуації не тільки етичного та психологічного, а й соціального характеру.

Старша школа

Навчання мови та літератури у старшій школі полягає в удосконаленні вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності, ознайомленні з фундаментальними цінностями культури, що є логічним продовженням і поглибленням змісту освітньої галузі «Мови і літератури» ДС основної школи.

У підлітків поширюється кругозір, виховується повага до своїх традицій та традицій інших культур, збільшується коло культурно-пізнавальних інтересів, формується гуманістичний світогляд. Тому варто посилити соціальну складову вимог ДС і до тексту завдань освітньої галузі в старшій школі додати таке (виділено напівжирним шрифтом):

•формування мотивації до вивчення мови та літератури; пізнання через мову історії, культури народу, соціальних, естетичних та моральних цінностей;

•формування духовного світу учнів, ґендерно орієнтованих світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів з урахуванням ґендерної складової картини світу;

•розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати власну думку, висловлювати почуття щодо життєвих явищ, соціальних, морально-етичних, естетичних, суспільних та інших проблем, розуміти інших людей (незалежно від раси, статі, національності, віку, соціального статусу та ін.), знаходити спільну мову з ними;

•подальший розвиток базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення і поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище; ознайомлення учнів з

найбільш поширеними ґендерними стереотипами та проявами ґендерної асиметрії мови, поліпшення учнівських навичок протистояти

проявам мовного сексизму.

Відбувається подальше формування ґендерно орієнтованих світоглядних

уявлень та ознайомлення з загальнолюдськими цінностями з урахуванням ґендерної складової картини світу. Так, під час вивчення української мови чи мови національних меншин України до змісту мовного компонента слід додати:

1.Мовленнєва лінія. «Культура мовлення. Ґендерна складова культури мовлення. Етикетні форми звертання до жінок та чоловіків». Тому «знання ознак правильного мовлення, його стилів, жанрів, їх відмінностей; вміння визначати особливості правильного мовлення, висловлюватися відповідно до норм культури мовлення» будуть формуватися на тлі ґендерно збалансованих мов-

них та етичних норм.

2.У змісті мовної лінії доцільно наголосити на отриманні знань про «Лексичні та граматичні ресурси української мови для подолання мовного сексизму».

Удітей, крім «уміння розрізнювати стилістичні варіанти мовних засобів... розрізнювати нормативне і ненормативне використання мовних засобів», розвивають й «уміння аналізувати випадки ґендерної асиметрії в назвах професій і посад жінок та чоловіків» [13, с. 58–60].

3.У змісті соціокультурної лінії слід підкреслити не тільки «найважливіші світоглядні, етичні, естетичні та інші поняття, ідеї, відомості, пов’язані з національною та світовою культурою», але й соціальні, ґендерно марковані. Це допоможе дітям здобути «уміння аналізувати випадки ґендерної асиметрії в назвах професій і посад жінок та чоловіків».