Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

брауновское; англ. Brownian motion) – безладний рух малих частинок, змулених у рідині чи завислих у газі, що відбувається під дією ударів молекул навколишнього середовища. Досліджено в 1828 Р. Броуном (Р. Брауном) [R. Brown], який спостерігав у мікроскоп рух квіткового пилку, змуленого у воді. Спостережувані (броунівські) частинки розміром ~1 мкм і менше здійснюють невпорядковані незалежні рухи, описуючи складні зигзагоподібні траєкторії. Інтенсивність р. б. не залежить від часу, але зростає з ростом температури середовища, зменшенням його в'язкості та розмірів частинок (незалежно від їхньої хімічної природи). Повна теорія р. б. була дана А. Ейнштейном (А. Айнштайном) [A. Eіnsteіn]

і М. Смолуховським [M. Smołuchowskі], 1905–1906. Причини р. б. – тепловий рух молекул середовищата відсутність точної компенсаціїударів, яких зазнаєчастинказ боку навколишніх молекул, тобто р. б. зумовленийфлуктуаціями тиску.

р. вихрови́й(рос. движение вихревое; англ. eddy(ing) motion, swirling motion,vortexmotion,whirl,swirling) – рух рідини або газу, при якому миттєва швидкість обертання елементарних об'є- мів середовищане дорівнює всюди тотожно нулю. Кількісною мірою завихреності слугує вектор ω = rotv, де v – швидкість рідини; величину ω називають вектором вихора, або завихреністю. Рух називають безвихровим або потенціальним, якщо ω = 0, інакше має місце вихровий рух. Динаміка турбулентних вихорів – одна з найбільш інтенсивно досліджуваних невирішених задачгідродинаміки.

р. відно́сний(рос. движениеотносительное; англ. relative motion). При розв'язуванні ряду задач кінематики рух точки (або тіла) розглядаютьодночасно стосовно двох (чибільше) систем відліку, з яких одна, що називається основною, вважається умовно нерухомою, а інша, яка певним чином рухається відносно основної, – рухомою системою

552

відліку.Рух точки (або тіла) відносно рухомої системи відліку називаєтьсяр. в. У розділі "динаміка" р. в.називаютьрух відносно неінерційної системи відліку, для якої закони механіки Ньютона несправедливі. Щоб рівняння р. в. матеріальної точки зберегли той же вигляд, що й в інерційній системі відліку, треба до діючої на точку сили взаємодії з іншими тілами додати т. зв. переносну силу інерції та силу Коріоліса. Цими рівняннями користуються для вивчення руху тіл відносно Землі з урахуванням її добового обертання.

р.віл́ ьний(рос. движениесвободное; англ. freemotion) – те саме, що рух ві́- льноготіл́ .а

р. віл́ ьноготіл́ а[рух віл́ ьний] (рос.

движение свободного тела, движение свободное; англ. free motion) – рух твердого тіла, яке не скріплене з іншими тілами і може з даного положення здійснити будь-яке переміщення у просторі. Р. в. т. складаєтьсяу загальному випадку з поступального руху разом із деякою точкою – полюсом, і обертального руху навколо полюса як відносно нерухомоїточки.

р. гвинтови́й (рос. движение винтовое; англ. screw motion, spiral motion, helical motion) – рух твердого тіла, що складаєтьсязпрямолінійного поступального руху з деякою швидкістю v та обертального руху з деякою кутовою швидкістю ω навколо осі aa1, яка паралельнанапрямку поступальної швидкості. Тіло, що виконує стаціонарний гвинтовий рух (при якому напрямок осі aa1 залишається незмінним), називається гвинтом. Вісь aa1 називається віссю гвинта; відстань, яку проходить будь-яка точка тіла, що лежитьна осі, за час одного оберту, називаєтьсякроком h гвинта; величина p = v/ω – параметргвинта. Будь-який складний рух твердого тіла складається в загальному випадку із серії елементарних, або миттєвих р.г.

р. е́йлерів[рух о́йлерів] твердого тіла (рос. движение эйлерово твё-

рдого тела; англ. Euler motion of a solіd) – рух твердого тіла з однією нерухомою точкою у випадку, коли відносно цієї точки сума моментів всіх діючих сил дорівнює нулю (наприклад, рух тіла, закріпленого у центрі тяжіння).

р. заря́джених части́нок в

електричному і магнітному полях (рос. движение заряженных частиц в электрическом и магнитном полях; англ. charged particle motion іn electrіc(al) and magnetіc fіelds) – переміщення частинок у просторі під дією сил цих полів. Розрізняють такі основні типи р. з. ч.: рівноприскорений рух у сталому електричному полі, обертальнопоступальний (по спіралі) у сталому магнітному полі, дрейфовий рух через слабку неоднорідність магнітного поля або під дією інших сил, перпендикулярних маг-нітному полю.

р. зір(о́к) вла́сний(рос. движение звёзд собственное; англ. proper motion of stars) – кутове переміщення зірки на небесній сфері за 1 рік, зумовлене дійсним рухом зорі (пекулярна складова) та рухомСонячної системи відносно зірки (паралактична складова).

р. іонів́ естафетний́ (рос. движение ионов эстафетное; англ. go-ahead ion

movement) – те саме, що ефект́ Сена́.

р. оберта́льнийтвердого тіла (рос. движениевращательноетвёрдого тела; англ. rotarymotion[rotational motion, rotational movement, angular motion,circularmotion] of a solіd) – 1 ) р. о. навколо нерухомої осі – рух твердого тіла, при якому всі його точки, рухаючись у паралельних площинах, описують кола з центрами, що лежать на одній нерухомій прямій, яка називається віссю обертання. 2) р. о. навколо точки (або сферичний рух) – рух твердого тіла, що має одну нерухому точку О (наприклад, рух гіроскопа, закріпленого в кардановому підвісі). Кожна з точок тіла при цьому переміщується по поверхні сфери зцентром у точці О.

553

р.о́йлерівтвердого тіла (рос.

движениеэйлерово твёрдого тела;

англ. Euler motion of a solіd) – те саме, що рухе́йлерівтвердого тіла.

р.перено́снийу механіці (рос. движение переносное в механике; англ. translationalmotion іn mechanіcs) – рух рухомої системи відліку відносно системи відліку, яка прийнята за основну (і вважається умовно нерухомою). Див. також рухвідно́сний.

р.плоскопарале́льний(рос. движениеплоскопараллельное; англ. in-plane motion,flatmotion) – рух твердого тіла, при якому всі його точки переміщуються паралельнодеякій нерухомій площині.

р.поступа́льний(рос. движениепоступательное; англ. progressivemotion, parallel motion, advance, headway, translationalmotion,linearmotion) – рух твердого тіла, при якому пряма, що з'єднує двібудь-які точки тіла, переміщується паралельно своєму початковому напрямку.

р.рівнозмін́ ний точки (рос. движение равнопеременное точки; англ. equally nonuniform motion of a poіnt) – рух, при якому дотичне

прискорення ωτ точки (у випадку прямолінійного руху повне прискорення w) є сталим.

р. рівномір́ нийточки (рос. движениеравномерноеточки; англ. uniform motion of a poіnt) – рух, при якому числова величина швидкості v точки є сталою.

р. ядра́оберта́льний(рос. движение ядравращательное; англ. rotarynucleus motion, rotational nucleus motion, rotational nucleus movement, angular nucleusmotion,circularnucleusmotion)

– колективний рух нуклонів у ядрі, по- в'язаний зі зміною орієнтації ядра в просторі. Р. я. о. зумовлений несферичністю його рівноважної форми (див. також я́драдеформо́вані). Р. я. о. перед-

бачили А. Бор [A. Bohr] і Б. Моттельсон [B.R. Mottelson], 1952; відкритий у 1953.

РУХЛИВІСТЬ́ , -ості (рос. подвижность; англ. mobility).

р. електро́нівта йо́ніву газі та низькотемпературній плазмі (рос.

подвижность электронов и ионов в

газе и низкотемпературной плазме; англ. electronandion mobility іn a gas and іn a low-temperature

plasma) – коефіцієнт пропорційностіμ у співвідношенні vдр = μE, що пов'язує величину швидкості дрейфу vдр електронів (іонів) у газі з величиною напруженості електричного поля Е, яке цей дрейфвикликає. Поняття рухливості електронів та йонів має фізичний зміст за умови, коли характерна довжина пробігу розглядуваної зарядженої частинки значно менша за характернийрозмір системи у напрямку руху частинки.

р. носіїв́ заря́дув електронних провідниках (рос. подвижность носителей заряда в электронных проводниках; англ. carrier mobility [charge carrier mobility] іn electron conductors) – відношення швидкості напрямленого руху носіїв заряду –

електронів провідності та дірок

(дрейфової швидкості vдр), викликаного електричним полем, до напруженості Е цього поля: μ = vдр/E.

РЯД, -у (рос. ряд; англ. (послідовність) series, run, sequence, train; (набір) family,set;(ярус) tier,row;(лава, шеренга) file,range;(кладка) layer).

р.асимптоти́чний(рос. рядасимптотический; англ. asymptoticseries) – див. ро́зкладсимптоти́чний.

р. ізоелектро́нний(рос. рядизоэлектронный; англ. isoelectron(ic) series) – ряд, що складається з атомів і йонів різних хімічних елементів, які мають однакове число електронів. Р. і. є, напр., воднеподібні атоми, ряд Lі, Be+, B2+,...

Члени р. і. мають подібні спектри та інші оптичні властивості. Див. також а́том.

р. Лора́на(рос. ряд Лорана; англ.

Laurent('s) series) – ряд, що представляє аналітичну функцію в околі її ізольованої особливої точки. Отримав свою назву за іменем П. Лорана. Якщо zo – ізольована особливаточка аналітичноїфункції f(z), то в околі zo функціяf(z) подається у вигляді

суми ряду f(z) = сn(z – zo)n, коефіцієнти

n

якого визначаютьсяконтурними інтеграла-

…, де γ – контур, що охоплює точку zo і лежить в області аналітичності функції f(z), причому інтегрування виконується в напрямку проти годинникової стрілки.

р. Маклоре́на(рос. рядМаклорена;

англ. Maclaurin series, Maclaurin expansion) – окремий випадок ряду Тейлорадля точки х = 0.

р. Те́йлора(рос. рядТейлора; англ.

Taylor series) – степеневий ряд, у який можно розкласти функцію f(x) в околі точки х = а, яка має в цій точці похідні f(k) (a) всіх порядків

загальному розумінні р. Ф. називають ряди для розкладу за ортогональними системами функцій (ряди Фур'є-Бесселя, Фур'є-Лежандрата ін.).

спочатку повільно, досягає дуже великих (вибухових) швидкостей.

САМОЗБУДЖЕННЯ́ (рос.

самовозбуждение; англ. autoexcitation, self-excitation, self-energizing, selfoscillation).

с. колива́нь(рос. самовозбуждение колебаний; англ. oscillation autoexcitation, oscillation self-excitation, oscillation self-energizing) – самочинне виникнення коливань у коливній системі при її нестійкому стані, яке відбувається під впливом малих початкових відхилів від стану рівноваги.

САМОІНДУКЦІЯ́ (рос. самоиндукция; англ. self-induction, selfinductance, electr(omagnet)ic inertia, inductance) – наведення вихрових електричних полів у провідних тілах при зміні струмів у цих же тілах або при їх деформаціях. Див. також індукція́ електромагнітна́ .

САМОЙОНІЗАЦІЯ́ (рос. автоионизация; англ. autoionization) – те саме, що автойоніза́ція.

САМОКОЛИВАННЯ́ (рос. автоколебания; англ. autooscillations) – те саме, що автоколивання́ .

САМОМОДУЛЯЦІЯ́ (рос. самомодуляция; англ. self-modulation).

с. світла́ (рос. самомодуляция света; англ. light self-modulation) – наведена самим світлом фазова або амплітудна модуляція високоінтенсивного оптичного випромінювання, що поширюється у нелінійному середовищі. Просторова с. с. проявляється в спотворенні хвильового фронту і призводить до самофокусування світла. Часова с. с. призводить до самокомпресії і саморозмивання імпульсу.

САМООБЕРНЕННЯ́ (рос. самообращение; англ. self-inversion).

с. спектра́льних лін́ ій (рос. самообращение спектральных линий;

556

англ. spectral lines self-inversion) – поява мінімуму інтенсивності у середині спектральної лінії випромінювання.

САМООРГАНІЗАЦІЯ́ (рос. самоорганизация; англ. selforganization) – самовільне встановлення

унерівноважних дисипативних

є предметом вивчення в синергетиці.

підігріванні горизонтального шару рідини знизу.

САМОПОДІБНІСНІСТЬ́ , -ості (рос.

автомодельность; англ. self-similarity) – те саме, що автомоде́льність.

САМОПРИСКОРЕННЯ́ (рос. автоускорение; англ. аutoacceleration) – те саме, що автоприско́рення.

властивість релятивістських електронних пучків, що мають додатні йони, утворювати рівноважні конфігурації. С. зумовлене послабленням кулонівського розштовхування в електронному пучку за рахунок сил магнітного стискання, викликаних паралельним рухом зарядів у пучку.

САМОВИШИКУВАННЯ́ (рос. самовыстраивание; англ. selfarrangement) – вишикування ансамблів атомів і молекул, що виникає без зовнішніх впливів, а внаслідок, наприклад, полонення випромінювання у плазмі та співударів частинок. С. призводить до анізотропії випромінювання і змінює форму контуру спектральних ліній.