Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

СЕГНЕТОЕЛАСТИКИ́ , -ів, мн. [фероеластики́ ] (рос. сегнетоэластики, ферроэластики; англ. ferroelastics) – кристалічні речовини, в яких при зниженні температури виникає самовільна деформація кристалічної решітки, що є наслідком структурного фазового переходу з більш симетричної в менш симетричну фазу. До с. належать, наприклад, молібданати [Kfe(MoO4)], вольфрамати та ін. Застосовуються для розробки акустоелетронних пристроїв.

СЕГНЕТОЕЛЕКТРИЌ , -а [матеріа́л сегнетоелектри́чний] (рос.

сегнетоэлектрик, материал сегнетоэлектрический; англ. ferroelectric (material), ferrielectric, magnetoelectric)

– матеріал, який має велику діелектричну проникність, пов'язану з наявністю в ньому самочинно поляризованих областей (доменів), що існують при відсутності зовнішнього поля. Переорієнтація доменів у зовнішньому полі й зумовлює високу діелектричну проникність.

СЕГНЕТОНАПІВПРОВІДНИКИ́,

-ів,́ мн. (рос. сегнетополупроводники;

англ. ferrosemiconductors) – кристали, що мають одночасно властивості сегнетоелектриків і напівпровідників, тобто у певному інтервалі температур вони мають спонтанну електричну поляризацію як перші та можуть проводити струм як другі. С. є напівпровідники групи АІVBІV (GeTe, SnTe та ін.). Застосовуються для запису й обробки оптичних сигналів.

СЕДИМЕНТАЦІЯ́ (рос.

седиментация; англ. sedimentation; від лат. sedіmentum – осідання) – осідання частинок дисперсної фази в гравітаційному поліабо поліцентральних сил, зумовлене відмінністю густин цієї фази і дисперсного середовища. С. може призводити до розшарування дисперсної системи. Приклад с. – осідання завислих

561

(у рідині чи газі) твердих частинок у гравітаційному полі; за швидкістю осідання частинок можнавстановити їхні розміри та гідродинамічні властивості.

СЕЙСМОЛОГІЯ́ (рос. сейсмология;

англ. seismology) – наука про землетруси. С. стала інтенсивно розвиватися після 1889, коли в Потсдамі за допомогою чутливих маятників був зареєстрований сильний землетрус у Японії.

СЕКУНДА́ , с (рос. секунда, с; англ. second, s; від лат. secunda dіvіsіo – другий поділ [спочатку градуса, а потім і години]) – 1) одиниця часу СІ. Розрізняють атомну с., яка відтворюється цезієвими еталонами частоти і часу (дорівнює 9192631770 періодам випромінювання атома цезію Cs135; резолюція 13-ї Генеральної конференції мір і ваг, 1967); ефемеридну с., розмір якої пов'язаний з періодом обертання Землі навколо Сонця. 2) Зоряна с. дорівнює 1/86400 зоряної доби і складає0,99726966атомної (ефемеридної) секунди. 3) Кутова ('') – позасистемна одиниця плоского кута. 1''

= (1/3600)° = 4,848127×10–6 радіан.

люкс-секу́нда, лк×сек (рос. люкс-

секунда, лк×сек; англ. lux-second, lx×s) –

одиниця кількості освітлення, відповідає поверхневій густині світлової енергії, створюваної освітленістю в 1 люкс протягом 1 секунди. Див. також одини́цісвітлові́.

лю́мен-секу́нда, лм×сек (рос. люмен-

секунда, лм×сек; англ. lumen-second, lm×s)

– одиниця світлової енергії. 1 л.-с. відповідає світловій енергії, утвореній світловим потоком в 1 люмен, яка випромінюється або сприймається за 1 секунду. Див. також одини́цісвітлові́.

СЕЛЕКТИВНІСТЬ́ , -ості в

оптичній спектрометрії (рос.

селективность в оптической спектрометрии; англ. discrimination)

– описує спроможність спектрального

прилада виділяти вузькі спектральні інтервали δλ із суцільного спектру в

околі довжини хвилі λ. Кількісно характеризується величиною

С = λ /δλ. Це відношенняіноді називають добротністю (у випадку застосування для інтерференційних фільтрів).

СЕЛЕКТОР́ , -а (рос. селектор; англ. selector, discriminator; (телеком.) selector, select dial, dial intercommunication, intercom network,

intercommunication system).

с. нейтро́нний (рос. селектор нейтронный; англ. neutron selector) – прилад, який слугує для визначення швидкостей нейтронів у пучку з неперервним спектром нейтронів. Працює за методом часу прольоту.

СЕЛЕКЦІЯ́ (рос. селекция; англ. selection, discrimination; (біол.) breeding).

с.мод(рос. селекциямод; англ. mode selection, mode discrimination, mode control) – прорідження спектру мод (власних коливань і хвиль) у системах із великим числом ступенів вільності. Прикладом с. м. може слугувати видалення бокової стінки електромагнітного резонатора циліндричної конфігурації.Селекцію мод використовують при створенні генераторів і підсилювачів будь-яких типів. У природних умовах прояв с. м. можна спостерігати в структурах вітрових хвиль і перистих хмар, НЧколиванняйоносферипід дією сонячного вітру, у деяких випадках "наддалекого" поширення звукових хвиль (типу ефекту шепітливої галереї).

СЕЛЕН́ , -у (рос. селен; англ. selenium), Se – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 34, атомна маса 78,96. Природний с. – суміш 6 ізотопів

74Se(0,9 %), 76Se – 78Se, 80Se(49,7%) і 82Se. Конфігурація зовнішніх електронних

562

оболонок атома 4s2p4, енергія йонізації – 9,752 еВ. Найстійкіша кристалічна модифікація – т. зв. сірий с. із гексагональною решіткою, його густина

4,807 кг/дм3, tпл. – 221°С, tкип. – 685,3°С. Існує також склоподібний (аморфний) с. червоного та чорного кольорів, який може переходити в сірий с. Із с. виготовляють випрямлячі, фоторезистори та ін. Скло з додаванням с. поглинає ІЧ випромінювання.

СЕМІІНВАРІАНТИ́ , -ів, мн. (рос.

семиинварианты; англ. semiinvariants) – те саме, що кумулянти́ .

СЕНДАСТ́ , -у (рос. сендаст; англ. sendust) – те саме, що алсіфе́ р́.

СЕНСИБІЛІЗАТОРИ́ , -ів, мн. (рос.

сенсибилизаторы; англ. sensitizers, sensitizing agents; від лат. sensіbіlіs – чутливий) – речовини, що сприяють підвищенню чутливості інших речовин до будь-якого зовнішнього впливу. Сенсибілізаторами, наприклад, є атоми шляхетних металів і т. зв. поліметинові барвники.

СЕПАРАТОР́ , -а (рос. сепаратор; англ. separator, divider, trap; (із потоку) arrester; (маш.) spacer; (мет.) settler;

(підшипника) cage, retainer).

мас-сепара́тор (рос. масс-сепаратор;

англ. mass-separator) – прилад для вимірювання масових чисел А нуклідів, що утворюються в ядерних реакціях (на прискорювачахабо у ядерних реакторах).

СЕПАРАТРИСА́ (рос. сепаратриса;

англ. separatrix) – траєкторія динамічної системи з двовимірним фазовим простором, що прямує до сідлового стану

рівноваги при часіt → ∞ (стійка с.) чипри t→ – ∞ (нестійка [хитка] с.).

СЕПАРАЦІЯ́ (рос. сепарация; англ. separation, trapping).

мас-сепара́ціяв плазмі (рос. масссепарация в плазме; англ. massseparation і n a p lasma) – просторове розділення важких частинок із різною масою чи зарядом у первісно однорідному плазмовому об'ємі, пов'язане з процесами йонізації і рухом частинок в електричних і магнітних полях, що практично завжди присутні у плазмі (див. також розділ́ енняізото́пів).

СЕРЕДНЄ́ , -днього (рос. среднее;

англ. average,mean).

с.ва́куумне квантовій теорії поля (рос. среднее вакуумное в

квантовой теории поля; англ. vacuum average іn quantum f іeld theory) – комплексне число, що дорівнює середньому значенню оператора (або добутку операторів А, В, …...) у

вакуумному стані поля |0ñ (див. також ва́- куум). Позначаєтьсясимволом á0|А; В; …| 0ñ. Вакуумні середні операторів енергії,

563

зонансне електромагнітне випромінювання, яке проходить через с. а., підсилюється за умови, що коефіцієнт квантового підсилення перевищує коефіцієнт втрат енергії в активне середовище (див. також електро́ніка ква́нтова, ла́зер

твердотіл́ ьный, ла́зерріди́нний, ла́зер напівпровіднико́вий, ла́зергазорозря́- дний, ла́зергазодинамі́чний, ла́зерхімі́- чний).

с.анізотро́пне(рос. средаанизотропная; англ. anisotropic medium) – середовище, макроскопічні властивості якого різні в різних напрямках, на противагу середовищу і зотропному, де вони не залежать від напрямку. Анізотропія однорідного безмежного середовища означає неінваріантність її властивостей щодо групи поворотів (див. також при́нципНе́ймана, анізотропія́,

анізотропія́магніт́ на, анізотропія́опти́- чна, о́птиканеліній́ на, аку́стиканеліні́- йна).

с. гіротро́пне(рос. средагиротропная; англ. gyro(tropic) medium) – середовище, локальні макроскопічні властивості якого неінваріантні відносно віддзеркалення, тобто змінюються при деяких дзеркальних відображеннях. У результаті процеси, що відбуваються в с. г., виявляють несиметрію правого та лівого, а відповідні характеристики с. г. описуються псевдотензорними величинами (див. також псевдоте́нзор). Середовищеназивається г іроелектричним (г іромагнітним), якщо псевдотензорною величиною є діелектрична (магнітна) проникність. Типовими прикладами с. г. можуть слугувати ферити і плазма в зовнішньому магнітному полі.

с. дисипативне́ (рос. среда диссипативная; англ. dissipative medium) –

розподілена фізична система, в якій енергія одних рухів або полів (зазвичай упорядкованих) незворотливим чином переходить в енергію інших рухів або полів (зазвичай хаотичних). Фактично дисипативними є всі реальні середовища, бо будь-яка

замкнута система прагне перейти в термодинамічно рівноважний стан, тобто звести нанівець регулярний рух, пере-

творюючи його енергію в тепло.

с. каламу́тне(рос. среда мутная;

англ. turbid medium) – середовище, в якому поширення світла супроводжується значним розсіянням, що впливає на умови поширення, внаслідок чого порушується прозорість середовища. Розсіяння світла в середовищі відбувається на його оптичних неоднорідностях (неоднорідності структури, сторонні макроскопічні частинки і включення – дими, тумани, хмари, коло-їдні розчини); відкрито Мандельштамом у 1907. Флуктуації густини через тепловий рух частинок можуть призвести до збільшення розсіяння, середовищестає дуже каламутним (критична опалесценція). Середовище може стати каламутним при резонансному розсіянні. Середовища, в яких оптичні властивості змінюються плавно, світла не розсіюють: у них відбувається поступове викривлення світлових променів (рефракція світла).

с. міжзо́ряне(рос. среда межзвёздная; англ. interstellarmedium) – матерія, що заповнює простір між зорями всередині галактик. Матерія в просторі між галактикаминазиваєтьсяміжгалактичним середовищем(див. також ску́пчення гала́ктик, газ міжгалакти́чний), у Сонячній системі – міжпланетним середовищем. С. м. – міжзоряний газ і міжзоряний пил, пронизані магнітними полями й електромагнітним випромінюванням (див. також випромін́ юванняфо́- нове мікрохвильове́), з с. м. утворюються зорі (див. також утво́рення зір(о́к)).

с. міжплане́тне(рос. средамежпланетная; англ. interplanetary medium) – плазма, нейтральний газ, пил, прискорені частинки та магнітні поля, що заповнюють навколосонячний простір. Основним компонентом с. м. є сонячний вітер – надзвуковий потік плазми, що виникає в сонячній короні. Область, заповнена

564

сонячним вітром, називається геліосферою.

с. неліній́ не(рос. среданелинейная; англ. nonlinear medium) – середовище, відгук якого на діюзовнішнього збурення нелінійно залежитьвід амплітуди збурення. У с. н. не виконується принцип суперпозиції. Поширення хвиль у с. н. визначається їхньою амплітудою, в результаті збуджуються хвилі, що відрізняються від надхідних частотами, напрямком поширення та станом поляризації. Практично всі середовища при великих амплітудах надхідних хвиль виявляють нелінійні властивості.Див. також хви́лі,

аку́стиканеліній́ на,о́птиканеліній́ на, я́вищапла́змінеліній́ ні.

с-ща голографіч́ ні реєструва́льні (рос. среды голографические регистрирующие; англ. recording holographic media) – світлочутливі матеріали, у яких записуване інтерференційне поле ініціює виникнення відповідної йому просторової модуляції принаймні одного

з параметрів: коефіцієнта поглинання α, показника заламу n або товщини

матеріалу d. Фотоіндукована зміна α використовується для реєстрації амплітудних голограм, азміна n і d – для запису фазових і рельєфно-фазових

голограм. При одночасній зміні α і n у с. г. р. формується амплітудно-фазова голограма.

СЕРІЯ́ (рос. серия; англ. series,train, family,run,lot,batch,bank).

с. Ба́льмера(рос. серия Бальмера;

англ. Balmerseries) – спектральнасерія, що спостерігається для атомів водню; названа за іменем Й.Я. Бальмера [J.J. Balmer]. Хвильові числа ν с. Б. визначаються формулою Бальмера: ν = R(1/22 – 1/n2), деn = 3, 4, 5, ..., R – стала Рідберга. Лінії с. Б. лежать у видимій і близькій УФ областях спектру: лінії, що отримуються при n = 3, 4, 5, ..., позначаються відповідно Hα, Hβ, Hγ, … С. Б. була вперше виявлена в спектрі Сонця (фраунгоферові лінії). Аналіз інтенсивності лі-

даного хімічного елементу, n1 і n2 > n1 – головні квантові числа, причому n1 для даного елементафіксоване(для Lі, Na,K, Rb, Cs значення n1 дорівнюють 2, 3, 4, 5 і 6 відповідно). Лінії с. г. – дублетні (що визначається розщепленням Р-рівня) і дуже інтенсивні. С. г. Na починається з жовтої лінії (дублет589,0 нм,589,59 нм;n1 = n2 = 3)– найінтенсивнішої у спектрі Na.

с. дифу́зна[се́ріяпобіч́ на перша́ ] (рос. сериядиффузная,серияпобочная первая; англ. diffuse(d) series, first side series) – спектральна серія, яка спостерігається у спектрах лужних металів і

565

відповідає переходам між верхніми d-рі- внями і найглибшим р-рівнем. Див. також се́ріїспектра́льні, рів́ ніене́ргіїа́то-

ма.с. Ла́ймана(рос. серия Лаймана;

англ. Lyman series) – спектральнасерія у спектрі атома водню (і воднеподібних йонів), розташована в УФ області спектру. Названа за іменем Т. Лаймана, який відкрив перші, найінтенсивніші лінії с. Л. Лінії с. Л. утворюються при всіх можливих квантових переходах зі збуджених рівнів енергії на основний (у спектрах висилання, у спектрах поглинання – при зворотних переходах). Лінії с. Л. спостерігаються в спектрах гарячих зір, квазарів та інших космічних об'єктів.

с. Па́шена(рос. серияПашена; англ.

Paschen series) – спектральна серія в спектрах атома водню і воднеподібних іонів. У спектрах випромінювання с. П. отримується при всіх дозволених випромінювальних квантових переходахатома Н (і Н-подібних іонів)на рівень енергії з головним квантовим числом n = 3 із усіх вищерозташованихрівнів енергіїзnі > n (у спектрах поглинання – при зворотних переходах).

с. побіч́ на дру́га (рос. серия побочная вторая; англ. second side series) – те саме, що се́ріярізка́.

с. побіч́ на пе́рша (рос. серия побочная первая; англ. firstsideseries) – те саме, що се́ріядифу́зна.

с. Пфу́нда(рос. серияПфунда; англ.

Pfund series) – спектральна серія в спектрі атомаводню.

с. різка́[се́ріяпобіч́ на дру́га] (рос. серия резкая, серия побочная вторая; англ. sharp series,second side series) – спектральна серія, що спостерігається в спектрахатомів лужних металів. Відповідає переходамміж верхнімиs-рівнями(l = 0) і найглибшим p-рівнем (l = 1) зовнішнього електрона. Хвильові числа ліній різкої серії визначаються наближеною

де R – сталаРідберга; n1 і n2 – значенняго-