Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

іонів (лігандів), що оточують магнітні йони в магнітних діелектриках, або електронів провідності в напівпровідниках і металах.

в. РККІ обмінна́ [взаємодія́ Ру́- дермана–Кіттеля́ –Касуя–́Іосіди]́ (рос.

взаимодействие РККИ обменное, взаимодействие Рудермана–Киттеля– Касуя–Иосиды; англ. RKKI exchange interaction) – непряма обмінна взаємодія між магнітними йонами, яка здійснюється через колективізовані електрони провідності. Виникає в металах і напівпровідниках, де колективізовані електрони провідності виступають посередниками магнітної взаємодії йонів, що мають локалізовані спіни, незаповнених d- і f-оболонок. Зокрема, в. РККІ о. спостерігається в рідкісноземельних металах і їхніх сплавах.

в. Рудермана́ –Кіттеля́ –Касуя–Іосіди́ ́ (рос. взаимодействие Рудермана–Кит- теля–Касуя–Иосиды; англ. RKKI exchange interaction) – те саме, що взаємодія́ РККІ обмінна́ .

в. світлових́ хвиль (рос. взаимодействие световых волн; англ. light waves interaction) – пов'язана з енергообміном у нелінійному середовищі світлових хвиль різних частот і різних напрямків поширення та призводить до ряду нелінійнооптичних явищ, зокрема до генерації гармонік (див. також оптика́ нелінійна́ ). У загальному випадку ця взаємодія може відбуватися за участю індукованих світлом збуджень у середовищі (оптичних і акустичних фононів, магнонів і т. п.). Таку нелінійну взаємодію прийнято називати вимушеним розсіянням світла. У вузькому розумінні під в. с. х. розуміють нелінійну взаємодію електромагнітних хвиль оптичного діапазону.

в. сильна́ (рос. взаимодействие сильное; англ. strong interaction) – одна з фундаментальних взаємодій елементарних частинок, інтенсивність якої, характеризована константою зв'язку (константою взаємодії), значно більша, ніж в інших типах взаємодій – електро-

57

магнітному, слабкому та гравітаційному. Виділення цієї взаємодії в особливий клас має фактично більш глибокі підстави – воно зумовлене участю у взаємодії специфічних фізичних полів. Частинки, які сильно взаємодіють, одержали назву адронів.

в. спін-граткова́ (рос. взаимодействие спин-решёточное; англ. spin-lattice interaction) – те саме, що взаємодія́ спін-решіткова́ .

в. спін-орбітальна́ (рос. взаимодействие спин-орбитальное; англ. spin-orbit coupling, spin-rotational coupling) – взаємодія мікрочастинок, яка визначається величинами і взаємною оріентацією спінового та орбітального моментів кількості руху. Внаслідок цієї взаємодії два стани електрона, що відрізняються тільки значеннями проєкції спіна, мають різні енергії, що, зокрема, призводить до появи дублетного розщеплення ліній у спектрі атома водню і воднеподібних атомів. В атомах з кількома електронами в. с.-о. призводить до мультиплетної структури спектру. Ця взаємодія відіграє суттєву роль в енергетичних станах нуклонів атомного ядра, оскільки вона складає близько 10% загальної енергії взаємодії.

в. спін-решіткова́ [взаємодія́ спінграткова́ ] (рос. взаимодействие спинрешёточное; англ. spin-lattice interaction, spin-lattice coupling) – взаємодiя мiж тепловими коливаннями атомiв кристалiчної решітки (фононами) і магнiтними моментами цих атомiв (спiнами). Теорiя цієї взаємодії розглядає два механiзми: 1) збудження спiнових хвиль, або індивідуальних вiдхилень спiнiв унаслiдок змiни величини обмiнної електростатичної та дипольної (спін-спiнової) енергії при теплових коливаннях решітки; 2) вплив модуляції електричних полiв у кристалі, що виникає при теплових коливаннях решітки, на електроннi спіни через спiн-орбiтальний зв'язок. В. с.-р. вiдiграє важливу роль при феромагнiтному та електронному парамагнiт-

ному резонансах, а також у ядерному магнiтному резонансі.

interaction, spin-spin coupling) – взаємодiя мiж власними магнiтними моментами (спінами) мiкрочастинок. За своєю величиною менша від спін-орбiта- льної взаємодії. Спін-спінова взаємодія мiж електронами дає вклад у мультиплетне розщеплення атомних спектрiв, взаємодiя мiж спiнами електронів i ядер призводить до надтонкого розщеплення

спектральних ліній атомних спектрів і ліній електронного парамагнітного резонансу. Спін-спінова взаємодія між ядрами зумовлює механічні релаксації при ядерному магнітному резонансі.

в. спін-фононна́ (рос. взаимодействие спин-фононное; англ. spinphonon coupling) – взаємодія електронних і ядерних спінів атомів твердого тіла із пружними коливаннями кристалічної гратки, полем фононів.

в. Сула́ –Накамури́ (рос. взаимодействие Сула–Накамуры; англ. Suhl–Nakamura interaction) – непряма обмінна взаємодія між ядерними спінами у магнітновпорядкованих магнетиках, що здійснюється через спіни електронів незаповнених внутрішніх оболонок магнітних атомів або йонів. Механізм в. С.-Н. полягає в тому, що внаслідок надтонкої взаємодії ядерний спін викликає поляризацію поперечної компоненти сумарного спіну незаповненої внутрішньої електронної оболонки атома. Цю поляризацію "відчуває" сусідній ядерний спін.

в. хвиль (рос. взаимодействие волн; англ. wave interaction) – вплив хвиль одна на одну, що призводить до зміни їхніх хвильових характеристик (амплітуд,

частот ωі, хвильових векторів kі, поляри-

зації). Базується на просторово-часовому резонансі хвиль, умови якого мають ви-

гляд: Σωі = 0, Σkі = 0, і = 1, 2, 3… (див. також синхроні́зм). В. х. виникає в нелінійних середовищах; для лінійних

середовищ справедливий принцип суперпозиції. Однак у неоднорідних анізотропних середовищах можлива так звана лінійна взаємодія по-різному поляризованих хвиль, яка не порушує принципу суперпозиції і яка призводить до перерозподілу енергії між ними (див. також взаємодія́ хвиль лінійна́ ). В. х. можна розглядати як розсіяння хвиль одна на одній чи як трансформацію одних типів хвиль в інші (наприклад, див. також явища́ фотоакустичні́ ), причому ці процеси можуть бути як спонтанними, так і індукованими.

в. хвиль лінійна́ (рос. взаимодействие волн линейное; англ. linear wave interaction) – явище перерозподілу хвильового руху між різними нормальними хвилями, що відбувається в результаті зміни властивостей середовища в просторі і (або) у часі під дією зовнішніх факторів. Це явище називають також лінійною трансформацією хвиль. Воно не пов'язане з порушенням принципу суперпозиції хвильових полів – на відміну від нелінійної взаємодії хвиль, при якій просторово-часова зміна властивостей середовища зумовлена самими хвилями, що взаємодіють.

в. хвиль у плазмі́ (рос. взаимодействие волн в плазме; англ. interaction of waves in a plasma). Цю взаємодію можна розглядати як розсіяння хвиль одна на одній, а за участі у взаємодії хвиль різних типів – як нелінійну трансформацію одних типів хвиль в інші. В. х. у п. грунтується на просторово-ча- совому резонансі хвиль, що беруть участь у взаємодії. Умови такого резонансу

мають вигляд: Σωі = 0, Σkі = 0,

(і = 1, 2, 3), тут ωі і kі відповідно частоти і хвильові вектори хвиль взаємодії. Розсіяння і трансформація хвиль у плазмі навіть при малих амплітудах (які, однак, перевищують певний поріг) є індукованими процесами. Це означає, що при обчисленні величин, подібних до довжин розсіяння в теорії взаємодії частинок, варто враховувати зворотний зв'язок між надхі-

58

дною і розсіяною хвилею. Такий зв'язок призводить до виникнення розпадної параметричної нестійкості хвиль, що лежить в основі вимушеного комбінаційного розсіяння хвиль.

в. частиноќ із хвилями́ (рос. взаимодействие частиц с волнами; англ. wave-particle interaction) – характерна для розрідженої високотемпературної плазми (так само як і взаємодія хвиль із хвилями) на відміну від рідини чи газу, де взаємодіють тільки частинки з частинками. Навіть у рівноважній плазмі флуктуації густини в електричних поздовжніх коливаннях мають помітні розсіювальні властивості, як і парні зіткнення частинок. Розсіяння частинок і за рахунок парних зіткнень, і на коливаннях (хвилях) можуть розглядатися як окремі випадки взаємодії частинок із флуктуаціями мікрополів. При цьому парні зіткнення – результат розсіяння на флуктуаціях мікрополів із просторовими розмірами, які менші за дебаївський радіус екранування rD, а розсіяння на флуктуаціях із розмірами, більшими за rD, визначає внесок плазмових коливань. Процес індукованого розсіяння хвиль на частинках плазми – нелінійна резонансна взаємодія хвиля-ча- стинка, коли в резонанс із частинками потрапляє биття двох хвиль.

в-дії́ колективні́ (рос. взаимодействия коллективные; англ. collective interactions) – взаємодії в системі, що складається з великої кількості частинок.

в-дії́ периферійні́ (рос. взаимодействия периферические; англ. peripheral interactions) – процеси зіткнення частинок високої енергії з малою передачею імпульсу. До них належать: пружне розсіяння адронів, дифракційна дисоціація та непружні процеси з невеликою множинністю n вторинних частинок (n ≤ 4).

в-дії́ псевдоскалярна́ та псевдове́- кторна (рос. взаимодействия псевдоскалярное и псевдовекторное; англ. pseudoscalar and pseudovector

59

interactions) – такі взаємодії в квантовій теорії полів, лагранжіан яких будується як добуток двох псевдоскалярів (PS-взає- модія) або двох псевдовекторів (PV-взає- модія), складених з полів взаємодіючих частинок. PS- і PV-взаємодії вживаються для опису ряду як сильних, так і слабких взаємодій елементарних частинок.

в-дії́ слабкі́ (рос. взаимодействия слабые; англ. weak interactions) – особливий вид взаємодій елементарних частинок, який характеризується тим, що ймовірності зумовлених ними процесів на багато порядків менші за ймовірності процесів, зумовлених сильними й електромагнітними взаємодіями. При енергії в сотні МеВ безрозмірний параметр, що характеризує ймовірності процесів слабких взаємодій, дорівнює приблизно 10–12, тоді як для електромагнітних і сильних взаємодій такі параметри дорівнюють відповідно 1/137 і

~14. Слабкі взаємодії відповідають за

бета-розпад ядер і процеси К-захоплення, за багато розпадів елементарних частинок, а також за всі процеси взаємодії нейтрино з речовиною.

ВИ́БУХ, -у (рос. взрыв; англ. explosion) – дуже швидке виділення енергії в обмеженому об'ємі, пов'язане з раптовою зміною стану речовини, яке супроводжується, як правило, розкиданням і руйнуванням навколишнього середовища. Найбільш характерними є вибухи, при яких на початковому етапі внутрішня хімічна (чи ядерна) енергія перетворюється на теплову. Хімічні вибухові речовини при хімічному перетворенні виділяють невелику кількість

тепла (~ 4×103 кДж/кг), але час хімічних

перетворень малий (~ 10–5 с), тому речовина в процесі в. не встигає розлетітися й утворюється газ з високими

температурою (2×103 – 4×103 К) і тиском (до 10 ГПа). Розширення газу надає руху навколишньому середовищу – виникає вибухова хвиля зі швидкістю поширення

поблизу вогнища в. кілька км/с. Вибухи можуть бути викликані різкими зовнішніми впливами – ударом, тертям, ударною хвилею від вибуху іншого заряду, виникнути самовільно (див. також

детонація,́ ефект́ кумулятивний́ ). Тепловий в. здійснюється в умовах, коли термічна рівновага між речовиною, яка реагує, та навколишнім середовищем виявляється неможливою. Ланцюговий в. здійснюється в системах, де розвиваються розгалужені ланцюгові реакції. Вибухи використовують у геології, будівництві, військовій справі, наукових дослідженнях (для досягнення екстремально високих значень тиску, температури, густини речовини).

в. тепловий́ (рос. взрыв тепловой; англ. thermal explosion) – поступальне самоприскорення хімічної реакції до дуже великих швидкостей, зумовлене накопиченням тепла (див. також самозаймання́ ).

в. ядерний́ (рос. взрыв ядерный; англ. nuclear explosion) – ланцюгова ядерна реакція або термоядерна реакція синтезу, при якій кількість теплової енергії, що виділяється, лавиноподібно наростає.

a c c e l e r a t o r ) – відхил заряджених частинок від рівноважної замкнутої орбіти, в результаті якого відбувається їх вивід із робочої області магнітного поля циклічних прискорювачів. Проблема уникнення втрат при в. п. особливо важлива для великострумних прискорювачів неперервного наладу типу ізохронного циклотрона і прискорювачів на надвисокі енергії з надпровідними електромагнітами.

ВИ́ГИН,-у (рос. изгиб; англ. bending, bend, deflection, flexing, flexure, inflection, arch, bow, curve, curving,

return, camber, crooking) – вид деформації, що характеризується зміною кривизни осі (бруса, балки, стержня) або серединної поверхні (пластинки, оболонки) під дією зовнішньої сили або температури.

в. поздовжний́ (рос. изгиб продольный; англ. columnar deflection, lateral deflection) – деформація вигину прямого стержня при дії поздовжних (спрямованих вздовж осі) стискальних сил.

ВИДНІСТЬ,́ -ості (рос. видность;

англ. luminosity factor) – застаріла назва

ефективності́ світлової ́спектральної́ .

ВИДНОКІЛ,́ -олу́ (рос. горизонт;

англ. horizon) – див. обрій́ .

ВИДНОКОЛО́ (рос. горизонт; англ. horizon) – див. обрій́ .

ВИДНОКРАЙ,́ -ю (рос. горизонт; англ. horizon) – див. обрій́ .

ВИ́ЗГІН, -ону (рос. возгонка; англ. sublimation) – перехід речовини зтвердої фази в газоподібну, минаючи рідинну. В. є одним із різновидів пароутворення і виникає в певному діапазоні температурі тисків, де можливе існування твердої та газової фази.

д к у n (рос. определитель, детерминант

s q u a r e ma t r і x А = ||aіj|| o f o r d e r n ), detА – поліном, кожен член якого є

добутком n елементів матриці А, причому з кожного рядка і кожного стовпця матриці в добуток входить лише один співмножник, тобто багаточлен виду detА

= å(–1a)×а1j×а2j×...×аnj, де сума береться за всіма перестановками j1, j2, … jn чисел 1, 2, …, n; число a дорівнює кількості інверсій у перестановці (тобто кількості випадків, коли більше стоїть перед

60