Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.11.2024
Просмотров: 269
Скачиваний: 0
меншим. В. містить n! членів. Число n називаєтся порядком В. Визначник матриці позначається також |А| чи |aіj|.
ВИМІР́ЮВАННЯ (рос. измерение;
англ. measurement, measuring, metering, ga(u)ging, observation) – експериментальне визначення вимірюваної величини із застосуванням засобів в. До засобів в. належать міри, компаратори, вимірювальні показові і реєструвальні прилади, вимірювальні перетворювачі, вимірювальні системи, вимірювально-об- числювальні комплекси. Кінцевий продукт в. – його результат – виражається числом або сукупністю чисел, іменованих або неіменованих залежно від того, розмірною чи безрозмірною є вимірювана величина. Найважливіша особливість в. – принципова неможливість одержання результатів в., що точно дорівнюють істинному значенню вимірюваної величини, – призводить до необхідності оцінювати похибку вимірювання. Методику та засоби в. вибирають так, щоб похибка в. була мінімальною.
в-ння деформацій́ (рос. измерения деформаций; англ. strain ga(u)ging) – вимірювання деформацій у зразках матеріалів і деталях машин. В. д. здійснюють різними методами: 1) методом безпосереднього вимірювання абсолютних деформації або переміщень; 2) тензометром; 3) методом лакових покриттів, заснованим на спостереженні характеру розвитку тріщин у крихкому лаковому покритті, що наноситься на досліджувану деталь; 4) оптичним методом дослідження напруг; 5) рентгеноструктурним методом, заснованим на дослідженні спотворень структури речовини при деформації.
в-ння діелектричні́ (рос. измерения диэлектрические; англ. dielectrical measurements) – експериментальні методи, з допомогою яких можна визначити основні параметри діелектрика: дійсну та уявну частини комплексної діелектричної проникності, електропровід-
61
ність і напруженість поля, при якій відбувається пробій діелектрика в електричному полі.
в-ння електричні́ (рос. измерения электрические; англ. electrical measurements, electricity metering, electrical metrology) – вимірювання електричних величин: сили електричного струму, напруги, потужності, електричного опору, електричної ємності, індуктивності тощо. Широко поширені також вимірювання неелектричних величин шляхом їх перетворення на електричні. Методами та засобами в. е. є: амперметр, вольтметр, ваттметр, лічильник електричної енергії, фарадметр, частотомір. Більш точні вимірювання здійснюють за допомогою нормальних елементів, потенціометрів, вимірювальних мостів.
в-ння колірні́ [колориметрія́ ] (рос. измерения цветовые, колориметрия;
англ. colorimetry) – методи вимірювання та кількісного вираження кольору і колірних відмінностей. Міжнародна комісія з освітлення у 1931 стандартизувала світлову систему з монохроматичними випромінюваннями R (700 нм, червоний), G (546,1 нм, зелений), B (435,8 нм, синій), вибраними за основні кольори. Одиничні кількості основних кольорів обрано так, що їх енергетичні яскравості відносяться відповідно як 72,1: 1,4: 1,0. При в. к. визначають три числа, які показують, до якої з груп спектральних складів належить вимірюване випромінювання. В. к. проводять за допомогою спеціальних приладів – колориметрів, або з допомогою градуйованих колірних шкал або атласів, із кольорами яких порівнюють вимірюваний зразок. Таке порівнювання можна здійснювати на двох суміжних фотометричних полях. Еталонами слугують суміші трьох випромінювань із фіксованими спектральними складами та змінною освітленістю, створюваною на еталонному полі, яка підбирається у процесі вимірювань так, щоб еталонний і вимірюваний кольори збігалися. Величи-
ВИМІ ВИПР |
В |
В |
ВИПА ВИПР |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ни, пропорційні цим освітленостям, правлять за "координати кольору" вимірюваного зразка.
в-ння магнітні́ (рос. измерения магнитные; англ. magnetometry, magnetic metering) – вимірювання характеристик магнітного поля або магнітних властивостей речовин (матеріалів). Головною характеристикою магнітних властивостей діамагнітних і парамагнітних речовин є магнітна сприйнятливість, для вимірювання якої застосовується ряд методів: ваги Кюрі-Шенева, балістичний метод, метод Квінке, метод Лерера.
в-ння незбурювальні́ квантові,́ КНВ (рос. измерения невозмущающие квантовые, КНИ; англ. quantum nonperturbative measurements) – те саме, що вимірювання́ неруйнувальні́ квантові́ .
в-ння неруйнувальні́ квантові,́ КНВ [вимірювання́ незбурювальні́ квантові́ ] (рос. измерения неразрушающие
квантовые, измерения невозмущающие квантовые, КНИ; англ. quantum nondestructive measurements, quantum nonperturbative measurements) – вимірювання, що не змінюють стану досліджуваної системи, якщо він є власним для оператора вимірюваної величини. КНВ являють собою реалізацію ідеального квантового вимірювання, що описується постулатом редукції фон Неймана: після вимірювання спостережуваної Х досліджувана система переходить в один із власних станів |x>
оператора Х з імовірністю <x| ˆ |x> ( ˆ –
оператор густини стану системи до вимірювання); результатом вимірювання є відповідне власне значення х.
в-ння радіоактивності́ (рос. измерения радиоактивности; англ.
radioactivity measurements) – вимірювання активності (кількості розпадів за оди-
ницю часу) радіоактивних препаратів, а також концентрації радіоактивних речовин у різних середовищах і так званих
гама-еквівалентів γ-випромінювачів.
62
в-ння світлові́ (рос. измерения световые; англ. photometry) – див. фотометрія́ ́.
ВИМІР́ЮВАЧ, -а (рос. измеритель;
англ. meter, ga(u)ge, instrument).
в. магнітної́ індукції́ (рос. измеритель магнитной индукции; англ.
gaussmeter) – те саме, що магнітометр́ . в. рів́ няшу́му(рос. измеритель
уровня шума; англ. noise dosimeter, audio-noise meter, noise(-level) meter, sound-levelmeter) – те саме, що шумомір́.
ВИПАРО́ВУВАННЯ(рос. испарение;
англ. evaporation, transpiration, vaporation, vaporization) – перехід речовини з рідкого або твердого стану у газоподібний (пара), звичайно з вільної поверхні. Найчастіше під в. розуміють перехід рідини в пару, він зумовлений різницею їхніх хімічних потенціалів. В. твердих тіл називають визгоном, або сублімацією. В. є фазовим переходом першого роду. На відміну від кипіння, в. відбувається при будь-якій температурі.
ВИПРОМІН́ЮВАННЯ (рос. излучение; англ. radiation, emission, beaming,
irradiation, emanation).
в. атмосфе́ризустріч́ не(рос. излучение атмосферы встречное; англ. atmospherecounterradiation,atmosphere back radiation) – те саме, що противипромін́ юванняатмосфе́ри.
в. бетатронне́ (рос. излучение бетатронное; англ. betatron radiation, betatron emission) – те саме, що випромінювання́ циклотронне́ .
в. Вавілова́ –Черенкова́ (рос. излучение Вавилова–Черенкова; англ. Vavilov–Cherenkov radiation) – див. випромінювання́ Черенкова́ .
в. вигинове́ ́ [випромінювання́ магнітнодрейфове́ ] (рос. излучение
изгибное, излучение магнитодрейфовое; англ. bending radiation, magnetodrift radiation) – випромінюван-
ВИПР |
В |
ВИПР |
|
|
|
|
|
|
ня, яке виникає при русі заряджених частинок уздовж викривлених силових ліній магнітного поля.
в. видиме́ (рос. излучение видимое;
англ. visible radiation) – електромагнітне випромінювання, яке безпосередньо сприймається людським оком. Характеризується довжинами хвиль у діапазоні 0,40 – 0,76 мкм, що відповідає діапазону частот 0,75·1015 – 0,4·1015 Гц. Область в. в. визначається т. зв. кривою видимості ока, тобто кривою його спектральної чутливості. При дуже великих інтенсивностях випромінювання можлива його візуальна реєстрація в дещо ширшому діапазоні, ніж зазначено.
в. вимушене́ [випромінювання́
індуковане,́ висилання́ вимушене,́ висилання́ індуковане́ ] (рос. излучение вы-
нужденное, излучение индуцированное, испускание вынужденное, испускание индуцированное; англ. stimulated radiation, stimulated emission, induced
emission) – висилання фотонів частоти ν
збудженими атомами, молекулами та іншими квантовими системами під дією фотонів (зовнішнього випромінювання) такої ж частоти. Вимушене висилання відбувається в результаті квантового переходу з вищого рівня енергії на нижчий і є процесом, зворотним до процесу поглинання випромінювання. В. в. збігається з вимушувальним за частотою, напрямком поширення, поляризацією та фазою, нічим від нього не відрізняючись. А. Ейнштейн (А. Айнштайн)
[A. Eіnsteіn], 1916.
в. відхідне́[радіа́ція відхідна́] (рос.
излучение уходящее,радиация уходящая; англ. outgoingradiation,upwelling radiation) – випромінювання Землі, яке йде у космічний простір і складається з власного теплового випромінювання земної поверхні й атмосфери, а також із відбитої та розсіяної Землею в космос сонячної радіації.
в. гальмівне́ (рос. излучение тормозное; англ. bremsstrahlung, deceleration radiation, slowing-down
63
radiation, deceleration emission) – електромагнітне випромінювання заряджених частинок, яке виникає внаслідок їх гальмування (зміни швидкості) при взаємодії з електростатичним полем атомного ядра та атомних електронів. До в. г. інколи відносять синхротронне випромінювання і випромінювання рентгенівського проміння у рентгенівських трубках.
в. гравітаційне́ (рос. излучение гравитационное; англ. gravitational radiation) – див. хвилі́ гравітаційні́ .
в. двофотонне́ (рос. излучение двухфотонное; англ. two-photonemission) –
процесс випромінювання двох фотонів
протягом одного квантового переходу випромінювальної системи; сумарна енергія двох утворених фотонів дорівнює енергії переходу. Імовірність такого випромінювання, як правило, значно менша ймовірностей однофотонних процесів.
в. дипольне́ (рос. излучение дипольное; англ. dipole radiation) – випромінювання електромагнітних хвиль, зумовлене зміною в часі електричного
дипольного моменту випромінювальної |
|
системи. |
|
в. |
довгохвильове́ в а т м о с ф е р і |
(рос. |
излучение длинноволновое в |
а т м о с ф е р е ; англ. long-wave radiation
і n a t m o s p h e r e ) – теплове ви-
промінювання земної поверхні, атмосфери та хмар.
в. електромагнітне́ (рос. излучение электромагнитное; англ. electromagnetic
radiation, |
electromagnetic emission) – |
1) процес |
утворення вільного електро- |
магнітного поля при нерівномірному русі і взаємодії електричних зарядів; 2) вільне електромагнітне поле (електромагнітні хвилі). Створюване електричним зарядом, який довільно рухається, електромагнітне поле в загальному випадку є сумою як зосередженого поблизу заряду власного поля, що рухається разом з ним, так і поля випромінювання (поля електромагнітних хвиль), яке йде від заряду на нескінченно далекі відстані.
ВИПР |
В |
ВИПР |
|
|
|
|
|
|
в. |
ефективне́ |
в м е т е о р о л |
о г і ї |
|
(рос. |
излучение |
эффективное |
в |
|
м е т е о р о л о г и и ; |
англ. |
effective |
radiation і n m e t e o r o l o g y ) – різниця між земним випромінюванням і випромінюванням атмосфери.
в. звуку́ (рос. излучение звука; англ. sound radiation) – створення звукових полів за допомогою різноманітних випромінювачів звуку.
в. індуковане́ (рос. излучение индуцированное; англ. induced emission) – те саме, що випромінювання́ вимушене́ .
в. інфрачервоне́ [ІЧ випромінюван́ - ня, ІЧ проміння́ ] (рос. излучение инфракрасное, ИК излучение, ИК лучи; англ. infrared (radiation), infrared light, infrared rays, IR radiation, IR light, IR rays) – електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між червоним кінцем видимого світла (з
довжиною хвилі λ близько 0,76 мкм) і короткохвильовим радіовипромінюванням (λ ≈ 1 – 2 мм). ІЧ область спектру
звичайно поділяють на ближню (0,76 – 2,5 мкм), середню (2,5– 50 мкм) і далеку (50 – 2000 мкм). В. і. підкоряється всім законам оптики і належить до оптичного випромінювання. Це випромінювання створює відчуття тепла, тому його часто називають тепловим. Спектри в. і. можуть бути лінійчастими, смугастими та неперервними – залежно від джерела. Лінійчасті ІЧ спектри висилають збуджені атоми або йони при переходах між близько розташованими рівнями (див. також спектри́ атомні́ ). Смугасті – спостерігаються в спектрах випромінювання збуджених молекул і виникають при переходах між коливальними й обертальними рівнями енергії (див. також спектри́ молекулярні́ ). Коливальні та коливально-обертальні спектри розташовані головним чином у середній, а суто обертальні – у далекій ІЧ області. Неперервний ІЧ спектр висилають нагріті тверді та рідкі тіла.
в. іонізувальне́ (в. йонізувальне́ ) (рос. излучение ионизирующее; англ.
64
ionizing radiation) – потік частинок або електромагнітних квантів, взаємодія якого з речовиною призводить до йонізації його атомів і молекул. Таким випромінюванням є потоки електронів, позитронів, протонів, дейтронів, α-частинок та ін. заряджених частинок, а також потоки
нейтронів, рентгенівських і γ-променів.
Поняття в. й. не включає в себе видиме світло й УФ випромінювання.
в. квадрупольне́ (рос. излучение квадрупольное; англ. quadrupole radiation) – випромінювання, зумовлене зміною в часі квадрупольного моменту (електричного, магнітного, акустичного, гравітаційного) системи.
в. магнітногальмівне́(рос. излучение магнитнотормозное; англ. magnetodeceleration radiation, magnetodeceleration emission) – випромінювання електромагнітних хвиль зарядженими частинками, що рухаються в магнітному полі по колових або спіральних траєкторіях. "Гальмувальним" агентом є магнітне поле, що викривлює траєкторію частинки; прискорення, що з'являється при цьому, є причиною електромагнітного випромінювання. При русі частинок в однорідному магнітному полі з релятивістськими швидкостями виникає синхротронне випромінювання, при нерелятивістських швидкостях – циклотронне випромінювання; у неоднорідному магнітному полі може збуджуватися ондуляторне випромінювання (періодичне поле), вигинове випромінювання і т. д. Спостерігається також в. м., що висилається з торцевих областей поворотних магнітів синхротронів.
в. магнітнодрейфове́ (рос. излучение магнитнодрейфовое; англ. magnetodrift radiation) – див. випромінювання́ виги́ - нове́ .
в. монохроматичне́ (рос. излучение монохроматическое; англ. monochromatic radiation; від грец. μόνος
– один і χρώμα – колір, род. відм. χρώματος) – електромагнітне випромінювання однієї певної і точно сталої часто-
ВИПР |
В |
ВИПР |
|
|
|
|
|
|
ти. Походження терміна "в. м." пов'язано з тим, що відмінність у частоті світлових хвиль сприймається як відмінність у кольорі. Надзвичайно висока монохроматичність характерна для випромінювання деяких типів лазерів (ширина спектрального інтервалу випромінювання досягає величини 10-7 нм).
в. мультипольне́ (рос. излучение мультипольное; англ. multipole radiation)
– випромінювання, зумовлене зміною в часі мультипольних моментів системи. Окремі мультиполі як джерела випромінювання характеризуються тільки функціями часу – мультипольними моментами. Представлення випромінюваного системою поля у вигляді суперпозиції полів окремих мультиполів плідне і в обернених задачах відновлення властивостей джерел за характеристиками їхнього випромінювання.
в. ондуляторне́ (рос. излучение ондуляторное; англ. undulator radiation)
– електромагнітне випромінювання осциляторів, які рухаються рівномірно та прямолінійно, зокрема випромінювання зарядженої частинки в ондуляторі. Джерела в. о. всіх типів мають перевагу – можливість плавно регулювати частоту випромінювання шляхом зміни величини магнітного поля ондулятора та енергії частинок пучка. Поширшання спектральної лінії, інтенсивність і ступінь поляризації спонтанного в. о., а також коефіцієнт підсилення, залежать від величини кутового та енергетичного розкиду пучка частинок, від форми пучка частинок, нелінійності полів ондулятора і типу ондулятора.
в. перехідне́ (рос. излучение переходное; англ. transient radiation) – випромінювання електромагнітних хвиль зарядженою частинкою, що рухається рівномірно та прямолінійно, при перетині нею межі розділу двох середовищ із різними показниками заламу (В.Л. Гінзбург, Й.М. Франк, 1945). Розрахунки показали, що назад випромінюються електромагнітні хвилі видимого діапазону незалежно
65
від швидкості частинки, а інтенсивність цього випромінювання мала. Частота в. п. вперед займає широку спектральну область і пропорційна енергії частинки. Це випромінювання може бути використане для визначення енергії швидких заряджених частинок та властивостей середовища.
в. плазми́ (рос. излучение плазмы;
англ. plasma radiation) – потік енергії електромагнітних хвиль (у діапазоні від радіодо рентгенівських), що висилаються частинками плазми при їх індивідуальному або колективному русі. В. п., засноване на індивідуальних властивостях частинок, підрозділяється на такі типи: лінійчасте (що виникає при переході електрона в атомі або йоні між двома дискретними рівнями), фоторекомбінаційне, гальмівне, магнітногальмівне або циклотронне. В. п. колективного походження зумовлене прискоренням електронів, що рухаються сфазовано в полі плазмових коливань і випромінюють когерентно.
в. плазми́ нейтронне́ (рос. излучение плазмы нейтронное; англ. neutron plasma radiation, neutron plasma emission) – висилання нейтронів дейтерієвою або дейтерієво-тритієвою плазмою, що відбувається за рахунок ядерних реакцій.
в. резонансне́ (рос. излучение резонансное; англ. resonance radiation) – те саме, що люмінесце́нція резонансна́ .
в. рекомбінаційне́ (рос. излучение рекомбинационное; англ. recombination radiation, recombination luminescence) – те саме, що люмінесценція́ рекомбінаці- ́ йна.
в. реліктове́ (рос. излучение реликтовое; англ. relict radiation) – див. випромінювання́ фонове́ мікрохвильове. ́ в. рентгенівське́ [проміння́ рентгені́- вське] (рос. излучение рентгеновское, лучи рентгеновские; англ. X-radiation,
Roentgen radiation, X-ray emission, X rays, Roentgen rays) – електромагнітне випромінювання, що займає спектральну