Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

область між УФ і гама-випромінюванням у межах довжин хвиль λ від 102 до 10-3 нм (або енергією фотонів hν від 10 еВ до

декількох МеВ; ν = c/λ – частота випромінювання). Рентгенівське випромінювання з λ < 0,2 нм має значну проникальну спроможність і називається жорстким;́ при λ > 0,2 нм рентгенівське

випромінювання сильно поглинається речовиною і називається м'яким.

в. рівноважне́ (рос. излучение равновесное; англ. equilibrium radiation)

– електромагнітне випромінювання, що при певній температурі перебуває у термодинамічній рівновазі з речовиною, що висилає та поглинає це випромінювання. Це випромінювання часто називають випромінюванням цілковито чорного тіла (чорним випромінюванням). З мікроскопічної точки зору рівновага для випромінювання здійснюється в результаті компенсації прямих і зворотних елементарних процесів кожного роду, відповідно до принципу детальної рівноваги, і є повною (див. також випромінювання́ теплове́).

в. синхротронне́ (рос. излучение синхротронное; англ. synchrotron radiation, synchrotron emission) – див.

випромінювання́ магнітногальмівне́.

в. со́нячне[радіа́ція со́нячна] (рос.

излучение солнечное,солнечнаярадиация; англ. solar radiation) – електромагнітне та корпускулярне випромінювання Сонця. Корпускулярневипромінювання – переважнопротони зі швидкостями

500–1500 км/с і концентрацією 100 іон/см3 поблизу Землі; концентрація зростає при підвищенні сонячноїактивності до 105 іон/см3. Основна частина електро-

магнітного випромінювання Сонця лежить у видимій частині спектру.

в. спонтанне́ (рос. излучение спонтанное; англ. spontaneous emission)

– випромінювання атомної системи, що не залежить від наявності квантів зовнішнього електромагнітного поля, на від-

66

міну від індукованого випромінювання, що може стимулюватися таким квантом.

в. температурне́ (рос. излучение температурное; англ. thermal radiation, incandescence, heat emission) – те саме, що випромінювання́ теплове. ́

в. теплове́ [випромінювання́ температурне́ ] (рос. излучение тепловое, излучение температурное; англ. thermal radiation, incandescence, heat emission) – електромагнітне випромінювання нагрітого тіла, яке перебуває в термодинамічній рівновазі. Це випромінювання має суцільний спектр. У випадку цілковито чорного тіла в. т. описується формулою Планка (див. також закон́ випромінювання́ Планка́ ). Із формули Планка випливають частинні закони в. т.: закон випромінювання Релея–Джинса, закон випромінювання Стефана–Больц- мана, закон випромінювання Віна. Спектральна густина в. т., яке випромінюється реальним тілом, згідно з законом випромінювання Кірхгофа, дорівнює добутку поглинальної спроможності цього тіла на випромінювальну спроможність абсолютно чорного тіла, яке має таку ж температуру.

в. ультрафіолетове́ [УФ випроміню́ - вання] (рос. излучение ультрафиолетовое, УФ излучение; англ. ultraviolet (radiation), ultraviolet light, ultraviolet rays) – електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль від 10 до 400 нм. Джерелами в. у. слугують теплові та електророзрядні випромінювачі в прозорих для цього виду випромінювання колбах із плавленого кварцу, увіолевого скла тощо. В. у. застосовується для збудження фотолюмінесценції, ініціації деяких хімічних реакцій (див. також фотохімія)́ , в медицині, в освітлювальних люмінесцентних лампах.

в. фонове́ мікрохвильове́[випромі́- нювання реліктове́ ] (рос. излучение

фоновое микроволновое, излучение реликтовое; англ. microwave background radiation, microwave natural radiation, relict radiation) – космічне ви-

промінювання, яке має спектр, характерний для цілковито чорного тіла при температурі близько 2,7 К; визначає інтенсивність фонового випромінювання Всесвіту та інтерпретується як релікт початкових стадій його еволюції, характеризується найвищим ступенем ізотропії. Відкриття цього випромінювання (А. Пензіас [А. Penzіas], Р. Віл(ь)сон

[R. Wіlson], 1965) підтвердило т. зв.

теорію гарячого Всесвіту (див. також

космологія)́ .

в. циклотронне́ [випромінювання́ бетатронне́ ] (рос. излучение циклотронное, излучение бетатронное; англ.

сyclotron radiation, cyclotron emission, betatron radiation, betatron emission) – випромінювання, яке висилає заряджена частинка, що рухається по спіралі (чи по колу) у магнітному полі. Див. також ви-

промінювання́ частиноќ у прискорюва́ - чах.

в. частиноќ у прискорювачах́ (рос. излучение частиц в ускорителях; англ. radiation of particles in accelerators) –

в. ядер́ електромагнітне́ (рос. излучение ядер электромагнитное; англ. electromagnetic radiation of nuclei, electromagnetic emission of nuclei) – див. гама́ -проміння́ .

гама́ -випромінювання́ (рос. гаммаизлучение; англ. gamma radiation, gamma(-ray) emission) – короткохвильове електромагнітне випромінювання

(довжина хвилі l = 2×10–10 м). При на-

стільки коротких хвилях хвильові властивості гама-випромінювання виявляються слабко. Г.-в. є потоком гама-квантів, що характеризуються, як і інші фотони, енергією

Ег = ћw (w = 2pc/l), імпульсом p = ћk (k = 2р/l) і спіном І (в одиницях h). Термін "г.-в." вживається для позначення жорсткого́ електромагнітного випроміню - вання (ћ w ≥ 10 кеВ), що виникає при ан-

нігіляції частинки та античастинки, у ядерних реакціях, при гальмуванні швидких заряджених частинок у середовищі, при розпадах мезонів, у космічному випромінюванні та ін.

ІЧ випромінювання́ (рос. ИК излучение.; англ. IR radiation, IR light) – те саме, що випромінювання́ інфрачерво- ́ не.

УФ випромінювання́́ . (рос. УФ излучение; англ. ultraviolet (radiation), ultraviolet light, ultraviolet rays) – те саме, що випромінювання́ ультрафіоле- ́ тове.

ВИПРОМІН́ЮВАЧ, -а (рос. излучатель; англ. radiator, irradiator, radiant; (джерело) transmitter, emitter).

в. гідродинамічний́ (рос. излучатель гидродинамический; англ. hydrodynamic transmitter) – пристрій, що перетворює частину енергії турбулентного затопленого струменя рідини в енергію акустичних хвиль. Робота в. г. базується на генеруванні збурень у рідкому середовищі при взаємодії струменя, що витікає із сопла, з перешкодою певної форми і розмірів або при примусовому

періодичному перериванні струменя. Ці збурення виявляють зворотну дію на основу струменя біля сопла, сприяючи встановленню самоколивального режиму. Механізм випромінювання звуку може бути різним залежно від конструкції гідродинамічного випромінювача, що принципово відрізняється від конструкцій газоструменевих випромінюва-

чів, тому що, по-перше, витікання рідини з сопла з надзвуковою швидкістю здійснити неможливо, а по-друге, використання резонаторного об'єму для в. г. є не-ефективним через відносно невисокий коефіцієнт відбивання звуку на межі рідина – метал.

в. масовий́ (рос. излучатель массовый; англ. mass transmitter) – джерело дуже коротких загасних електромагніт-

ться з безлічі металевих ошурків, що є рухомими маленькими вібраторами Герца, змуленими у в'язкому діелектрику. Спектр випромінювання в. м. є суцільним у діапазоні від декількох см до 0,08 мм.

в-чі газоструменеві́ (рос. излучатели газоструйные; англ. fluidic transmitters) – генератори акустичних коливань, джерелом енергії яких слугує високошвидкісний газовий струмінь. Дія цих випромінювачів засновується на створенні в струмені пульсувань течії; періодичні стиснення та розрідження газу, які виникають при цьому, випромінюються в простір у вигляді акустичних хвиль. В. г. поділяються на перетворювачі низького тиску – свистки (у т. ч. свисток Гальтона), що працюють при дозвукових швидкостях витікання газу, і перетворювачі високого тиску, для роботи яких необхідна наявність у струмені газу надзвукових ділянок (генератор Гартмана).

в-чі звуку́ (рос. излучатели звука; англ. acoustic transmitters, sonic transmitters) – пристрої, призначені для збудження звукових хвиль у газоподібних, рідких і твердих середовищах. В. з. перетворюють в енергію звукового поля

68

енергію якого-небудь іншого виду. У техніці найбільше поширення як в. з. одержали електроакустичні перетворювачі, напр., гучномовці електродинамічного або електростатичного типу, п'єзоелектричні перетворювачі та магнітострикційні перетворювачі для УЗ–техніки й акустоелектроніки. У переважній більшості в. з. цього типу електрична енергія перетворюється в енергію коливань якого-небудь твердого тіла (випромінювальної пластинки, стержня, мембрани і т. п.).

в-чі та приймачі́звуку́ параметри́- чні (рос. излучатели и приёмники звука параметрические; англ. parametric sonic transmitters and receivers) – пристрої, що базуються на використанні ефекту генерації комбінаційних тонів при взаємодії звукових хвиль, у яких роль випромінювальної (приймальної) антени відіграє область середовища, де відбувається нелінійна взаємодія хвиль. Переваги параметричного випромінювача – висока спрямованість, відсутність бокових пелюсток діаграми напрямленості та широкосмужність; незначна зміна частоти нагніту призводить до істотної відносної зміни частоти випромінювання; недолік – невисока ефективність. В. та п. з. п. застосовуються в калібрувальних лабораторних установках, у гідроакустиці й атмосферній акустиці.

в-чі та приймачі́ультразвукові́(рос.

излучатели и приёмники ультразвуковые; англ. ultrasound transmitters and receivers) – пристрої для перетворення в енергію ультразвукових коливань енергії будь-якого іншого виду (ультразвукові випромінювачі), для виявлення ультразвукового поля і вимірювання величин, які його характеризують (ультразвукові приймачі). Див. також

перетворювачі́ магнітострикційні,́ перетворювачі́ п'єзоелектричні,́ приймачі́ звуку,́ перетворювачі́ електро - акустичні,́ радіометр,́ візуалізація́ звукових́ полів́.

ВИПРЯМЛЯ́Ч, -а́ (рос. выпрямитель; англ. rectifier (unit), rectifying device, AC/DC converter) – пристрій для перетворення змінного струму (напруги) в сталий. Основним елементом в. є нелінійний елемент (керований вентиль – тиристор; некерований вентиль – діод). Залежно від характеру навантаження, визначають вихідні параметри в.: значення випрямленої напруги або струму, амплітуду та частоту 1-ї гармоніки вихідного струму, коефіцієнт пульсацій, вихідний опір, навантажувальну характеристику. Випрямлячі класифікують за такими ознаками: кількістю фаз первинної та вторинної обмоток трансформатора; схемою з'єднання вентилів і формою випрямленої напруги (струму).

в. ртутний́ (рос. ртутный; англ. mercury(-arc) rectifier, mercury-vapo(u)r rectifier, vapo(u)r rectifier, mercury-arc converter) – те саме, що ігнітрон́.

ВИ́РОБЛЕННЯ (рос. выработка;

англ. production) – див. виробництво́ .

ВИРОБНИ́ЦТВО [вироблення́ ] (рос.

производство, выработка; англ. production).

в. ентропії́ [вироблення́ ентропії]́ (рос. производство энтропии, выработка энтропии; англ. entropy production)

– приріст ентропії у фізичній системі за одиницю часу в результаті нерівноважних процесів, які відбуваються в ній; одне з основних понять термодинаміки нерівноважних процесів.

квантової системи, у яких певна фізична величина А набуває однакових значень. Відповідний такій величині оператор має сукупність К лінійно незалежних власних функцій. Число К називають кратністю виродження власних значень,

69

воно може бути скінченним або нескінченним. Якщо симетрія фізичної величини А порушується додатковою взаємодією, то в. знімається цілком або частково.

в. вакууму́ (рос. вырождение вакуума; англ. vacuum degeneracy) – виродження основного (з найменшою густиною енергії) стану квантовомеханічної системи з нескінченною кількістю ступенів вільності; виникає при спонтанному порушенні симетрії, коли вакуумний стан системи, що має деяку симетрію (неперервну або дискретну), виявляється неінваріантним щодо цієї симетрії: перетворення симетрії переводять один вакуум в інший з тим же значенням густини енергії. Різні вакууми визначають різні простори станів системи. Прикладом в. в. в теорії твердого тіла може слугувати основний стан ізотропного феромагнетика, у якому вектор намагніченості М довільно орієнтований у просторі. Кожному напрямку М відповідає свій "вакуум" (основний стан).

ВИРО́ЩУВАННЯ (рос. выращивание; англ. growing, growth; (культивування) culturing, culture).

в. епітаксійне́ (рос. выращивание эпитаксиальное; англ. epitaxy growth process, epitaxial growth process) – те саме, що епітаксія́ .

в. монокристалів́ (рос. выращивание монокристаллов; англ. single crystal growing, single-crystal growth, monocrystal growing, monocrystal growth) – здійснюють із газового, рідкого та твердого середовищ (див. також кристалізація́ ). Великі досконалі кристали одержують, застосовуючи "затравку" і створюючи оптимальне

перенасичення (переохолодження) σ на поверхні кристалізації. Найбільші (до 1 м) кристали одержують із розплаву або розчину. При в. м. з полікристалічного зразка останній витримують при високій температурі для перекристалізації

дрібних кристалічних зерен у великі (рекристалізація).

ВИСИЛА́ННЯ (рос. испускание;

англ. emission).

в. вимушене́ (рос. испускание вынужденное; англ. stimulated emission) – те саме, що випромінювання́ вимушене́ .

в. індуковане́ (рос. испускание индуцированное; англ. induced emission) – те саме, що випромінювання́ вимушене́ .

ВИСОТА́(рос. высота; англ. height, altitude, elevation; (тону) pitch).

в. динамічна́ (рос. высота динамическая; англ. dynamic height) – геопотенціал точки, виражений в динамічних метрах або геопотенціальних метрах.

в. звука́ (рос. высота звука; англ. sound pitch) – суб'єктивна якість слухового відчуття, що дозволяє розташовувати всі звуки за шкалою від низьких до високих. Для чистого тону вона залежить головним чином від частоти. Висота звука зі складним спектральним складом залежить від розподілу енергії за шкалою частот. В. з. вимірюють у мелах.

Тону з частотою 1 кГц і звуковим тиском 2×10–3 Па приписують 1000 мел; у діапазоні від 20 Гц до 9000 Гц вкладається близько 3000 мел.

в. метацентрична́ (рос. высота метацентрическая; англ. metacentric height)

– див. метацентр́ .

ВИТІКА́ННЯ (рос. истечение; англ. outflow, effusion, efflux, fluxion).

в. рідини́з отвору́ (рос. истечение жидкости из отверстия; англ. hole outflow of a liquid, hole effusion of a liquid, hole efflux of a liquid, hole fluxion of a liquid, opening outflow of a liquid, opening effusion of a liquid, opening efflux of a liquid, opening fluxion of a liquid, orifice outflow of a liquid, orifice effusion of a liquid, orifice efflux of a liquid, orifice fluxion of a liquid, gate outflow of a liquid, gate effusion of a liquid, gate efflux of a liquid, gate fluxion

70

of a liquid). Може відбуватися у газове або рідке середовище або у вакуум. Якщо витікання відбувається з отвору в стінці посудини в атмосферу (т. зв. незатоплене, або вільне витікання), то струмінь нестисливої рідини, що виходить під сталим

напором Н з отвору площею w, стискається, утворюючи стиснутий переріз площею w1 = we (e – коефіцієнт стиснення струменя). Швидкість витікання визначає-

ться за формулою v = j 2gH , де j –

коефіцієнт швидкості, який залежить від гідравлічних опорів, що виникають при витіканні, g – прискорення вільного падіння (див. також формула́ Торрічеллі́ ).

Витрата рідини Q μω2gH , де m = je –

коефіцієнт витрати отвору; j, m, e залежать від виду отвору, числа Рейнольдса та числа Фруда. Якщо струмінь витікає під рівень рідини (т. зв. затоплене витікання), то у формулі витрати замість напору Н для однакових рідин слід приймати різницю рівнів рідини Н = Н1 – Н2 в посудині (Н1) і поза посудиною (Н2), які відраховуються від рівня отвору.

в. факельне́ (рос. истечение факельное; англ. flare outflow, flare effusion)

– див. розряд́ факельний́ .

проходить за одиницю часу через поперечний переріз потоку.

ВИТРАТОМІР́, -а (рос. расходомер;

англ. flowmeter, fluviometer, discharge ga(u)ge, flow ga(u)ge, flow-measuring apparatus, consumption indicator, flow indicator, rate-of-flow indicator, flow (rate) meter, fluid meter, velocimeter) – прилад для вимірювання витрати речовини. Найпоширенішими є витратоміри, які базуються на вимірюванні перепаду тиску у звужувальному пристрої