Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

льмівне́), спектр синхротронного або ондуля-торного випромінювання в рентгенівському діапазоні. Лінійчасті с. р. виникають за рахунок іонізації внутрішніх електронних оболонок атома електронним ударом, рентгенівськими

або γ-квантамипри наступному заповненні звільнених вакансій (див. також я́вищеКо́мптона,ефе́ктОже́). Такий с. р. називається характеристичним, тому що однозначно характеризує випромінювальний атом. Характеристичні с. р. випромінювання та поглинання використовують у рентгенівському структурному аналізі, у спектральному рентгенівському аналізі. Див. також

спектроскопія́рентге́нівська. спе́ктрискладни́хмоле́кул(рос.

спектры сложных молекул; англ. complexmoleculespectra) – спектри випромінювання та поглинання багатоатомних молекул. На відміну від спектрів атомів або найпростіших молекул, складаютьсяз широких смуг без дискретної структури. У більшості с. с. м. спостерігається наближенадзеркальнасиметрія смуги люмінесценції та довгохвильової смуги поглинання.

спе́ктри смуга́сті (рос. спектры полосатые; англ. band(ed) spectra) – оптичні спектри молекул і кристалів, що складаються з окремих смуг, які містять велике число близько розташованих компонентів. Виникають при електронних переходах у молекулах або міжзонних переходахвкристалах.

СПЕКТР, -а 2 (рос. спектр; англ. spectrum, pattern; від лат. spectrum – представлення, образ) – наочне (графічне)

зображення спектру.

с. магніт́ ний (рос. спектр

магнитный; англ. magnetic field pattern)

– картина просторового (частіше – плоского) розподілу магнітного поля, отриманаза допомогою великої кількості дрібних шматочків феромагнетика.

593

СПЕКТРОГЕЛІО́ГРАФ, -а (рос. спектрогелиограф; англ. spectroheliograph) – спектральний прилад для фотографування зображення Сонця в монохроматичному світлі та дослідження розподілу по поверхні Сонця певних атомів у сонячній атмосфері.

СПЕКТРОГРАФ́ , -а (рос.

спектрограф; англ. spectrographic camera) – спектральний прилад, у якому реєстрація спектру досягається фотографічним методом.

с. небуля́рний(рос. спектрографнебулярный; англ. nebular spectrographic camera – прилад для спостереження спектрів таких слабких, що зливаються з тлом неба, і протяжних об'єктів зі скінченними кутовими розмірами, зокрема газових туманностей Галактики (переважно з лінійчастим спектром випромінювання).

с. рентге́нівський (рос. спектрограф рентгеновский; англ. X-ray spectrographic camera) – один із видів спек-тральної рентгенівської апаратури, у якому реєстрація рентгенівського спектру здійснюється фотографічним методом.

СПЕКТРОГРАФІЯ́ (рос.

спектрография; англ. spectrography) – див. спектроскопія́.

СПЕКТРОКОЛОРИМЕТР́ , -а (рос.

спектроколориметр; англ. spectrocolorimeter) – спектрофотометр,

призначений для вимірювання координат кольору або координат колірності колірних стимулів (див. також

колориметрія).

СПЕКТРОМЕТР́ , -а (рос.

спектрометр; англ. spectrometer,lambda meter) – спектральний прилад, у якому реєстрація спектру досягається фотоелектричним методом.

а́льфаспектро- ́метр (рос. альфаспектрометр; англ. alpha(-ray)

spectrometer) – прилад, призначений для

вимірювання енергії α-частинок, які випромінюються радіоактивними ядрами. А.-с. застосовуються для дослідження

тонкої структури α-спектрів і для іденти-

фікації нових ядер за енергією α-ви- промінювання.

бе́та-спектрометр́ магнітний (рос. бета-спектрометр магнитный; англ. beta(-ray) spectrometer, magnetіc) – прилад для вимірювання енергетичного спектру електронів і пози-

тронів, зокремаβ-частинок, за допомогою магнітного поля. Принцип дії б.-с. полягає в просторовому розділенні траєкторій заряджених частинок у магнітному полі залежновід їхніх імпульсів. На заряд, що рухається в магнітному полі В, діє сила

Лоренца. Складова р імпульсу р частинки, перпендикулярна В, і радіус кривизниρ її траєкторії пов'язані співвідношен-

spectrometer) – прилад для вимірювання

енергії γ-квантів та інтенсивності γ-ви- промінювання. Реєстрація і вимірювання

енергії γ-квантів у більшості випадків по- в'язані зі спостереженням електронів або електрон-позитронних пар, що виникають при взаємодії гама-випромінювання з ре-

594

човиною впроцесахкомптонівськогорозсіяння, фотоелектричного поглинання та утворення пар. Основні характеристики г.- с. – роздільна спроможність та ефективність, іноді – світлозмога (відношення числа зареєстрованих протягом певного

часу γ-квантів до їх загальної кількості, випущених джерелом за той же час). Основною частиною г.-с. є детектор гама-квантів.

мас-спектрометр́ (рос. масс-спектро- метр; англ. mass-spectrometer, mass

spectrometer, mass(-spectrometric) analyzer) – прилад для розділення йонізованих частинок (атомів, молекул, кластерних утворень) за їхніми масами (точніше за відношенням маси йона m до його зарядуе) шляхом дії магнітного та електричого полів, а такождля визначення їхніх мас і відносного вмісту, тобто спектру мас.

с. за часом́ прольоту́ (рос. спектрометр по времени пролёта; англ. transit time spectrometer, drift(-transit) time spectrometer) – прилад ядерної фізики для вимірювання швидкості (енергії) частинок за часом пролітання ними заданої відстані; вимірюється часовий інтервал між імпульсами від двох детекторів частинок, встановлених на пролітній базі один

від одного.

с. звукови́й (рос. спектрометр звуковой; англ. sound spectrometer, acoustic spectrometer) – один із видів аналізаторазвуку, який дозволяє вимірювати частотний складзвукового спектру.

с. магніт́ ний (рос. спектрометр магнитный; англ. ascitron, magnetic spectrometer) – прилад для вимірювання імпульсів заряджених частинок закривизною їхніх траєкторій у магнітному полі. Основними характеристикамис. м. є його роздільна спроможність (тобто точність вимірювання імпульсу частинки) і апертура, що визначає просторовий кут, у якому відбувається реєстрація частинок. Найпростіші с. м. – одноканальні прилади з невеликою апертурою та фіксованою траєкторією частинок у магнітному полі.

Енергетичний спектр частинок вимірюється при послідовних змінах магнітного поля.

с. повного́ поглинання́ (рос. спектрометрполного поглощения; англ.

total absorption spectrometer) – те саме,

що калориметр іонізаційний́ .

с-три нейтро́нні(рос. спектрометры нейтронные; англ. neutronspectrometers)

– див. спектроскопія́нейтро́нна.

с-три напівпровіднико́ві (рос. спектрометры полупроводниковые;

англ. semiconductor spectrometers) –

прилади для лічби та вимірювання енергій заряджених частинок, уламків

ділення атомних ядер і γ-випромінювання,

грец. μετρώ – вимірюю) – сукупність методів і теорія вимірювання спектрів електромагнітного випромінювання та вивчення спектральних властивостей речовин і тіл в оптичному діапазоні довжин хвиль

( 1 нм – 1 мм); вимірювання в с. здійснюються за допомогою

спектральних приладів.

мас-спектрометрія́ ́ (рос. массспектрометрия; англ. mass spectrometry,

mass-spectrometry, mass-spectrometer measurements) – те саме, що масспектроскопія́.

СПЕКТРОПОЛЯРИ́МЕТР, -а (рос. спектрополяриметр; англ.

595

spectropolarimeter) – прилад для вимірювання залежності оптичної активності від частоти (довжини хвилі) світла.

СПЕКТРОРАДІОМЕТР́ , -а (рос. спектрорадиометр; англ. spectroradiometer) – спектральний прилад для вимірювання фотометричних характеристик (потоку, світності, сили світла, яскравості тощо) джерел оптичного випромінювання. С. схожий на спектрофотометр, але має освітлювач, що дозволяє порівнювати досліджуваний потік із потоком від референтного джерела.

СПЕКТРОРЕФРАКТОМЕТР́ , -а (рос. спектрорефрактометр; англ. spectrorefractometer) – спектральний прилад для вимірювання залежності показника заламу від довжини хвилі випромінювання (див. також

рефрактометр́ ).

СПЕКТРОСКОП́ , -а (рос.

спектроскоп; англ. spectroscope [analyzer]).

с. дифракцій́ ний(рос. спектроскоп дифракционный; англ. grating spectroscope,diffraction spectroscope) – спектральний прилад, який має невелику дифракційну решітку або репліку вякості дис-персійного елемента і зорову трубу для візуального розгляданняспектру.

СПЕКТРОСКОПІЯ́ (рос. спектроскопия; англ. spectroscopy,

spectrography; від спектр і грец. σκοπεύω

– мічу, цілюся) – область фізики, присвячена дослідженню розподілу інтенсивності електромагнітного випромінювання за довжинами хвиль або частотами. У ширшому значенні с. –

дослідження розкладів у спектр.

га́маспектроскопі́я- (рос. гаммаспектроскопия; англ. gamma-ray

spectroscopy, gamma-ray spectrography)

– розділ ядерної фізики, присвячений

дослідженням енергетичних спектрів гама-випромінювання. До цієї ж області прий-нято відносити дослідження різноманітних ядерних і атомних процесів, пов'язаних із висиланням, поглинанням і

розсіяннямγ-квантів.

ІЧ спектроскопі́я (рос. ИК спектро-

скопия; англ. infrared spectroscopy, infrared analysis) – те саме, щоспектроскопія́інфрачерво́на.

мас-спектроскопі́я [мас-спектроме́-

трі́я, мас-спектрогра́фія,ана́ліз масспектра́льний] (рос. масс-спектро-

скопия, масс-спектрометрия, массспектрография, масс-спектральный анализ; англ. mass spectroscopy, mass-

spectrometry, mass spectrometry, massspectrometer measurements, mass-

spectrography, mass-spectral analysis) – метод дослідження речовини шляхом визначення маси m (частіше, відношення маси до заряду m/e) і відносної кількості йонів, що утворюються (або які є) у речовині. М.-с. застосовується для прецизійного визначення маси йонів, ізотопного аналізу, молекулярного хімічного аналізу та ін.

Оже́-спектроскопі́я (рос. Ожеспектроскопия; англ. Auger spectroscopy) – область електронної спектроскопії, в основі якої лежатьвимірювання енергії та інтенсивностей Ожеелектронів, а також аналіз форми ліній спектрів Оже-електронів, емітованих атомами, молекулами та твердими тілами в результаті Оже-ефекту. За Ожеспектрами можна визначити елементний склад приповерхневих шарів твердих тіл, одержувати інформацію про міжатомні взаємодії, здійснювати хімічний аналіз газів.

с. акусти́чна(рос. спектроскопия акустическая; англ. soundspectroscopy, sound spectrography, acoustic spectroscopy, acoustic spectrography) – розділ експериментальної акустики, в якому вивчаються частотні залежності параметрів поширення звуку (коефіцієнта загасання та швидкості поширення) з метою ви-

596

значення структури або властивостей речовини (див. також релакса́ціяакусти́- чна).

с. а́томна(рос. спектроскопия атомная; англ. atomicspectroscopy) – розділ оптики, який вивчає механізми збудження оптичних спектрів атомів, вплив середовищана ці спектри, їх систематику, визначає числові значения енергетичних рівнів (термів), імовірності переходів між стаціонарними станами атомів, дає відомості про будову електронної оболонки атомів і моменти атомних ядер.

с. ва́куумна(рос. спектроскопия вакуумная; англ. vacuumspectrography)

– розділ спектроскопії, що включає отримання, дослідження та застосування спектрів висилання, поглинання та відбивання у вакуумній ультрафіолетовій (200÷10 нм) і м'якій рентгенівській (від 10 до 0,4÷0,6 нм) областях спектру. У цьому інтервалі довжин хвиль повітря має значне поглинання, тому спектральні прилади повинні бути вакуумними. Спектральні прилади та методи, які використовуються у с. в., мають ряд специфічних особливостей, бо не існує оптичних матеріалів, прозорих у всій вакуумній області. Абсолютним стандартом інтенсивності у с. в. є синхротронне випромінювання.

с. електро́ннадляхімі́чногоана́лізу (рос. спектроскопияэлектроннаядляхимического анализа, англ. electron spectroscopy for chemical analysis) – те саме, що спектроскопія́ рентгеноелектро́нна.

с. застосо́вна[спектроскопія́ прикладна́, спектроскопія́практи́чна] (рос.

спектроскопия прикладная, спектроскопия практическая; англ. applied spectroscopy, practical spectroscopy, working spectroscopy, hands-on spectroscopy) – розділ спектроскопії, який вивчає особливості одержання спектрів, їх реєстрацію та методи вимірювання характеристик. Предметом дослідження с. з. є джерела збудження оптичних спектрів випромінювання, комбіна-

ційного та релеївського розсіяння, джерела світла для дослідження спектрів поглинання. С. з. вивчає конструкції спектральних приладів для розкладу випромінювання у спектр, приймачі випромінювання, методи вимірювання довжин хвиль, контурів спектральних лінійта смуг.Див. також: генера́ториква́-

нтові опти́чні,спектроскопія́інфрачерво́на,розсія́ ннясвіт́ лакомбінацій́ не.

с. інфрачерво́на[ІЧ спектроскопія́] (рос. спектроскопияинфракрасная,ИК спектроскопия; англ. infrared

spectroscopy, infrared analysis) – розділ оптичної спектроскопії, який включає дослідження, одержання і застосування спектрів висилання, поглинання та відбивання в ІЧ області спектру (див. також

випромін́ ювання інфрачерво́не). ІЧ спектри отримують і досліджують у принципі тими ж методами, що й відповідні спектри у видимій і УФ областях, але за допомогою спеціальних спектральних приладів, які зазвичай мають дзеркальну фокусувальну оптику (див. також при́ладиспектра́льні) та приймачі, чутливі до ІЧ випромінювання (див. також приймачі́опти́чноговипромін́ ювання).

с. комбінацій́ ногорозсія́ ннякогере́- нтна (рос. спектроскопия комбинационного рассеяния когерентная; англ.

coherent spectroscopy of combination(al) scattering, coherent spectroscopy of Raman scattering, coherent spectrography of combination(al)

scattering, coherent spectrography of Raman scattering) – нелінійно-оптичний метод дослідження спектрів комбінаційного розсіяння, когерентний варіант активної лазерної спектроскопії комбінаційного розсіяння світла. У с. к. р. к. досліджують розсіяння не на рівноважних елементарних збудженнях середовища,що мають флуктуаційний характер (як у звичайній спектроскопії комбінаційного розсіяння світла), а розсіяння світла в середовищі, внутрішні рухи в якому попередньо селективно сфазовано за

597

допомогою додаткових лазерних джерел світла. С. к. р. к. відрізняється такожі від спектроскопіївимушеного комбінаційного розсіяння світла (див. також розсія́ ння світ́ лави́мушене) відсутністю порогу інтенсивності.

с. криста́лів(рос. спектроскопия кристаллов; англ. crystalspectroscopy) –

розділ оптики, який досліджує енергетичні стани та переходи між станами в іонних,валентних та молекулярних (зокрема органічних) кристалах шляхом спостереженняоптичних спектрів поглинання, відбивання, люмінесценції та розсіяння. Поділяється на спектроскопію коливальних рівнів і спектроскопію електронних станів. С. к. є джерелом даних про структуру кристалічної решітки, будову та орієнтацію домішкових і дефектних центрів, про порушення решітки поблизу них, вивчає механізми взаємодії світла з речовиною, перенесення поглиненої енергії в об'ємі кристала, її перетворення в тепло, випромінювання та фотохімічні перетворення.

с. ла́зерна(рос. спектроскопиялазе-

рная; англ. laser spectroscopy) – сукупність спектральних методів у видимій та ІЧ областях спектра, заснованих на застосуванні лазерних джерелвипромінювання. Основні методи с. л.: спектроскопія надвисокого розділення газів (спектроскопія бездопплерівського розширення), яка досягає відносної роздільної спромож-

ності ~ 5×10−12; спектроскопія розсіяння світла, що включає широке коло традиційних питаньрелеївського та комбінаційного розсіяння світла(КР),а такожнових напрямків нелінійної спектроскопії розсіяння; спектроскопія пікосекундних імпульсів, що використовує потужні імпульси тривалістю

~ 10−10 – 10−13 c у сполученні з іншими методами (КР, насиченого поглинання та ін.).

с. ла́зернаакти́вна(рос. спектроскопия лазернаяактивная; англ. active laser spectroscopy, active laser spectrography) – один із методів нелінійної спектроскопії, що досліджує по-