Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

глинання або розсіяння пучка світла в середовищі, в якому попередньо (за допомогою додаткового лазерного випромінювання певних частот) селективно збуджені і (або) сфазовані досліджувані оптичні моди. Розрізняють когерентну та некогерентну с. л. а., відповідно до оптичного відгуку середовища.

с. ла́зернавнутрірезона́торна(рос.

спектроскопия лазерная внутрирезонаторная; англ. intracavity laser spectroscopy) – метод лазерної спектроскопії, у якому досліджуванаречовинарозміщується всередині резонатора лазера з широкою спектральною смугою генерації. Якщо лінії поглинання речовини вузькі порівняно з величиною однорідного розширення контура підсилення активного середовища лазера, то поглинання не компенсується підсиленням і проявляється в спектрі генерації лазера.

с. магніт́ на(рос. спектроскопия магнитная; англ. magnetic spectroscopy)

– розділ фізики магнітних явищ, у якому переважновивчаються: 1) частотназа-ле- жність магнітних властивостей речовин і тіл; 2)їхні окремі спектральні лінії.

с. мессба́уерівська(рос. спектроскопия мёссбауэровская; англ.

Moessbauer spectroscopy) – сукупність методів дослідженняфізичних і хімічних властивостей конденсованих середовищ (головним чином твердих тіл), а також дослідження мікроскопічних об'єктів (ядер, іонів, хімічних і біологічних комплексів) у твердих тілах, які базуються на використанні ефекту Мессбауера.

с. мікрохвильова́(рос. спектроскопия микроволновая; англ. microwavespectroscopy) – радіоспектроскопічний метод фізичних і хімічних досліджень структури молекул та природи зв'язків між атомами в молекулаху газовій фазі та ядерних моментів, заснований на спостереженні та аналізі обертальних спектрів речовини в мікрохвильовому діапазоні, тобто від дециметрових до субміліметрових довжин

598

хвиль електромагнітного випромінювання (108 – 1012 Гц).

с. молекуля́рна(рос. спектроскопия молекулярная; англ. molecular spectroscopy) – розділ спектроскопії, який вивчає розташування обертальних, коливальних та електронних рівнів молекули, ймовірності переходів між рівнями і взаємодію між молекулами за особливостями їх молекулярних спектрів як в оптичному, так і в мікрохвильовому діапазонах. С. м. – теоретична основа молекулярного спектрального аналізу. Див. також: спектроскопія́ інфрачерво́на,

розсія́ ннясвіт́ лакомбінацій́ не, спектроскопія́мікрохвильова́.

с. нейтро́нна(рос. спектроскопия нейтронная; англ. neutron spectroscopy) –

сукупність досліджень енергетичної залежності різноманітних процесів взаємодії нейтронів з атомними ядрами та властивостей збуджених станів утворених ядер. Специфічна особливість взаємодії нейтронів із ядрами пов'язаназ відсутністю заряду. Тому реакції проходять при низьких енергіях нейтронів (< 1 МеВ).

с. неліній́ на(рос. спектроскопия нелинейная; англ. nonlinear spectroscopy) – сукупність методів оптичної спектроскопії, які базуються на застосуванні ефектів нелінійної оптики. Методами с. н. досліджують нелінійні оптичні сприйнятливості – їхню частотну дисперсію, симетрійні властивості, зміни в часі і т.д., атакожзміни лінійних оптичних характеристик речовини, викликані нелінійною взаємодією потужного оптичного випромінювання з досліджуваною речовиною. С. н. належить до лазерної спектроскопії.

с. пікосеку́нднихім́ пульсів(рос.

спектроскопия пикосекундных импульсов; англ. picosecond impulse spectroscopy) – сукупність методів оптичної спектроскопії, у яких використовуються світлові імпульси пікосекундної (~ 10 – 12 с) тривалості. З отриманням ще більш коротких імпульсів (фе-

мтосекундних, ~ 10 – 15с) С. п. і. розвинулась у фемтосекундну спектропію.

с. практи́чна(рос. спектроскопия практическая; англ. practical spectroscopy) – те саме, що спектроскопія́застосо́вна.

с. прикладна́(рос. спектроскопия прикладная; англ. appliedspectroscopy, working spectroscopy, hands-on spectroscopy) – те саме, що спектроскопія́застосо́вна.

с.рентге́нівська(рос. спектроскопия рентгеновская; англ. X-ray spectroscopy)

– розділ спектроскопії, який досліджує електронну будову речовин за їх рентгенівськими спектрами випромінювання та поглинання, спектром фотоелектронів, а також за спектрами гальмівного і характеристичного випромінювання. С. р. застосовується для з'ясування природи хімічного зв'язку вмолекулахгазів, рідин і в твердих тілах, впливу оточення на енергетичні рівні йонів, розподілу валентнихелектронів і вільних станів за енергіями, для визначення енергетичної ширини розподілу Фермі в металах і сплавах, енергетичних щілин у зонній схемі діелектриків і напівпровідників, а такождля дослідження потенціалу поля в кристалічнійрешітці. С. р. поділяєтьсяна емісійну та абсорбційну. Див. також: спе́ктри

рентге́нівські,спектроскопія́ рентге́нівських фотоелектро́нів, апарату́ра спектра́льнарентге́нівська.

с. рентге́нів ськихфотоелектро́нів (рос. спектроскопиярентгеновскихфотоэлектронов; англ. X-ray photoelectron spectroscopy) – розділ спектроскопії, який дозволяє визначати енергії внутрішніх енергетичних рівнів атомів, проводити хімічний аналіз і визначати валентні стани атомів у хімічних сполуках за особливостями спектру фотоелектронів (розподілу числа викинутих зі зразка електронів за їх кінетичною енергією), що виникає під дією рентгенівського випромінювання. Дослідження проводять за допомогою бета-спектро- метрів.

599

с.рентгеноелектро́нна [спектро-

скопія́дляхіміч́ ногоана́лізуелектро́н- на] (рос. спектроскопия рентгеноэле-

ктронная, спектроскопия для химическогоанализаэлектронная; англ. X-ray electron spectroscopy, electron spectroscopy for chemical analysis) –

сукупність методів визначення будови хімічних сполук, складу та структури поверхні твердих тіл на основі аналізу фотоелектронів, які вилітають з речовини під впливом рентгенівського випромінювання.

с.субміліметрова́ (рос. спектроскопия субмиллиметровая; англ. submillimeter spectroscopy) – розділ радіоспектроскопії субміліметрового діапазону (1011 – 1012 Гц) електромагнітного випромінювання; забезпечує отримання спектральних характеристик

твердих, рідких і газоподібних речовин з

високою точністю.

с. фемтосеку́ндна(рос. спектроскопия фемтосекундная; англ. femtosecond (impulse) spectroscopy) – сукупність методів оптичної спектроскопії, у яких використовуються світлові імпульси фемтосекундної (~ 10 – 15с) тривалості.

с. я́дерна (рос. спектроскопия ядерная; англ. nuclear spectroscopy) – розділ ядерної фізики, в якому вивчаються ядерні енергетичні рівні, їх властивості та переходиміж ними.

СПЕКТРОФЛУОРИМЕТР́ , -а (рос. спектрофлуориметр; англ. spectrofluorimeter) – спектральний прилад для вимірювання спектрів люмінесценції; зазвичай складається із двох незалежних монохроматорів, із яких один слугує для збудження фотолюмінесценції, а інший разом із відповідним приймачем вимірює збуджений спектр.

СПЕКТРОФЛУОРОМЕТР́ , -а (рос. спектрофлуорометр; англ. spectrofluorometer) – спектрометр,

призначений для вимірювання часу загасання люмінесценції при різноманітних довжинах хвиль оптичного випромінювання.

СПЕКТРОФОТО́МЕТР, -а (рос. спектрофотометр; англ. spectrophotometer) – оптичний прилад, який дозволяє вимірювати відношення двох світлових потоків при різних довжинах світлових хвиль. С. виконує одночасно функції спектрометра та фотометра і містить джерело світла, монохроматор, приймач випромінювання та відліковий пристрій. Найпоширенішими є с., що працюють за нульовим методом вимірювання.

СПЕКТРОФОТОМЕ́ТРІЯ́ (рос. спектрофотометрия; англ. spectrophotometry, spectrophotometric analysis) – розділ застосовної спектроскопії, в якому досліджують три кількісні характеристики речовини – випромінювальну, поглинальну та відбивальну спроможності залежно від довжини світлової хвилі за допомогою спектрофотометрів. Методи с. застосовуються при хімічному аналізі речовини (див. також ана́ліз спектра́льний), для дослідження оптичних властивостей поверхонь, характеристикджерелсвітла тощо.

СПЕРИМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос. сперимагнетизм; англ. sperimagnetism;

від грец. σπέρνω – сію) – магнітний стан аморфного твердого тіла з двома або більшим числом хаотичних підсистем хімічно різнорідних магнітних атомів (іонів), при якому принаймні одна з підсистем магнітних моментів "заморожена" і утворює асперомагнітні структури (див. також сперомагнетизм́ ).

СПЕРОМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос. сперомагнетизм; англ. speromagnetism;

від грец. σπέρνω – сію) – магнітний стан аморфних магнетиків, у якому рівноважні орієнтації локалізованих магнітних

600

моментів розподілені у просторі хаотично і кореляції між орієнтаціями ближніх атомних магнітних моментів зникають на інтервалі кількох міжатомних відстаней. Сперомагнетики є частинним випадком спінових стекол.

СПИРТИ́, -і́в, мн. [алкого́лi] (рос. спирты,алкоголи; англ. spirits,alcohols)

– клас органічних речовин, які містять у молекулі гідроксильну групу ОН, зв'язану з атомом вуглецю. Розрізняються за кількістю груп ОН на 1-, 2-, 3- та багатоатомні спирти.

СПІВВІДНОШЕННЯ́ (рос.

соотношение; англ. relation(ship), correlation, ratio, proportion, correspondence;(алг). relator).

с. Айншта́йна(рос. соотношение Эйнштейна; англ. Einstein relation) – те саме, що співвідно́шенняЕйнште́йна.

с. Го́лдбергера–Трім́ ана(рос. соотношение Голдбергера–Тримана; англ. Goldberger–Treiman relation) – форму-

ла, що пов'язує константу π→μνμ-розпаду Fπ та піон-нуклонну константу зв'язку gπN

(gπN2(4π)–1 ≈ 14,6): mg = FπgπN (*), деmN –

маса нуклона, gA = 1,18 – константааксі-

ально-векторного зв'язку в β-розпаді нуклона (М.Л. Голдбергер[M.L. Goldberger] і С.Б.Тріман [S.B. Treіman], 1958). Екс-

периментальне значення Fπ ≈ 93 МеВ, тому с. Г.-Т. виконується з точністю ~10%. Згодом з'ясувалося, що с. Г.-Т. є прямим наслідком гіпотези часткового збереження аксіального струму. Справедливість рівності (*) – один із головних аргументів на користь цієї гіпоте-

зи.с. Ейнште́йна(с. Айншта́йна)(рос. соотношениеЭйнштейна; англ. Einstein relation) – встановлює зв'язок між рухливістю u носіїв струму та коефіцієнтом їх дифузії D: u/D = e/(kT), де е – елементарний заряд, Т – абсолютна температура,k – сталаБольцмана.

с. неви́значеностей[при́нципневи́- значеності] (рос. соотношение нео-

пределённостей, принцип неопределён-

ности; англ. uncertainty relation, uncertainty principle) – фундаментальні співвідношення квантової механіки, які встановлюють межу точності одночасного визначення канонічно спряжених динамічних змінних, що характеризують квантову систему: координата– імпульс, дія – кут і т.д. (див. також змінні́ каноніч́ ні). Таким чином, ніякий експеримент не може призвести до одночасного точного вимірювання таких змінних. Неточність у вимірюваннях при цьому пов'язана не з недосконалістю експериментальної техніки, а зоб'єктивними властивостями досліджуваної системи. Математично с. н. має вигляд нерівності, дедобуток похибок вимірювання канонічно спряжених величин не може бути за порядком величини меншим за сталу

англ. Stepanov universal relation) – співвідношення між спектрами поглинання та люмінесценції складних молекул, яке узагальнює різноманітні спектральноенергетичні закономірності – правила Стокса і Вавілова–Ломмеля, принцип дзеркальної симетрії тощо.

601

с. взає́мності(рос. соотношения взаимности; англ. reciprocity relations) – те саме, що співвідно́шенняМа́ксвелла.

с. дисперсій́ ні (у квантовій теорії поля) (рос. соотношениядисперсионные(в квантовой теории поля); англ. dispersion relations [ і n quantum f і e ld theory]) – співвідношення, які пов'язують ермітову частину амплітуди розсіяння з певного роду інтеграламивід її антиермітової частини (грубо кажучи, які пов'язують деякі величини, що характеризують розсіяння частинок, з величинами, що характеризують їх поглинання).

с. комутацій́ ні(рос. соотношения коммутационные; англ. commutation relations) – те саме, що співвідно́шення переставні́.

с.Краме́рса–Кро́ніга(рос. соотношения Крамерса–Кронига; англ. Kramers– Kronig relations) – дисперсійні співвідношення для комплексного показника

заламу n (ω) = n(ω) – іκ(ω) середовищаз частотною дисперсією, що пов'язують його показник заламу n(ω) і коефіцієнт

поглинання κ(ω) (ω – частота електромагнітної хвилі):

n (ω) = 1+(1/p)Р dx2κ(х)/(x2–ω2)

0

(прямес. К.-К.);

κ(ω) = – (2/p)ωР dxn(х)/(x2–ω2)

0

(оберненес. К.-К.); встановлені в 1927. С. К.-К. відображаютьаналітичність функції n (ω) у верхній півплощині частоти ω, що розглядається як комплексна змінна. С. К.- К. мають універсальну форму, яка не залежить від структури та динаміки середови-

ща.с. Ма́ксвелла[співвідно́шеннявзає́- мності] (рос. соотношения Максвелла, соотношения взаимности; англ. Maxwell

relations, reciprocity relations) – співвідношенняміж похідними термодинамічних фу-

нкцій: (¶P/¶S)V = -(¶T/¶V)S, (¶V/¶S)P = –