Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

зміни сигналу в часі і не залежать від його амплітуди.

СПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, -ості (рос.

восприимчивость; англ. susceptibility). с. діелектрична́ [коефіцієнт́ електри-

зації́ ] (рос. восприимчивость диэле-

ктрическая, коэффициент электризации; англ. dielectricsusceptibility,electric susceptibility) – величина, що характери-

зує спроможність речовини поляризуватися, тобто змінювати свою поляри-

зацію Р під дією електричного поля Е: χ = dP/dE. Пов'язана з діелектричною проникністю ε співвідношенням ε = 1 + 4πχ.

с.зворо́тлива[прони́кність зворо́- тлива] (рос. восприимчивость обратимая, проницаемость обратимая; англ. reversible susceptibility, reversible permeability) – частина диференціальної магнітноїсприйнятливості (проникності), що створюєтьсявданому матеріалі зворотливими процесами намагнічення (з урахуваннямпарапроцесу).

с.магніт́ на(рос. восприимчивость

магнитная; англ. magnetic susceptibility, magnetizability) – величина, що характеризує зв'язок намагніченості речовини з

магнітним полем у цій речовині. С. м. κ у статичних полях дорівнює відношенню намагніченості речовини М до напруже-

ностіН намагнічувального поля: κ = М/Н;

κ – величина безрозмірна. С. м., розрахованана 1 кг (або 1 г) речовини, називається питомою, а с. м. одного моля – молярною (або атомною). Із магнітною проникністюμ с. м.у статичних полях по-

в'язанаспіввідношеннями:μ = 1 + 4πκ (в

одиницях СГС), μ = 1 + κ (водиницях СІ).

с. узага́льнена(рос. восприимчивость обобщённая; англ. generalized susceptibility) – характеристика відгуку системи на зовнішній вплив. Зовнішні сили (механічні, електричні, магнітні), що відповідають цьому впливу, описуються додаванням до гамільтоніана Н0 системи члена вигляду x(t), де в класичному випад-

607

ку x – узагальненакоординатасистеми, у квантовому випадку – відповідний оператор; F(t) – с. у., пов'язана з цією координатою (спряженаїй). С. у. визначається тільки зовнішніми умовами, вона не залежить від властивостей системи і є заданою функцією часу як у класичному, так і в квантовомувипадку.

с-вості неліній́ ні(рос. восприимчивости нелинейные; англ. nonlinear susceptibilities) – тензорні коефіцієнти, що пов'язують нелінійну частину поляризації Рнл = Р – Рлін одиничного об'єму середовища, яка виникає під дією сильних електричних (зокрема, світлових) полів, з величинами напруженості цих полів. Відповідне співвідношення, яке називається матеріальним рівнянням, може бути записане у формі розкладуза ступенями напруженості електричного поля.

СПРОМО́ЖНІСТЬ, -ості (рос.

способность; англ. capability, ability,

capacity, power).

с. випромін́ ювальна[спро́можність

променюва́льна, спромо́жністьвисила́- льна] (рос. способностьизлучательная,

способность лучеиспускательная, способность испускательная; англ.

emissivity, emittance, transmissibility) – основна характеристика теплового випромінювання, яке висилається з поверхні нагрітого тіла. Мірою її є потікенергії випромінювання, що виппромінюється за одиницю часу з одиниці площі поверхні тіла. С. в. у даному напрямку В (яка називається також енергетичною яскравістю поверхні) розраховується на одиницю тілесного кута; с. в. ε у всіх напрямках (вона називається також світністю) при виконанні закону Ламбертавизначається

співвідношенням ε = πВ. Спектральну с.

в. розраховують на одиницю інтервалу частот (або довжин хвиль). Із поглинальною спроможністю тіла вона по- в'язана законом випромінювання Кірхгофа, для цілковито чорного тіла вона визначаєтьсязаконом випромінювання Пла-

нка (див. також випромін́ юваннярівнова́жне).

с. висила́льна(рос. способность испускательная; англ. emissivity,

emittance, transmissibility) – те саме, що

спромо́жністьвипромін́ ювальна.

с. відбива́льна(рос. способность отражательная; англ. reflectance,

reflectivity, radiant reflectance, reflection

factor, reflecting power, reflection power)

– величина, що характеризує спроможність поверхні тіла або межі розділу двох середовищ відбивати потік електромагнітного випромінювання або пружних хвиль, який падає на неї. Кількісна характеристика с. в. – коефіцієнт відбивання. С. в. залежить від кута падіння та поляризації надхідного електромагнітного випромінювання. Залежність с. в. поверхні від довжини хвилі випромінювання в області видимого світла сприймається оком людини як забарвлення відбивальної поверхні. Див. також відбива́н- нясвіт́ ла.

с.поглина́льнат іла [коефіціє́нтпоглина́ння монохромати́чний] (рос. способность поглощательная тела,

коэффициент поглощения монохроматический; англ. absorptivity o f a body, monochromatic absorption coefficient) – відношення потоку випромінювання, що поглинаєтьсятілом, до потоку монохроматичного випромінюва-

ння частотиν, яке на нього падає. С. п. залежитьвід речовини, з якої складається тіло, від форми тіла та від його температури.

с. променюва́льна(рос. способность лучеиспускательная; англ. emissivity,

emittance, transmissibility) – те саме, що

спромо́жністьвипромін́ ювальна.

с. розділ́ ьнаоптичних прила- д ів (рос. способность разрешающая

оптических приборов; англ.

resolution capability [resolving ability, resolving capacity] o f optіcal devіces) – те саме, що розділ́ ьністьоптичних приладів.

608

с.розчиня́льна(рос. способность растворяющая; англ. solubility,solvency)

–те саме, що розчи́нність.

с.трима́льна(рос. способностьнесущая; англ. bearing capacity, bearing

strength, carrying capacity, load-carrying ability, load-carrying capacity) – те саме, що три́мкість.

СПРЯЖЕННЯ́ (рос. сопряжение; англ. conjugation,coupling,gang(ing), linking, mating;interface,interfacing;transition).

с. заря́дове[C-перетво́рення] (рос.

сопряжение зарядовое, C- преобразование; англ. charge conjugation, C-transformation) – операція заміни усіх частинок, які беруть участь у якій-небудь взаємодії, відповідними античастинками. Дослід показує, що сильнай електромагнітнавзаємодіїне змінюються при с. з. Це означає, що для будь-якого процесу, що відбувається з якими-небудь частинками під дією сильної або електромагнітної взаємодії, існує точно такий же процес для їхніх античастинок.

СПРЯМО́ВАНІСТЬ, -ості акустичних випромінювачів і приймачів (рос. направленность

акустических излучателей и приёмников; англ. directivity o f acoustіc transmіtters and receіvers) – те саме, що напря́мленість.

СРІБЛО́ (рос. серебро; англ. silver;

лат. Argentum), Ag – хімічний елемент побічної підгрупи І групи періодичної системи елементів, атомний номер 47, атомна маса 107,8682, шляхетнийметал. Природне срібло – суміш 107Ag (51,839 %), 109Ag (48,161%). Відоме з давніх часів. Конфігурація зовнішніх електронних оболонок атома 4s2p6d105s1, енергія йонізації – 7,576 еВ. У вільному вигляді с. – м'який, високопластичний, кувкий тягучий білий метал, що має кубічну гранецентрованурешітку; густина10,49 кг/

дм3, tпл. – 961,9°С, tкип. – 2170°С. Механічні властивості с. залежатьвід умов обробки. Хімічно малоактивний, не окиснюється киснем повітря, при тривалому зберіганні покриваєтьсятемною плівкою Ag2S.

СТАБІЛІВО́ЛЬТ, -а (рос. стабиливольт; англ. stabilivolt) – див. стабілітро́н.

СТАБІЛІЗА́ТОР, -а (рос. стабилизатор; англ. stabilizer, regulator, regulating device; (мор.) fin; (речовина) stabilizing additive, conserving agent, antiaging agent, stabilizing agent,

preservative; (хім.) inhibitor).

с.магнітострикцій́ ний(рос. стабилизатор магнитострикционный; англ.

magnetostrictive stabilizer) – електромеханічна коливна система з магнітострикційним резонатором, яка включається в коло зворотного зв'язку лампового генератораі стабілізує його частоту.

СТАБIЛIЗА́ЦІЯ (рос. стабилизация; англ. stabilization,regulation,regulatory control;(барвника, нитки) set(ting); (аеродин.) stabilization, hold; (радіо) stabilization,fixing).

с. гіроскопіч́ на(рос. стабилизация гироскопическая; англ. gyroscopic stabilization) – спосіб підтримання стійкості рівноваги або стійкості руху різноманітних об'єктів (літаків, кораблів, ракет тощо) за допомогою спеціальних пристроїв – гіроскопічних стабілізаторів (див. також гіроско́п). Прикладом с. г. є однорейковазалізниця, вагон якої стабілізується вертикальним гіроскопом. До гіроскопічних стабілізаторів належать заспокоювачі хитавиці (корабля).

с. диспе́рснихсисте́м[стабіліза́ція дисперснихукла́дів] (рос. стабилизация дисперсных систем; англ. dispersion stabilization) – підвищеннястійкості дисперсної фази до утворення агрегатів і осадження шляхом введення речовин, що перешкоджаютькоагуляції.С. д. с.досягається введенням в дисперсну фазу спеціальних речовин – стабілізаторів, диспергаторів, емульгаторів, піноутворювачів, що,

609

адсорбуючись на поверхні частинок дисперсної фази, змінюють умови її взаємодії із середовищем. До стабілізаторів належать 2 групи речовин – 1) неорганічні електроліти і 2)поверхневоактивні речовини.

с. напру́ги (рос. стабилизация напряжения; англ. voltagestabilization, constant-voltage regulation, voltage regulation) – примусова підтримка заданої величини напруги в електричних мережах. Для стабілізації змінної напруги слугують феромагнітні стабілізатори (див. також резона́нс феромагнiтний́ ). Стабілізация сталої напруги виконується газоразрядними та напівпровідниковими стабілізаторами, а також електронними стабілізаторами.

с. нестійкостей́ плазми́ (рос. стабилизациянеустойчивостей плазмы; англ.

plasma instability stabilization) – здійснення умов, за яких не реалізуються нестійкості, небезпечні для утримання плазми магнітним полем. Досягається вибором конфігурації утримувального магнітного

поля.

с. стру́му(рос. стабилизация тока; англ. current stabilization, constantcurrentregulation,currentregulation) – примусова підтримка заданого значення струму в електричних мережах. С. с. здійснюється за допомогою спеціальних нелінійних опорів (див. також баре́тер) або елек-тронними стабілізаторами.

с. частоти́(рос. стабилизация частоты; англ. frequency stabilization, frequency fixing, frequency control) – підтримка сталого значення частоти коливаньавтоколивної системи. Параметрична с. ч. полягає у використанні в автоколивній системі матеріалів і конструкцій, що слабко реагують на зміну зовнішніх чинників. Іншим засобом с. ч. є застосування спеціальних стабілізувальних елементів з високою стабільністю і добротністю (п'єзокерамічнірезонатори в радіотехніці, об'ємні резонатори в НВЧ діапазоні, камертони вакустиці). Для с. ч. застосовуються такожспеціальні системи

автоматичного підстроєння частоти, квантові системи з вузькими спектральними лініями (див. також

спектроскопíя мікрохвильова́). Найбільша точність с. ч. досягається за допомогою спектральних ліній, що спостерігаються в атомних і молекулярних пучках (див. також етало́ни частоти́а́-

томні, генера́тормолекуля́рний, годи́н- никмолекуля́рний).

СТАБІЛІТРО́Н, -а [стабіліво́льт] (рос. стабилитрон,стабиливольт; англ. stabilitron, stabilivolt, voltageregulator diode, Zener diode, voltage-reference diode) – газоразрядний або напівпровідниковий пристрій, напруга на якому слабко залежить від струму, що проходить через нього. С. застосовується для стабілізації напруги в електричних мережах. Застосовуються с. коронногорозряду, жеврійного розряду. Напівпровідниковий с. являє собою площинний напівпровідниковий діод. Основною перевагою напівпровідникових с. є великий діапазонстабілізованих напруг.

СТАБІЛЬНІСТЬ,́ -ості (рос. стабильность; англ. stability,constancy).

с. магніт́ на (рос. стабильность магнитная; англ. magnetic stability) – стійкість магнітних характеристик матеріалу чи виробу до впливу різноманітних чинників – структурних, температурних, магнітопружних, акомодаційних або в'язкісних (див. також старі́ння магнíт-

не, акомода́ція магніт́ на, в'я́зкість магніт́ на).

с. реа́ктора (рос. стабильность реактора; англ. reactorstability) – здатність ядерного реактора повертатися в критичний стан при випадкових збуреннях реактивності. С. р. забезпечуєтьсясистемою автоматичного регулювання(див. також реа́ктория́дерні).

с. частоти́(рос. стабильностьчастоты; англ. frequencystability) – основна

характеристика періодичних процесів, приладів і пристроїв генерування пері-

610

одичних коливань, яка описується залежністю частоти коливань від часу.

СТА́ЛА, -ої [конста́нта] (рос. постоянная, константа; англ. constant, coefficient; від лат. constans – сталий).

с. Авога́дро[число́Авогадро́ ] (рос. постояннаяАвогадро,число Авогадро;

англ. Avogadro constant, Avogadro number) – число структурних елементів (атомів, молекул або йонів інших частинок) у 1 молі. С. А. – фундаментальна фізична константа, істотна для визначення інших фізичних констант (сталої Больцмана, сталої Фарадеята ін).

с. Бо́льцмана(рос. постоянная Больцмана;англ. Boltzmann constant), k –

одна з фундаментальних фізичних констант; дорівнює відношенню універсальної газової сталої R до сталої АвогадроNA. Названа на честь Л. Больцмана

[L. Boltzmann]. С. Б. k = 1,380662(44)×10–23 Дж/К (на 1984). С. Б. входить до ряду найважливіших співвідношеньфізики.

с. Верде́[оберта́ння магніт́ не пито-́ ме] (рос. постоянная Верде, вращение магнитное удельное; англ. Verdet constant, specific magnetic rotation) – константа пропорційності V у законі Верде [M. Verdet], що визначає зв'язок

між кутом j магнітооптичного обертання площини поляризації (див. також ефе́кт Фараде́я, магнітоо́птика) і напруже-

ністю магнітного поляН: j = V l H (l – довжина шляху світла в середовищі). Передбачається, що напрямок поширення світлового пучка паралельний або антипаралельний силовим лініям прикладеного магнітного поля (так звана геометрія Фарадея). Знак с. В. в області нормальної дисперсії, як правило, додатний для діамагнітних речовин і від'ємний для парамагнітних (додатним вважається обертанняплощини поляризаціїза годинниковою стрілкою).

с. взаємодії́ [ста́ла зв'язку́, константа́ взаємоді́ї, константа́ зв'язку́]

у к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я ( К Т П ) (рос. постоянная взаимодействия