Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

симетричним – таке розташування, при якому кожна грань може сполучатися з будь-якою іншою однією або кількома операціями симетрії тієї точкової групи симетрії, до якої належить дана проста форма.

ФОРМАЛІЗМ́ , -у (рос. формализм; англ. formalism, formal description, description).

ф. багаточасови́й(рос. формализм многовременной; англ. multi-time formalism) – одна з первісних форм побудови релятивістично інваріантної квантової електродинаміки, в якій електромагнітне поле описується повторно квантованим потенціалом, а електрони – без допомоги методу вторинного квантування в багатовимірному конфігураційному просторі.

ф. га́мільтонів (рос. формализмгамильтонов; англ. Hamiltonianformalism)

– формулюваннямеханіки та теорії поля, засноване на варіаційному принципі, в якому стан системи задається узагальненими координатами qі та узагальненими імпульсами pі (і = 1, 2, 3 …N, де N – число ступенів вільності).Динамічна система, яка описується ф. г., називається гамільтоновою системою, а простір її станів – фазовим простором. При ф. г. будь-яка динамічна змінна є функцією канонічних змінних q, p (і, можливо, часу). Ф. г. допускає широкий клас заміни змінних у фазовому просторі – канонічніперетворення, при яких рівняння Гамільтона та дужка Пуассона не змінюються.

ф. лагра́нжів (рос. формализм лагранжев; англ. Lagrangianformalism, Lagrangian description) – засноване на варіаційному принципі формулювання механіки та теорії поля, в якому стан системи задається узагальненими координатами qі та їхніми похідними за

часом – узагальненими швидкостями q&i

(див. також при́нципи меха́ніки варіацій́ ні). Початковими для ф. л. є фундаментальні поняття дії S та її повної

702

похідної за часом, узятої уздовж траєкторії системи, – функції Лагранжа

L(t) = L[qі(t), q&i (t), t]; при цьому

S t2 L t dt .

t1

ФОРМАНТА́ (рос. форманта; англ. formant) – областьконцентрації енергії у спектрі звука мовлення і співочого голосу, а також у спектрі музичного інструмента, яка визначає впізнаванність звука. Кожна з ф. характеризується середньою частотою, шириною за спектром і рівнем – амплітудою.

ФОРМВАР́, -у (рос. формвар; англ. formvar) – синтетична смола з формальдегідом. Головною властивістю ф. є незначні зміни механічних властивостей у широкому інтервалі температур і знижена розчинність. Застосовується як компонент клеїв і герметизувальних сумішей.

ФОРМУЛА́ (рос. формула; англ. formula, law, equation, theorem; (вираз)

form; (Даламбера) analogy).

ф. барометри́чна(рос. формула барометрическая; англ. barometric heightformula,law of atmospheres; від

грец. βάρος – вага і μετρώ – вимірюю) – формула, що визначає залежність тиску від висоти в полі сили тяжіння. Ф. б. для атмосфери Землі випливає з рівняння гідростатичної рівноваги і полягає в тому, що в ізотермічному випадку тиск атмосфери р експоненційно зменшується з висотою h:

р = p0exp(–h/H), де р0 – тиск біля поверхні Землі, шкалависот H = kТ/(μm1g) визначається температурою Т та середньою молекулярною вагою μ, m1 – маса атома водню, g – прискореннясили тяжіння, k – стала Больцмана. Ф. б. у цьому вигляді справедлива лише при незмінній температурі і лише для стабільних частинок атмосфери. Для реальних умов вона

вимагає уточнення, оскільки Т змінюється звисотою, на великих висотах змінюється g, вище 100 км закінчується область молекулярного перемішуванняі кожен газ розподілений за своєю шкалою висот незалежно від інших, концентрація більш важких газів зменшується з висотою швидше, ніж легких. У метеорології ф. б. користуються для визначення висоти у стандартній атмосфері, для градуювання барометрів, для визначення перепаду висоти.

ф. Біне́(рос. формула Бине; англ.

Binetformula) – диференціальнерівняння траєкторії центрамас тіла, що рухається під дією центральної сили, вира-

жене у полярних координатах r і ϕ:

Mc2u2(d2u/dϕ2 + u) = ± F, деu = 1/r, M –

маса тіла, F – величина центральної сили (знак плюс відповідає силі притягання, знак мінус – відштовхування), с – стала, що дорівнює подвоєній секторній швидкості центра мас. Ф. Б. має важливе застосування у небесній механіці, при вивченні траєкторій штучних супутників Землі, еліптичних траєкторій ракетта ін.

ф.Бло́ха–Грюна́йзена(рос. формула Блоха–Грюнайзена; англ. Bloch– Gruneisen formula) – описує температурну залежністьтієї частини питомого електроопору металів, яка зумовлена розсіянням електронів на теплових коливаннях кристалічної решітки (фононах):

електрона провідності, n – концентрація

електронів, T – температура, θD – температура Дебая, M – маса атома

металу,c 1–10 еВ, a – сталарешітки,K0 = 2π(3n/8π)1/3. Е. Грюнайзен

703

призводить до залежності ρ Т 5, а при

T >> θD – до ρ Т.

ф. Бра́йта–Віѓ нера(рос. формула Брайта–Вигнера; англ. Breit–Wigner formula) – те саме, що фо́рмулаБре́йтаВі́гнера.

ф. Бре́йта–Віѓ нера[фо́рмулаБра́- йта–Ві́гнера] (рос. формула Брейта– Вигнера, формула Брайта–Вигнера; англ. Breit–Wigner formula) – описує поведінку перерізу ядерної реакції чи реакції між елементарними частинками поблизу резонансного значення енергії у випадку ізольованого резонансу (коли його ширина набагато менша відстані за енергією до інших резонансів з тими ж квантовими числами).

Запропонована Г. Брейтом (Г. Брайтом) [G. Breіt] і Ю. Вігнером [E. Wіgner] у 1936; називається також дисперсійною формулою через подібність до виразу, що описує дисперсію

світла. Для реакції а + Х → C → b + Y,

Тут індекси і та j позначаютьвхідний і вихі-

дний канали, λ = h [(ma + m)/(2mamE)]1/2 – довжина хвилі де Бройля; ma, m, Іa, ІX, – маси та спіни частинок а і Х; ГіC, ГfC – парціальні ширини рівня складеного ядра С, пов'язані з імовірностями його розпаду

каналами і та f, Г = Гі – повна ширина

рівня.

ф. Бру́кса–Хе́ррінга(рос. формула Брукса–Херринга;англ. Brooks–Herring formula) – визначає час вільного пробігу носіїв заряду в напівпровідниках в умовах, коли розсіяння носіїв відбувається переважно на йонізованих домішках (низькі

маса носіїв, N – концентрація домішок, Ф(х) = ln(1 + x) – x/(1 + x), де x = 8m*E/h2q2,

q – величина, обернена дебаївському радіусу екранування.

ф.Вайцзе́ккера(рос. формулаВайцзеккера; англ. Weizsecker formula) – напівемпірична залежність енергії зв'язку ядра Eзв від масового числа A і заряду Z, яка базується на краплинній і статистичній моделях ядра. Є сумою об'ємної, поверхневої, кулонівської,парної енергій і так званого ізотопічного члена:

Eзв(МеВ)= 15,75 A – 17,8 A2/3 – 0,71 Z2/A1/3

+

+ 34δ A–3/4– 94,8(A/2– Z)2/A,

Wien's displacement law) – те саме, що

закон́ зміщення́ Віна́ .

ф. Га́усса–Острогра́дського (рос. формулаГаусса–Остроградского; англ. Gaussian formula) – одна з основних інтегральних теорем векторного аналізу, що пов'язує об'ємний інтеграл із поверх-

704

формула, яка описує розв'язок задачі Коші для одновимірного хвильового рі-

вняння.

ф. Дарсі́(рос. формулаДарси; англ.

Darcy formula) – формула, яка являє собою основний закон ламінарної

фільтрації: u=kІ, де u – швидкість фільтрації, k – коефіцієнт, що характеризує ступінь проникності розглядуваного поруватого тіла, І – п'єзометричний

formula і n h y d r a u l і c s ) – формула,

ω1 і ω2 – частотинадхідного і розсіяного фотона,dW2 – елемент просторового кута для

розсіяного фотона, q – кут розсіяння,

параметр ro=e2/mec2 = 2,81794×10-13 см – т.зв. класичний радіус електрона(e і me – заряд і маса електрона,с – швидкість світла). Частотиω1 і ω2 пов'язані співвідно-

шенням Комптона: ω2 =ω1[1 + (hω1/тс2)(1

– соsq)]−1 (h– сталаПланка).

ф.Ко́нвелл–Ва́йскопфа(рос. формула Конуэлл–Вайскопфа; англ. Conwell– Weiskopfformula) – визначаєчасt релаксації імпульсу носіїв заряду в напівпровідниках з енергією Е при їхньому розсіянні на йонах домішки. Ф. К.–В. має

де е – заряд електрона, ε – діелектрична проникність кристала, N – концентрація йонів домішки,m– ефективнамаса носіїв заряду.

ф. Ланжеве́на–Деба́я(рос. формула Ланжевена–Дебая; англ. Langevin– Debyeformula) – виражає залежність діелектричної проникності ε полярного діелектрика від дипольного електричного моменту p його складових молекул. Ф. Л.– Д. є узагальненням формули КлаузіусаМоссотті на випадок полярного діелектрика і враховує залежністьε від температури.

Ф. Л.–Д. має вигляд: (ε - 1)/(ε + 2) = (4pN/ 3)[ao + p2/(3kT)]; тутN – число молекул в

одиниці об'єму, ao – поляризовність пружного зсуву, Т – температура.

ф.Ленгмю́ра(рос. формулаЛэнгмюра; англ. Langmuirformula) – аналітична залежність електричного струму між двома електродамиу вакуумі від різниці потенціалів U між ними. Ф. Л. справедлива при струмах, менших струму насичення. Конкретний вигляд ф. Л. залежить від форми електродів і геометрії міжелектродного простору, але при всіх

706

(n2 – 1)/(n2 + 2) = (4p/3)Naел, де N – число частинок, що поляризуються, в одиниці об'єму.

ф.Мо́тта(рос. формулаМотта; англ.

Mott formula) – диференціальний ефективний переріз пружного розсіяння релятивістських електронів у кулонівському полі ядра в борнівському наближенні теорії зіткнень при нехтуванні розмірами і віддачею ядра (для точкового нескінченно важкого заряду Ze).

ф.На́йквіста(рос. формулаНайквиста; англ. Nyquist formula) – співвідношення, що описує розподіл за частотами теплових флуктуацій струму або напруги в квазістаціонарному пасивному електричному колі. Встановлена Х. Найквістом (H. Nyquіst), 1927, який показав, що флуктуації струму вколіможнарозглядатияк наслідок флуктуацій випадкової ерс, локалізованої в колі. Ф. Н. справедливадля досить низьких частот і високих температур (hω << kТ) і може бути застосована до провідників, для яких на даній частоті можна знехтувати впливом струму зміщення.

ф.Не́ймана[фо́рмулаНо́ймана] (рос. формулаНеймана, формулаНоймана;

англ. Neumann formula) застосовується длярозрахунку взаємної індуктивності між геометрично лінійними контурами, коли перерізи контурів малі порівняно з найменшою відстанню між елементами контурів.

ф.Но́ймана(рос. формулаНоймана; англ. Neumannformula) – те саме, що фо́рмулаНе́ймана.

ф.Орншта́йна–Це́рніке(рос. формула Орнштейна–Цернике; англ.