Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

також матеріа́ли магнітножорсткі,́ магніт́ ипостій́ ні).

ФЕРОКСКУБИ́ , -ів, мн. (рос.

феррокскубы; англ. ferroxcubes) – прийнята в Англії та Нідерландах фірмова назвамагнітном'яких сполук, які належатьдо класу феритів.

ФЕРОКСПЛАНИ́ , -ів, мн. (рос.

феррокспланы; англ. ferroxplanes, ferroxplane-types) – сполуки, які включають окиси барію та заліза і належать до класу феритів. Ф. мають гексагональну структуру, в них площина, перпендикулярнадо гексагональної осі, є площиною легкого намагнічення.

ФЕРОМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос.

ферромагнетизм; англ. ferromagnetism)

– су-купність магнітних властивостей, характерних для групи речовин у твердому кристалічному стані (феромагнетиків), які зводяться то того, що за відсутності зовнішнього магнітного поля при температурахнижче точки Кюрі у феромагнетиках встановлюється паралельнаорієнтація магнітних моментів атомних носіїв магнетизму. Магнітна сприйнятливість феромагнетиків може досягати значень ~104–105 Гс/Е, їх намагніченість зростає з величиною зовнішнього магнітного поля нелінійно (кривінамагнічення) і при великих полях досягає насичення, намагніченість також залежить від магнітної передісторії зразка, що призводить до неоднозначної залежності намагніченості від зовнішнього поля (магнітний гістерезис). У феромагнітних монокристалах спостерігається різка магнітна анізотропія. Температурний хід магнітної проникності має різко виражений максимум поблизу точки Кюрі (ефект Хопкінсона). Вище температури Кюрі феромагнетик переходить у парамагнітний стан, а в деяких випадках

– у антиферомагнітний.

ф. слабки́й

антиферомагнетиків (рос.

693

ферромагнетизм слабый

антиферромагнетиков; англ. weak ferromagnetism o f antі ferromagnetіcs) – спонтанний феромагнітний момент, який спостерігається в багатьох антиферомагнетиках, які мають певну магнітну симетрію.

ФЕРОМАГНЕТИЌ , -а (рос.

ферромагнетик; англ. ferromagnet(ic), ferromagnetic material, ferromagnetic substance) – речовина, яка має феромагнітні властивості (див. також

феромагнети́зм). До ф. належать елементи у твердому кристалічному стані: зперехідних елементів групи заліза

– Fe, Co, Nі; із групи рідкісноземельних елементів – Gd, Tb, Dy, Ho, Er; численні бінарні та складніші сплави і сполуки цих елементів між собою та з іншими неферомагнітними елементами (див. також спла́вимагніт́ ні), а такожсплави і сполуки Cr і Mn з неферомагнітними елементами.

ФЕРОМАГНОНИ́ , -ів, мн. (рос.

ферромагноны; англ. ferromagnons) – спінові хвилі (магнони) у

феромагне́тиках.

ФЕРОМЕТР́ , -а (рос. феррометр;

англ. ferrometer, B-H meter, hysteresis meter) – прилад для визначення точок динамічної петлі перемагнічення (миттєвих значень індукції В та напруженості магнітного поля Н).

ФЕРОШПІНЕЛЬ́ , -і [фери́т- шпінель,́ шпінель́ феромагніт́ на] (рос.

феррошпинель, феррит-шпинель, шпинель ферромагнитная; англ. ferrospinel, spinel (-type) ferrite, ferromagnetic spinel) – див. ферити́ та шпінелі́ .

ФІГУРИ́ , род. фігу́р, мн. (рос.

фигуры; англ. figures,patterns).

ф.коноскопіч́ ні(рос. фигурыконоскопические; англ. conoscopic figures;

від грец. κώνος – конусі σκοπεύω – мічу, цілюся) – інтерференційні картини у збіжному поляризованому світлі, утворені променями, які пройшли через кристалічну пластинку при схрещених або паралельних поляризаторі й аналізаторі, і спостерігаються у фокусній площині об'- єктивамікроскопа.

ф. Ліссажу́(рос. фигуры Лиссажу; англ. Lissajousfigures,Lissajouspatterns)

– замкнуті траєкторії, що їх прокреслює точка (слід електронного променя), яка здійснює одночасно два гармонічних коливання у двох взаємно перпендикулярних напрямках. Вигляд ф. Л. залежить від співвідношенняміж періодами(частотами), фазами й амплітудами обох коливань. Ф. Л. можна спостерігати, наприклад, на екрані електроннопроменевого осцило-графа, якщо до двох пар відхилювальних пластин підведено змінні напруги зоднаковими або кратними періодами.

ф.Ліх́ тенберга(рос. фигурыЛихтенберга; англ. Lichtenbergfigures) – картини розподілу іскрових каналів, що стелються по поверхні твердого діелектрика при т. зв. сланкому розряді. Вперше спостерігалисяГ.К. Ліхтенбергом у 1777.

ф. порошко́ві(рос. фигуры порошковые; англ. powderpatterns) – порошкові осади, за допомогою яких виявляються межі між областями самовільної намагніченості (доменами) у феромагнітнихкристалахі тим самим встановлюється вид магнітної структури: форма і розміри доменів та орієнтація намагніченості вних. Для одержання ф. п. на ретельно відполіровану поверхню кристалананосять тонку суспензію феромагнітного порошку в ріди-

ні. ф. тра́влення(рос. фигуры травления; англ. etch figures,etch patterns) – заглиблення (рідше горбки), які утворюються при травленні або розчиненні кристалів. Див. також тра́вленняіо́нне.

694

ф. уда́ру(рос. фигуры удара; англ. impactfigures) – фігури, утворені тріщинами, що виникають на гранях кристала при різкому ударі по них притупленим вістрям стального керна. У формах ф. у. відображається анізотропія міцності на розрив кристалата його симетрія.

ф.Хла́дні(рос. фигурыХладни; англ.

Chladni's figures) – фігури, утворювані скупченням дрібних частинок сухого піску поблизу вузлових ліній на поверхні пластинки, що коливається, або подібної до неї механічної системи. Кожному власному коливанню пластинки відповідає своє розташування вузлових лінійі ф. Х.

ФІЗИКА́ (рос. физика; англ. physics)

– наука про загальні форми матерії, які входять до складу будь-яких складних матеріальних систем, про взаємодію цих форм і їх рухи. Сучасна ф. досліджує елементарні частинки, атомні ядра, атоми та молекули (включаючи макромолекули); макроскопічні агрегати цих частинок – тверді тіла (кристали), рідини, гази (зокрема, плазму); поля, що зв'язують частинки речовини, – електромагнітні поля, гравітаційні поля (див. також тяжін́ ня). Ф.

вивчає різноманітні види руху частинок і середовищ, а також невпорядковані (теплові) рухи в середовищах. Відповідно до досліджуваних нею різноманітних форм матерії і руху, ф. підрозділяється на ряд дисциплін.

ф. агрономіч́ на (рос. физика агрономическая; англ. agronomic physics) – те саме, що агрофіз́ ика.

ф. а́томна(рос. физика атомная;

англ. atomic physics) – розділ фізики, присвячений вивченню будови та властивостей атомів і елементарних процесів, у яких беруть участь атоми. Найхарактерніші для ф. а. довжини (лінійні розміри атомів)

~ 10–8 см. Теоретичні основи ф. а. – квантова теорія (див. також меха́ніка ква́нтова,електродина́мікаква́нтова).

Первісні ідеї про існування атомів як дрібних неподільних і незмінних частинок матерії були висловлені в Давній Греції в 5–3 ст. до н. е. (Демокріт, Епікур). Виникнення сучасної ф. а. пов'язанез відкриттями електрона(1897) та радіоактивності (1896). Най-важливішим етапом розвитку ф. а. стало відкриття Е. Резерфордом [E. Rutherford]

у 1911 атомного ядра і розгляд атома на основі квантових уявлень Н. Бором [N.H.D. Bohr]у 1913.

ф. кристалів́ (рос. физикакристаллов; англ. crystal physics) – те саме, що

кристалофізика́ .

ф. металів́ (рос. физика металлов; англ. physics of metals) – те саме, що

металофізика́ .

ф. молекуля́рна(рос. физикамолекулярная; англ. molecularphysics) – розділ фізики, у якому вивчаються фізичні властивості тіл на основі розгляду їхньої молекулярної будови. Задачі ф. м. розв'язуються методами статистичної фізики, термодинаміки та фізичної кінетики, вони пов'язані з вивченням рухуі взаємодії частинок (атомів, молекул, іонів), які складають фізичні тіла. Головна задача ф. м. – опис макроскопічних властивостей речовини на основі мікроскопічної (молекулярної) картини його будови.

ф.мо́ря(рос. физикаморя; англ. sea physics) – розділ геофізики, в якому вивчаються фізичні процеси, що протікають у морях і океанах – причини виникнення та загальні закономірності розвитку течій і збурень, поширення тепла, звуку та світла, взаємодія між морем і атмосферою тощо.

ф.нейтро́нна(рос. физиканейтронная; англ. neutron physics) – сукупність досліджень будови речовини за допомогою нейтронів (нейтронного випромінювання), а також дослідження властивостей самих нейтронів (їхньої внутрішньої структури, процесів розпаду, електромагнітних характеристик). У ф.н. головним чином використовуються

695

нейтрони з енергіями εn від 107 еВ до 10–7 еВ (довжини хвиль де Бройля від 10–12 до 10–5 см). Відповідно до цього діапазону енергій і довжин хвиль досліджуються мікрооб'єкти розмірами від 10–12 см при характерних енергіях збудження10–6–10–7 еВ (атомні ядра) до об'єктів, які видно в оптичний мікроскоп, розмірами ~10–4 см (наприклад, молекули біополімерів).

ф. статисти́чна (рос. физика статистическая; англ. statistical physics)

– розділ фізики, що вивчає властивості систем, які складаються з величезної кількості частинок, за допомогою статистичних, імовірнісних методів. Ф. с. розглядає статистичні розподіли, які визначають імо-вірність частинки мати той чи інший набір параметрів. Функцію густини розподілу ймовірності називають функцією розподілу. Середнє значення будь-якої фізичної величини, що характеризує всю систему, наприклад енергію, дипольний момент тощо обчислюють через функцію розподілу, користуючись методамиф. с.

ф. я́дерна релятивіс́ тська (рос. физика ядерная релятивистская; англ. relativistic nuclear physics) – розділ фізики, присвячений вивченню ядерних процесів, у яких частинки, що складають ядерну матерію, рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла c.

ФІКСУВАННЯ́ у фотографії (рос. фиксированиев фотографии;

англ. fixation, fixing) – закріплення фотографічного зображення, одержаного на галоїдносрібних шарах, за допомогою видалення з цих шарів після проявлення галоїдного срібла, на яке не подіяло світло, шляхом його розчинення.

ФІЛЬТР, -а(рос. фильтр; англ. filter, cleaner, canister, arrester; (сітчастий) screen;(для рідкого металу)packedbed).

ф.акусти́чний(рос. фильтракустический; англ. acousticfilter) – пристрій, який є акустичним аналогом електрично-

го фільтра і слугує для виділення смуги частот із складного звука. Найпростішим ф. а. є акустичний резонатор, який складається з сукупності порожнин, з'єднаних трубками (у випадку низьких частот) або з вузької трубки із просвердленими в ній на однакових відстанях отворами(для високих частот).

ф. електри́чний(рос. фильтр электрический; англ. electric filter, wave filter) – пасивне коло передачі електричної енергії (електричних сигналів), яке пропускає струми в певній області частот і перешкоджаєїх проходженнюпоза цією областю. В електротехніці та радіотехніці ф. е. являє собою лінійний пасивний чотириполюсник, складений з активних опорів, конденсаторів та котушок індуктивності. Фільтрувальна дія такого кола визначається частотною характеристикою чотириполюсника – в певній області частот електричні коливання передаються зі входу на вихід практично без загасання, поза цієюобластю вони сильно загасають. Ф. е. застосовуються в електротехніці та радіо-техніці– у випрямлячах електричного струму, в радіоприймальних пристроях.

ф. магнітострикцій́ ній(рос. фильтр магнитострикционный; англ. magnetostrictive filter) – електричний фільтр резонаторного типу, в якому резонаторами слугують магнітострикційні коливні системи. Зазвичайу магнітострикційних фільтрах резонатори з'єднуються вланку місткового типу.

ф. нейтро́нний (рос. фильтр нейтронный; англ. neutronfilter) – пристрій, за допомогою якого здійснюється виділення окремих ділянок нейтронного спектру або зумовлених ними ефектів, а також деформація всього спектру в цілому. Використовуються ядерні та кристалічні нейтронні фільтри.

ф. хвилевід́ ний (рос. фильтр волноводный; англ. waveguidefilter) – пристрій у хвилеводі, який зі всієї сукупності поширюваних у ньому хвиль пропускає або хвилі з певною

696

структурою електромагнітного поля (ф. х. типів хвиль), або в певному діапазоні частот (частотні ф. х.). Ф. х. першого типу мають розташовані у хвилеводі провідні поверхні, що добре відбивають хвилі, електричні силові лінії яких лежатьна цих поверхнях, і майжепрозорі для хвиль, якщо силові лінії перетинають поверхні під достатньо великим кутом. Частотні ф. х. мають у своєму складі секції хвилевідної лінії передачі з підвищеною критичною частотою (ф. х. верхніх частот), або являють собою відрізки хвилеводів із певним співвідношенням опору навантаження та хвильового опору (смугові ф. х.).

ФІЛЬТРАЦІЯ́ 1 (рос. фильтрация;

англ. filtering, filtration, cleaning; (просочування) seepage, percolation;

(гідр.) weepage) – рух рідини або газу крізь порувате середовище. Прикладами ф. є: рух води, нафти, природного газу у пластах грунту, просочення води через основи гребельтощо.

ФІЛЬТРАЦІЯ́ 2 (рос. фильтрация;

англ. filtering,filtration).

ф. просторо́ва(рос. фильтрация пространственная; англ. spacefiltering, spatial filtering) – вплив на структуру потоку випромінювання з метою надання бажаних властивостей (наприклад, малої розбіжності) або обробки інформації, що переноситься цим потоком (див. також

обро́бкаінформа́ціїопти́чна).

ФЛІНТ(ГЛАС́ ), -у (рос. флинт(глас);

англ. flint glass) – оптичне скло, яке містить окис свинцю і завдяки цьому має показник заламу та його дисперсію більші, ніж, наприклад, крон. Ф. поділяють на легкі, середні, важкі та надважкі. Див. також склоопти́чне.

ФЛОГОПІТ́ , -у (рос. флогопит; англ. phlogopite) – мінерал, що має хімічний склад KMg3[AlSі3O10][F,OH]2 і належить до групи слюд.

ФЛОКУЛИ́ , род. флокул,́ мн. [факели́ хромосферні,́ спалахи́ хромосферні́ ] (рос. флокулы, факелы

хромосферные, вспышки

хромосферные; англ. floccules, chromosphere flares) – яскраві утворення вактивних областях Сонця, видимі у світлі деяких сильних спектральних ліній, які раптово з'являються і повільніше згасають. Ф. є продовженнямфотосферних факелів у хромосфері або вкороні Сонця і виникають у результаті, можливо, перетворення енергії магнітного поля у тепло за допомогою деякого магнітогідродинамічного механізму

ти верхні межі амплітуди ф. а. в епоху рекомбінаціїводню.

697

ф.електри́чні[шуми́ електри́чні] (рос. флуктуацииэлектрические,шумы электрические; англ. hash, electric fluctuations) – хаотичні зміни потенціалів, струмів або зарядів велектричних колах і лініяхзв'язку, зумовлені дискретною структурою електрики і тепловим рухом носіїв електричного заряду (природні ф. е.), а також випадковими змінами ряду макроскопічних параметрів елементів кола (технічні ф. е.). Ф. е. визначають межу чутливості приладів, призначених для реєстрації слабких електричних сигналів.

ф.перви́нні[збу́рення перви́нні] у ранньому В сесвіті (рос. флуктуа-

ции первичные, возмущения первичные в ранней В селенной; англ. primary fluctuations [primary perturbations] і n early U n і verse)

–малі відхили Всесвіту від точної однорідності та ізотропії на радіаційно домінованій стадії. Радіаційно домінованою (гарячою) називається стадія, коли основний внесок у повну густину енергії матерії вносили ультрарелятивістські частинки – фотони електромагнітного випромінювання з

температурою Т= (2,75 ± 0,1)(1 + z) К, де

z – червоний зсув (див. також випромі́- нювання фонове́ мікрохвильове)́. Теоретичне дослідження (Е.М. Ліфшиц, 1946) показує, що ф. п. можуть бути таких типів: адіабатичні флуктуа- ц і ї (описуються збуреннями метрики Фрідмана – Робертсона – Вокера скалярного типу); векторні ( обертальні) флуктуації (характеризуються збуреннями метрики Фрідмана – Робертсона – Вокера векторного типу); первинні тензорні флуктуації метрики Фрідмана– Робертсона– Вокера (являють собою гравітаційні хвилі, що утворилися в момент Великого Вибуху); і зоенергетичні (і зометричні) ф. п. (відбувається флуктуація питомого складу речовини). Властивості ф. п. можна у принципі визначити із даних спостереженьсучасної будови Всесвіту.