Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

Ornstein–Zernikeformula) – те саме, що фо́рмулаОрнштейна–Це́ рніке́ .

ф. Орнште́йна–Це́рніке[фо́рмула Орншта́йна–Церніке́ ] (рос. формула Орнштейна–Цернике; англ. Ornstein– Zernike formula) – визначає вигляд кореляційної функції флуктуацій густини

δn(r) = n(r) – <n(r)>

поблизукритичної точки:

C(r) = <δn(0)δn(r)> =

= (T/[4π rc2)](∂n/∂μ)T r –1 exp(–r /rc).

Тут Т – абсолютна температура в енергетичних одиницях, μ – хімічний потенціал, rc – радіус кореляції, <…> означає усереднення за статистичним ансамблем. Ф. О.–Ц. виведена без урахування взаємодії флуктуацій і є окремим випадком виразу для кореляційних функцій параметра порядку в теорії Ландау фазових переходів 2-го роду.

ф. Пла́нка(рос. формула Планка; англ. Planck formula) – див. зако́нвипромін́ юванняПла́нка.

ф.Пуассо́на(рос. формулаПуассона; англ. Poisson formula) – формула, що подає єдиний класичний розв'язок u(x, t) задачі Коші для хвильового рівняння у тривимірному просторі-часі.

ф. Резерфо́рда(рос. формула Резерфорда; англ. Rutherford formula) – формула для ефективного перерізу розсіяння нерелятивістських заряджених точкових частинок, які взаємодіють за законом Кулона. У системі центра інерції частинок, які зіштовхуються, має вигляд: dσ/dΩ = [(Z1Z2e2)/2mv2]2/sіn4(θ/2),

деdσ/dΩ – переріз розсіяння в одиничний

просторовий кут, θ – кут розсіяння, m = mm1 2/(m1+m2) – зведенамаса, m1, m2 – маси частинок, які зіштовхуються, v – їхня відносна швидкість, Z1e, Ze– електричні заря-

ди частинок (e – елементарний електри-

чний заряд).

ф. Саха́(рос. формула Саха; англ.

Saha formula) – формула, що визначає ступінь термічної йонізації у газі, який перебуває у стані термодинамічної рівноваги. Ф. С. має вигляд

707

α2/(1– α2) =

= (2gі/ga)(2πm/h2)3/2[(kT)5/2/p]exp(–Wі/kT),

де α – ступінь іонізації, Т – абсолютна температура, р – тиск, Wі – енергія йонізації атома, ga і gі – статистичні ваги нейтрального атома та йона, m – маса електрона, k – сталаБольцмана, h – стала Планка.

ф.Стір́ лінга(рос. формулаСтирлинга; англ. Stirlingformula) – наближена формула, яка дозволяє обчислювати фа-

кторіали чисел n! 2 n nn e n . Ф. C.

застосовується у теорії ймовірностей і в математичній статистиці.

ф. Сто́кса(рос. формула Стокса;

англ. Stokes formula) – формула, яка встановлює, що циркуляція векторного

поля a по контуру L дорівнює потоку

вихора поля через поверхню S, обмежену цим контуром (див. також тео́ріяполя́ ):

магнетиків:p=ηBαm, дер – віднесенадо одиниці маси та об'єму феромагнетика енергія, яка перетворюється у тепло при його перемагніченні за симетричним циклом, Вm – максимальнаіндукція циклу, η

– коефіцієнт, який залежитьяк від матеріалу зразка,так і від індукції поля.

ф-ли Грін́ а(рос. формулы Грина;

англ. Greenformulas) – формули, що по- в'язують між собою інтеграли різних типів. Найпростіша з них пов'язує інтеграл по двовимірній області G через інтеграл по її межі C:

деV – тривимірна область, S – її межа,

– оператор Лапласа, ¶/¶n – похідна за напрямком зовнішньої нормалі до S. Ця формула справедлива й у k-вимірному просторі, існують також узагальнення її на випадок довільних лінійних диференціальних операторів. За допомогою ф. Г. одержують інтегральні представлення для розв'язків різноманітних крайових задач.

ф-ли Грін́ а–Кубо́(рос. формулы Грина–Кубо; англ. Green–Kubo formulas) – те саме, що фо́рмулиКубо́.

ф-ли Кубо́ [фо́рмулиГрі́на–Кубо́] (рос. формулы (Грина–)Кубо; англ. (Green–)Kuboformulas) – виражаютьлінійну реакцію статистичної системи на змінне зовнішнє збурення. Ф. К. дозволяють виразити кінетичні коефіцієнти лінійних дисипативних процесів (дифузії, в'язкості, теплопровідності) через рівноважні часові кореляційні функції потоків (речовини, імпульсу, тепла). М. Грін [M. Green], 1952–1954; Р. Кубо [R. Kubo], 1957). При виведенні ф. К. припускається, що система описується статистичним оператором (матрицею густини), яка задовольняє квантове рівняння

Ліувілля, і при t ® − ¥ перебуває в стані статистичної рівноваги, якому відповідає рівноважний статистичний оператор канонічного або великого канонічного

708

ансамблюГіббса. Підвпливом адіабатичноговключення зовнішнього поля, якому від-

повідає збурення Ht1 , середнєзначеннядинамічної змінної А у момент часу t в лінійному за Ht1 наближенні набуваєзначень

t

áАñt = áAño + (1/іћ)á[A(t), Ht1 (t')]ñodt',

A(t) = exp(іHt/ћ)Aexp(–іHt/ћ) – оператору

представленні Гайзенберга, á…ño – усередненнязрівноважнимстатистичним оператором. Ф. К. дають мікроскопічні вирази для кінетичних коефіцієнтів. Ці формули застосовують до газів, рідин і твердих тіл, як для класичних, так і для квантових систем. Ф. К. є одним із найважливіших результатів статистичної теорії незворотливих процесів.

ф-ли редукцій́ ні (рос. формулы редукционные; англ. reductionformulas)

– правила обчислення елементів матриці розсіяння (S) в аксіоматичній квантовій теорії поля. Конкретний вигляд редукційних формул залежить від вибору первісних об'єктів у конкретному варіанті теорії.

ф-ли Френе́ля (рос. формулы Френеля; англ. Fresnel formulas) – формули, які визначають амплітуди і фази відбитої та заламленої плоских хвиль, що виникають при падінні плоскої монохроматичної світлової хвилі на нерухому плоску межу розділу двох однорідних середовищ. Для світла, поляризованого паралельно площині падіння, електричний вектор

Rp відбитої хвилі та електричний вектор Dp пропущеної хвилі виражаються через електричний вектор Ер надхідної хвилі

tg( )

за допомогою формул Rp tg( ) Ep ,

2sin sin

Dp sin( ) cos( ) Ep , де j і y –

відповідно кути падіння та заламу. У випадку свіла, поляризованогоперпендикулярно площині падіння, ф. Ф. мають вигляд

Rs sin( ) Es , Ds 2sin cos Es . sin( ) sin( )

Основні висновки з ф. Ф. див. також у статтях відбива́ннясвіт́ лата зала́мсві́- тла.

ф-ли Чапли́гіна (рос. формулы Чаплыгина; англ. Chaplyginformulas) – формули для підіймальної сили та аеродинамічного моменту, які діють на профіль крила в плоскопаралельному потоці ідеальної нестисливої рідини.

ФОРСТЕРИТ,́ -у (рос. форстерит;

англ. forsterite) – мінералскладуMg2[SіO4], належитьдо групи оліві́ну.

ФОСФОР́ , -у (рос. фосфор; англ. phosphorus), P – хімічний елемент V групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 15, ат вага 30,9738. Має один стабільний ізотоп Р31. Електронна конфігурація 3s23p3. Відомі кілька алотропічних модифікацій ф.: білий, червоний, коричневий, чорний ф.

ФОСФОР́, -а (рос. фосфор; англ. phosphor [material]) – див. кристалофосфор́.

ФОСФОРОГРАФІЯ́ (рос.

фосфорография; англ. phosphoro(photo)graphy) –

фотографування у світлі фосфоресценції за допомогою спеціальних екранів, чутливих до інфрачервоного світла. Інфрачервоне підсвічення фосфоресцентного екрана призводить до гасіння фосфоресценції і утворення світного негативного зображення на екрані. В іншому методі кристалофосфор під дією інфрачервоного випромінювання дає спалах видимого світла, і на екрані утворюєтьсяпозитивнезображення.

ФОСФОРОСКОПИ́ , -ів, мн. (рос.

фосфороскопы; англ. phosphoroscopes) – прилади для вимірювання тривалості та визначення закону загасання фосфоресценції у межах 10-1–10-7 сек. Головним елементом ф. є обертовий

709

диск, за допомогою якого люмінофор освітлюється короткими світловими імпульсами збуджувального світла. У проміжках між імпульсами речовина висвічується і реєструється найчастіше фотоелектронним помножувачем із наступною реєстрацією на екрані осцилографа або за допомогою гальванометра.

ФОТ, -а, ф(рос. фот, ф; англ. phot, ph)

– одиниця вимірювання освітленості у системі світлових одиниць СГСЛ (см–г– сек–люмен). 1 ф. – освітленість поверхні в 1 см2 рівномірно розподіленим світловим потоком в1 лм. 1 ф= 104 люкс.

ФОТОГРАФІЯ́ як область науки й техніки (рос. фотография как область науки и техники; англ. photography) – 1) сукупність методів автоматичного отримання фіксованих у часі матеріальних зображень предметів і реєстрації випромінювань. Ф. використовує світлочутливі речовини, головним чином галогеніди срібла (AgBr, AgCl і AgІ), здатні перетворюватись у результаті дії на них світла (див. також матеріа́ли фотографічні́ ). Під дією світла у світлочутливому шарі відбуваються процеси ультраслабкого фотохімічного розкладу кристалів галоїдного срібла і утворюється приховане фотографічне зображення, яке підсилюєтьсяу мільйони разів шляхом фотографічного проявлення. В основі ф. можуть також лежати фотоелектричні процеси на поверхні тонкого шару наелектризованого напівпровідника, які дають фотографічне зображення за рахунок зняття електричного заряду на засвічених ділянках поверхні (електрофотографія). За призначенням ф. ділиться на художню, науково-технічну, реєстраційну і репродукційну. За часовим характером зображення ф. поділяється на статичну і динамічну – кінематографію (див. також кінозйо́мкасповіл́ ьненаі

кінозйо́мкашви́дкісна). За просторовим характером зображенняф. поділяється на площинну і об'ємну, стереоскопічну (стереофотографія). Фотографічні зображення можуть бути чорнобілими (монохромними), забарвленими (одноколірними) і багатоколірними, рельєфними. 2)Тесаме, що фотозйо́мка.

ф.кольоро́ва(рос. фотографияцветная; англ. colo(u)r photography) – див. фотогра́фія,матеріа́лифотографіч́ .ні ф. спектрозона́льна(рос. фотографияспектрозональная; англ. spectral zonal photography, spectrozonal photography) – те саме, що фотозйо́мка

спектрозона́льна.

ф. то́чна(рос. фотографияточная; англ. precisephotography) – метод перетворення фотографічного зображенняабо геометричних фігур у певному масштабі з високою точністю. Ф. т. використовується для виготовлення шкал, решіток, мір,трафаретівтощо.

ф. шви́дкісна(рос. фотография скоростная; англ. speedphotography) – фотографування з надзвичайно короткими витримками окремих фаз швидкоплинних процесів.

ФОТОГРАФУВАННЯ́ (рос.

фотографирование; англ. photographing,photographicwork, still photography, photography) – див. фотозйо́мка.

ФОТОДИСОЦІАЦІЯ́ (рос.

фотодиссоциация; англ. photochemical dissociation) – те саме, що фоторо́зпад.

ФОТОДІОД́ , -а (рос. фотодиод; англ. photodiode, photo(sensitive) diode, photodetector,photoelectriccell,absorber diode, photocell) – напівпровідниковий

прилад, дія якого заснована на вентильному фотоефекті. Ф. являє собою р-n-перехід, як і фотоелемент із запиральнимшаром. Під дією світла на n- область (базу) поблизу її поверхні генеруються пари електрон-дірка, і в

710

результаті струм через ф. збільшується. Порівняно з фотоелементом, ф. має меншу вагу і габарити, високу інтегральну чутливість, потребує менших робочих напруг. Див. також діо́д напівпровіднико́вий.

ФОТОЕЛЕМЕНТ́ , -а (рос.

фотоэлемент; англ. light cell, photosensitivecell, light-sensitivedevice, photoelectric device, photosensitive device,photovoltaiccell, solarcell, lightsensitiveelement,electriceye,photocell) – прилад, який генерує ерс під дією електромагнітного випромінювання оптичного діапазону. До таких приладів належать фотоелемент із запиральним шаром, заснований на вентильному фотоефекті, фотоелемент із зовнішнім фотоефектом, який використовує фотоелектронну емісію.

ф. ве́нтильний(рос. фотоэлемент вентильный; англ. photovoltaic device, barrier-layer photocell, rectifier photocell) – те саме, що фотоелеме́нтіз запира́льнимша́ром.

ф. із запира́льнимша́ром[фотоелеме́нтве́нтильний] (рос. фотоэле-

мент с запирающим слоем, фотоэлемент вентильный; англ. photovoltaic device, barrier-layer photocell, rectifier photocell) – напівпровідниковий прилад, який безпосередньо перетворює світлову енергію в електричну. Дія прилада заснована на вентильному фотоефекті. Найбільш поширені ф. із з. ш., які застосовують Se, Ag2S, Sі, Ge, CdS, GaAs, ІnAs, ІnP, CdTe, AlSb. Застосовуються в автоматиці, для перетворення сонячної енергії велектричну.

ф. із зо́внішнімфотоефе́ктом(рос. фотоэлементсвнешнимфотоэффектом; англ. photoemissivediode,photoemissive device) – вакуумний або газонаповнений прилад, дія якого заснована на емісії електронів у вакуум під дією світла (див. також фотоефе́кт зо́внішній). Основними елементами прилада є фотокатод і колектор електронів (анод).