Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

поповнює свій запас вільної енергії, що неперервно розтрачується на процеси життєдіяльності. Для ф. використовується світло, поглинене хлорофілом, а такождеякими іншими пігментами.

ФОТОСФЕРА́ (рос. фотосфера; англ. photosphere) – нижній шар атмосфери Сонця, який є джерелом практично всього спостережуваного сонячного випромінювання. Розподіл енергії у видимій частині спектру близький до планкі-

вського з температурою 5785°К. У ф. спостерігаютьсяактивні сонячні утворення – факелита сонячні плями.

ФОТОТРАНЗИ́СТОР, -а (рос. фототранзистор; англ. phototransistor, photosensitive transistor, light-activated transistor,photoelectriccell, photocell) – те саме, що фототріо́д.

ФОТОТРІО́Д, -а [фототранзи́стор] (рос. фототриод,фототранзистор; англ. phototriode, phototransistor, photosensitive transistor, light-activated transistor,photoelectriccell, photocell) – напівпровідниковий фотоелектронний прилад, схожий на фотодіод, але який має, аналогічно напівпровідниковому тріоду, три області зрізними типами провідності: емітер, базу і колектор. Завдяки цьому ф. має внутрішнє підсилення фотоструму і вищу інтегральну чутливість, ніж фотодіод.

ФОТОХРОНО́ГРАФ, -а (рос. фотохронограф; англ. streak camera, moving-imagecamera) – те саме, щофотореєстратор́ .

ФРА́НКЛІН, -а (рос. Франклин;

англ. Franklin) – одиниця кількості електрики у системі одиниць СГСФ (см– г–сек–Франклін). За 1 Ф. прийнято кількість електрики, яка діє на однакову з нею кількість, що міститься у вакуумі на віддалі 1 см, із силою в 1 дину. 1 Ф. =

(1/3)×10-9К.

716

ФРА́НЦІЙ, -ю (рос. франций; англ. francium), Fr – хімічний елемент І групи періодичної системи елементів, порядковий номер 87, масові числа 18 ізотопів змінюються від 204 до 223. Усі ізотопи радіоактивні, їх одержують у різноманітних ядерних реакціях. Ф. – типовий лужний елемент, найближчийаналог Cs.

ФРОНТ, -у [чоло́] (рос. фронт; англ. front (edge), leading edge; (імпульсу) front,edge,rise).

ф. атмосфе́рний(рос. фронт атмосферный; англ. atmospheric front) – вузька похила перехідна зона між двома повітряними масами, які мають різні характеристики. При перетині ф. а. температура, вологість і вітер різко змінюються, і їх градієнти в напрямку, поперечному до ф. а., на кілька порядків величини більші, ніж іззовні ф. а. Існують холодні та теплі ф. а.

ф. хвильови́й[фронт хви́лі, чоло хвильове́] (рос. фронтволновой,фронт волны; англ. wavefront,wavesurface) – поверхня, у всіх точках якої хвиля має в даний момент часу однакову фазу. Поширення хвилі відбувається в напрямку нормалі до ф. х. і можерозглядатисяяк рух ф. х.

ФТОР, -у (рос. фтор; англ. fluorum), F

– те саме, що флуор́.

ФУНКЦІОНАЛ,́ -а (рос. функционал; англ. functional, function of function, composedfunction, composite function) – узагальнення поняття функції, яке може мати зміст числової функції, визначеної на деякому функціональному просторі, або числової функції, визначеної на довільному лінійному просторі. Прикладом найбільш вивчених ф. є клас лінійних функціоналів.

ф. твірни́й(рос. функционалпроизводящий; англ. generatingfunctional) – функціонал F[f], функціональні похідні якого за аргументом f(x) дають досліджу-

масової б.-ф. β(g) у принципі дозволяє розв'язати задачу визначення асимптотичної ультрафіолетової (тобто на малих відстанях) поведінки ефективного заряду і, як наслідок, основних характеристик даної моделі квантової теорії поля.

де́льтафу- ́нкція (Діра́ка) [δ-фу́нкція (Діра́ка), фу́нкціяДіра́ка] (рос. дельтафункция (Дирака), δ-функция (Дирака), функция Дирака; англ. delta function, delta-function, δ function, δ- function, Dirac(delta) function) – функція, яка дорівнює нулю скрізь, крім початку координат, де вона має нескінченний сплеск одиничної інтенсивності (

(x)dx 1).

те́тафу- ́нкція (рос. тэта-функция;

англ. theta function) – 1) операторна ступінчаста функція, яка може набувати двох значень, 1 або 0, залежно від того, яких значень, додатних чи від'ємних,

717

набуває аргумент функції. Похідна т.-ф. дорівнює дельта-функції. Т.-ф. використовується для того, щоб математично виразити той факт, що деяка функція збігається з заданою в деякій області значень аргумента і дорівнює нулю поза цією областю; 2)будь-яка з цілих функцій, які визначаютьсяза допомогою рядів спеціального виду, зручних для одержання числового результату, наприклад, у задачах, пов'язаних з еліптичними функціями.

ф. аналіти́чна[функція́ голоморф́ - на] (рос. функция аналитическая, функция голоморфная; англ. analytic function,holomorphicfunction) – функція комплексної змінної, яка диференційовна в такому розумінні: у кожній точці деякої області комплексної площини С існує похідна, причому границя не залежить від способу прямування до нуля. Важливою характеристикою ф. а. є її особливості, тобто точки комплексної площини, у яких порушується аналітичність і класифікація яких дозволяє багато в чому охарактеризувати властивості функції в цілому. Л. Ейлер (Л. Ойлер) [L. Euler]; А. Коші [A. Cauchy]; К. Веєрштрасс (К. Ваєрштрасс) [K. Weіerstrass]; Б. Ріман [B. Rіemann] та ін.

ф.апара́тна(рос. функцияаппаратная; англ. hardwarefunction) – характе-

ристика лінійного вимірювального пристрою, що встановлює зв'язок між виміряною величиною на виході пристрою з істинним значенням цієї величини на його вході. Найчастіше за допомогою ф. а. характеризують спектральні прилади. Математично ф. а. визначаєтьсяз рівнян-

ня f (x) a(x x') (x')dx' , де f(x) –

-

виміряний розподіл фізичної величини, φ(x) – істинний розподіл, a(x – x') – ф. а. Розрахована теоретично за відомими параметрами вимірювального пристрою чи виміряна експериментально, ф. а. реальних приладів на практиці апроксимується за допомогою ряду функцій, наприклад, щілиноподібною, ди-

фракційною, гауссовою, дисперсійною та іншими.

ф.багатозна́чна(рос. функциямногозначная; англ. multiple-valued function, many-valued function, multivaluedfunction,set-valuedfunction, multifunction) – функція, що зіставляє незалежній змінній не одне, а кілька значень.

ф. Бе́сселя(рос. функция Бесселя;

англ. Besselfunction) – циліндрична функція першого роду, розв'язок диференціального рівняння Бесселя.

ф. верши́нна[части́на вершинна́ ] (рос. функция вершинная, часть вершинная; англ. vertexfunction) – одна з основних функцій у квантовій теорії поля, що характеризує взаємодію між квантовими полями; містить усі радіаційні поправки. У перенормованій теорії збурень ф. в. визначається як сума внесків, що відповідають сильнозв'язним Фейнманадіаграмаміз кількістю і типом зовнішніх ліній, зумовлених відповідною вершиною в правилах Фейнмана. При більш загальному визначенні ф. в. виражаються через варіаційні похідні від продукувального функціонала. Повна ф. в.входитьу систему рівнянь Дайсона.

ф.випадко́вага́уссова[функція́ випадко́ва норма́льна] (рос. функцияслу-

чайная гауссова, функция случайная нормальная; англ. Gaussian random function, Gaussian stochastic function, Gaussian chance function, Gaussian scratch) – випадкова функція, для якої багатоточкові функції розподілу є гауссовими. Ф. в. г. f =f(x) цілком визначає-

ться заданням першого áf(x)ñ = f (x) і

718

кореляційна функція. Ф. в. г. описує, наприклад, складне багатомодове коливання, якщо амплітуди мод відповідають розподілу Гаусса або якщо число мод N

® ¥.

u = 0. Будь-яку гармонічну функцію можна представити у вигляді суми потенціалів простого та подвійного шарів,

які виражаються через значення гармонічної функції u та її нормальної похідної

де r – відстань від будь-якої точки P0 всерединіG до змінної точки P на межіS. Ф. г. виникають при розв'язуванні задач електростатики, теорії тяжіння, гідродинаміки нестисливої рідини, теорії пружності та ін.

ф. гіпергеометри́чна(рос. функция гипергеометрическая; англ. hypergeometricfunction; від грец. префікса υπερ- – над, понад, вище) – окремий розв'язок гіпергеометричного рівняння (рівняння Гаусса)

z (1 – z) u''= [g – (a = b + 1) z] u' – a b u = 0, регулярне в околі точкиz = 0 компле-

ксної площини при g ¹ 0, –1,–2,…і будь-

яких значень a і b. Якщо a і b – нуль або ціле від'ємне число, то гіпергеометрична функція перетворюється в поліном, що з точністю до сталого множниказбігається зполіномом Якобі(див. також поліно́ми ортогона́льні).

ф.гіпергеометри́чнави́роджена(рос.

функция гипергеометрическая вырожденная; англ. degenerate hypergeometricfunction) – розв'язок виродженого (конфлюeнтного) гіпергео-

метричного рівняння zu'' + (γ – z)u' – a u = 0, регулярне в околі точки z = 0 комплексної площини при

g ¹ 0, –1, –2,… і будь-яких значенняхa (E. Куммер [E.Kummer], 1836). У колі будь-якого скінченного радіуса ф. г. в.1-го роду можна задати за допомогоюзбіжного ряду Куммера; другим лінійно незалежнимрозв'язком рівняння є ф. г. в. 2-го роду. Через ф. г. в. виражаються багато елементарних і спеціальних функ-

цій.При цілому від'ємному a ф. г. в.зводяться до поліномів, що з точністю до сталого множника збігаються з поліномами Лагерра.

ф.голомо́рфна(рос. функцияголоморфная; англ. holomorphicfunction) – див. фу́нкціяаналіти́чна.

ф.Грін́ ав статистичній фізи- ц і (рос. функция Грина [функция источника] в статистической физике; англ. Green function і n statіstіcal physіcs) – узагальнення часової кореляційної функції, тісно по- в'язане з обчисленням спостережуваних фізичних величин для квантової системи багатьох частинок. Застосування ф. Г. по- в'язане з тим, що для знаходженняважливих характеристик системи багатьох частинок потрібно знати не детальну поведінку кожної частинки, а тільки усереднену поведінку однієї чидвох частинок під дією інших, яку можнаописатифункцією Гріна. Ф. Г. (запізнені та випереджальні) визначають як середні значення комутаторів або антикомутаторів двох операторів у пред-

ставленні Гайзенберга:Gret(t – t') = q(t – t') (іh)–1 á[A(t), B( t')]ñ, Gadv(t – t') = – q(t' – t) (іh)–1 á[A(t), B( t')]ñ, де q(t) = 1 приt > 0 і

q(t) = 0 при t < 0, á…ñ – усереднення за великим канонічним розподілом Гіббса,

функція ψ(x) визначається рівнянням ви-

гляду L(x) ψ(x) = 0, де L(x) – деякий оператор, x – точка простору-часу. Тут ф.Г. G(x, x') визначається рівнянням

L(x) G(x, x') = δ(x – x'), де δ(x – x') – дельта-функція. П ричинна ф. Г. описує причинний зв'язок процесів народження і знищення частинки в різних точках x, x'. Ф. Г. вільних полів є одним з основних складових елементів діаграм Фейнмана. Зв'язані та с ильнозв'язані ф. Г., які є сумою відповідно зв'язаних і сильнозв'язаних діаграм

720

Фейнмана, входять у систему рівнянь Дайсона.

ф. Грін́ апричи́ннау квантовій теорії поля (рос. функция Грина причинная в квантовой теории поля; англ. causal Green function і n quantum f і e ld theory) – те саме, що пропага́тор.

ф. джерела́лінійного диференц іального оператора L (рос.

випадкового процесу {Х(t), t Т} ( рос. функциякорреляционная[функциякорреляции] случайного процесса {Х(t), t Т}; англ. correlation function [correlative function] o f a stochastіc process {Х(t), t Т}) –