Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

хви́лімагнітозвукові́(рос. волны магнитозвуковые; англ. magnetoacoustic waves) – низькочастотні (зчастотою нижче йонної циклотронної) поздовжні магнітні хвилі, що поширюються в замагніченій плазмі поперек напрямку зовнішнього магнітного поля. У х. м. речовина переміщується уздовж напрямку поширення. Механізм явища аналогічний звичайному звуку і полягає в стискуванні та розширюванні речовини разом із вмороженим у неї магнітним полем. Швидкість поширення х. м. дорівнює швидкості альфвенівських хвиль. Див. також хви́ліпла́змі.

хви́лімагнітопру́жні(рос. волны магнитоупругие; англ. magnetoelastic waves) – хвилі,що виникаютьу магнітновпорядкованих кристалах – феро- і антиферомагнетиках – через зв'язок між магнітними та пружними властивостями речовини. Пружні хвилі, тобто коливання йонів у кристалічних решітках відносно положення рівноваги, у магнітновпорядкованих кристалах супроводжуються коливаннями спінів (отже, і їхніх магнітних моментів); у свою чергу, коливання спінів – спінові хвилі – викликають зсув іонів. Взаємодія спінових і пружних хвиль здійснюється на високих УЗ і гіперзвукових частотах (~108 – 5·1010 Гц). Найкращим матеріалом для збудження х. м. є ферити.

хви́лімагнітостати́чні(рос. волны магнитостатические; англ. magnetostatic waves) – "повільні" електромагнітні хвилі (з фазовою швидкістю vф << c), що супроводжуютьколиванняспінів у магнітновпорядкованій речовині. Як правило, в наближенні х. м. розглядають довгохвильові коливанняспінів,у динаміці яких впливом обмінних взаємодій можна знехтувати. Х. м. використовуються для вимірювання параметрів магнітної релаксації, аналізу даних феромагнітного резонансу, визначення ступеня "закріплення" спінів на поверхні і т.д.

хви́ліметро́ві(рос. волныметровые;

англ. metric waves) – радіохвилі в

734

діапазоні частот від 30 до 300 МГц (довжини хвиль 1 – 10м). Х. м. поширюються або в межах прямої видимості на відстані до декількох десятків км (земні хвилі), або на відстані до 2 тис. км (див. також радіозв'язо́кметео́рний, поши́- реннярадіохви́льзао́брійне).

хви́ліміліметро́ві(рос. волны миллиметровые; англ. millimeter waves, microwaves) – радіохвилі в діапазоні частот від 30 до 300 ГГц (довжини хвиль – 1

– 10 мм).

хви́ліна пове́рхнірідини́(рос. волнына поверхностижидкости; англ. liquidsurfacewaves,wavesonthesurface ofliquid) – хвильові рухи рідини, існування яких пов'язано зі зміною форми її межі. Наприклад, хвилі на вільній поверхні водоймища, що формуються завдяки дії сил тяжіння та поверхневого натягу.

хви́лінаддо́вгі(рос. волны сверхдлинные; англ. extra-long waves) – радіохвилі з довжиною хвилі λ>10000 м; застосовуються для радіозв'язку та в радіонавігації.

хви́лінерухо́мірентге́нівські(рос. волныстоячие рентгеновские; англ. X- ray coincident waves, X-ray conjunctional waves, X-ray standing waves,X-raystationarywaves) – те саме, що хви́лістійні́рентге́нівські.

хви́лінорма́льні[хви́лівла́сні] (рос.

волны нормальные, волны собственные; англ. eigenwaves, eigen waves, characteristic waves, natural waves, normalwaves) – біжні гармонічні хвилі у лінійній динамічній системі зі сталими параметрами, в якій можна знехтувати поглинанням і розсіянням енергії. Х. н. є узагальненнямпоняття нормальних коливань на відкриті області простору і незамкнуті хвилевідні системи, у т. ч. на однорідні та неоднорідні безмежні середовища, різноманітні типи хвилеводів і хвильових каналів та ін.

хви́ліопти́чніповерхне́ві[полярито́- ни поверхне́ві] (рос. волныоптические

поверхностные, поляритоны поверх-

ностные; англ. surface optical waves, surfacepolaritons) – поверхневі електромагнітні хвилі оптичного діапазону, що розповсюджуються вздовж межі розділу двох середовищ і існують одночасно в них обох. Поля, що переносяться цими хвилями, локалізовані поблизу поверхні і загасаютьпообидвабоки від неї.

хви́ліпла́змові[хви́лі пла́змі] (рос. волны плазменные, волны в плазме;

англ. plasma waves) – електромагнітні хвилі, самоузгоджені з колективним рухом заряджених частинок плазми. Класифікація х. п. проводиться насамперед за величиною амплітуди. При великих амплітудах хвильові рухи називають нелінійними хвилями (солітони, беззіткненневі ударні хвилі). Задачу про хвилі малої амплітуди вдається розв'язати до кінця в загальному вигляді, лінеаризуючи рівняння, які описують стан плазми. Зазвичай під терміном "хвилі в плазмі" розуміють саме такі лінійніхвилі.

хви́ліпру́жні[хви́ліпру́жно-пласти́- чні] (рос. волны упругие, волны упруго-пластические; англ. elastic waves,elastic-plastic waves,elastoplastic waves) – пружні збурення, які поширюються у твердому, рідкому та газоподібному середовищах. Прикладом х. п. є хвилі, які виникають у земній корі при землетрусах, звукові та ультразвукові хвилі в рідинах і газах і т.д. Поширення х. п. супроводжується перенесенням енергії пружної деформації при відсутності потоку речовини. Залежно від напрямку коливань частинок середовища відносно напрямку поширенняхвилі,розрізняють поздовжні та поперечні хвилі.

Див. також пру́жність,хви́лі,звук. хви́ліпру́жно-пласти́чні(рос. волны

упруго-пластические; англ. elasticplastic waves, elastoplastic waves) – те саме, що хви́ліпру́жні.

хви́лірекомбінацій́ ні(рос. волны рекомбинационные; англ. recombination waves) – хвилі концентрації носіїв заряду в холодній біполярній плазмі напівпровідників у зовнішньому електричному

735

полі (див. також пла́зматверди́хтіл). Виникають спонтанно, коли електричне поле перевищує деяке граничнезначення. Проявляються як коливання струму в зразку, до якого прикладена стала напруга.

хви́ліРеле́я(рос. волныРэлея; англ.

Rayleigh waves) – пружні хвилі, що поширюються в твердому тілі вздовж його вільної межі і загасають із глибиною; різновид поверхневих акустичних хвиль.

хви́лі сантиметрові́ (рос. волны

сантиметровые; англ. centimetric waves, super-high frequency waves,microwaves) –

радіохвилі у діапазоні довжин хвиль 1 –

10 см (частоти 3 – 30 ГГц ).

хви́лісере́дні(рос. волны средние;

англ. middle waves, medium waves, hectometric waves) – радіохвилі в діапазоні довжинхвиль від 100 до 1000 (3 МГц – 300 кГц). Х. с. застосовуються для радіомовлення, для зв'язку з суднами у відкритому морі,врадіонавігаціїтощо.

хви́ліспін́ ові(рос. волныспиновые;

англ. spinwaves) – елементарні збудження, при яких флуктуація намагніченості (порушення магнітного порядку) поширюється по тілу у вигляді хвилі, що характеризується певним значенням квазіхвильового вектора k і частотою ω. Квантовомеханічний дуалізм дозволяє кожну х. с. трактувати як квазічастинку

(магнон) з квазіімпульсом p = ηk та

енергією ε = ηω. Сума енергій х. с. визначає енергію збуждення системи електронних спінів поблизу основного стану, в якому спіни всіх магнітоактивних електронів упорядковані (див. також феромагнети́зм, антиферомагнети́зм,феримагнети́зм). Існування х. с. зумовлено обмінною взаємодією в таких речовинах, як феромагнетики, антиферомагнетикита ферити.

хви́ліспінової́ густини́(рос. волны спиновой плотности; англ. spin density

waves) – термодинамічно рівноважний стан речовини, що характеризується

просторово неоднорідним періодичним розподілом густини магнітного моменту; один із проявів антиферомагнетизму – антиферомагнетизм системи взаємодію-

чих колективізованих електронів.

хви́лістійні́рентге́нівські[хви́лінерухо́мі рентге́нівські] (рос. волныстоячие рентгеновские; англ. X-ray coincident waves, X-ray conjunctional waves, X-ray standing waves, X-ray stationarywaves) – стійніхвилі,що виникають у доволі товстих монокристалічних пластинах при падінні на них "жорстко́го" рентгенівського випромінювання (здовжиною хвиліλ ~ 5–20 нм) під кутом Брегга (при виконанні умови Брегга – Вульфа) і здійсненні в них динамічної дифракціїрентгенівського проміння. Метод рентгенівських стійних хвиль – перспективний метод дослідження структури речовини.

хви́лі Сто́(у)нлі (рос. волны Сто(у)нли; англ. Stoneleywaves) – пруж-

ні хвилі, що поширюються вздовж плоскої межі двох твердих напівнескінченних середовищ, які мало розрізняються за густиною та модулем пружності; є рі-

зновидом поверхневих акустичних хвиль.

хви́лісубміліметрові́ (рос. волны

субмиллиметровые; англ. submillimeter waves, microwaves) – електромагнітні

хвилі, що займають на шкалі електромагнітних хвиль проміжне положення між надвисокочастотними та інфрачервоними хвилями; мають довжини хвиль в інтервалі 10-3 – 10-4 м, частоти 1011 – 1012 Гц. Х. с. одержують за допомогою спеціальних генераторів; вони застосовуються у субміліметровій спектроскопії для фундаментальних та застосовних досліджень у галузі фізики, хімії, практичній

медицині.

хви́лі температу́рні(рос. волны температурные; англ. temperature

waves) – періодичні зміни температури, що виникають у середовищі при періодичній зміні якого-небудь із параметрів процесу теплопровідності. Х. т. найчастіше виникають при періодичній зміні

736

температури на поверхні середовища – в стінах будівель, в обмуруваннях печей, у стінках циліндрів двигунів внутрішнього

згоряння.

хви́ліуда́рнібеззутика́льні(рос. волны ударныебесстолкновительные; англ. collisionless shock waves, collisionlessknock waves) – різкі зміни параметрів плазми (густини, температури, магнітного поля та ін.), які виникають при надзвуковому русі плазми і які мають товщину фронту, істотно меншу довжини вільного пробігу, так що парних зіткнень у них не відбувається. У лабораторній плазмі х. у. б.виникаютьпри стисненні та нагріві плазми швидкозростальним магнітним полем. У космічних умовах утвореннях. у. б. відбувається, наприклад, при взаємодії сонячного вітру з магнітосферамипланет, зоряного вітру – з магнітосферамипульсарів.

хви́ліультракоро́ткі, УКХ (рос. волны ультракороткие, УКВ; англ. ultrashort waves) – електромагнітні хвилі радіодіапазону здовжиною хвилівід 10 м до 1 мм. УКХ за довжиною хвилі поділяють на метрові (МХ) – від 10 м до 1 м, – дециметрові (ДХ) – від 1 м до 1 см – і міліметрові (ММХ) – від 10 мм до 1 мм. УКХ широко застосовуютьсявтелебаченні, радіомовленні, радіолокації та ін.

ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́

[хемолюмінесце́нція, хімілюмінесце́нція,хімолюмінесце́нція] (рос. хемилюминесценция,

хемолюминесценция,

химилюминесценция, химолюминесценция; англ. chemiluminescence, chemoluminescence)

– люмінесценція, яка супроводжує екзотермічні хімічні реакції. Носіями х. можуть бути молекули продуктів реакції в електронному, коливальному або обертальному збуджених станах, сторонні частинки, які вводять у зону реакціїтощо.

ХЕМОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (рос.

хемолюминесценция; англ. chemoluminescence) – те саме, що хемілюмінесце́нція.

ХЕМОСОРБЦІЯ́ [хімосо́рбція] (рос. хемосорбция, химосорбция; англ. chemisorption, chemical adsorption) – поглинання газів, пари та розчинених речовин твердими та рідкими сорбентами зутворенням хімічних сполук. Х. широко застосовується у процесах основної хімічної технології (виробництво сірчаної, соляної та ін. кислот і різноманітних солей), у техніці протихімічного захисту (протигази), в аналітичній хімії (поглинання продуктів розкладу), у вакуумній техніці і т.д. Див. також со́рбція.

ХЕМОТРОНІКА́ (рос. хемотроника;

англ. chemotronics) – те саме, що хімотро́ніка.

ХІМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́

химилюминесценция, химолюминесценция; англ. chemiluminescence, chemoluminescence)

– те саме, що хемілюмінесце́нція.

ХІМІЯ́ (рос. химия; англ. chemistry). х. ква́нтова(рос. химия квантовая; англ. quantum chemistry) – область теоретичної хімії, що вивчає будову та хімічні перетворення атомів, молекул та інших багатоатомних систем на основі квантової механіки. Основним рівнянням х. к. є нерелятивістське стаціонарне рівняння Шредінгера для хвильової функції системи, що залежитьвід просторових і спінових координат усіх частинок. У першому – адіабатичному – наближенні, запропонованому М. Борном у 1927, рух електронів розглядають як незалежний від повільного руху ядер. На цьому етапі одержують енергії основного та збудженого електронних станів молекул. Потім розв'язують задачу про рух (коливання) ядер у полі потенціалу, отриманогопри розв'язанні попередньої задачі, при

737

цьому одержують значення коливальної енергії молекули. Основи квантової теорії багатоелектронних систем були закладені в роботах В. Гайзенберга (1926), В. Гайтлера і Ф. Лондона (1927). Подальшийрозвиток х. к. пов'язанийзвикористанням методу Хартрі-Фока. У 1927-29 Ф. Хунд і Р.С. Маллікен розвинули ідею нового підходу до пошуку хвильової функції молекули – т. зв. метод молекулярних орбіталей. Розвиток методів х. к. багато в чому залежить від розвитку методів квантової механіки, квантової теорії поля та статистичної фізики, методів обчислювальної математики.

х. ла́зерна(рос. химия лазерная;

англ. laserchemistry) – хімічні перетворення, які здійснюються під впливом лазерного випромінювання. Напрямленість і висока інтенсивність випромінювання забезпечують високу швидкість введення енергії в об'єм, де відбуваються хімічні реакції, її точну просторову та часову локалізацію, дозованістьі стерильність. При цьому можливі як гомофазні реакції з повним виключенням впливу стінок, які обмежують об'єм, так і процеси, що відбуваються тільки на поверхні розділу фаз, у стінках реактораі т.п.

х. мезо́нна(рос. химия мезонная;

англ. mesonchemistry) – метод вивчення структури речовини, що використовує властивості мюонів (μ±), π- та К-мезонів для одержання даних про електронну оболонку молекул, кристалічну і магнітну структуру речовин, про швидкості хімічних реакцій і т.д. Чотири основних напрямки дослідженьу х. м.: π- та μ-ме- зонна хімія, вивчення поведінкиμ+ у речовині та реакцій мюонію (зв'язаної системи μ+е-).

х. радіацій́ на (рос. химия радиационная; англ. radiationchemistry)

– розділ хімії, який включає дослідження хімічних перетворень у речовинах, зумовлених дією різноманітних іонізувальних випромінювань.

ХІМОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (рос.

химолюминесценция; англ. chemoluminescence) – те саме, що хемілюмінесце́нція.

ХІМОСОРБЦІЯ́ (рос. хемосорбция, химосорбция; англ. chemisorption, chemical adsorption) – те саме, що хемосо́рбція.

ХІМОТРОНІКА́ [хемотро́ніка] (рос. химотроника, хемотроника; англ. chemotronics) – науковий напрямок на межі автоматики та електроніки з електрохімією, який розробляє основи дії та принципи побудови електрохімічних перетворювачів (хімотронів), а також способи використання цих приладів у електроніці, автоматиці та обчислювальній техніці.

ХІРА́ЛЬНІСТЬ, -ості [кіра́льність] (рос. хиральность, киральность; англ. chirality) – збережуване квантове число в теорії полів, які мають хіральну симетрію. У фізичних застосуваннях хіральні перетворення, як правило, змінюють просторову парність стану. Див. також

енантіоморфізм́ .

ХЛОР, -у (рос. хлор; англ. chlorum), Cl – хімічний елемент VІІ групи періодичної системи елементів, галоген. Порядковий номер 17, ат. вага 35,453. Маєдва стабільних ізотопи: Cl35 (75,53%) і Cl37 (24,47%). Електроннаконфігурація 3s23p5. За нормальних умов х. – газ жовто-зеленого кольору, безпосередньо сполучається з більшістю елементів, проявляючи валентності -1, +1, +3, +4, +5 і +7.

ХМАРИ́ , род. хмар,мн. (рос. облака;

англ. clouds) – скупчення в атмосфері продуктів конденсації водяної пари у вигляді величезного числа крапельок або кристаликів льоду.

х. перламу́трові (рос. облака перламутровые; англ. nacreousclouds) –

738

тонкі просвітні хмари, розташовані на великих висотах (близько 22-30 км).

ХОЛОДИЛЬНИЌ , -а (рос.

холодильник; англ. refrigerator, chiller, coolhouse, cooler, cold-storage establishment,cooling house,cold store, cool store, refrigerated store, cooling table, cold-storage warehouse, refrigeratedwarehouse,iron chill; (хім.) condenser;(горна доменної печі) stave;(у ливарній формі) chill;(прокатного стану) cooling bank; (стелаж) cooling bed;

(мартенівської печі) windbox).

х-ки термоелектри́чні(рос. холодильники термоэлектрические; англ. thermoelectic refrigerators) – пристрої, які знижують температуру в замкнутому об'ємі і дія яких заснована на ефекті Пельтьє (див. також термоелеме́нт).

ХОЛОДНОЛАМКІСТЬ́ , -ості (рос.

хладноломкость; англ. coldbrittleness) – див. крихкість́ .

ХРИЗОЛІТ́ , -у (рос. хризолит; англ. chrysolyte) – те саме, що олівін́.

ХРОМ, -у (рос. хром; англ. chrom[ium]), Cr – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 24, атомнавага 51,996. Поширений у вигляді 4 стійких ізотопів: Cr50 (4,31%), Cr52 (83,76%), Cr53(9,55%), Cr54 (2,38%). Х. – сірувато-білий блискучий метал. Електронна конфігурація 3d54s1, у сполуках має валентність 2,3та 6.

ХРОМАТОГРАФІЯ́ (рос.

хроматография; англ. chromatography)

– метод розділення речовин, який полягає у пропусканні газових сумішей або розчинів через шари поруватих сорбувальних матеріалів. Х. заснованана тому, що чим менша спроможність сорбуватися у компонента суміші, тим з більшою швидкістю він переміщується у потоці, в результаті чого виникає зональнийрозподіл компонентів.