Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

в. дифракційний́ (рос. ответвитель дифракционный; англ. diffraction

coupler) – дифракційна решітка з певним профілем штриха, яка використовується для відбору від потужного лазерного пучка відносно малих частин енергії випромінювання. Вибором профілю дифракц. штриха можна сконцентрувати енергію дифрагованого випромінювання в один із порядків дифракції (звичайно нульовий) на рівень 0,9 – 0,95 від світлового пучка, який падає на відгалужувач – а решта йде в інші порядки дифракції. Саме це ослаблене випромінювання використовується для вимірювання характеристик пучка.

в. напрямлений́ (рос. ответвитель направленный; англ. directional coupler, unidirectional coupler) – система двох зв'язаних ліній передачі (хвилевід, двопровідна лінія або коаксіальна лінія), що слугує для відгалуження в одну з цих ліній (вторинну) частини енергії хвилі, що поширюється основною лінією.

ВІДДАЧА́ (рос. отдача; англ. efficiency).

в. світлова́ (рос. световая отдача; англ. light efficiency, luminous efficiency)

– світловий потік, отриманий на одиницю витраченої потужності; вимірюється зазвичай у люм/Ватт.

ВІДІКО́Н, -а (рос. видикон; англ. vidicon) – передавальна телевізійна трубка, у якій для перетворення оптичного зображення в послідовність електричних сигналів використовується внутрішній фотоефект (див. також фотопровідність́ ). В. – основний вид передавальних трубок у системах трансляційного і промислового телебачення. В., у якого мішень зроблена з аморфного Se, чутливий до рентгенівського випромінювання і використовується для рентгенотелевізійної дефектоскопії.

75

ВІДЛУ́ННИК, -а (рос. эхолот; англ. echometer, pinger, (depth) sounder, (acoustic) depth finder, echo depth finder, sonic depth finder, echo sounding gear, echo-sounding instrument, echo sounder, fathometer, echosonde, sonic depthfinding instrument) – див. лунолот́.

в е щ е с т в а ; англ. phase,leg) – див. фа́за

р е ч о в и н и .

ВІДНО́ШЕННЯ (рос. отношение;

англ. ratio, relation, rate, relationship, quotient).

в. гіромагнітне́ (рос. отношение гиромагнитное; англ. gyromagnetic ratio) – те саме, що відношення́́ магнітомехані́- чне.

в. магнітомеханічне́ [відношення́ гіромагнітне́ ] (рос. отношение магнито-

механическое, отношение гиромагнитное; англ. magnetomechanical ratio, gyromagnetic ratio) – відношення магніт-

ного моменту μ частинки (електрона, протона, атома, атомного ядра і т.д.) до її механічного моменту К. Для атомів μ = – gμБК, де g – множник Ланде (фактор Ланде, або g-фактор), μБ – магнетон Бора. Залежно від

моментів (орбітального, спінового), розрізняють орбітальний і спіновий фактори Ланде. Для багатоелектронних атомів розрахунок g-фактора являє собою трудомістку задачу. Для електрона орбітальний

магнітний момент μl = –glμБl (l – його орбі-

μs = –gsμБs (s – спін електрона), експериментальне значення gs = 2,0023293044. Аномалія магнітного моменту а = (gs – 2)/2

пов'язана з ефектами квантової електродинаміки. Магнітні моменти атомних ядер виражають у ядерних магнетонах (див. також магнетон́). Для протона і нейтрона множники Ланде gl дорівнюють відповідно 1 і 0, а експериментальні дані gs-фактора

становлять 5,58569227 (протон) і – 3,82608368 (нейтрон).

в. суміші́ (рос. отношение смеси;

англ. mix ratio) – кількість водяної пари в г на 1 кг сухого повітря.

конформное; англ. conformal map, conformal mapping) – взаємно однозначне відображення областей n-вимірно- го евклідового простору, що зберігає кути між кривими. В. к. у кожній точці має властивість сталості розтягів у різних напрямках.

m e t a l s ) – операція термічної обробки, що полягає в нагріванні матеріалу до певної температури, витримуванні при цій температурі і наступному охолодженні.

в. лазерний́ (рос. отжиг лазерный; англ. laser annealing) – у вузькому первісному значенні відновлення під дією лазерного випромінювання кристалічної структури приповерхневих шарів напівпровідників, порушеної йонною імплантацією; відкритий у 1975 у СРСР. Під в. л. у широкому значенні розуміють структурні зміни, що виникають на поверхні напівпровідників, металів і діелектриків під впливом як імпульсного, так і неперервного лазерного випромінювання.

ВІДПЛИВ,́ – у (рос. отлив; англ. ebb, reflow, reflux, low water).

в-ви та припливи́ (рос. отливы и приливы; англ. ebbs and flows) – див. припливи́ та відпливи́ .

ВІДПОЧИНОК,́ -нку (рос. отдых;

англ. recreation).

в. металів́ [повернення́ металів́ ] (рос. отдых металлов, возврат металлов;

76

англ. metal recreation, metal return) – відновлення фізичних і механічних властивостей металів, змінених пластичною деформацією, швидким охолодженням від високих температур, опроміненням частинками з високою енергією і деякими іншими впливами; відбувається при більш низьких температурах, ніж рекристалізація; супроводжується виділенням тепла.

одержання більш рівноважних структур при нагріванні попередньо загартованої

сталі до температури нижче 700°С, ви-

тримуванні при цій температурі та наступному охолодженні; при цьому відбувається зменшення внутрішніх напружень, розпад метастабільного мартенситу, що утворився в результаті загартування, і перетворення залишкового аустеніту. Мета в. сталі – підвищити в'язкість і пластичність, знизити твердість.

ВІДСІЧ́КА (рос. отсечка; англ. cutoff).

в. струму́ (рос. отсечка тока; англ. current cutoff) – припинення протікання змінного струму протягом деякої частини його періоду; має місце, наприклад, в анодному струмі електронної лампи.

ВІД́СТАНЬ,-і (рос. расстояние; англ. distance, space, spacing, length, interval,

separation).

в. приціл́ ьна[пара́метр приці́- льний, пара́метр уда́ру] (рос. рас-

стояние прицельное, параметр прицельный,параметрудара; англ. target distance, target parameter, impact parameter) – у класичній теорії розсіяння частинок відстань між розсіювальним центром і первинним напрямком рухурозсіюваних частинок.

в. фокусна́ (рос. расстояние фокусное; англ. focal distance, focal length, focus) – відстань від головної точки опти-

чної системи до відповідного їй фокуса. Існують передня та задня в. ф. Фокусні відстані оптичної системи відносяться як показники заламу відповідних просторів

– простору предметів (для передньої фокусної відстані) і простору образів (для задньої фокусної відстані). Див. також

точки́ оптичної́ системи́кардинальні,́ точки́ фокусні́ .

ВІД́ХИЛ, -у (рос. отклонение; англ. deviation, declination, decline, derivation;

(зміна) variation; (повільна зміна) wander; (параметра) runaway; (відхід від заданих параметрів чи умов) departure, fluctuation; (від курсу) bend; (променя, пучка) bending, deflection; (зміщення) bias; (нахил) tilt, tilting; (пружний) deflection; (вигин) flexure; (від точного розміру) discrepancy; (регульованої величини) displacement; (зміщення, відхід) offset, offsetting; (від курсу) diversion; (якоря реле) drop; (від вертикалі) lean; (запиту) rejection; (різьби) runout; (від режиму) shift).

в. квадратичний́ [ві́дхил квадрато́- вий, відхил́ стандартний́ ] (рос. откло-

нение квадратичное, отклонение стандартное; англ. square deviation, standard deviation) величин х1, х2, …, хn

від значення а – квадратний корінь з ви-

ймовірностей в. к. σ(х) випадкової вели-

чини х від її математичного очікування називається корінь квадратний з дис-

персії, σ(х) = [D(x)]1/2. Див. також аналіз́

даних́ , метод́ найменших́ квадратів́ .

в. квадратовий́ (рос. отклонение квадратичное; англ. square deviation) –

те саме, що відхил́ квадратичний́ .

в. сере́дній(рос. отклонение среднее; англ. average deviation, AD, mean deviation,MD, averagedilatation) – одна з мір, що характеризує розсіяння випадкових величин. В. с. випадкової величини

X визначається формулою: δ = Μ|Χ – ΜΧ|, де М – знак математичного сподіва-

77

ння. Вибірковий в.с.:d = ∑│Xі – <X>│/n, де Хі – спостережені значення випадкової

величини Х, <X> – їх середнє арифметичне, n– кількість спостереженихзначень.

в. стандартний́ (рос. отклонение стандартное; англ. standard deviation) – те саме, що відхил́ квадратичний́ .

ВІДХО́ДИ, -ів, мн. (рос. отходы; англ. wastes).

в. радіоактивні́ (рос. отходы; радиоактивные; англ. radwastes, radioactive waste) – відходи, що утворюються при переробці радіоактивних матеріалів і містять у собі радіоактивні речовини.

ВІЗУАЛІЗА́ЦІЯ (рос. визуализация;

англ. visualization, rendering, imaging). в. звукових́ полів́ (рос. визуализация

звуковых полей; англ. visualization of sound fields, visualization of acoustic fields, sound fields rendering, acoustic fields rendering, sound fields imaging, acoustic fields imaging) – методи отримання видимої картини розподілу величин, що характеризують звукове поле. В. з. п. застосовується для вивчення полів складної форми, для цілей дефектоскопії та медичної діагностики, а також для візуалізації акустичних зображень предметів, які одержуються або за допомогою акустичних фокусувальних систем, або методами акустичної голографії. Методи в. з. п. підрозділяються на три групи: 1) методи, в яких використовуються основні параметри звукового поля – звуковий тиск, коливальний зсув частинок, змінна густина середовища; 2) методи, що базуються на квадратичних ефектах у звуковому полі – деформація поверхні води під дією пондеромоторних сил звукового поля, на акустичних течіях, ефекті диска Релея; 3) методи, які використовують вторинні ефекти, що супроводжують інтенсивні звукові хвилі в рідині – теплові ефекти, прискорення процесів дифузії, дегазація рідини, акустична кавітація, ефекти гасіння та

збудження люмінесценції, зміна кольору барвників, безпосередній вплив УЗ на фотошар.

в. зображень́ (рос. визуализация изображений; англ. image rendering, image visualization) – методи перетворення просторового розподілу деякого параметра фізичного поля, головним чином електромагнітного випромінювання, невидимого для людського ока (ІЧ, УФ, УЗ, рентгенівське випромінювання та ін.), що висилається або відбивається (розсіюється) об'єктом, у видиме (чорнобіле або кольорове) зображення. При цьому яскравість чи колір елемента видимого зображення повинні відповідати певній величині параметра поля, яке візуалізується, спрямованості енергетичної освітленості або розподілу за спектром ІЧ або УФ випромінювання, тиску УЗ поля, густини потоку нейтронів та ін. У ряді випадків можлива візуалізація розподілу фази або стану поляризації випромінювання. Для в. з. слугують, наприклад, тепловізори, радіовізори, піровідікони, метод томографії та ін.

а к у с т и к е п о м е щ е н и й ; англ. open

відкритого вікна для даного звукопоглинача виражає площу еквівалентної йому поверхні, що цілком поглинає звукову енергію, яка падає на неї. Аналогічна одиниця (у кв. футах) називається себін.

78

asymptotic(al) freedom) – властивість деяких моделей взаємодії частинок, яка полягає в тому, що інтенсивність взаємодії двох частинок, яка характеризується ефективним зарядом (ефективною константою взаємодії), прямує до нуля зі збільшенням передачі імпульсу, тобто (відповідно до принципу невизначеностей) з наближенням частинок одна до одної. Це означає, що при |Q2| → ∞, де Q2

– квадрат переданого 4-імпульсу, частинки поводять себе майже як вільні (невзаємодіючі). В. а. притаманна теоріям, які мають неабелеву калібрувальну інваріантність (наприклад, квантова хромодинаміка, велике об'єднання взаємодій).

ВІНЬЄТУВА́ННЯ (рос. виньетирование; англ. vignetting) – часткове затемнення пучка променів, що проходить через оптичну систему, зумовлене його обмеженням діафрагмами системи. В. відіграє істотну роль у фотографічних об'єктивах, особливо в ширококутних, у результаті чого фотоплівка на краях виявляється недоекспонованою. В. варто враховувати в спектральному аналізі, наприклад, у випадку, коли повинна бути забезпечена рівномірна за висотою освітленість зображення щілини спектрографа.

ВІСКОЗИМЕ́ТРІЯ (рос. вискозиметрия; англ. viscosimetry; від лат. vіscosus – клейкий, в'язкий і грец. μετρώ – вимірюю) – сукупність методів вимірювання в'язкості рідин та газів. Прилади, які використовуються у в., називаються віскозиметрами. Методи в.: капілярна в., ротаційна в., метод падіння кульки, метод зміщення паралельних пластин, ві-

браційні методи та ін.

ВІС́МУТ, -у (рос. висмут; англ. bismuth), Bі – див. бісмут́ .

ВІСЬ, род. осі́(рос. ось; англ. (мат.) axis; (у кристалах) axis; (нейтральна) line; (техн.) axle, axis, pin hinge, center

pin, centre pin, pintle, center shaft, centre shaft, spindle; (шарніра) pin).

antiferromagnetism axis) – виділений напрямок в антиферомагнетику, колінеарно якому напрямлені намагніченості магнітних підрешіток в основному стані. Напрямок осі антиферомагнетизму у кристалі визначається енергією магнітної анізотропії. У кристалах високої симетрії може існувати декілька осей антиферомагнетизму (див. також антиферомагнетизм́ ).

в. легкого́ намагнічення́ [напрямоќ легкого́ намагнічення́ ] (рос. ось лёгкого

намагничивания, направление лёгкого намагничивания; англ. easy direction) – напрямок у кристалі, в якому орієнтований вектор намагніченості М магнітного домена при термодинамічній рівновазі за відсутності зовнішнього магнітного поля Н. В. л. н. визначають з умови мінімуму енергії магнітної анізотропії (МА). Напрямок, у якому енергія МА максимальна, називається віссю важкого намагнічення. В. л. н. є двосторонньою (вектор М може бути орієнтований уздовж осі як у додатньому, так і від'ємному напрямку). У кристалах досить високої симетрії може бути декілька еквівалентних осей л. н. (можуть бути і нееквівалентні осі л. н.). Існування осі л. н. може бути зумовлене диполь-ди- польною взаємодією або анізотропією електричного поля кристала, що орієнтує орбітальні моменти електронів відносно кристалографічних осей. У деяких магнетиках, які мають складну магнітну

т і л а , щ о р у х а є т ь с я н а в к о л о н е р у х о м о ї т о ч к и (рос. ось вращения мгновенная т в ё р д о г о т е л а , д в и ж у щ е г о с я о к о л о н е п о д в и - ж н о й т о ч к и ; англ. instantaneous axis of revolution o f a s o l і d m o v і n g

79

s o l і d m o v і n g a r o u n d a f і x e d p o і n t ) – пряма, усі точки якої мають у даний момент часу швидкості, що дорівнюють нулю.

в. нейтральна́ (рос. ось нейтральная;

англ. zero line) – геометричне місце точок поперечного перерізу бруса, нормальні згинальні напруги в яких у цьому перері-

оптическая к р и с т а л л а ; англ. optical axis o f a c r y s t a l ) – напрямок у кристалі, уздовж якого швидкості поширення незвичайного та звичайного променів рівні, тобто в цьому напрямку не спостерігається подвійний променезалам. Розрізняють оптичні осі 1-го роду (бірадіалі), уздовж яких променеві швидкості є однаковими, та оптичні осі 2-го роду (бінормалі), уздовж яких однакови-

c o n v e x m і r r o r ] ) – пряма лінія, яка є віссю симетрії заламлювальних поверхонь лінзи (чи поверхонь дзеркала); проходить через центри цих поверхонь перпендикулярно до них. Оптичні поверхні, що мають в. о., називаються осесиметричними (див. також дзеркало́ оптичне,́ лінза́́). В. о. оптичної системи – загальна вісь усіх лінз і дзеркал, які входять у систему.

в. симетрії́ [вісь співпоміру́ ] (рос. ось симметрии; англ. axis of symmetry) – елемент симетрії геометричних фігур, зокрема кристалів. Розрізняють просту, дзеркальну, інверсійну та гвинтову вісь симетрії.

в. співпоміру́ (рос. ось симметрии; англ. axis of symmetry) – те саме, що вісь симетрії́ .