Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

(діафрагмі, соплі, трубці Вентурі) або іншому приймальному перетворювачі, встановленому в трубопроводі, по якому

проходять газ, рідина або пара.

в. Венту́рі(рос. расходомер Вентури; англ. Venturi (flow)meter, Venturi measuringdevice) – те саме, що трубка́ Вентурі́ .

і n s t r u m e n t ) – кількісна характеристика прилада, що реєструє дискретне число частинок (квантів, електронів та ін.), яка виражається відношенням числа статистично незалежних частинок N1, що їх реєструє прилад, до числа статистично незалежних частинок N2, які падають на приймач прилада: Y = N1/N2. Звичайно Y < 1, для ідеального прилада Y = 1.

в. люмінесценції́ (рос. выход люминесценции; англ. luminescence efficiency)

– відношення енергії люмінесценції квантової системи до поглиненої нею енергії збудження. Для фотолюмінесценції вводиться поняття квантового виходу – відношення числа квантів люмінесценції до числа поглинених квантів збуджуючого світла. В. л. визначається співвідношенням імовірностей випромінювальних і безвипроміню-вальних квантових переходів у люмінесцентній молекулі і залежить як від її параметрів, так і від її взаємодії з навколишніми молекулами. При малій імовірності безвипромінювальних переходів в. л. близький до одиниці, а час загасання люмінесценції близький до радіаційного.

ВИ́ХОР,-а 1 (рос. вихрь; англ. eddy, vortex, curl, rotation, swirl, whirl, whirling, twister).

в. приєднаний́ (рос. вихрь присоединённый; англ. attached eddy) – умовний вихор, нерухомо зв'язаний з тілом (кри-

71

вості параметра порядку у надплинному 4Не і у надплинних фазах 3Не. В. к. в 4Не – ви-

хрові лінії в рідині, на яких порушена надплинність; циркуляція швидкості vs надплинної фази по контуру, що охоплює лі-

нію вихора, є квантованою: vs dr = kn ,

де n – ціле число, к = h/m4 = 0,997×10-3 см2/ c – квант циркуляції, h – стала Планка, m4

– маса атома 4Не.

ВИХОР́ , -а 2 [ро́тор] у

векторному аналізі (рос. вихрь [ротор] в векторном анализе; англ. curl, rotation; від лат. roto – обертаю) – одна з операцій векторного аналізу, що ставитьу відповідність векторному полю a(r) інше векторне поле rota (викори-

стовуються також позначення [Ña], curl a). Якщо точка r задана своїми декартовими координатами, r = {x1,x2,x3}, а вектор a – своїми компонентами, a = {a1,a2,a3}, тоrota має

компоненти rota = {(¶a3/¶x2) – (¶a2/¶x3), (¶a1/¶x3) – (¶a3/¶x1), (¶a2/¶x1) – (¶a1/¶x2)}.

ВИ́ШИКУВАННЯ (рос. выстраивание; англ. arrangement) – один із видів упорядкованості в розподілі проєкцій магнітного моменту парамагнітних частинок, що відповідає наведенню в ансамблі частинок макроскопічного квадрупольного електричного моменту і описується тензором другого рангу (т. зв. другим поляризаційним моментом). В. утворюється при всіляких анізотропних взаємодіях між частинками одна з одною та з електромаг-нітними полями. В. виявляється насамперед за наявністю лінійного поліхроїзму в поглинанні або висиланні світла системою вишикуваних

частинок. В. частково руйнується магнітним полем, яке не збігається з віссю вишикування (ефект Ханле), що дозволяє вимірювати величини малих магнітних

полів.

ВІБРА́ТОР, -а (рос. вибратор; англ. vibrator, vibration generator, vibration exciter, oscillator, jigger, shaker).

в. Герца́ (рос. вибратор Герца; англ.

Hertz vibrator, Hertz vibration generator, Hertz oscillator) – металева антена, що має форму шпиня з потовщеннями на кінцях і розривом посередині для підключення джерела (у режимі випромінювання) або навантаження (у режимі прийому). В. Г. запропонований Г.Р. Герцом у 1888, який з його допомогою продемонстрував існування електромагнітних хвиль, що послугувало першим і найвагомішим доказом на користь максвеллівської теорії електромагнетизму.

в. магнітострикційний́ (рос. вибратор магнитострикционный; англ. magnetostrictive vibrator, magnetostrictive vibration generator) – осердя з магнітострикційного матеріалу (здебільшого у формі стержня чи кільця трубки), що здійснює механічні коливання під дією змінного магнітного поля, створюваного електричним струмом, який протікає по обмотці осердя.

в. пасивний́ [диполь́ пасивний,́ дире́- ктор] (рос. вибратор пассивный, диполь пассивный, директор; англ. slave dipole, slave doublet, passive dipole, passive doublet, secondary dipole, secondary doublet, director) – складовий елемент багатьох передавальних і приймальних антенних пристроїв. Являє собою провідний стержень, що розташовується неподалік від основного випромінювача (активного вібратора або диполя).

в. півхвильовий́ [диполь́ півхвильовий́] (рос. вибратор полуволновый, диполь полуволновый; англ. half-wave (-length) antenna, half-wave dipole) –

72

найпростіша приймальна і передавальна антена, головним чином в області коротких і ультракоротких хвиль. Являє собою провідний стержень, довжина якого близька до половини довжини хвилі коливань, що випромінюються чи приймаються.

ВІДБИВА́ННЯ (рос. отражение;

англ. reflection, return; (відкидання) rejection; (радіохвиль) pull-out; (полум'я) impingement).

в. андрєєвське́ (рос. отражение андреевское; англ. Andreev reflection) – відбивання носіїв заряду (електронів і дірок) у металі, який перебуває в нормальному стані (N), від межі з надпровідником (S); при цьому відбувається зміна знаків маси і заряду носіїв: перетворення електрона в дірку або дірки в електрон. Через збереження енергії носіїв і практично точне збереження імпульсу р при цьому відбиванні відбувається зміна напрямку вектора швидкості на протилежний. Замість класичного закону дзеркального відбивання "кут падіння дорівнює куту відбивання" при в. а. відбитий носій заряду рухається точно назад (А. Ф. Андрєєв, 1964). В. а. зумовлене наявністю щілини в енергетичному спектрі електронів надпровідника.

в. бреггівське́ (рос. отражение брэгговское; англ. Bragg reflection) – схема дифракції рентгенівського проміння, при якій надхідний і дифрагований промені лежать по один бік від поверхні кристала. У тому випадку, коли надхідний і дифрагований промені перебувають по різні сторони кристалічної пластини, має місце проходження Лауе (п. Л.). В. б. і п. Л. є найпростішими фундаментальними задачами динамічної дифракції рентгенівського проміння, що цілком виявляють її основні особливості. Розглядати в. б. і п. Л. має сенс тільки для двопроменевої динамічної дифракції. Для електронів можливість реалізації умов в. б. і п. Л. залежить від енергії частинок.

в. внутрішнє́ повне́ (рос. отражение внутреннее полное; англ. total (internal) reflection) – відбивання електромагнітного випромінювання (зокрема, світла) при його падінні на межу двох прозорих середовищ із показниками заламу n1 і n2 із середовища з більшим показником заламу

(n1 > n2) під кутом ϕ0 ≥ ϕкр, для якого sіnϕкр = n2/n1= n21. Найменший кут падіння

ϕкр, при якому відбувається в. в. п., називається граничним (критичним), або кутом повного відбивання.

в. внутрішнє́ повне́ порушене́ (рос.

отражение внутреннее полное нарушенное; англ. irregular total (internal) reflection, faulted total (internal) reflection) – явище, яке полягає в проникненні світлової хвилі з оптично більш густого середовища в менш густе середовище на глибину порядку довжини світлової хвилі в умовах повного внутрішнього відбивання (ПВВ), тобто при падінні світла під кутом, більшим за критичний. Порушення ПВВ полягає в тому, що коефіцієнт відбивання стає меншим за одиницю внаслідок поглинання світла в шарі, в який проникає хвиля, що надходить у середовище.

в. дзеркальне́ (рос. отражение зеркальное; англ. mirroring, mirror reflection, direct reflection, regular reflection, specular reflection, specular return) – напрямлене (або регулярне) відбивання світлового променя від гладенької поверхні, при якому виконуються основні закони відбивання світла. В. дз. відбувається, якщо висота h мікронерівностей відбивальної поверхні набагато

менша довжини світлової хвилі λ. Практично все світло (понад 99%) відбивається дзеркально, якщо h < 0,01λ.

в. дифузне́ (рос. отражение диффузное; англ. diffuse reflection, scattered reflection) – розсіяння світла у найрі-

зноманітніших напрямках при його падінні на речовину. Існує у двох основних формах: розсіяння на мікроне-

73

рівностях поверхні і розсіяння в об'ємі тіла, що пов'язано з присутністю дрібнодисперсних частинок.

в. звуку́ (рос. отражение звука; англ. sound reflection) – явище, яке виникає при падінні звукової хвилі на межу розділу двох пружних середовищ і яке полягає в утворі хвиль, що поширюються від межі розділу в те ж саме середовище, з якого прийшла надхідна хвиля. В. з. відбувається від перешкод довільної форми, якщо розміри перешкоди значно більші за довжину звукової хвилі. Тип поляризації відбитої хвилі може бути таким же, як і в надхідної хвилі. Характер відбивання на межі розділу визначається типом хвиль (плоскі, сферичні та ін.), типом середовищ, що межують (рідина, тверде тіло), властивостями (ізотропні, анізотропні) та розміром шару цих середовищ.

в. ковзне́(рос. отражение скользящее; англ. glide reflection, slide reflection)

– складна операція симетрії нескінченних фігур, що складається з трансляції вздовж прямої і відбивання в площині, паралельній цій прямій. У загальному випадку зазначена площина в. к. не є площиною симетрії фігури.

в. надбар'єрне́ (рос. отражение надбарьерное; англ. above-barrier reflection) – квантовомеханічний ефект відбивання частинки від потенціального бар'єру у випадку, коли її енергія більша за висоту бар'єру. Див. також наближен́ - ня квазікласичне́ .

в. нейтронів́ (рос. отражение нейтронов; англ. neutron reflection) – див. оптика́ нейтронна́ .

в. радіохвиль́ (рос. отражение радиоволн; англ. hop) – відбивання хвиль електромагнітної природи в діапазоні від наддовгих хвиль аж до межі світлового діапазону (див. також радіохвилі́ ). В. р. зумовлено різкою (у межах довжини хвилі) зміною макроскопічних параметрів середовища, які

характеризують поширення радіохвиль: діелектричної та магнітної проникностей. Для в. р. справедливі всі загальні закономірності відбивання хвиль. В. р. дуже залежить від геометричних характеристик і резонансних властивостей об'єкта, що відбиває (див. також поши́- рення радіохвиль́ хвилевідне́ ). Послідовне багаторазове в. р. від поверхні Землі та йоносфери є основою заобрійної радіолокації та радіозв'язку (див. також поширення́ радіохвиль́ заобрійне́ ).

в. рентгенівського́ проміння́ (рос. отражение рентгеновских лучей; англ.

X-ray reflection). Розрізняють: 1) відбивання від атомних площин кристала (див. також дифракція́ рентгенівського́ проміння́ ), що описується умовою Брег- га-Вульфа і виявляє структуру кристалічних решіток і 2) повне відбивання від поверхні кристала, зумовлене показником заламу рентгенівського проміння (див. також залам́ рентгенівського́ промін- ́ ня).

в. світла́ (рос. отражение света; англ. light reflection) – виникнення вторинних світлових хвиль, які поширюються від межі розділу двох середовищ "назад" у перше середовище, з якого спочатку падало світло. При цьому перше середовище повинне бути прозорим для надхідного та відбитого випромінювань. Несамосвітні тіла стають видимими внаслідок в. с. від їхніх поверхонь. Просторовий розподіл інтенсивності відбитого світла залежить від співвідношення між розмірами нерівностей h поверхні

(межі розділу) та довжиною хвилі λ над-

хідного випромінювання. Якщо h << λ, то в. с. є напрямленим, або дзеркальним, якщо h ~ λ або перевищують її (шереху-

ваті, матові поверхні) і розташування нерівностей стохастичне, то в. с.– дифузійне. Можливе також змішане в. с. При великих потужностях світлових (лазерних) полів на в. с. може позначатися

74

нелінійність середовища. В. с. використовується для визначення оптичних характеристик речовини.

в. хвиль (рос. отражение волн; англ. wave reflection) – перевипромінювання хвиль перешкодами зі зміною напрямку поширення (аж до зміни на протилежний). За відбивальні об'єкти можуть правити неоднорідності середовища

(як різкі в масштабі довжини хвилі λ, так і плавні), місця з'єднання хвилевідних систем і зміни їхньої геометрії, непрозорі тіла, в яких хвилі даної природи поширюватися не можуть. Зазвичай на межі розділу середовищ одночасно з в. х. відбувається залам хвиль. В. х. лежить в основі багатьох природних явищ (луна, міражі, підводні звукові канали в океані, радіоканали в іоносфері), технічних пристроїв і систем (хвилеводи, резонатори, гідролокація, радіолокація). До в. х., як правило, відносять тільки той клас явищ, у яких відновлюється зображення джерела.

ВІДБИВА́Ч, -а́ (рос. отражатель;

англ. reflector, baffle, deflector, mirror, curtain, deflector plate, repeller; (рлк) reflector, scatterer).

в. кутковий́ (рос. отражатель уголковый; англ. angel, kite, retroreflector, angle(d) reflector) – штучна радіолокаційна ціль (див. також радіолокація́ ) з великою величиною ефективної площі розсіяння, яка слабко залежить від кута падіння електромагнітних хвиль. В. к. оптичного діапазону – кольорове скло з багатьма заглибинами тетраедричної форми.

в. реактора́ (рос. отражатель реактора; англ. reactor reflection, tamper) – шар речовини, що оточує активну зону ядерного реактора і призначений для повернення нейтронів, що виходять із цієї зони, назад (зменшення витоку нейтронів з реактора).

ВІДГАЛУ́ЖУВАЧ, -а (рос. ответвитель; англ. coupler).