Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

ЕЛЕКТРОЛІТ́И, -ів, мн. (рос. электролиты; англ. electrolytes, ionogens; (lіquіd) electrolytic solutions, solutions) – у широкому значенні це речовини, які мають іонну провідність, у вузькому – речовини, що у розчинах розпадаються на йони внаслідок електролітичної дисоціа-

ції.е. тверді́(рос. электролиты твёрдые; англ. solid(-state) electrolytes) – те саме, що суперпровідники́іо́нні.

ЕЛЕКТРОЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ (рос.

электролюминесценция; англ. electroluminescence) – свічення, яке збуджується електричним полем. Е. газів – свічення газового розряду (див. також

розряди́ у газах́ електричні́ ). Відома також е. твердих тіл, зокрема напівпровідників.

ЕЛЕКТРОМАГНІТ́, -а (рос. электромагнит; англ. electromagnet, temporary magnet) – котушка з феромагнітним осердям, який намагнічується електричним струмом, що проходить по навитці котушки. Е. використовуються для збудження магнітного потоку в електричних машинах, створення сили тяги, для перетворення електричної енергії на механічну тощо.

ЕЛЕКТРО́МЕТР, -а (рос. электрометр; англ. electrometer, electric balance) – прилад для вимірювання різниць потенціалів, невеликих зарядів і слабких струмів.

Див. також система́ вимірювальна́ електростатична́ .

е. ламповий́ (рос. электрометр ламповый; англ. lamp electrometer) – електронний пристрій для вимірювання малих і повільнозмінних у часі електричних сигналів, наприклад, електричних

струмів ~10-17 А. Е. л. являє собою підсилювач сталого струму, вхідний каскад якого працює на електрометричній лампі з малим сітковим струмом.

157

ЕЛЕКТРО́Н, -а (рос. электрон; англ. electron), е, е– – стабільна елементарна частинка, основна структурна одиниця матерії, носій елементарного електрично-

го заряду е=1,60210×10-19 Кл. В атомах електрони утворюють електронну оболонку. Згідно з класифікацією елементарних частинок, е. належить до класу лептонів.

дельта́ -електрони́ (рос. дельта-эле- ктроны; англ. delta electrons) – електрони, вибиті з електронних оболонок атомів швидкими зарядженими частинками, які рухаються через речовину.

е. неспарений́ (рос. электрон неспаренный; англ. uncoupled electron) – один електрон, що перебуває в стані, який описується набором трьох квантових чисел n, l, ml, тобто електрон, що займає атомну орбіту.

е-ни блохівські́ (рос. электроны блоховские; англ. Bloch electrons) – електрони в періодичному полі кристалічної решітки, хвильові функції яких є

блохівськими функціями: ys k (r) = us k (r) exp(іkr). Тут r – просторова координата, us k – функція, що має періодичність решітки, k – хвильовий вектор, s – номер енергетичної зони (див. також теорія́ зонна)́ . Блохівський електрон є квазічастинкою, тобто частинкою, що перебуває в самоузгодженому полі навколишніх частинок. Зазвичай при розв'язуванні багаточастинкової задачі про поведінку електронів у кристалі спочатку розділяють рух електронів та йонів (адіабатичне наближення), а потім за допомогою самоузгодженої процедури (наприклад, метод Хартрі–Фока) знаходять періодичний потенціал U(r). Енергія е. б. періодична в оберненому просторі і має симетрію, по- в'язану із симетрією кристалічної гратки. Рух е. б. в зовнішніх (не надто сильних полях) можна розглядати як рух класичної частинки зі складним законом дисперсії.

е-ни конверсійні́ (рос. электроны конверсионные; англ. conversion electrons) – електрони, що висилаються

атомом у результаті електромагнітного переходу збудженого атомного ядра у стан з меншою енергією, коли надлишок енергії ядро віддає одному з атомних електронів (див. також конверсія́ вну- ́ трішня).

ЕЛЕКТРОНАРО́ДЖЕННЯ

[електрогенерація́ ] (рос. электророждение, электрогенерация; англ. electric birth, electrogeneration, electric generation).

е. мезонів́ [електрогенерація́́ мезо- ́ нів] (рос. электророждение мезонов, электрогенерация мезонов; англ. electric birth of mesons, electrogeneration of mesons, electric generation of mesons) – процеси утворення мезонів швидкими електронами на нуклонах і ядрах. У цих процесах мезони народжуються під дією віртуальних фотонів, що їх випромінюють електрони, тому багато особливостей е. м. подібні до особливостей фотонародження мезонів.

ЕЛЕКТРОНВОЛЬТ́ , -а, еВ (рос. электронвольт, эВ; англ. electronvolt, electron Volt, eV) – позасистемна одиниця вимірювання енергії в атомній фізиці, яка дорівнює енергії, що її набуває елементарний електричний заряд, який дорівнює заряду електрона, пройшовши різницю по-тенціалів 1 Вольт. 1 еВ =

1,60207×10-19 Дж.

ЕЛЕКТРОНЕГАТИ́ВНІСТЬ, -ості

(рос. электроотрицательность; англ. electronegativity) – те саме, що електровід'ємність́ .

ЕЛЕКТРО́НІКА (рос. электроника;

англ. electronics).

е. квантова́ [радіофіз́ ика ква́нтова] (рос. электроника квантовая, радиофизика квантовая; англ. quantum

electronics, quantum radiophysics) – область фізики, що охоплює дослідження методів підсилення, генерації і перетворення частоти електромагнітних коли-

158

вань і хвиль (у широкому діапазоні довжин хвиль, що включає радіота оптичний діапазони), заснованих на вимушеному випромінюванні або нелінійній взаємодії випромінювання з речовиною. Основну роль в е. к. відіграють вимушене висилання і додатній зворотний зв'язок. Датою народження е. к. є 1954, коли був створений Н.Г. Басовим і А.М. Прохоровим (СРСР) і Ч. Таунсом зі співробітниками квантовий генератор на молекулах NH3. Е. к. виникла в діапазоні радіохвиль (довжина хвилі генератора на

молекулах NH3 l=1,24 см), однак по-

дальший її розвиток відбувався в оптичному діапазоні (див. також лазер́ твердотільний́ , лазери́ газорозрядні́ , о́- птика нелінійна́ ).

е. плазмова́ (рос. электроника плазменная; англ. plasma electronics) – розділ фізики, який вивчає колективні взаємодії щільних потоків (пучків) заряджених частинок із плазмою та газом, що призводять до збудження в системі лінійних і нелінійних електромагнітних хвиль і коливань, і застосування ефектів такої взаємодії.

е. релятивістська́ (рос. электроника релятивистская; англ. relativistic electronics) – розділ високочастотної електроніки, присвячений використанню релятивістських електронних пучків і (або) релятивістських ефектів для підсилення, генерування й перетворення електромагнітних коливань і хвиль. Релятивістські ефекти проявляються, як правило, при швидкостях електронів, порівнянних зі швидкістю світла.

ЕЛЕКТРОНОГРА́МА (рос. электронограмма; англ. electron-diffraction pattern) – зображення дифракційної картини, що виникає при розсіянні речовиною прискорених електронів. Вигляд е. залежить від умов зйомки, агрегатного стану, хімічного складу і ступеня впорядкованості речовини об'єкта (див. також

дифракція́ електронів́ ).

ЕЛЕКТРОНО́ГРАФ, -а (рос. электронограф; англ. electronograph) – прилад для одержання і реєстрації дифракційних картин, що виникають при розсіянні прискорених електронів речовиною – електронограм.

ЕЛЕКТРОНОГРА́ФІЯ [аналіз́ електроннографічний́ ] (рос. электроно-

графия, анализ электроннографический; англ. electron diffraction investigation, electron diffraction analysis) – метод дослідження будови речовини, заснований на дифракції електронів, прискорених електричним полем, на елементах будови речовини. За допомогою е. досліджують будову молекул у парах і газах, атомну структуру кристалів, структуру поверхневих шарів, перехідні структури при дотику різних фаз тощо.

ЕЛЕКТРОО́ПТИКА (рос. электрооптика; англ. electrooptics) – розділ фізики, який вивчає вплив електричного поля на оптичні властивості речовини. До е. звичайно відносять такі явища, як явище

Штарка, явище Керра, електрооптичні явища у колоїдах – поява різного роду оптичної анізотропії, викликаної орієнтацією в електричному полі колоїдних частинок.

ЕЛЕКТРОО́СМОС, -у [електроендоосмос]́ (рос. электро(эндо)осмос; англ. electro(endo)оsmosis, electroosmotic effect)

– напрямлений рух розчину відносно поверхні твердих тіл, який виникає при накладанні електричного поля. Див. також явища́ електрокінетичні́ .

ЕЛЕКТРОПРОВІД́НІСТЬ, -ості

(рос. электропроводность; англ. electrical conduction) – див. провідність́ .

ЕЛЕКТРОСКО́П, -а (рос. электроскоп; англ. electroscope) – прилад

електростатичної вимірювальної системи для виявлення або грубого вимірювання електризації тіл, а також різниці електричних потенціалів.

ЕЛЕКТРОСТРИ́КЦІЯ (рос. электрострикция; англ. electrostriction) – частина деформації діелектрика під дією електричного поля, яка пропорційна квадрату напруженості поля і не залежить від зміни напрямку поля на протилежний.

ЕЛЕКТРОФІЗІОЛО́ГІЯ (рос. электрофизиология; англ. electrophysiology) – галузь науки, яка вивчає електричні явища у живому організмі з метою з'ясування механізмів фізіологічних процесів – збудження нейрона, передавання нервового імпульсу, роботи серцевого м'яза тощо.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ́, -у (рос. электрофорез; англ. electrophoresis, cataphoresis, electrophoretic effect) – напрямлений рух дисперсних частинок у розчині при накладанні електричного поля. Належить до електрокінетичних́ явищ.

ЕЛЕКТРОФОТОГРА́ФІЯ (рос. электрофотография; англ. electrophotography, electrostatic photography) – фотографічний процес, заснований на проявленні потенціального рельєфу, який утворюється на діелектрику або високоомному напівпровіднику при фотопровідності.

ЕЛЕКТРОФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́

[фотоелектролюмінесценція́ ] (рос. эле-

ктрофотолюминесценция, фотоэлектролюминесценция; англ. electrophotoluminescence, photoelectroluminescence) – люмінесценція при одночасному збудженні світлом і електричним полем.

ЕЛЕМЕ́НТ, -а 1 (рос. элемент; англ. element, member, organ, principle, term, cell, unit, elementary unit, component,

159

detail, device; (гальванічний) element, cell, couple; (зображення, фігури, топології) feature).

е. магнієвий́ (рос. элемент магниевый;

англ. magnesium cell) – хімічне джерело струму з анодом із чистого магнію або його сплаву з невеликими добавками Al, Zn, Mn,

Ce, Ca і з катодом з AgCl, CuCl, PbCl2 або окисів, наприклад Mn2, Pb2.

к в а н т о в о й м е х а н и к е ; англ. matrix

квантовомеханічного оператора, взятий у певному представленні (див. також тео́-

рія представ́лень, матриця́ розсіяння,́ теорія́ збурень́ ).

е. мідноокисний́ (рос. элемент медноокисный; англ. copper-oxide element) – гальванічний елемент, у якому негативним електродом слугує амальгамований цинк, позитивним – пластини з пресованого окису міді з тонким поверхневим шаром металічної міді, а електролітом 18-20%-ний розчин NaOH.

е-нти гальванічні́ (рос. элементы гальванические; англ. galvanic cells, electrical elements, couples, voltaic couples, electrolytic couples) – див. джерела́ струму́ хімічні́ .

е-нти оптичні́ голограмні́ (рос. элементы оптические голограммные; англ. hologram optical elements) – голограми, що здійснюють різні перетворення хвильових полів: фокусувальні (голограмні лінзи), дисперсійні (дифракційні решітки), відбивальні (дзеркала), фільтрувальні, поляризувальні і т.д. Дія е. о. г. базується на дифракції та інтерференції світла. Голограма є періодичною структурою з промодульованим амплітудним пропусканням, яке зумовлене

зміною провідності σ або (і) діелектри-

чної проникності ε. Е. о. г. називаються

ф а з о в и м и, якщо модуляція амплітудного пропускання зумовлена тільки

зміною ε, і а м п л і т у д н и м и у випадку

160

зміни σ. Розрізняють в і д б и - в а л ь н і та п р о п у с к а л ь н і е. о. г. залежно від того, у прямому чи протилежному напрямку поширюються дифраговані хвилі відносно освітлювальної хвилі. Відмінністть е. о. г. від елементів класичної оптики –

світла в прямому і зворотному напрямках неоднакові (відрізняються або за фазою, або за амплітудою, або за поляризацією).

е-нти нормальні́ (рос. элементы нормальные; англ. normal cells, standard cells) – зворотливі гальванічні елементи, що при сталих температурі й тиску дають стійку ерс і можуть бути точно відтворені. Залежно від концентрації електролітів, розрізняють насичені та ненасичені нормальні елементи.

е-нти окисно́ -ртутні́ (рос. элементы

окисно-ртутные; англ. oxide-mercury cells) – сухі малогабаритні хімічні джерела струму одноразової дії.

е-нти паливні́ (рос. элементы топли-

м а т и ч н о г о к о н т р о л ю і р е г у -

ЕЛЕМЕ́НТ, -у 2 (рос. элемент; англ. (хім.) element; (метео) variable; (логічний) gate; (даних) item; (таблиці) entry).

е-нти зауранові́ (рос. элементы заурановые; англ. transuranium elements) – те саме, що елементи́ трансуранові́ .

е-нти метеорологічні́ (рос. элементы метеорологические; англ. meteorological