Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

закону збереження енергії (1 ккал = 426,9 кгс·м). У Міжнародній системі одиниць СІ одиниця вимірювання роботи й кількості теплоти та сама – Джоуль (1 Дж = 0,239

кал).

е. Рентге́нафізи́чний[ФЕР] (рос. эквивалент Рентгенафизический,ФЭР; англ. Roentgenequivalent, physical,REP)

– доза корпускулярного йонізувального випромінювання, яка утворює в повітрі таку ж іонізацію, як і доза

рентгенівського або g-випромінювання в 1 Рентген. Доза в

1 ФЕР відповідає утворенню 2,08×109 пар іонів на 0,001293гповітря.

е. хімічний́ (рос. эквивалент химический; англ. chemical equivalent) – чисельно дорівнює відношенню атомної ваги елемента до його валентності у даній сполуці.

ЕКВІВАЛЕ́НТ, -а 2 (рос. эквивалент; англ. (мех.) dummy, eliminator).

ЕКВІДЕНСИТОМЕ́ТРІЯ́ (рос. эквиденситометрия; англ. equidensitometry)

– сукупність методів так званої двовимірної фотометрії, які слугують для знаходження на фотографічному знімку геометричного місця точок, що мають у межах порівняно вузького допуску задану оптичну густину почорніння.

ЕКЗОСФЕРА́ [сфе́ра розсіяння́ ] (рос. экзосфера, сфера рассеяния; англ. exosphere, dissipation sphere) – зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери, де довжини вільного пробігу частинок настільки великі, що частинки можуть дисипувати у міжпланетний простір.

ЕКРА́Н, -а 1 (рос. экран; англ. screen, shield, wall, baffle(r), barrier, shade, curtain, blind, excluder, membrane, baffle plate, facing membrane; (ЕПТ) face(plate), face panel; (кфт) screen, ease;

(затінювач) gobo).

152

е. надпровідний́ магнітний́ (рос. экран сверхпроводящий магнитный; англ. superconducting magnetic screen, superconductive magnetic screen, superconducting magnetic shield, superconductive magnetic shield, superconducting induction screen, superconductive induction screen, superconducting magnetic insulation, superconductive magnetic insulation) – замкнута оболонка з надпровідника, що оточує частини експериментальної установки при температурах рідкого гелію для екранування їх від впливу зовнішніх магнітних полів або для зменшення впливу магнітних полів у цих частинах установки.

ЕКРА́Н, -у 2 (рос. экран; англ. shield, screen).

ЕКРАНУВА́ННЯ (рос. экранирование; англ. shielding (action), screening; (тлв) baffling; (затінення) shading, shadowing).

е. електричне́ (рос. экранирование электрическое; англ. electric shielding, electrical screening) – захист об'єкта від дії електричного поля. Е. е. здійснюють провідною оболонкою, яка оточує об'єкт захисту, і або приєднують оболонку до певної точки схеми, або на оболонку

electromagnetic screening) – захист об'- єкта від дії електромагнітного поля. Електромагнітні екрани виготовляють із немагнітних матеріалів, які мають добру електропровідність.

е. заряду́ ядра́(рос. экранирование заряда ядра; англ. nucleus charge shielding, nucleus charge screening) – ефект послаблення поля, створюваного в даній точці ядром атома, зумовлений наявністю в атомі електронів. Е. з. я. може бути повним або частковим. Врахування е. з. я. суттєве у процесах утворен-

ня пар та в інших явищах, у яких фотони й електрони взаємодіють між собою в полі ядра.

е. магнітне́ [захист́ магнітний́ ] (рос.

экранирование магнитное, защита магнитная; англ. magnetic shielding, magnetic screening, magnetostatic shielding, magnetic protection) – захист об'єкта від впливу магнітних полів (сталих і змінних). Серед методів е. м. найпоширеніші такі: феромагнітний екран (лист, циліндр або оболонка іншої форми з матеріалу з високою магнітною проникністю, низькою залишковою індукцією та малою коерцитивною силою); екран із матеріалу з високою електропровідністю (Cu, Al та інші, слугує для захисту від змінних магнітних полів); надпровідний екран (його дія заснована на ефекті Мейснера – повному витісненні магнітного поля з надпровідника); активний захист від завад здійснюється за допомогою компенсувальних котушок, які створюють магнітне поле, однакове за величиною і протилежне за напрямком полю завади.

ЕКСИТО́Н, -а [пара́ електронно́ -ді-

ркова́ зв'язана,́ пара́ електронно́ -дірко́- ва] (рос. экситон, пара электронно-ды-

рочная связанная, пара электроннодырочная; англ. exciton, bound electronhole pair, electron-hole pair) – елементарне електрично нейтральне збудження у напівпровідниках і діелектриках, пов'язане з утворенням зв'язаної пари електрон-дірка, наприклад, при переході електрона з валентної зони в зону провідності. Екситони грають суттєву роль у поясненні оптичних, фотоелектричних та ін. властивостей кристалів.

е. Ванне́ –Мотта́ (рос. экситон Ванне–Мотта; англ. Wanne–Mott exciton) – квазічастинка, що виникає при безструмових збудженнях у напівпровідниках, пов'язаних з утворенням пари електрон – дірка. Е. В.–М. існує в кристалах при низьких температурах. Час

життя е. В.–М. 10-5–10-7 с. При малих

́́

153

концентраціях е-ни В.–М. поводяться в кристалі подібно до газу, при великих – можливе утворення зв'язаного стану двох екситонів – екситонної молекули. Е-ни В.–М. проявляються в оптичних ефектах у напівпровідниках.

е-ни молекулярні́ (рос. экситоны молекулярные; англ. molecular excitons) – електронні збудження (квазічастинки) у молекулярних кристалах, що мають властивості екситонів Френкеля. Молекули в основному і збудженому стані зберігають свою індивідуальність, слабко збуджені внутрішньокристалічним полем і хвильові функції сусідніх молекул мало перекриваються, при цьому збудження зосереджене на одній молекулі. Збудження не локалізоване і може переміщуватися від молекули до молекули. Взаємодія між молекулами призводить до утворення е к с и т о н н о ї е н е р г е т и ч н о ї з о н и .

ЕКСИТРО́Н, -а (рос. экситрон; англ. excitron) – ртутний електричний вентиль із неперервно палаючою дугою збудження. Самостійний дуговий розряд в е. виникає між анодом і катодом у парі ртуті, яка утворюється в розрядному проміжку внаслідок випаровування рідкої ртуті з катода. Е. застосовуються у потужних керованих промислових випрямлячах та інверторних установках.

ЕКСПЕРИМЕ́НТ, -у (рос. эксперимент; англ. experiment, experimentation, tentative).

е. аеродинамічний́ (рос. эксперимент аэродинамический; англ. aerodynamic experiment) – науково поставлений дослід, завдання якого – дослідження течії газу, а також силової, теплової та іншої форм дії газу на поверхню тіла, що рухається в ньому. Кінцева мета цих досліджень – визначення сил, які діють на обтічне тіло, з метою розрахунку траєкторії його руху, необхідної потужності двигунів і міцності елементів конструкції, теплових потоків до елементів

поверхні тіла для вибору методів теплозахисту, параметрів газу в областях плину, збурених рухомим тілом, що необхідно для розрахунку впливу потоку газу на інші тіла. Е. а. проводиться на спеціальних установках – аеродинамічних трубах.

ЕКСПОЗИ́ЦІЯ [кількість́ освітлен́ - ня, експозиція́ світлова́] (рос. экспози-

ция, количество освещения, экспозиция световая; англ. exposure, lumination) – поверхнева густина світлової енергії: відношення світлової енергії dQ, що падає на елемент поверхні dA, до площі цього елемента. Еквівалентне означення: е. – це добуток освітленості E на тривалість опромінення.

H = dQ/dA = ∫Edt. Одиниця вимірювання е. – лк·сек. Е. зручно застосовувати, якщо результат дії випромінювання накопичується в часі. У системі енергетичних фотометричних величин аналогічна величина називається енергетичною експозицією.

е. енергетична́ [кількість́ опромінення,́ доза́ He] (рос.

энергетическая, количество облучения, доза He; англ. energy exposure) – відношення енергії випромінювання dQe, що падає на елемент поверхні, до площі dA цього елемента. Еквівалентне означення: е. е. – це добуток енергетичної освітленості Ee на тривалість опромінення dt. He = dQe/dA =

Eedt. Одиниця вимірювання е. е. – Дж/

м2. У системі світлових величин аналогічна е. е. величина називається експозицією. Поняттям е. е. широко користуються також при роботі з корпускулярним випромінюванням.

е. світлова́ (рос. экспозиция световая; англ. exposure, lumination) – те саме, що експозиція́ .

ЕКСПОНОМЕ́ТРІЯ́ (рос.

экспонометрия; англ. exposure metering)

– вчення про спрособи знаходження правильних умов експонування фото-

154

графічних матеріалів при зйомці або при

друкуванні позитивного зображення.

ЕКСТИ́НКЦІЯ (рос. экстинкция;

англ. extinction) – ослаблення світла при поширенні у середовищі, викликане поглинанням і розсіянням світла. Характеризується коефіцієнтом е., який входить

у закон Бугера–Ламберта–Бера.

е. міжзо́ряна(рос. экстинкция межзвёздная; англ. interstellar extinction) – те саме, що поглина́ння міжзо́ряне.

е. радіації́ в атмосфері́ (рос. экстинк-

ция радиации в атмосфере; англ. extinctionof radiation in atmosphere) –

послаблення світла в атмосфері, зумовлене поглинанням і розсіянням.

ЕКСТРАГУВА́ННЯ (рос. экстрагирование; англ. extraction) – те саме, що екстракція́ .

ЕКСТРА́КЦІЯ [екстрагування́ ] (рос. экстракция, экстрагирование; англ. extraction) – процес розділення суміші рідких або твердих речовин за допомогою вибіркових (селективних) розчинників (екстрагентів).

ЕКСТРАПОЛЯ́ЦІЯ (рос.

экстраполяция; англ. extrapolation) – наближене визначення значень функції f(x) у точках x, які лежать поза відрізком

[x0, xn], за її значеннями у точках x0 < x1,

<...< xn. Для е. використовуються інтерполяційні формули.

ЕЛАСТИ́ЧНІСТЬ, -ості (рос. эластичность; англ. elasticity, spring power, resilience, spring, springing, stretch, stretchability) – спроможність матеріалу або виробу зазнавати більш або менш значних пружних зворотливих деформацій без руйнування.

ЕЛЕКТРЕ́ТИ, -ів, мн. (рос. электреты; англ. electrets) – діелектрики, здатні тривалий час зберігати наелектризований стан і створювати електричне поле в навколишньому

просторі. Виготовляються з органічних (воск, парафін, нафталін тощо) і неорганічних (сірка, борне скло, ситали тощо) діелектриків. Застосовуються як джерела сталого електричного поля – мікрофони, телефони, вібродатники тощо.

ЕЛЕ́КТРИКА (рос. электричество; англ. electricity).

е. атмосферна́ (рос. электричество атмосферное; англ. atmospheric electricity) – 1) сукупність електричних явищ і процесів в атмосфері. 2) Розділ геофізики, що вивчає електричні явища і процеси в атмосфері, її електричні властивості і характеристики. Біля поверхні Землі існує стаціонарне електричне поле напруженістю Е, що в середньому дорівнює близько 130 В/м (найбільше значення – у середніх широтах), Земля має від'ємний заряд близько

– 3×105 Кл, а атмосфера в цілому заря-

джена позитивно. З висотою Е зменшується і на висоті 10 км не перевищує декілька В/м. Електропровідність λ атмосфери біля поверхні Землі в середньому

(2–3)×10–14 1/(Ом×м). Вище шару перемішування λ зростає приблизно за експоненційним законом. Антропогенна діяльність впливає на атмосферно-електри- чні характеристики (навіть у центрі Атлантики провідність за 60 років (1910–1970) зменшилась удвічі.

ЕЛЕКТРОАКУ́СТИКА (рос. электроакустика; англ. electroacoustics) – розділ прикладної акустики, який містить теорію, методи розрахунку і конструювання електроакустичних перетворювачів.

ЕЛЕКТРОВІД'ЄМНІСТЬ́ , -ості

[електронегативність́ ] (рос. электроотрицательность; англ. electronegativity)

– здатність атома в молекулі притягувати до себе електрони. Знання е. атомів елементів дозволяє передбачати розподіл елек-

тронної густини у молекулах.

155

ЕЛЕКТРОГЕНЕРА́ЦІЯ (рос. электрогенерация; англ. electrogeneration, electric generation) – див. електронаро́- дження.

(метал, графіт, електронний напівпровідник тощо), який занурений в іонний провідник (розчин електроліту, розплав) або дотикається до нього.

е. помножувальний́ (рос. электрод умножительный; англ. multiplying electrode) – те саме, що емітер́ .

е. скляний́ (рос. электрод стеклянный; англ. glass electrode) – електрод, призначений для вимірювання концентрації йонів водню в розчинах. Основною частиною е. с. є скляна трубка, заповнена розчином з відомою концентрацією водню і знизу закрита мембраною, виготовленою зі скла, що має підвищену електропровідність. Е. с. опускають у досліджуваний розчин і вимірюють різницю потенціалів на межі мембрана–розчин, яка залежить від концентрації йонів у розчині.

е. хінгідронний́ (рос. электрод хингидронный; англ. quinhydrone electrode) – електрод порівняння, який складається із платинового або золотого електрода, зануреного у насичений розчин хінгідрону (еквімолярна сполука хінону і гідрохінону). Застосовується при потенціометричному титруванні кислот і для визначення рН як водних, так і неводних розчинів.

е. хлорсрібний́ (рос. электрод хлорсеребряный; англ. chlorosilver electrode)

– електрод порівняння, який складається

зі срібла, вкритого твердим хлористим сріблом і зануреного в розчин хлориду, наприклад, AgCl. Е. х. застосовується для вимірювання стандартних потенціалів

з допомогою кіл, які містять хлориди, оскільки у цих випадках дифузійні стрибки потенціалів практично відсутні.

е-ди зворотливі́ (рос. электроды обратимые; англ. reversible electrodes) – гальванічні електроди, на яких у даному розчині встановлюється певний потенціал, що залежить тільки від природи і концентрації окиснених і відновлених компонентів відповідно до їх термодинамічних властивостей. Електродні процеси на цих електродах проходять з однаковою швидкістю у прямому та зворотному напрямках.

е-ди нормальні́ (рос. электроды нормальные; англ. half-cells) – електроди порівняння, у яких активність потенціаловизначальних йонів дорівнює 1.

Іноді нормальними електродами називають електроди, у яких концентрація йонів дорівнює 1 (наприклад, нормальний каломельний електрод).

е-ди порівняння́ (рос. электроды сравнения; англ. reference electrodes) – гальванічні електроди, які мають певний і добре відтворюваний потенціал і застосовуються для визначення потенціалів інших електродів.

ЕЛЕКТРОДИНА́МІКА (рос. эле-

electrodynamics) – розділ квантової теорії поля, в якому описується електромагнітна взаємодія. У більш вузькому значенні

– квантова теорія взаємодії електромагнітного поля Максвелла й електронпозитронного поля Дірака.

е. класична́ (рос. электродинамика

родинамика движущихся сред; англ. electrodynamics of moving media) – розділ електродинаміки, у якому вивчаються

156

електромагнітні явища, що виникають у рухомих середовищах, зокрема, поширення електромагнітних хвиль. Включає в себе оптику рухомих середовищ.

ЕЛЕКТРОДИФУЗІЯ́ (рос. электродиффузия; англ. electrodiffusion) – дифузія йонів за наявності градієнта електричного потенціалу в системі. У випадку е. на йони, крім осмотичних сил, діє ще й електричне поле.

ЕЛЕКТРОЕНДОО́СМОС, -у (рос.

электроэндоосмос; англ. electroendosmosis) – те саме, що електроосмос́ .

ЕЛЕКТРОЄМНІСТЬ́ , -ості (рос. электроёмкость; англ. capacitance, capacity, condensance) – те саме, що ємність́ електрична́ .

ЕЛЕКТРОКРИСТАЛІЗА́ЦІЯ [кристалізація́ електрохімічна́ ] (рос. эле-

ктрокристаллизация, кристаллизация электрохимическая; англ. electrochemical crystallization) – кристалізація металів і сплавів на катоді при електролізі розчинів або розплавів відповідних солей у результаті відновлення як простих, так і комплексних катіонів і аніонів. Е. лежить в основі ряду технічних процесів: електрометалургії, гальваностегії, гальванопластики, рафінування металів, одержання металічних порошків для металокераміки та ін.

ЕЛЕКТРО́ЛІЗ, -у (рос. электролиз;

англ. electrolysis) – зміна хімічного складу розчину (чи розплаву) при проходженні через нього електричного струму, зу-мовлена втратою або приєднанням електронів іонами чи молекулами розчинених речовин. При цьому на катоді внаслідок приєднання електронів утворюються продукти відновлення, а на аноді унаслідок втрати електронів – продукти окиснення. Кількісні зміни описуються законами Фарадея.