Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

якого вводиться в досліджувану область звукового поля, а інший з'єднується з приймачем звуку, що має необхідні чутливість і частотну характеристику.

з. атомний́ (рос. зонд атомный; англ. atom probe) – мікроаналізатор із просторовою роздільною спроможністю порядку розміру атома, є польовим

вибраний для дослідження атом (чи атоми) видаляється з поверхні, йонізується за рахунок польового випаровування чи десорбції полем, а потім скеровується в мас-спектрометр для ідентифікації. З. а. виявляє не тільки масу, але й кратність аналізованого заряду.

навіть діелектричних шарів на провідній поверхні. З. а. має великі перспективи при дослідженнях локалізації домішок, при вивченні будови органічних молекул та ін.

з. ракетний́ (рос. зонд ракетный; англ. rocket probe, rocket sonde, sounding rocket) – те саме, що ракета́ метеорологічна́ .

ЗОНДУВАННЯ́ (рос. зондирование; англ. probing, sense, sensing, sounding, sweep).

з. акустичне́ (рос. зондирование акустическое; англ. acoustic sounding, acoustic probing, echo (deep) sounding, reflection sounding) – метод вимірювання температури, швидкості та напрямку руху у верхній атмосфері за часом розповсюдження звукових хвиль від вибухів.

216

ЗОРЕУТВОРЕННЯ́ (рос. звездообразование; англ. star formation, star creation, star origination, star forming) – процес перетворення хмар розрідженого газу в щільні самосвітні газові кулі – зорі. З. полягає в поступовому стисканні під дією власної гравітаційної сили певного об'єму зоряного газу до значень температури та густини, достатніх для виникнення термоядерних реакцій у центрі утвореного згустку і припинення подальшого стискання.

ЗОРІ,́ род. зір [зірки́] (рос. звёзды;

англ. stars) – гігантські світні плазмові (газові) кулі, рівновага яких забезпечується балансом між силою гравітації і тиском гарячої речовини (газу) і випромінювання. Втрата енергії з. на випромінювання компенсується виділенням у надрах з. ядерної енергії, гравітаційним стисканням з., холоненням її речовини. У з. міститься основна частина випромінювальної речовини, спостережуваної у Всесвіті.

Аm-зорі́ (рос. Аm-звёзды; англ. Amstars) – те саме, що зорі́ металеві́ .

з. Вольфа́ –Рає (́рос. звёзды Вольфа– Райе; англ. Wolf–Rayet stars), WR – відкриті в 1867 Р. Вольфом [R. Wolf] і Ж. Рає [G. Rayet]. Відомо 300 таких об'єктів

унашій і прилеглій Галактиках. Спектри зір WR схожі зі спектрами нових зірок і містять яскраві і широкі лінії випромінювання елементів Не, Н, N, C, O

урізних стадіях іонізації. Для зірок WR характерна сильне зосередження до площини Галактики. Це гарячі масивні зорі високої світності, атмосфери зірок WR дуже протяжні. Багато зір WR – подвійні. Аналіз даних показує, що зірки WR є гелієвими залишками колись дуже масивних зір, тому, будучи об'єктами молодими, перебувають, очевидно, на кінцевому етапі своєї еволюції. Як можливі прабатьки нейтронних зірок і

чорних дір, зорі WR привертають пильну увагу дослідників.

з. змінні́ (рос. звёзды переменные; англ. variable stars) – зорі, що змінюють свій блиск. У ході еволюції зірок потужність випромінювання змінюється в будь-якої зірки, однак повільні еволюційні зміни більшості зір не призвели до помітного сумарного ефекту за час, охоплений астрофотометричними спостереженнями достатньої точності, і на практиці не виявлені. До з. з. відносять зірки, зміни блиску яких (в УФ, видимому чи ІЧ діапазоні) можуть бути виявлені при сучасній точності спостережень. Іноді робляться спроби виявлення відмінностей між власне з. з. і нестаціонарними зорями, активність (змінність) яких виявляється в основному за спектральними ознаками і

традиційно поділяються на затемнені та фізичні. Затемнені з. з. – гравітаційно зв'язані подвійні зорі, орієнтація орбіт яких і розміри компонентів такі, що для

земного спостерігача періодично настають затемнення компонентів один одним. У класифікації з. з., крім затемнених, виділені ще п'ять великих

а також з. з., які пов'язані з потужними джерелами космічного рентгенівського випромінювання.

з. металеві́ [Am-зорі́ ] (рос. звёзды металлические, Am-звёзды; англ. metallic stars, Am-stars) – підтип хімічно пекулярних зірок верхньої частини головної послідовності діаграми Герцшпрунга–Расселла. З. м. розташовані в області спектральних класів F5 – A5, однак межі трохи розмиті. Часто з. м. є членами подвійних зоряних систем.

217

з. наднові́(рос. звёзды сверхновые;

англ. supernovae) – космічні об'єкти типу зірок, які протягом кількох днів збільшують свій блиск на десятки зоряних величин. Світність у максимумі може у

нейтронные; англ. neutron stars) – надгусті зорі, речовина яких складається головним чином із нейтронів. Виявлені в 1967 у вигляді імпульсних джерел радіовипромінювання – пульсарів. Входять до складу деяких подвійних зір (рентгенівські пульсари, барстери, транзієнти). Утворюються в процесі гравітаційного колапсу на заключних стадіях еволюції досить масивних звичайних зірок (див. також еволюція́ зір).

з. нові́(рос. звёзды новые; англ. new stars) – зорі, що дуже швидко збільшують свою світність приблизно в 106 разів порівняно з початковою низькою світністю. Збільшення блиску відбувається за кілька днів. Характерний час спаду блиску після його максимуму

– 10 – 20 днів у швидких нових і 2 – 3 міс. у повільних з. н. Повернення до початкової світності займає десятки років.

з. подвійні́ (рос. звёзды двойные;

англ. double stars) – фізична система з двох зірок, які зв'язані силами тяжіння і

вспыхивающие; англ. flash stars) – змінні зорі, які різко та неперіодично змінюють свій блиск. Іноді цим терміном позначають усі еволюційно молоді змінні зірки, але частіше – це синонім змінних типу UV Кита. Перша з. с. зареєстрована в 1924, систематичні дослідження цих зір проводяться з кінця 40-х років. З. с. мають низьку світність. Вік відомих з. с. від 105 до 1010 років, спалахова активність зірки з віком зменшується.

ЗРІДЖЕННЯ́ (рос. сжижение, ожижение; англ. liquefaction (process), fluidization) – див. скраплення́ .

ЗСУВ, -у 1 м е х а н і ч н и й (рос.

сдвиг; англ. shift, drift, displacement, slip, sliding, translation).

ЗСУВ, -у 2 д е ф о р м а ц і й н и й (рос. сдвиг; англ. shear) – найпростіша деформація тіла, яка викликається дотичними напруженнями; проявляється у спотворенні кутів елементарних паралелепіпедів, з яких, можна вважати, складається тіло.

ЗСУВ, -у 3 е н е р г е т и ч н и й (рос.

сдвиг; англ. shift, drift) – зсув рівнів енергії один відносно одного.

з. ізотопічний́ (рос. сдвиг изотопический; англ. isotope shift) – зсув один відносно одного рівнів енергії та спектральних ліній атомів різних ізотопів одного хімічного елементу; проявляється також в обертальних і коливальних спектрах молекул, які містять різні ізотопи одного елементу.

з. рівнів́ (рос. сдвиг уровней; англ. level drift) – невелике розщеплення і зміщення енергетичних рівнів енергії воднеподібних атомів, зумовлене взаємодією електрона з віртуально випромінюваними фотонами і поляризацією вакууму. Пояснення з. рівнів дається квантовою електродинамікою.

з. рівнів́ лембівський́ (рос. сдвиг уровней лэмбовский; англ. Lamb shift o f l e v e l s ) – зсув рівнів енергії зв'язаних станів електронів у зовнішньому полі, зумовлений радіаційними поправками.

ЗСУВ, -у 4 з н а ч е н н я (рос. сдвиг; англ. offset, offsetting) – зміна значення заданої величини.

ЗСУВ, -у 5 р е г у л ь о в а н о ї в е л и ч и н и (рос. сдвиг; англ. deviation)

– відхил, відхід регульованої величини.

ЗСУВ, -у 6 п о р о д и (рос. сдвиг;

англ. fault, heave) – зміщення гірських порід.

ІГНІТРОН́ , -а [випрямляч́ ртутний,́ вентиль́ ртутний́ ] (рос. игнитрон,

выпрямитель ртутный, вентиль ртутный; англ. ignitron, mercury(-arc) rectifier, mercury-vapo(u)r rectifier, vapo(u)r rectifier, mutator, mercury-arc tube, mercury (arc) valve, mercury-arc converter) – один із типів іонних приладів зі ртутним катодом і керованим дуговим розрядом; використовується в основному як великострумовий випрямляч (із силою струму до 10 кА і напругою до 5 кВ). Див. також прилади́ іонні́ .

218

ІДЕОГРАМА́ (рос. идеограмма; англ. ideogram) один із способів графічного представлення густини розподілу ймовірності випадкової величини. На відміну від гістограми, і. дозволяє частково врахувати похибки вимірювань.

ІЗОБАРИ́ , -ів, мн. (рос. изобары;

англ. isobars) – ядра з однаковим числом нуклонів (масовим числом А), що відрізняються числом протонів Z і нейтронів N (A = Z + N).

ІЗОЛЮКС́ , -у (рос. изолюкс; англ. isolux) – лінія однакової освітленості, вираженої в люксах.

ІЗОМЕРИ́ , -ів, мн. (рос. изомеры;

англ. isomers) – молекули або йони, що мають однаковий склад і молекулярну масу, але відрізняються будовою або розташуванням атомів у просторі. Докладніше див. ізомерія́ молекул́ . Про ядерні ізомери див. також ізомерія́ ядерна́ .

і. оптичні́ [енантіомери,́ антиподи́ оптичні́ ] (рос. изомеры оптические, энантиомеры, оптические антиподы; англ. optical isomers, enantiomers, optical antipodes) – ізомери молекул, що містять хіральный центр симетрії (напр., асиметричний атом вуглецю, щодо якого атоми можуть бути розташовані двома дзеркально протилежними способами). Такі молекули називаються хіральними. І. о. повертають площину поляризації в протилежні сторони (див. також

активність́ оптична́ ).

і. поворотні́ (рос. изомеры поворотные; англ. rotational isomers) – ізомери молекул, що відрізняються поворотом атомних груп навколо простих (одинарних) зв'язків. Див. також

ізомерія́ молекул́ .

і. дільні́(рос. изомеры делящиеся; англ. fissionable isomers) – ізомерні стани ядер (див. також ізомерія́ ядерна́ ) з високою ймовірністю спонтанного ділення (ізотопи U, Pu, Am, Cm, Bk).

ІЗОМЕРІЯ́ (рос. изомерия; англ. isomery; від грец. ίσος – однаковий, рівний і μέρος – сторона, частина).

і. молекул́ (рос. изомерия молекул; англ. moleclular isomery) – явище, яке полягає в існуванні молекул, що мають однакову молекулярну масу і склад, але відрізняються будовою і розташуванням атомів у просторі. Відповідні молекули називаються ізомерами. І. м. може бути

219

розбита на два класи: структурну та конформаційну. Структурними ізомерами називають сполуки, що характеризуються різними структурними формулами при однаковій брутто-формулі; конформаційні ізомери (конформери) розрізняються просторовими формами однієї і тієї ж молекули.

і. поворотна́ (рос. изомерия поворотная; англ. rotational isomery) – виникнення невіддільних один від одного при звичайних температурах просторових (поворотних) ізомерів молекули внаслідок поворотів окремих її частин одна відносно одної без перерозподілу хімічних зв'язків.

і. ядерна́ (рос. изомерия ядерная; англ. nuclear isomery) – існування у деяких ядер поряд з основним станом досить довготривалих (метастабільних) збуджених станів, які називаються ізомерними. Причиною і. я. є ослабнення ймовірності висилання гама-квантів зі збудженого стану. Явище і. я. відкрите в 1921 О. Ханом [O. Hahn].

ІЗОМОРФІЗМ́ , -у (рос. изоморфизм;

англ. isomorphism; від грец. ίσος – однаковий, рівний і μορφή – форма, вид)

– повна подібність атомно-кристалічної будови та зовнішньої огранки кристалів у речовин з аналогічною хімічною формулою й однаковим типом хімічного зв'язку. Відкритий у 1819 Е. Мічерліхом (E. Mіtscherlіch). І. називають також здатність різних, але подібних за властивостями атомів, іонів і їхніх сполук заміщати один одного в атомнокристалічній структурі з утворенням кристалів змінного складу (твердих розчинів заміщення).

ІЗОСПІН́ , -у [ізотопспін,́ спін ізотопічний́ ] (рос. изо(топ)спин, спин изотопический; англ. iso(top)spin, isotope spin), І – неадитивне квантове число, яке характеризує адрони і існування якого зумовлене ізотопічною інваріантністю сильної взаємодії. І.

однаковий для сукупності адронів, що утворюють т. зв. ізотопічний мультиплет, і визначає число (n) частинок, які входять у нього: n = 2І + 1.

ІЗОТОПИ́ , -ів, мн. (рос. изотопы;

англ. isotopes; від грец. ίσος – однаковий, рівний і τόπος – місце) – різновиди атомів одного й того ж хімічного елементу, атомні ядра яких мають однакове число протонів і різне число нейтронів (і. – нукліди одного елементу). І. називають також ядра таких атомів.

і. радіоактивні́ (рос. изотопы радиоактивные; англ. radioactive isotopes) – нестійкі ізотопи хімічних елементів, що перетворюються в інші нукліди шляхом радіоактивних перетворень.

ІЗОТОПСПІН́ , -у (рос. изотопспин, спин изотопический; англ. isotopspin, isotope spin), І – те саме, що ізоспін́.

ІЗОФОТ́, -у (рос. изофот; англ. isophot) – лінія однакової освітленості, вираженої у фотах.

ІЗОХРОННІСТЬ́ , -ості (рос. изохронность; англ. isochronity; від грец. ίσος – однаковий, рівний і χρόνος – час).

і. коливань́ (рос. изохронность колебаний; англ. isochronity of oscillations) – незалежність періоду власних коливань коливної системи від амплітуди цих коливань. І. к. – характерна властивість лінійних укладів; у нелінійних системах і. коливань́ буває тільки в обмеженій області доволі малих амплітуд коливань.

ІЛЮЗІЇ́ , -ій, мн. (рос. иллюзии; англ. illusions).

і. зорові́ [ілюзії́ оптичні́ ] (рос.

иллюзии зрительные, иллюзии оптические; англ. visual illusions, optical illusions) – типові випадки різкої невідповідності між зоровим сприйняттям і реальними властивостями

220

спостережуваних об'єктів. І. з. властиві здоровому зоровому апаратові, чим вони відрізняються від галюцинацій. Приклади

і.з.: уявна промениста структура яскравих джерел малого розміру, уявне збільшення розмірів світлих предметів порівняно з темними, всі види стробоскопічного ефекту. Загальноприйнятої класифікації та переконливих пояснень більшої частини

і.з. поки не існує.

́(рос. иллюзии оптические;і. оптичні

англ. optical illusions) – те саме, що ілюзії́ зорові́.

ІЛЮМІНОМЕТР,́ -а (рос. иллюминометр; англ. illumination meter) – те саме, що люксметр́ .

ІМОВІРНІСТЬ́ (ЙМОВІРНІСТЬ́ ), -ості (рос. вероятность; англ. probability, expectancy) – основне поняття математичної теорії ймовірностей, кількісна характеристика можливості настання події А при певних (необмежену кількість разів відтворених) умовах С. Кожна реалізація (можливо, уявна) умов називається експериментом, дослідом або випробуванням. Поняття й. має сенс не для всіх випадкових подій, а лише для тих із них, що мають статистичну однорідність, або стійкість, утворюючи статистичний ансамбль. Якщо загальна кількість однаково ймовірних подій скінченна, то й. Р(А) настання події А обчислюють як відношення кількості сприятливих подій до загальної кількості випробувань. Якщо множина можливих подій не є дискретною, а є континуальною, то й. Р(А) настання події А визначають як відношення міри Лебега підмножини сприятливих подій до міри Лебега множини всіх подій.

і. термодинамічна́ (й. термодинамічна)́ (рос. вероятность термодинамическая; англ. thermodynamic probability) – число, пропорційне кількості тих фізично різних