Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

(к а т о д о л ю м і н о ф о р и ), рентгенівським і радіоактивним випромінюваннями (сцинтилятори). К. можуть бути напівпровідники та діелектрики (що мають найчастіше центри люмінесценції, утворені активаторами або дефектами кристалічної решітки).

КРИСТАЛОХІМІЯ́ (рос. кристаллохимия; англ. crystal chemistry) – розділ кристалографії, в якому вивчаються закономірності розташування атомів у кристалах і природа хімічного зв'язку між ними. К. заснована на узагальненні результатів експериментальних рентгенографічних та інших дифракційних методів досліджень атомної структури кристалів (див. також

структура́ кристалічна,́ аналіз́ структурний́ рентгенівський,́ електронографія,́ нейтронографія́ ), на класичних і квантових теоріях хімічного зв'язку, на розрахунках енергії кристалічних структур з урахуванням симетрії кристалів.

КРИТЕРІЙ́ , -ю (рос. критерий; англ.

термоядерних реакцій (T ³ 8 кеВ або ≥

108 К) за рахунок енергії тих продуктів термоядерних реакцій, що залишаються у плазмі. Для рівнокомпонентної DTплазми з максвеллівським розподілом частинок за швидкостями к. з. самопідтримуваної термо-ядерної реакції можна записати у вигляді:

nеtЕ ³ 12T/(<svя>Eα – 1,34×10-14×Т 1/2), де n – густина електронів (у см-3), Т –

275

температура плазми (у кеВ), tE – час утримання енергії в плазмі без врахування втрат на гальмівне випромінювання (у секундах),

Еα = 3,52 МеВ; <svя> – усереднена за максвеллівським розподілом швидкість термоядерної реакції (у см3·с-1). Другий член у дужках характеризує втрати енергії DT-плазми на гальмівне випромінювання.

к. Лоусона́ (рос. критерий Лоусона; англ. Lowson's criterion) – визначає умови виникнення термоядерної реакції в імпульсній термоядерній системі: при

температурі плазми Т протягом часу t повинна зберігатися густина n, тобто в системі досягнутий коефіцієнт підсилення енергії R(T). Ця умова є фіксованою для кожної конкретної

величини коефіцієнта перетворення h

термоядерної енергії в електричну. Наприклад, для DT-реакції у

високотемпературній плазмі (Т ³ 8 кеВ) при

h = 1/3×nt = 1014 см–3. Критерій встановлений Дж. Д. Лоусоном у 1957. К. Л. застосовний для термоядерного реактора, що працює в режимі підсилювача потужності з коефіцієнтом підсилення R(T). Див. також синтез́

термоядерний́ керований,́ реактор́ термоядерний́ .

к. хімічного́ зв'язку́магнітний́ (рос.

критерий химической связи магнитный; англ. magnetic criterion of a chemical bond) – спроба визначення характеру хімічного зв'язку в комплексних сполуках за їхніми магнітними властивостями, введена в

1931 Л. Полінгом [L. Paulіng]. Величина магнітного моменту молекули дозволяє судити про кількість в ній неспарених електронів.

к. Релея́ (рос. критерий Рэлея; англ. Rayleigh criterion) – умова, введена Дж.В. Релеєм [J.W. Rayleіgh], згідно з якою зображення двох близько розташованих точок можна бачити

окремо, якщо відстань між центрами дифракційних плям кожного з зображень не менша за радіус першого темного дифракційного кільця. Детальніше див. також у ст. спроможність́ роздільна́ .

к-рії подібності́ (рос. критерии подобия; англ. similarity criteria) – безрозмірні́ числа, утворені з розмірних фізичних величин, які визначають розглядуване фізичне явище. Однаковість усіх однотипних к. п. для двох фізичних явищ (процесів) або систем – необхідна й достатня умова фізичної подібності цих систем (див. також теорія́ подібності́ ).

КРИХКІСТЬ́ , -ості (рос. хрупкость; англ. brittleness, fragility, frangibility, friability, shortness) – властивість речовини, через яку руйнування настає після незначної пластичної деформації або без неї. Робота руйнування залежить від характеру міжатомного зв'язку, мікро- і кристалічної структури, наявності домішок та ін., а також від умов випробування або експлуатації та зменшується при збільшенні швидкості навантаження, пониженні температури, за наявності концентраторів напружень.

КРІОСТАТ́ , -а (рос. криостат; англ. cryostat; від грец. κρύος – холод, мороз і στάτος – що стоїть, нерухомий) – прилад для проведення низькотемпературних фізичних досліджень або термостатування різних об'єктів при низьких (90 – 0,3 К) і наднизьких (Т < 0,3 К) температурах.

КРУЧЕННЯ́ (рос. кручение; англ. torsion) – деформація стержня, вала та ін., що характеризується взаємним поворотом поперечних перерізів один відносно одного навколо центральної осі стержня під дією крутильних моментів (пар сил), прикладених до його кінців. К. пластинок і оболонок виникає під дією моментів внутрішніх дотичних сил, які з'являються при їхній деформації.

276

КСЕНОН́ , -у (рос. ксенон; англ. xenon), Xe – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, інертний газ. Атомний номер 54, атомна маса 131,30. Природний к. складається з 9 стабільних ізотопів: 124Хе (0,10 %), 126Хе (0,9 %), 128Хе (1,91 %), 129Хе (26,4 %), 130Хе (4,1 %), 131Хе (21,2 %), 132Хе (26,9 %), 134Хе (10,4 %), 136Хе (8,9 %). Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 5s2p6. Твердий к. має кубічну кристалічну решітку зі сталою

а = 0,625 нм (при – 140 °С).

КУБИЌ , -а (рос. кубик; англ. cube, box).

к. фотометричний́ [кубиќ Люммера́ – Бродхуна́ ] (рос. кубик фотометрический, кубик Люммера–Бродхуна; англ. photometric box, Lummer–Brodhun sight box) – пристрій для порівняння інтенсивностей двох світлових потоків; являє собою дві прямокутні скляні призми, складені гіпотенузними гранями. На більшій частині своєї поверхні ці грані перебувають в оптичному контакті одна з одною, а на деякій ділянці розділені прошарком повітря. Промені світла, що падають нормально на кожну грань-катет, проходять область оптичного контакту без зміни напрямку, а від повітряного прошарку зазнають повного внутрішнього відбивання. Спостерігач бачить два світлових поля і порівнює їхні яскравості.

к. Люммера́ –Бродхуна́ (рос. кубик Люммера–Бродхуна; англ. Lummer– Brodhun sight box) – те саме, що кубиќ фотометричний́ .

КУЛОН́ , -а, Кл (рос. Кулон, Кл; англ.

Coulomb, С) – 1) одиниця СІ кількості електрики (електричного заряду), що дорівнює кількості електрики, яка протікає через поперечний переріз за 1 с при

сталому струмі 1 А. 1 Кл = 0,1 од. СГСМ @

3×109 од. СГСЕ. 2) Одиниця потоку

електричного зміщення (потоку електричної індукції) СІ.

1 Кл = 0,4p од. СГСМ @ 4p×3×109 од. СГСЕ.

КУЛЯ́ (рос. шар; англ. ball, sphere,

светоизмерительный; англ. Ulbricht

q u a n t і t y ; від лат. сumulans – збірний)

– коефіцієнти розвинення логарифма характеристичної функції випадкової

величини у степеневий ряд: lnq(u) =

k 1

kk(іu)k/k!. К. k1, k2, k3, k4 називають середнім значенням, дисперсією, асиметрією й ексцесом випадкової величини.

КУМУЛЯЦІЯ́ (рос. кумуляция; англ. cumulation; від середньовічнолат. сumulatіo – скупчення) – те саме, що

ефект́ кумулятивний́ .

КУРЧАТОВІЙ́ , -ю (рос. курчатовий;

англ. kurchatovium), Ku, – радіоактивний хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів, отриманий штучно, атомний номер 104. Належить до трансуранових елементів, із трансактиноїдних елементів (розташований у періодичній системі першим після сімейства актиноїдів). Всі відомі ізотопи (масові числа 253–261) дуже нестійкі, найдовгоісновнішим

(найдовготривалішим) є 261Ku (Т1/2 = 65 с).

Перший радіонуклід к. отриманий Г.Н. Флеровим зі співробітниками в 1964. У США цей елемент названий резерфордієм (символ Rf).

277

кут між площиною, жорстко зв'язаною з тілом, яке обтікається потоком рідини або газу, і площиною, орієнтованою вздовж швидкості потоку.

к. Брюстера́ (рос. угол Брюстера;

англ. Brewster angle) – кут падіння світлового променя, при якому відбите від діелектрика світло стає повністю поляризованим. Див. також закон́ Брюстера,́ відбивання́ світла́.

к. Вайнберга́ (рос. угол Вайнберга;

англ. Weinberg angle) – один з основних

(величину заряду електрона) і слабкої взаємодії g:

sіn qW = e/g, де qW – к. В., g = 2(2GF m2)1/2, GF – стала Фермі, mW – маса зарядженого проміжного векторного бозона. Значення

параметра sіn2qW може бути визначене з

даних щодо вивчення процесів зі слабкими нейтральними струмами (наприклад, процесу пружного розсіяння мюонного нейтрино на електроні). Теорії великого об'єднання дозволяють передбачати значення к. В.

к. валентний́ (рос. угол валентный;

англ. valence angle) – кут, утворений двома напрямками хімічних зв'язків, що виходять з одного атома. Знання величини к. в. необхідне для визначення геометрії молекул. Для простих молекул к. в. можна розрахувати методами квантової хімії. Експериментально їх визначають зі значень моментів інерції молекул, отриманих шляхом аналізу їхніх обертальних спектрів (див. також

спектроскопія́ інфрачервона,́ спектри́ молекулярні,́ спектроскопія́ мікрохвильова́). К. в. складних молекул визначають методами дифракційного структурного аналізу (див. також аналіз́

структурний́ рентгенівський,́ нейтронографія,́ електронографія́ ).

к. діелектричних́ втрат (рос. угол диэлектрических потерь; англ. dielectric loss angle, loss angle, dielectric loss difference) – кут зсуву фаз між векторами струму та його реактивною складовою в діелектрику, що перебуває під змінною

а э р о д и н а м и к е ); англ. slip angle [ і n a e r o d y n a m і c s ] ) – кут між осями x і x1, z і z1 площини xz, жорстко зв'язаної з тілом у потоці газу, і площини x1z1, зв'язаної зі швидкістю потоку.

к. магнітних́ втрат (рос. угол магнитных потерь; англ. magnetic loss

angle) – частина d0 повного кута втрат

(котушки індуктивності в колі змінного струму, зумовлена розсіянням елекромагнітної енергії внаслідок гістерезису магнітного, магнітної в'язкості і вихрових струмів в осерді котушки. Якщо, наприклад, індуктивний опір ωL набагато більший за повний опір втрат R, то к. м. в.

дорівнює d0 = (R – R0)/ωL, де R0 – активний

o p t і c a l s y s t e m ) – кут, у межах якого промені світла, що йдуть від предметної площини через центр вхідної зіниці оптичної системи, утворюють різке зображення предметної площини.

кути́ Ейлера́ [кути́ Ойлера́ ] (рос. углы Эйлера; англ. Eulerian angles) –

три кути j, y і q, які визначають

положення твердого тіла, що має нерухому точку О, відносно нерухомих прямокутних осей Ox, Oy, Oz. К. Е. широко використовуються в динаміці твердого тіла, зокрема в теорії гіроскопа, небесній механіці.

кути́крайові ́(рос. углы краевые; англ. limiting angles) – кути J1 і J2, утворювані поверхнями розділу трьох

278

фаз, що визначаються з умови рівноваги:

a13 + a12 + a23 = 0, де aік – поверхневий натяг на межі розділу фаз і і к. Прикладом, коли три середовища межують між собою, може слугувати крапля рідини (середовище 2) на поверхні іншої рідини (середовище 1); крапля має

форму сочевиці. J1 – кут між векторами a12 і – a13, J2 – кут між векторами a23 і –

a13.

кути́ Ойлера́ (рос. углы Эйлера; англ. Eulerian angles) – те саме, що кути́ Ейлера́ .

КЮРІ́, Кі (рос. Кюри, Кі; англ. Curie, Сі) – позасистемна одиниця активності нукліда в радіоактивному джерелі (активності ізотопа), що дорівнює активності ізотопа, в якому за одну секунду

відбувається 3,7×1010 (точно) актів розпаду; названа на честь П'єра Кюрі та Марії Склодовської-Кюрі.

КЮРІЙ,́ -ю (рос. кюрий; англ. curium), Cm – радіоактивний хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, належить до актиноїдів, отриманий штучно,

ЛАВА́ (рос. скамья; англ. bench).

л. оптична́ (рос. скамья оптическая;

англ. optical bench) – установка, що складається з довгої прямолінійної станини спеціального перерізу з установлюваними на ній рейтерами, що можуть вільно переміщатися уздовж неї чи жорстко закріплюватися. Рейтери складаються з різних оптичних пристроїв

ітримачів для кріплення оптичних деталей, вузлів і приладів, що розташовані на одній оптичній осі. Л. о. призначається для візуальних, фотографічних і фотоелектричних досліджень оптичних приладів. За її допомогою визначають центрованість і роздільну спроможність оптичних систем

івимірюють їхні оптичні характеристики.

электронная; англ. electron avalanche) – неухильно наростаючий процес розмноження електронів у результаті йонізації атомів і молекул, як правило, електронним ударом; є найголовнішим елементом електричного пробою газу. У більшості випадків л. е. розвивається в електричному або електромагнітному полі, хоча можливе лавинне розмноження електронів суто теплової природи, наприклад в ударній хвилі.

279

ЛАГРАНЖІАН́ , -а (рос. лагранжиан; англ. Lagrangian), L% –

формалізмі Лагранжа для польової системи. Задання л. цілком визначає рівняння руху та динамічні величини, що зберігаються. Л. є функціоналом полів, і вигляд цього функціонала значною мірою

врахована в обмеженій області енергій взаємодія лише частини з повного числа ступенів вільності, що містяться в первісному фундаментальному лагранжіані квантової теорії поля (КТП). При цьому "зайві" ступені вільності, які містяться у фундаментальному лагранжіані, або взагалі не збуджуються і можуть не враховуватися при побудові л. е., або через вакуумні флуктуації визначають вид взаємодії полів у л. е. Л. е.

– одне з найважливіших понять КТП.