Файл: Опорный конспект.doc

При симетричному шифруванні обидві сторони, що беруть участь в обміні даними, повинні одержати однакові ключі, до яких сторонні учасники позбавлені доступу. Одночасно із цим необхідна часта зміна ключів, щоб зменшити обсяг даних, що втрачаються через розкриття ключа зловмисником. Тому надійність будь-якої криптосистеми залежить від системи розподілу ключів, що використовується. Система розподілу ключів являє собою систему доставки ключів сторонам, що планують обмін даними, і не дозволяє іншим сторонам скористатися цими ключами.

Розподіл ключів можна організувати різними способами.

Ключ може бути обраний однією стороною та фізично доставлений іншій стороні, що бере участь у процесі обміну даними.
Ключ може вибрати третя сторона та фізично доставити його учасникам обміну.
Якщо сторони, які беруть участь в обміні, вже використовують який-небудь ключ, то одна із сторін може передати іншій стороні новий ключ, зашифрований з використанням старого.
Якщо обидві сторони обміну мають криптографічно захищені канали і зв'язки із третьою стороною, то остання може доставити ключ учасникам обміну по цих захищених каналах.
Ключ може бути генерований обома учасниками обміну з використанням алгоритму генерації.

Схеми 1 та 2 припускають передачу ключів з рук у руки. Цей спосіб прийнятний при канальному шифруванні, але у випадку наскрізного шифрування фізична доставка ключа є практично неприйнятною.

Схему 3 можна застосувати як для канального, так і для наскрізного шифрування, але якщо зловмисникові стане коли-небудь відомо значення одного із ключів, то йому стануть відомі і всі наступні ключі.

Варіант схеми 4 часто застосовується при наскрізному шифруванні. Так за доставку ключів учасникам обміну відповідає якийсь центр розподілу ключів (ЦРК). При цьому кожен користувач одержує свій унікальний ключ, використовуваний ним разом із ЦРК для організації доставки ключів.

Використання ЦРК припускає організацію ієрархії ключів. Зв'язок між ЦРК і учасником майбутнього обміну шифрується з використанням сеансового ключа. Як правило, сеансовий ключ використовують для конкретного логічного з'єднання і надалі більше не застосовують. Сеансовий ключ одержують від центра тими самими каналам, які використовуються для організації зв'язку між кінцевими користувачами – учасниками майбутнього обміну даними. Відповідно сеансові ключі передаються в зашифрованому вигляді, а для шифрування використовують головний ключ, спільний для ЦРК і кінцевого користувача.

Прикладом реалізації схеми 5 може бути алгоритм генерації ключів Діффі-Хеллмана.

1 Алгоритм шифрування Діффі - Хеллмана

Алгоритм Діффі-Хеллмана допомагає обмінюватися секретним ключем для симетричних криптосистем з використанням каналу, захищеного від модифікації, тобто дані, передані цим каналом, можуть бути прослухані, але не змінені. У цьому випадку дві сторони можуть створити однаковий секретний ключ, жодного разу не передавши його по мережі, згідно з таким алгоритмом.

Припустимо, що обом учасникам обміну відомі деякі два натуральні числа M і N, де N – просте число. Вони можуть бути відомі й усім іншим зацікавленим особам. Для того щоб створити невідомий більше нікому секретний ключ, обидві сторони генерують випадкові числа: перший абонент – число X, другий абонент – число Y.

Потім перший абонент обчислює значення

і пересилає його другому учаснику, а другий учасник обчислює значення

і передає його першому.

Зловмисник одержує обидва значення та , але модифікувати їх (втрутитися в процес передачі) не може.

На другому етапі перший абонент, на основі наявного в нього числа X й отриманого по мережі числа , обчислює значення

а другий абонент на основі наявних у нього чисел Y та обчислює значення

Неважко переконатися, що в обох учасників вийшло те саме число :

Числа можуть використовуватися як ключі при обміні даними з використанням традиційних систем шифрування.

Наприклад, нехай абонентам і відомі деякі два числа M =17 й N=23.

Абонент генерує випадкове число Х=3 й обчислює значення

L_A=11³mod 23=14.

Абонент генерує випадкове число Y=5 й обчислює значення

L_B=17⁵mod 2321.

Абонент передає абонентові значення L_A,, а абонент абонентові значення L_В. Кожний з абонентів та обчислюють секретний ключ згідно з прийнятими даними L_Aі L_В.

А: ,

B: .

При спробі визначити значення чисел X та Y за перехопленим значенням і супротивник зіштовхнеться із задачею дискретного логарифмування, що є важко розв'язною.

Ще раз відзначимо, що алгоритм Діффі-Хеллмана працює тільки на лініях зв'язку, надійно захищених від модифікації.

Контрольні питання

Поясніть необхідність застосування системи розподілу ключів.
Назвіть способи організації розподілу ключів.
Назвіть схему генерації ключів, яку застосовують при канальному шифруванні.
Назвіть схему генерації ключів для наскрізного шифрування.
Поясніть принцип роботи центру розподілу ключів.
Назвіть відомі алгоритми генерації ключів.
Дайте визначення поняттю “сеансів ключ”.
Дайте визначення поняттю “головний ключ”.
Поясніть роботу алгоритму генерації ключів Діффі-Хеллмана.
На яких лініях зв’язку можна використовувати алгоритм Діффі-Хеллмана?

Задачі

Виконайте алгоритм генерації ключів Діффі-Хеллмана для чисел M, N, X, Y:

M=17, N=23, X=5, Y=8;

M=13, N=31, X=7, Y=12;

M=19, N=29, X=6, Y=9.

Розгляньте схему Діффі-Хеллмана з простим числом N=11 та M=2.

Якщо користувач A має відкритий ключ =9, то яким буде значення таємного ключа X користувача А?
Якщо користувач B має відкритий ключ =3, то яким буде спільний таємний ключ?

Список літератури

Усатенко Т.М. Криптологія: Навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 164 с.
Шнайдер Брюс. Прикладная криптология. Протоколы, алгоритмы, исходные тексты на языке Си. – М.: Издательство ТРИУМФ, 2002
Столлингс Вильям. Криптография и защита сетей: принципы и практика /Пер. с англ – М.: Издательский дом «Вильямс», 2001.
Иванов М.А. Криптографические методы защиты информации в компьютерных системах и сетях. – М.: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2001.
Брассар Ж. Современная криптология / Пер с англ. – М.: Полимед, 1999.
Жельников В. Криптография от папируса до компьютера. –М.: ABF, 1996.
Введение в криптографию /Под общей ред. В.В. Ященко. – СПб.: Питер, 2001.

Криптографічні протоколи План

1 Поняття протоколу

2 Призначення та учасники протоколів

3 Учасники протоколів

4 Типи протоколів

5 Атаки на протоколи

6 Типи організації зв’язків у криптографічних протоколах

Криптографічні протоколи

1 Поняття протоколу

Криптографія призначена для вирішення проблем таємності, перевірки істинності, цілісності та запобігання людського шахрайства. Користувач може знати все про криптографічні алгоритми і методи, але якщо не буде вміти застосовувати їх для вирішення конкретних проблем, його знання будуть суто академічними. Саме тому в криптології розглядаються протоколи.

Протоколом називають послідовність дій, що виконуються двома й більше сторонами, спроектовану для розв’язання деякої задачі.

Слова «послідовність дій» означають, що протокол виконується послідовно, від початку й до кінця. Кожна дія виконується по черзі, причому кожна наступна дія починає виконуватися тільки після закінчення попередньої.

Слова «виконується двома й більше сторонами» означають, що для виконання протоколу потрібно принаймні дві людини. Виконати протокол поодинці неможливо.

Нарешті слова «спроектована для рішення деякої задачі» означають, що протокол повинен вести до якогось результату, чогось досягати.

Крім того, у протоколів є й інші характеристики:

Кожен учасник протоколу повинен знати протокол і всю послідовність його дій.
Кожен учасник протоколу повинен погодитися додержуватися протоколу.
Протокол повинен бути недвозначним – кожна дія повинна бути добре визначена так, щоб не виникало ніякого непорозуміння.
Протокол повинен бути повним – у ньому повинні бути зазначені точні дії в будь-якій можливій ситуації.

Будемо розглядати всі протоколи у формі послідовності дій. Протокол виконується послідовними етапами, якщо тільки немає вказівок перейти до іншої дії. У кожну дію входить, щонайменше, одне із двох: обчислення, що виконуються однією або декількома сторонами, або повідомлення, що розсилаються між учасниками.

Криптографічним протоколом називають протокол, у якому використовується криптографія. Сторони можуть бути друзями й беззастережно довіряти один одному, або ворогами й не довіряти один одному навіть при одержанні повідомлень про поточний час.