Файл: Лекції з всесвітньої історії ХХ ст..doc

Зміст:

1. Тема: Світ на початку століття :загальні тенденції розвитку.

2. Тема: Перша світова війна (1914 – 1918 рр.)

3. Тема: Облаштування післявоєнного світу.

4. Тема: Ідейно – політичні течії першої половини XX ст..

5. Тема: Від Лютневої революції до жовтневого перевороту.

6. Тема: Громадянська війна та іноземна інтервенція в Радянській Росії.

7. Тема: Нова економічна політика (1921 – 1927 рр.).

8. Тема: Створення СРСР.

9. Тема: Радянська модернізація 30-х років.

10. Тема: США в 1919 – 1939 роках.

11. Тема: Франція в 1919 – 1939 роках.

12. Тема: Великобританія в 1919 – 1939 роках.

13. Тема: Німеччина в 1919 – 1939 роках.

14. Тема: Італія в 1919 – 1939 роках.

15. Тема: Іспанія в 1919 – 1939 роках.

16. Тема: Країни Центральної та Південно – Східної Європи в 1919 – 1939 роках.

17. Тема: Особливості розвитку Японії в 20 – 30-х роках.

18. Тема: Національно – визвольний рух в країнах Азії в 20 – 30-х роках.

19 Тема: Країни Африки в 20 – 30-х роках.

20. Тема: Країни Латинської Америки в 20 – 30-х роках.

21. Тема: Міжнародні відносини в 30-х роках.

22. Друга світова війна (1939 – 1945 роки).

23. США у другій половині XX – на початку XXI ст..

24. Великобританія у другій половині XX – на початку XXI ст..

25. Франція у другій половині XX – на початку XXI ст..

26. Італія у другій половині XX – на початку XXI ст..

27. Німеччина у другій половині XX – на початку XXI ст..

28. СРСР в роки післявоєнної відбудови ( 1945 – 1953 рр.).

29. СРСР в роки «Відлиги» 1953 – 1964 рр.

30. «Перебудова» та розпад СРСР (1985 – 1991 роки).

31. Нові та відновлені незалежні держави.

32. Встановлення комуністичних режимів в країнах Центральної та Східної Европи.

---

33. Наростання внутрішньої нестабільності в країнах Центральної та Східної Європи в 70 – 80-ті роки. Революції 1989 – 1990 років.

34. Країни Азії та Африки в другій половині XX – на початку XXI століття.

35. Країни Латинської Америки в другій половині XX – на початку XXI ст..

Тема: Світ на початку століття :загальні тенденції розвитку.

План:

1. Загальні тенденції соціально-економічного та політичного розвиту країн світу.

2. Періодизація розвитку індустріальних країн світу.

1. Внаслідок війни і зростання національно-визвольного руху зникли назавжди імперії в Австро-Угорщині, Туреч­чині, Німеччині, Росії. На їхніх руїнах інтенсивно йшло утворення нових держав, відбувалася зміна політичного ладу. На зміну Кайзерівській імперії в Німеччині прийшла Веймарська республіка. Незалежність отримали Фінлян­дія, Латвія, Литва, Естонія, що входили до складу Російської імперії Поновлення незалежності Польщі, зем­лі якої входили до складу Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій, розпочалося восени 1918 р.

Після падіння династії Габсбургів в Австро-Угорщині утворилися нові держави — Австрія, Угорська республіка, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів та словенців на чолі з династією Карагеоргієвичів.

Визначальними тенденціями світового розвитку були також технічний та інтелектуальний прогрес, національно-визвольні та соціальні рухи, протистояння демократії й тоталітаризму.

Тоталітаризм (від лат. totalitario — всеосяжний) став феноменом XX ст. Найбільш яскравим його втіленням були фашистська Італія, нацистська Німеччина й Радян­ський Союз майже протягом всього часу його існування,

Тоталітаризм як суспільне явище містить такі основні ознаки:

1. намагання втілити в життя утопічні ідеї незалежно від того, які б визначальні цілі й принципи не була в них закладено;

2. абсолютний, загальний, нічим не обмежений конт­роль над життям людей у державі;

3. панування єдиної ідеології, єдиної правлячої партії, яка володіє монопольним правом на політичну діяльність; заборона політичної та іншої опозиції й вільнодумства;

4. нічим не обмежені насильство, диктатура й терор при досягненні мети; сила — головний аргумент, а мета виправдовує засоби;

5. перетворення всієї власності на державну або на власність залежних від держави підприємців; неможливість або надзвичайно ускладнене виявлення особистої ініціати­ви у господарській діяльності;

6. мілітаризація, централізація та бюрократизація вла­ди;

7. тотальний контроль над духовним життям і творчіс­тю; політичні переслідування, порушення прав та свобод особистості;

8. створення системи всебічного впливу на особистість через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й суспільні організації, діяльність яких повністю контро­люється партійним і державним апаратами;

9. домінуюче прагнення поширювати серед інших на­родів свої ідеали та порядки;

---

10) культ особи вождя й перетворення більшості насе­лення на натовп, слухняний його волі.

Тоталітаризм є антиподом демократії й гуманізму, гро­мадянського суспільства й правової держави.

У міжвоєнний період становлення громадянського су­спільства, якому притаманні повага до громадян, можли­вість останніх вільно виявляти свою особистість у всіх сферах життя, маючи при цьому високу відповідальність перед державою, відбувалося у демократичних державах Західної Європи, США та Канаді.

Другим важливим явищем у політичній сфері була національно-визвольна боротьба народів колоніальних та залежних країн Азії та Африки, які прагнули досягти суверенітету й стати повноправними членами світового товариства.

Економічний розвиток у цей період визначався бур­хливим технічним прогресом, який став можливим завдяки використанню геніальних наукових відкриттів, зроблених вченими різних країн у галузях природничо-математичних наук. Перш за все кардинальні зміни відбулися в ядерній фізиці: від створення датчанином Нільсом Бором моделі атома, практичного здійснення американцем Енріко Фер­мі реакції поділу ядер урану й до створення атомної бомби, яка відкрила ядерну еру. Досягнення ядерної фізики дали поштовх розвиткові інших наук. Виникли такі наукові напрямки, як біохімія, геофізика, геохімія, використання електрофізіологічних методів діагностики в медицині та ін. На їхній основі було створено нові галузі промисловості, транспортні системи й системи зв'язку, виготовлення син­тетичних матеріалів та багато іншого.

В 20-30-ті рр. змінилася якість життя людей в цивілі­зованих країнах. Автомобіль став не розкішшю, а засобом пересування. До побуту людей увійшли такі речі, як елек­тропраска, пральні машини, пилососи, радіоприймачі. Першу систему телебачення було продемонстровано в 20-ті роки в Англії Джоном Лоджі Бердтом, а вже напри­кінці 30-х років у Великій Британії, Німеччині, а потім й у США розпочинаються регулярні телепередачі.

Водночас відбувається модернізація систем озброєння, укріплення військових сил, швидкими темпами здійсню­ється мілітаризація економіки, особливо у тоталітарних країнах, йде підготовка до війни. Таким чином, період всесвітньої історії 1918-1945 рр. є одним з найбільш склад­них, трагічних, суперечливих в історії людства.

2. 1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)

Війна виникла внаслідок загострення протиріч між провідними державами світу в економічній, політичній та військовій сферах. їй передувало створення двох військо­во-політичних блоків — Троїстого союзу та Антанти. Пер­шою розпочала воєнні дії Німеччина, оскільки була більш готова до війни.

---

Війна розпочалася в Європі, але швидко набула світо­вого характеру, втягнувши у свою орбіту 36 держав з 3/4 населення Землі. Воєнні дії відбувалися на десятку фрон­тів, але Західний та Східний фронти в Європі залишалися головними.

Війна тривала чотири роки й завдала незчисленних страждань народам світу. За різними оцінками, у цей період загинуло близько 9 млн. військових і 10 млн. мирних жителів. Матеріальні втрати сягають 180,5 млрд. доларів. Було зруйновано тисячі міст і сіл, десятки тисяч житлових будинків, промислових та сільськогосподарських підпри­ємств, мостів, доріг, залізниць. Постраждали безцінні па­м'ятки культури.

2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)

Цей період характеризується змінами в розстановці сил у світі. Революція в Росії, про справжній зміст якої ще не знали, на деякий час виключила її з ряду великих держав. Германська, Австро-Угорська та Османська імперії, що зазнали поразки у війні, припинили існування. Позиції Великої Британії та Франції, держав-переможниць, виявилися послабленими, якщо зважити на дедалі більший вплив (CША. підсилення Японії та початок зростання антиколо­ніальних настроїв. Перша світова війна значно вплинула на країни Азії, Африки та Латинської Америки. Економічний потенціал цих країн зріс під впливом зрослого попиту на сировину та продукти харчування. Істотно змінювалася політична ситуація: почався активний рух за незалежність, розгорнулася боротьба за введення самоврядування та роз­ширення громадянських прав.

Європою прокотилася хвиля революцій. Ліворадикаль­ні сили у Німеччині, Австрії, Угорщині, Фінляндії прагну­ли захопити владу в своїх країнах і встановити диктатуру пролетаріату, наслідуючи радянську модель. Західні країни, де позиції правлячих партій були досить сталі внаслі­док їхньої ролі у переможному завершенні війни, взяли курс на реформи з метою запобігання революційним по­трясінням. Курс на ненасильницьке перетворення був ха­рактерний для країн, що дотримувалися нейтралітету в роки війни (Скандинавські країни, Іспанія, Голландія, Швейцарія). Характерними рисами цього періоду були економічна криза 1920-1921 рр. і, як наслідок, — загост­рення соціальних протиріч та зростання робітничого руху. В міжнародних відносинах панували нестабільність і не­визначеність, однак Паризька та Вашингтонська конфе­ренції схилили шальки терезів на користь США, Великої Британії та Франції у повоєнному устрої світу.

---

3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)

Після хаосу та безладдя, спричинених Першою світо­вою війною та революційним рухом, країни світу почи­наючи з 1924 р. входять у стан стабілізації. Характерними ознаками періоду 1924-1929 рр. були: спад революційного руху, піднесення економіки, послаблення зовнішньополі­тичних протиріч, їхня стабілізація на основі Версальсько-Вашингтонської системи та ряду інших міжнародних угод.

Правлячі кола багатьох країн для зменшення соціаль­ної напруженості у суспільстві пішли на співробітництво з соціал-демократичними партіями, політичними організа­ціями реформаторського напряму, утворюючи коаліційні уряди, розширюючи свою соціальну базу. Відбулися сер­йозні зміни в соціальній сфері: запроваджено 8-годинний робочий день, підвищувалася заробітна плата, впроваджу­валися соціальне страхування, щорічні відпустки тощо. Зросла активність профспілкових організацій, з якими мусили рахуватися роботодавці, набувало сили робітниче законодавство. Посилювався вплив жіночих, молодіжних організацій. З іншого боку, в деяких країнах посилювались правоекстремістські тенденції. Зароджувався фашистський рух в Італії, Німеччині, Болгарії, Угорщині, встановлюва­лись диктаторські режими.

1924 р. була ліквідована політична криза, пов'язана з питанням про зовнішні репарації. За планом Дауеса, Ні­меччина звільнялася від значної частини репарацій та почала отримувати в більших розмірах американські та англійські позики для відновлення економічного потенціалу. Провідна роль в економічному розвиткові світу переходить до США — довоєнний боржник стає світовим кредитором. Зміцнилася кредитно-грошова система, стабілізувалася ва­люта. 1929 р. США виробляли промислової продукції на 10% більше, ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія разом узяті.

---