Файл: ҐЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.pdf

РОЗДІЛ 1

РОЗДІЛ 1

поняттям «особистісно-ґендерна виховна ситуація», під якою розуміємо її сутнісну основу та ознаки прояву в педагогічному процесі вищої школи, визначення рівних прав і можливостей у підготовці студентської молоді до відповідального батьківства, професійної та особистісної самореалізації. Для вікової групи, в яку входить студентська молодь, актуальними завданнями є пошук відчуття ідентичності та індивідуальності, прагнення до інтимної психологічної близькості, бажання викликати довіру, знімати напруження у взаємовідносинах, в обговоренні ґендерних проблем; викликати почуття співпереживання й причетності в ситуаціях спільної діяльності. Тому найбільш ефективною формою педагогічної підтримки та формування ґендерної рівності є

2) вибір зручного моменту для заохочувальної бесіди зі студентом, залучення до неї людей, які входять у його референтну групу; 3) проведення урочистих зборів, бесіди у формі заохочувального діалогу; 4) максимальну персоніфікацію групових успіхів, прагнення відзначити кожного учасника й кожну учасницю;

5)орієнтацію на розвиток базових сфер особистості – емоційної й моральної.

Унашому дослідженні ґендерно-зорієнтована виховна ситуація сприймається як спеціально організовані педагогічні умови для виявлення чи формування у процесі соціалізації студентів пошуку смислів ґендерного виховання, співвіднесення його з перспективами свого майбутнього життя, аналіз умов і факторів ґендерної соціалізації, залучення критеріїв ґендерної поведінки, вибір творчого рішення ґендерних проблем, побудова при цьому взаємин із людьми як своєї, так і протилежної статі на принципах взаємоповаги й толерантності. Провідними є діалогові форми взаємодії, зміст яких більш глибокий, ніж монологічних та індивідуальних, необхідною умовою якої є добровільність і рівноправ’я, відповідальність, активність, взаєморозуміння, взаємоповага, взаємовигідність, творчість.

На семінарсько-практичних заняттях із спецкурсу «Педагогіка ґендеру» особлива увага приділялася питанням специфіки підготовки майбутніх соціальних педагогів до основ ґендерного виховання дітей та молоді. На практиці проблема врегулювання проблеми взаємодії обох статей є пріоритетним полем діяльності соціального педагога. Це дозволяє утягувати студентів у предметноперетворювальну діяльність, тим самим «приміряти» знання й поняття до реальних речей і процесів, що породжує нові проблеми і викликає необхідність і потребу їхнього дозволу. Таким чином, мислення студентів виявляється не тільки в словесних формулюваннях, але й у практичних діях. Так, наприклад, на заняттях «Ґендерна соціалізація як предмет педагогіки ґендеру», «Ґендерні стереотипи» та ін., завдання спрямовані на формування вмінь навчатися бачити різноманітність, виробляти навички неполярного мислення, розуміти глибину

РОЗДІЛ 1

інтересів і прагнень як жінок, так і чоловіків. Фундаментальним принципом методологічного забезпечення педагогічної підтримки ґендерної рівності є принцип науковості та неупередженого оцінювання студентів різної статі. Спілкування має бути об’єктивним і виваженим. Принцип послідовності і систематичності передбачає певний вплив на особистість студента/студентки з урахуванням їх вікових можливостей; створення педагогічних умов для розвитку самомотивації у розв’язанні завдань ґендерної освіти та виховання, для підтримання розумного «дотикового» педагогічного керівництва. Принцип культуровідповідності пов’язує виховання з надбаннями етнічної та ментальної культури свого народу, знаннями про внесок жінок в царині культури; забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь. Заслуговує на увагу принцип «ґендерно-зорієнтованої ситуації». Розробляючи авторську модель й загальні принципи таких ситуацій, ми використовували досвід та ідеї, викладені в працях І. Беха, Т. Говорун, В. Кравця, О. Кікінежді, С. Савченко та інших учених.

У педагогічному дослідженні соціалізації студентської молоді С. Савченко встановлено, що найбільш ефективною формою педагогічної підтримки, яка актуалізує процес самовиховання, самореалізації особистості у ВНЗ, є особистісно-орієнтовані ситуації [8, с. 23]. Особливість нашого підходу полягає в тому, що, по-перше, ми розглядаємо цей процес стосовно системи вищої освіти; по-друге, полем реалізації такої ситуації є навчальна та позанавчальна діяльність, по-третє, педагогічній ситуації при її проектуванні й реалізації надається ґендерно орієнтований характер. Емпіричну основу навчально-виховної ситуації становлять дані, отримані в ході дослідно-експериментальної роботи на факультеті соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету при використанні таких методів, як-от: педагогічне спостереження, різноманітні методи збирання інформації (бесіди, опитування, анкетування, інтерв’ювання), моделювання, проектування, експертної оцінки, досліднопедагогічна робота, вивчення передового педагогічного досвіду, аналіз результатів навчально-виховної діяльності та ін.

Узявши за вихідну установку особистісно-орієнтовану ситуацію у ВНЗ як особливий феномен забезпечення ґендерної рiвності, потрібно визначити логіку розгляду педагогічних характеристик. Вона передбачає вивчення таких ключових моментів: сутнісної основи особистісно-орієнтованої ситуації, ознак її прояву у вищій школі, етапів і особливостей їх проектування, опис видів ситуацій, використовуваних у навчальній та позанавчальній роботі, визначення їх можливостей у формуванні ґендерної рівності студентської молоді.

Вчені (І. Бех, Л. Булатова, В. Кравець, Т. Говорун, О. Кікінежді, С. Вихор, І. Іванова, О. Луценко, І. Мунтян, О. Цокур та ін.) наголошують на впровадженні ґендерного підходу у взаємозв’язку з особистісно-орієнтованим в організацію освітньо-виховного процесу навчального закладу [1; 5; 6]. Ми послуговуємося

Вважаємо, що знання цих особливостей дає можливість: по-перше, розглянути відмінності в поведінці хлопців і дівчат, чоловіків і жінок як такі, що зумовлені не стільки їх фізіологічними особливостями, скільки загальноприйнятими в певному суспільстві образами, типами чоловічого та жіночого; по-друге, переосмислити та переглянути усталені уявлення щодо того, як повинен здійснюватися навчально-виховний процес, забезпечуючи можливість індивіду розвивати свої здібності та інтереси, незалежно від приналежності до певної статі водночас не обмежуючи цей розвиток рамками традиційних ґендерних стандартів і норм.

Таким чином, практичне впровадження ґендерного підходу у сферу освіти й виховання є досить важливим кроком у побудові європейської соціальноправової держави. Таке впровадження забезпечить розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної людини, вивільнення мислення педагогів від ґендерних стереотипів, позаяк стратегічна мета ґендерного підходу – досягнення ґендерної рівності між жінками і чоловіками. Необхідно особливо наголосити на тому, що справжня рівність не передбачає нівелювання статі, уніфікацію статей, це рівність при визнанні інакшості, рівність при відмінностях, девізом якої є вислів «Ми різні – ми рівні!».

Отже, у педагогіці ґендерний підхід є одним з методологічних принципів, що вимагає змінити традиційний вектор освітніх і виховних дій – не зводити реальне розмаїття хлопців/дівчат до однаковості типологій жіноче/чоловіче, а з розумінням ставитися до прояву варіативності (у жіночому/чоловічому як способах і стилях поведінки, захоплень, симпатій і антипатій, вибору та ін.), визнавати непереборність і цінність індивідуальності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Говорун Т. Гендерна психологія : навчальний посібник / Т. Говорун,

О. Кікінежді. – К. : Академія, 2004. – 308 с.

2.Каменская Е. Гендерный подход в педагогике : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Е. Каменская. – Ростов н/Д., 2006. – 385 с.

РОЗДІЛ 1

3. Кравець В. Ґендерна педагогіка : навчальний посібник / В. Кравець. – Тернопіль : Джура, 2003. – 416 с.

4. Мудрик А. О полоролевом (гендерном) подходе в социальном воспитании / А. Мудрик // Народное образование. – 2007. – № 5. – С. 175 – 181.

5. Петренко О. Ґендерна психологія. Практикум : навчальний посібник /

О. Петренко. – Рівне : РДГУ, видавець Олег Зень. – 2012. – 127 с.

6.Петренко О. Ґендерні підходи до освіти та виховання в історії вітчизняної школи і педагогіки (ХХ століття) : автореферат дисер. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О. Петренко. – К., 2011. – 40 с.

7.Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1002-2012-%D1%80.

The article states that a gender approach in education and upbringing–means to create pedagogical conditions for self-identity, identifies the key assumptions of the necessity to implement gender approach in the educational process of modern schools; it is proved that the implementation of gender approach in education and upbringing should be considered as rethinking of the ways and methods of presentation of educational information in the context of the importance of the discipline, in particular, through the prism of male and female thinking , speech (oral and written), male and female argumentation, the necessity of taking into the account the needs of boys and girls, the features of the work with boys and girls, gender characteristics of interpersonal conflicts etc.

1.8.Оптимізація системи професійної підготовки майбутніх педагогів засобами навчального курсу «Основи ґендерного виховання»

В умовах євроінтеграції зростає роль професійної підготовки майбутніх фахівців до ґендерної освіти та виховання підростаючого покоління, що зумовлює дослідження широкого кола ґендерних проблем у психологопедагогічній науці (Л. Булатова, Л. Бут, С. Вихор, Т. Говорун, Т. Голованова, Т. Дороніна, О. Здравомислова, О. Кікінежді, Я. Кічук, І. Кльоцина, І. Костікова, В. Кравець, О. Луценко, Л. Міщик, І. Мунтян, Л. Смоляр, Г. Тьомкіна О. Цокур, Л. Штильова та ін.). Аналіз наукової літератури з цієї проблеми засвідчує певний досвід щодо осмислення феномена «ґендерна освіта», розробку теоретичних засад статевого виховання, підготовку молоді до шлюбу та сімейного життя у вітчизняній і зарубіжній педагогічній спадщині (Г. Ващенко, К. Гельвецій, Д. Дідро, Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, М. Монтень, І. Песталоцці, М. Пирогов, В. Сухомлинський, К. Ушинський). Проте на сьогодні низка питань

РОЗДІЛ 1

10.Кон И. Ребенок и общество : Историко-этнографическая перспектива / И. Кон. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 336 с.

11.Кравець В. Історія ґендерної педагогіки : [навчальний посібник] / В. Кравець. – Тернопіль : Джура, 2005. – 440 с.

12.Основи теорії гендеру : [навчальний посібник]. – К. : «К.І.С.», 2004. – 536 с.

13.Практикум по гендерной психологии / [под ред. И. С. Клециной]. – СПб. : Питер,

2003 – С. 86 – 112.

14.Штилева Л. Фактор пола в образовании : гендерный подход и анализ / Л. Штилева. – М. : ПЄРСЕ, 2008. – 316 с.

15.Як навчати школярів долати ґендерні стереотипи : конспекти занять : навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів / [Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Бондаровська та ін.] ; за заг. ред. Т. Говорун. – К. : ФОП Клименко, 2011. – 806 с.

The author reveals the content of the course «the basis of gender education» for higher educational institutions, it’s implementation helps: to demonstrate future teachers the new direction of educational theory and practice – gender pedagogy, to acquire new skills of gender analysis in educational situations and means of resolving relevant gender issues among young people, the successful formation of students’ practical skills in modeling, organization and correction process of gender education among children and youth.

1.9. Досягнення ґендерної рівності у студентському середовищі: зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи

Особливого значення у контексті формування ґендерної рівності в Україні та її складових – ґендерної культури, ґендерного підходу тощо – набуває проблема оптимізації соціально-педагогічної діяльності, пошук нових форм роботи зі студентською молоддю щодо забезпечення рівності у міжстатевих відносинах, взаєморозуміння та співпраці між жінками та чоловіками в суспільній та сімейній сферах, основою яких є принципи соціальної активності, толерантності й партнерства. Ця проблема, як правило, розглядається через багатофакторний аналіз правових, політичних, соціально-економічних, психолого-педагогічних механізмів ґендерної соціалізації дітей та молоді, форм, методів і принципів організації ґендерної освіти та виховання.

Зупинимося більш детально на актуалізації принципів, змісту і форм соціально-педагогічної діяльності щодо формування ґендерної рівності у студентському середовищі. Принцип ґендерної демократії вимагає подолання авторитарного стилю виховання; забезпечення співробітництва викладачів і студентів: жінок і чоловіків; урахування думки колективу і кожного студента/студентки; визнання особистості як вищої природної і соціальної цінності; формування студентського колективу на засадах збалансованих

РОЗДІЛ 1

особистості», «Становлення ґендерного підходу в історії педагогічної думки» та ін. (курс «Педагогіка»), а також теми спецкурсу «Основи ґендерного виховання» («Історична ретроспектива розвитку ґендерного підходу у освіті та вихованні», «Теоретичні засади ґендерного виховання», «Ґендерні стереотипи у навчально-виховному процесі»та ін.).

Отже, розроблена модель підготовки майбутніх учителів до основ ґендерної освіти старшокласників включає комплекс педагогічних умов і способів їх реалізації, що здійснювалися через інтерактивні методи викладання спецкурсу «Основи ґендерного виховання». Це сприяло оптимізації системи професійної підготовки майбутніх педагогів, підвищенню їх ґендерної обізнаності та ґендерної чутливості.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Бем С. Линзы гендера : Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / С. Бем ; [науч. ред. Н. Ходырева ; пер. с англ. Д. Викторовой]. – М. : РОССПЭН, 2004. – 336 с.

2.Булатова Л. Ґендерна освіта в вузі : [навчально-методичний посібник для

О. Кікінежді. – К. : Академія, 2004. – 308 с.

4.Грабовська І. Суспільство ґендерної рівності як принцип сучасної європейської демократії та українські реалії / І. Грабовська // Проблеми освіти. Науковометодичний збірник. – К. : Науково-методичний центр вищої освіти, 2003. – Вип. 36. – С 154 – 163.

5.Ґендерна освіта : теорія та практика : [навчальна програма з інтегрованого курсу для студентів педагогічних вузів] / В. Кравець, Т. Говорун, О. Кікінежді // Ґендерні стандарти сучасної освіти : збірка рекомендацій. – Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. – Частина 3. – С. 7 – 72.

6.Жіночі студії в Україні : Жінки в історії та сьогодні : [монографія ; за заг. ред. Л. Смоляр].– Одеса : Астропринт,1999. – 440 с.

7.Іванова І. «Підготовка майбутніх учителів до основ ґендерної освіти старшокласників у процесі навчально-професійної діяльності» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І. Іванова. – Одеса, 2007. – 21 с.

8.Каменская Е. Гендерный подход в педагогике / Е. Каменская. – Ростов на Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 2006. – 176 с.

9.Кічук Я. Формування позитивної правосвідомості особистості в контексті проблеми ґендерної рівності / Я. Кічук // Ґендер : реалії та перспективи в українському суспільстві : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К. : ПЦ «Фоліант», 2003. – С. 248 – 251.

РОЗДІЛ 1

зґендерної проблематики залишається недостатньо дослідженими та науковообґрунтованими. Висвітленню впровадження ґендерних курсів у зміст педагогічної освіти присвячена ця стаття.

Підготовка студентської молоді до основ ґендерної освіти та виховання старшокласників нами розглядається як цілеспрямований навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, спрямований на розвиток особистісних і професійних характеристик майбутнього вчителя з позиції компетентнісного підходу, що поєднує усвідомлення і використання сукупності знань, умінь та навичок з ґендерної теорії в майбутній професійній діяльності.

Під ґендерною освітою ми розуміємо процес і результат засвоєння знань, умінь і навичок щодо цілей, стандартів та способів соціокультурного конструювання ролей, поведінки, діяльності особистості, з урахуванням статевої належності. Специфіку змісту ґендерної освіти складають: сукупність знань про сутність «чоловічого» і «жіночого» як соціальних феноменів; адекватне розуміння ґендерних проявів особистості у професійній діяльності; розкриття особливостей ґендерної соціалізації дітей та підлітків; формування досвіду взаємодії між статями на засадах рівноправ’я.

Провідними компонентами у структурі підготовки майбутніх учителів до основ ґендерної освіти старшокласників є особистісно-мотиваційний, що охоплює настанову на ефективну взаємодію зі старшокласниками та на ґендерний розвиток особистості учнів; когнітивний (знання ґендерної теорії, принципів, форм та методів ґендерної освіти) та операційно-діяльнісний, що виявляє вміння планувати, здійснювати й аналізувати процес ґендерної освіти старшокласників.

Навчальний курс «Основи ґендерного виховання» розрахований на 36 годин аудиторних занять (18 годин лекційних та 18 годин семінарсько-практичних занять). Курс може викладатися самостійно як окрема варіативна дисципліна і у зв’язку з низкою інших спецкурсів подібної професійної спрямованості. Серед основних завдань курсу слід відмітити: розвиток уявлень про ґендер, ґендерні проблеми, ґендерні відносини, понятійний апарат майбутніх учителів; аналіз впливу ґендерних стереотипів на взаємовідносини статей у різні історичні періоди та при організації навчально-виховного процесу в сучасній школі; виховання ґендерночутливої особистості, вільної від статевих стереотипів.

Очікуваними результатами курсу є формування основ ґендерної культури в студентської молоді в процесі її професійної підготовки, сприяння усвідомленню та осмисленню майбутніми вчителями сутності ґендерних проблем, розвиток у школярів інтересу до ґендерних знань тощо. Моніторинг засвоєних знань з курсу передбачає активну участь кожного студента і студентки у лекційних, семінарсько-практичних заняттях, підготовку конспекту виховної творчої справи

зґендерної тематики. Після закінчення курсу студенти проходять підсумковий

РОЗДІЛ 1

контроль, в якому оцінюється рівень їх теоретичної та практичної підготовки щодо розуміння засад ґендерного виховання.

Важливою стратегією професійної підготовки майбутніх вчителів до викладання ґендерних проблем у загальноосвітній школі є організація педагогічної практики на «педагогічних майданчиках» у школах, гімназіях, ліцеях тощо. Крім циклу теоретичних занять, даний спецкурс включає виховні колективні творчі справи з врахуванням ґендерної складової, виступ студентів з десятихвилинним фрагментом виховного заходу перед шкільною аудиторією чи моделюванням проблемних життєвих ситуацій, пошуком шляхів вирішення ґендерних питань. Презентація студентами фрагментів виховних творчих справ, які розроблені ними у малих групах, є своєрідною імітацією майбутньої роботи з учнями. Після завершення презентації кожен з виступаючих аналізує та коментує запропоновані проблемні ситуації з ґендерною складовою. Для контролю і самоконтролю пропонуються питання: розкрити сутність ґендерного виховання як цілісної системи у формуванні особистості чоловіка і жінки; показати взаємозв’язок поведінки статей з ґендерною стереотипізацією; визначити роль ґендерної культури у формуванні усебічно-розвиненої особистості школярів; вплив родини, етнокультурних звичаїв та традицій на формування ґендерної свідомості школярів.

Спецкурс для студентів «Основи ґендерного виховання» також включав наступні змістові блоки: виявлення вихідного рівня знань, що здійснювався через письмовий контроль і самоконтроль ключових аспектів теми; постановка проблемних питань для обговорення та подача нового матеріалу в схематичному вигляді; вирішення самостійно дібраного практичного завдання, що передбачало презентацію фрагмента виховного заходу ґендерного спрямування з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей старшокласників; проведення колективного обговорення студентами сценарію та підведення підсумків.

Для написання есе, творчих робіт, рефератів тощо студенти ознайомлюються з юридичною та економічною проблематикою: «Історичний досвід захисту прав українських жінок»; «Правове рішення проблеми рівноправності в різних країнах світу»; «Правове забезпечення і механізми реалізації ґендерних проблем в українському суспільстві»; «Права жінок у міжнародній системі прав людини»; «Національні механізми для поліпшення становища жінок у суспільстві»; «Політика рівних прав і можливостей: США та скандинавські країни Європи»; «Реалізація прав жінок на політичну участь і представництво, у прийнятті рішень в Європі та Україні»; «Економічний внесок чоловіка і дружини у розподіл обов’язків у сучасній українській родині»; «Сучасна домогосподарка в Україні: соціальний портрет очима різних соціальних груп»; «Статус «годувальника» в родинах з різним матеріальним добробутом»; «Розподіл сімейних обов’язків із двома працюючими батьками:

РОЗДІЛ 1

майбутнього учителя щодо здійснення ґендерного виховання учнів; форми і методи організації колективних творчих справ з урахуванням ґендерної складової; схема ґендерної експертизи уроку; параметри ефективної реалізації педагогічної діяльності для формування ґендерної культури молоді; ґендерна автобіографія як метод самодіагностики ґендерних стереотипів учнів; розвиток молодіжних ініціатив, їх участь у розробці та реалізації проектів і програм з ґендерної тематики; громадські організації ґендерного напрямку діяльності та їх роль у виховному процесі учнів; ґендерні аспекти професійної самореалізації особистості. Заключною темою є «Педагогічна професія і ґендер: реалії і перспективи розвитку», що вивчається за планом: система підготовки учителів до здійснення ґендерного виховання школярів; педагогічна модель здійснення ґендерного виховання учнів; шляхи інтеграції ґендерного компонента наукових знань у процес професійної підготовки учителів; формування ґендерної культури майбутніх педагогів.

Участь майбутніх учителів у розробці і реалізації освітніх проектів із ґендерної тематики старшокласників досягалася через роботу студентського гуртка, молодіжної ґендерної студії, метою роботи якої була проблематизація ґендерних упереджень і стереотипів, визначення їх ролі у професійній та особистісній реалізації майбутніх учителів, підвищення їх самосвідомості. На практичних заняттях студії забезпечувалось інтерактивне середовище, яке спонукало студентів займати власну активну життєву позицію щодо вирішення гострих ґендерних питань. Пріоритетну роль на засіданнях студії відігравало активне навчання майбутніх педагогів, що стимулювало їх творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення (різні види дискусій, мозкові штурми, організація проектів і кампаній, видання молодіжних газет). Після стажування в студії студенти захищали творчі роботи з ґендерної освіти старшокласників, обґрунтовували актуальність, проблемні зони та перспективи подальшого розвитку ґендерної освіти та виховання в шкільному процесі.

Для підвищення ґендерної компетентності студентів було реалізовано низку педагогічних умов, а саме: забезпечення ґендерно-орієнтованої спрямованості змісту психолого-педагогічних дисциплін; тренування вмінь і навичок конструювання й організації ґендерно-виховних заходів; активізація форм і методів позааудиторної та позакласної виховної роботи через залучення студентів до діяльності громадських організацій для стимулювання і розвитку підготовленості до основ ґендерної освіти старшокласників в єдності її провідних компонентів. Зокрема, реалізація першої педагогічної умови здійснювалася таким чином, щоб при викладанні лекційних курсів уводилися окремі теми з ґендерної тематики, наприклад, «Психологічна стать особистості, її характеристики», «Ґендерна соціалізація як провідний чинник формування особистості» та ін. (курс «Психологія»); «Ґендерна модель виховання