Файл: Опорні конспекти з філософії.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 06.09.2024

Просмотров: 137

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Конспект лекцій

1. Філософія та світогляд, його типи

2. Структура філософського знання та його функції

1. Філософські системи давньої індії

2. Основні ідеї філософії давнього китаю

3. Специфіка античної філософії

1. Патристика як першооснова середньовічного мислення

2. Схоластика як метод пізнання у філософії середньовіччя

3. Характерні риси філософії епохи відродження

1. Розробка проблем наукової гносеології та методології у філософії нового часу

2. Соціально-філософські ідеї просвітництва.

3. Основні тенденції німецької класичної філософії

4. Розвиток і трансформація філософії марксизму

1.Ірраціоналістичні напрямки філософії XIX ст,

2. Позитивістська філософія та етапи її розвитку

3. Екзистенційна філософія та її різновиди

4. Психологічні напрями сучасної філософії

5. Постмодернізм як виклик класичній філософії

1. Формування світоглядних ідей у докласичний період

2. Класичний період української філософії

3. Особливості розвитку української філософії у некласичний період

1. Проблема буття і основні шляхи її вирішення у філософії

2. Філософське розуміння категорій “матерія”, “рух”, “простір”, “час”

3. Сучасна світоглядна і наукова картина світу (синергетика)

4. Принципи діалектичного осмислення буття.

1. Сутність пізнавальної діяльності людини

2. Проблема істини у філософії

3. Форми і методи наукового пізнання

1. Проблема походження свідомості

2. Структура та функції свідомості

1. Філософські концепції суспільства

3. Проблема прогресу та періодизації суспільного розвитку.

5 Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість.

  1. Вміти аналізувати:

Особливість наукового знання та його відмінність від інших видів людського знання.

Взаємодія двох рівнів пізнання – синтетичний рівень

  1. Підготувати доповіді:

Структура наукового знання.

Проблема формування наукової теорії.

Проблема традицій та розвитку в науці.

Література:

1. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань. – Львів, 2005.

2. Філософія: Навчальний посібник (за ред. І.Ф. Надольного). – К., 2005.

5. Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів (за ред. Є.М. Причепія). – К., 2001.

3. Філософія: Навчальний посібник (автор Смольков О.А.). – Львів, 2005.

4. Філософія: Підручник. (автор Подольська Є.А.). – К., 2006.

5. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М.,1988.

Тема: Проблема свідомості в філософії.

Основні поняття: відображення, свідомість, ідеальне, суспільна свідомість, мислення, пам’ять, воля, емоції, феноменологія, несвідоме, самосвідомість

План:

1. Проблема походження свідомості.

2. Структура та функції свідомості.

1. Проблема походження свідомості

Перші уявлення про свідомість виникли у прадавні часи, коли люди дійшли висновку, що процеси, які відбуваються в їхніх головах., відмінні від процесів природи, що їхнє бачення світу, а відповідно і місце в ньому, відрізняється від тваринного. Такі особливі властивості приписували душі як прояву чогось надприродного.

Найперші складності розуміння та вивчення свідомості пов'язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явищ свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо їх вимірювати, досліджувати за допомогою різноманітних приладів.


Ознаки свідомості:

1.особливий, небіологічний тип поведінки

2.використання предметів культури за їх призначенням

3.оперування не наданим наявна (предметним) змістом реальності

4.продукування того, що не існує (творчість)

5.мова (мовлення)

6.цілеспрямування дій та думок людини

Отже, свідомість має унікальні властивості, які зумовлюють неможливість її прямого вивчення та вимірювання; проте вихідні ознаки свідомості дозволяють стверджувати її реальне існування, але в особливих якостях та характеристиках.

Сучасна філософія (і наука) не може дати остаточного і безсумнівного розв'язання проблеми її походження. Сучасні концепції походження свідомості:

Релігійна: свідомість є проявом "іскри Божої", вкладеної у людину Богом при творенні.

Концепція єдиного інформаційного поля: свідомість є одним із проявів дії єдиного світового інформаційного поля.

Концепція походження людини та свідомості внаслідок розвитку праці: людина і свідомість формуються по мірі розвитку суспільної праці.

Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать два начала: матеріальне та духовне. Свідомість є виявленням духовного начала буття.

Концепція еволюції: свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності.

Концепція активно діяльного самопородження свідомості людини на основі природно-космічних передумов (субстанційна).

Той факт, що свідомість не підлягає прямому чуттєвому спостереженню, що вона не фіксується за допомогою приладів чи індикаторів, врешті визначається як її ідеальність:

  • Відтворення у свідомості не наочного образу речі, а сукупності її суттєвих ознак, функцій, внутрішніх зв'язків.

  • Створення ідеальних предметних конструкцій через доведення параметрів речей або відношень між ними до еталонних, гранично можливих вимірів.


2. Структура та функції свідомості

Свідомість не тотожна психіці. Поняття "психіка людини" ширше порівняно з поняттям свідомості. Психіка людини вбирає у себе як свідоме, так і несвідоме та підсвідоме. Тобто значна частина людських реакцій, дій і т.п. відбувається на інстинктивному, або автоматичному рівні, не стає предметом усвідомлення, не освітлена променями розуму. Свідоме і несвідоме перебувають у постійній взаємодії. Передсвідоме включає в себе:

  • Несвідоме – інстинкти, сновідіння, гіпнотичні стани тощо.

  • Підсвідоме – це те, що пройшло через свідомість, але вийшло на рівень психічного автоматизму.

Стуктура свідомості:

Індивідуальна свідомість: Самосвідомість – усвідомлення «Я», самоусвідомлення «Я»; ємоції та почуття – інтелектуальні, моральні, естетичні, афекти; знання – емпиричні, теоретичні; воля – цілепокладання, вібір засобів діяльності; мислення – образне, операціональне, раціональне; пам"ять – моторна, сенсорна, довготривала, короткочасна, словесно-логічна, емоційна, образна.

Групова свідомість

Суспільна свідомість

Самосвідомість – це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін.

Функції свідомості:

  • інформативна: забезпечення людини інформацією про стан та процеси дійсності;

  • пізнавальна: отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності;

  • творча: перетворення знань та інформації за допомогою мислення, інтуїції, уяви, фантазії;

  • оціночна: визначення на основі ідеальних еталонів, норм, правил, ступеня значущості тих чи інших явищ;

  • цілепокладання: формування образу-результату діяльності;

  • сенсотворча: формування життєвих сенсів через зіставлення реальності з ідеалами, цілями, еталонами;

  • організаційно-вольова: зосередження духовних та фізичних силу напрямі досягнення мети;

  • контрольно-регулятивна: свідоме спостереження за діями людини та їх коригування;

  • самовиховна: свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями.


Людська свідомість - це унікальне явище дійсності. Завдяки свідомості людина вибудовує у своєму знанні цілий універсум, що має внутрішню систему зв'язків та підпорядкувань. Свідомість пов'язана з продукуванням всеохоплюючих, еталонних, універсальних систем, відліку та предметних орієнтацій, завдяки яким людина створює поняття, принципи, ідеї, тобто такі форми знання та мислення, що мають усезагальний та необхідний характер.

Закріплення вивченого матеріалу.

  1. Вміти давати відповіді на питання:

Ознаки свідомості.

Концепції походження свідомості.

Структура свідомості.

Функції свідомості.

  1. Вміти аналізувати:

Свідоме – безсвідоме.

Мова і свідомість

  1. Підготувати доповіді: Концепції свідомості в історії філософії.

Література:

1. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань. – Львів, 2005.

2. Філософія: Навчальний посібник (за ред. І.Ф. Надольного). – К., 2005.

3. Філософія: Навчальний посібник (автор Смольков О.А.). – Львів, 2005.

4. Гурьев Д.В. Загадки происхождения сознания. –М., 1986.

5. Проблема сознания в современной западной философии. – М.,1989.

Тема: Соціальна філософія.

Основні поняття: суспільство, діяльність, соціальний закон, духовність, ментальність, суспільна свідомість, ідеологія, політична свідомість, моральна свідомість, релігійна свідомість.

План:

  1. Основні філософські концепції суспільства.

2. Стихійне та закономірне в історії.

3.Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку

4. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи.

5. Духовне життя суспільства.


1. Філософські концепції суспільства

Суспільство - це сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких, виражається їх всебічна залежність один від одного. Воно є діючою системою, яка існує як певне надіндивідуальне утворення, що має власну логіку розвитку.

Соціальна філософія формулює загальні принципи соціального буття, закони його функціонування і розвитку. Головною особливістю предмету соціальної філософії є тє, що ця система знань вивчає суспільство в цілому, суспільство як цілісність. Основною проблемо соціальної філософії є проблема людини, сенсу її буття у соціумі. Таким чином, визначальною проблемою соціальної філософії є проблема людини, сенсу її буття у соціумі.

Методологічні принципи соціальної філософії:

  • соціальна філософія виходить із принципу об'єктивності. Об'єктивність означає неупередженість, незалежність висновків від світоглядних і суспільно-політичних орієнтацій дослідника.

  • принцип розвитку суспільства і філософської думки про нього.

  • історизм - розглядати соціум у закономірному історичному розвитку.

Сфери суспільного буття:

по-перше, матеріальна сфера життя. Вона охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних цінностей;

по-друге, соціально-політична сфера суспільного життя, яка включає в себе групові, етнічні, національні, міждержавні та інші стосунки людей;

по-третє, духовна сфера соціального життя. Це система ідей, поглядів, уявлень, які насамперед відбивають соціальне життя;

по-четверте, культурно-побутова сфера суспільного життя. Вона охоплює виробництво, розподіл і споживання культурно-побутових цінностей та передачу їх від одного покоління до іншого.

Різні уявлення про суспільство як систему, що саморозвивається, формувалися з найдавніших часів. Одними з перших про соціум як систему суспільного співіснування людей, вели мову Платон і Аристотель. Суспільство у філософській думці стародавніх мислителів, як правило, ототожнювалося з державою. Навіть людина трактувалася Аристотелем як політична істота. В цілому соціально-філософські системи суспільства відбивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді тлумачилося як фатум, доля.