Файл: Опорні конспекти з філософії.doc

Що стосується назви сучасного суспільства, то одні вчені визначають його як і Д. Бслл постіндустріальним. Другі - інформаційним - Тоффлер , треті - суспільством управлінців.

Отже, з точки зору цивілізаційного підходу, як нелінійного, історичний прогрес полягає в тому, щоб кожна цивілізація в процесі самовизначення збагатила своїм досвідом найважливіші цінності загальнолюдського характеру.

4. Соціальна структура суспільства.

Соціальну структуру суспільства формують соціальні відносини - взаємозв'язки та взаємодії між соціальними групами та спільностями.

Соціальна структура суспільства - це сукупність відносно стійких соціальних спільностей, груп і певний порядок їх взаємозв'язку та взаємодії.

У соціальній структурі суспільства виділяються:

• класово-стратифікаційна структура (класи, страти, соціальні верстви, стани тощо);

• соціально-етнічна система (родоплемінні об'єднання, народності, нації тощо);соціально-демографічна - структура (статевовікові групи, працююче та непрацююче населення);

• професійно-кваліфікаційна структура (виробничі об'єднання, трудові колективи, установи, фірми, науково-дослідні інститути);

Найбільш загальним поняттям соціальної структури суспільства е поняття соціальної групи — це порівняно стала спільність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднанні спільними інтересами, цінностями, нормами поведінки, системами певних відносин.

Великі соціальні групи - це спільності, що існують у масштабі всього суспільства в цілому. Такими групами є класи, страти, верстви нації, покоління.

Середні соціальні групи - це мешканці одного села чи міста, працівники певного підприємства, склад учбового закладу.

До малих соціальних груп відносять такі об'єднання людей, в яких всі члени знаходяться в безпосередньому контакті один з одним.

Соціальна структура суспільства -- це складно організоване і певним чином упорядковане ціле, до якого входять окремі індивіди та соціальні спільноти. Соціальна структура суспільства тісно пов'язана з соціальними відносинами. І обидві ці системи взаємопроникають і взаємообумовлюють одне одного.

5 Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість.

Духовність — це усвідомлення та відчуття людиною того, що вона має керуватися у своїм діяльності певними високими ідеалами, непохитними принципами, переконаннями.

Ментальність — це сукупність соціально-психологічних установок діяти, мислити, почувати і сприймати світ певним чином.

Суспільна свідомість - це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, , ідей, теорій. які відбивають суспільне буття.

Буденна свідомість — це сукупність знань, почуттів, настроїв, що виникають в процесі повсякденного життя. Вона включає в себе емпіричні знання (народну медицину, прикмети, погоду). Крім емпіричних знань до буденного рівня свідомості належить суспільна психологія і народна художня творчість.

Теоретична свідомість — це система знань, ідей, теорій, що розкриває сутність буття.

Ідеологія — це система ідей, поглядів, теорій, що у логічно стрункій формі відображає соціально-економічні і духовні умови життя людей.

Форми суспільної свідомості:

- політична свідомість;

- правова;

- моральна свідомість;

- естетична свідомість;

- релігійна свідомість.

Суспільна свідомість виконує різноманітні функції: пізнавальну,прогностичну, комунікативну, інтегративну (об’єднування навколо певних цінностей), функцію ціннісної орієнтації, регулятивну.

Закріплення вивченого матеріалу.

1. Вміти давати відповіді на питання:

Погляди на природу суспільства в історії людської думки.

Особливість предмету соціальної філософії та її відмінність від соціології.

Особливість соціальних законів.

Філософія історії. Особливість підходів до періодизації розвитку суспільства.

Соціальна структура суспільства.

Форми та функції суспільної свідомості.

Роль культури в історичному розвитку людства.

2. Вміти аналізувати:

Співвішношення суспільної та індивідуальної свідомості.

Закономірне та стихійне в історії суспільства.

3. Підготувати доповіді: Концепції історичного розвитку в роботах:О. Шпенглера, А.Тойнбі, Д. Белла.

Література:

Основна:

1. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань. – Львів, 2005.

2. Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс з філософії. – К., 2006.

3. Філософія: Навчальний посібник (за ред. І.Ф. Надольного). – К., 2005.

4. Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів (за ред. Є.М. Причепія). – К., 2001.

5. Філософія: Підручник. (автор Подольська Є.А.). – К., 2006.

Додаткова:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.,1996.

2. Поппер К. Злиденність історизму. – К.,1994.

3. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

4. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. Т.1. – М., 1998.

Тема: Релігієзнавство .

Основні поняття: релігія, догмат, буддизм, християнство, ісдам, мусульманство, культ, обряд.

План:

1. Релігієзнавство як наука.

2. Світові релігії.

3. Національні релігії.

1.РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА.

Сутність та ознаки релігії.

геІі§іо походить від латинського геїі^агв, що означало «в'язати, зв'язувати, прив'язувати», стосовно релігії — «зв'язок із Богом, служіння йому і покора через благочестя».

Загальні ознаки релігій.

1. Визнання надлюдської реальності, надприродного, Бога.

2. Ідея визволення, порятунку (спасіння).

3. Сукупність догматичних ідей.

4. Культ. Ієрархічна структура.

Концепції виникнення релігійних уявлень.

Біологічна (натуралістична) концепція - «ген релігійності», «релігійний інстинкт», «релігійне почуття».

Психологічна концепція - пов'язували походження релігії з безпорадністю перед внутрішніми інстинктивними силами і породжені потребою полегшити здолання людської безпомічності.

Соціологічна концепція - релігію як спосіб надання сенсу соціальному діянню: як явище культури вона задає і підтримує відповідні сенси, вносячи «раціональність» у пояснення світу і в повсякденну етику.

Функції релігії.

Світоглядна— здатність релігії формувати у віруючої людини систему поглядів і уявлень, які виражають її ставлення до різник предметів і явищ дійсності, життєву позицію, ціннісні орієнтації.

Компенсацшно-терапевтична — здатність релігії своїми специфічними засобами й властивостями компенсувати обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування.

Комунікативна— впливати на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання та засвоєння інформації та формувати між ними духовні зв'язки.

Інтегративна —сприяти злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти.

Дезінтегративна —послаблювати стабільність і стійкість особи, соціальних груп викликати релігійне протистояння.

Легітимізуюча функція —виховувати у віруючих поважливе ставлення до певних суспільних норм поведінки як до продукту Божого промислу.

Регулятивна функція —через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій.

Класифікація релігій. 1. Первісні вірування (родоплемінні релігії): фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.

2.. Етнонаціональні (національні, етнічні, локальні) релігії: іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

3.. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

4. Неорелігії (нетрадиційні, нові, модернові) релігії: