Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

message; (показання) indication; (хвиля) wave(form), signal waveform).

луна́-сигнал́ (рос. эхо-сигнал; англ.

echo) – див. луна́.

с. аналіти́чний(рос. сигнал аналитический; англ. analyticalsignal) – одне з можливих комплексних представлень w(t) сигналу (коливання), що описується дійсною функцією u(t), є природним узагальненням представлення,яке використовується для монохроматичних сигналів; дозволяє одержати аналітичне продовження u(t) функції у верхню (нижню) півплощину комплексної змінної (Д. Габор [D. Gabor], 1946, див. також

566

перетво́ренняГільберта або співвідно́- шеннядисперсій́ )ні.

с. відбитий́ (рос. сигнал отражён-

ный; англ. echo) – див. луна́.

с. ім́ пульсний(рос. сигнал импульсный; англ. impulse signal) – короткочасна зміна фізичної величини (поля, параметраматеріального середовищаі т. п.). Основні параметри с. і.: тривалість (довжина в просторі), амплітуда, тривалість (довжина) фронту і зрізу (спаду), швидкість переміщеннявсередовищі.

силазвука, интенсивность звука; англ.

sound intensity, acoustic intensity, sound- energy-flux density) – середня за часом енергія, що переноситься звуковою хвилею через одиничний майданчик, перпендикулярний до напрямку поширення хвилі, за одиницю часу. Для періодичного звуку усереднення

ймовірності квантових переходів у процесах випромінювання, фотопоглинанняі кулонівського збудження атомних, молекулярних або ядерних систем. За допомогою с. о. знаходять імовірності спонтанного та вимушеного висиланняі поглинання світла, поляризованості атомів, ширини рівнів енергії і спектральних ліній та ін. Зазвичай с. о. знаходять експериментально, вимірюючи тривалості життя збуджених атомних чи молекулярних станів або інтенсивності висиланнята поглинання.

с. стру́му(рос. силаэлектрического тока; англ. current intensity, current strength) – те саме, щовеличина́стру́му.

си́ли осциля́торагіга́нтські(рос. силы осциллятора гигантские; англ. giant oscillator intensities) – виникають, коли оптично створюваний екситон народжуєтьсяу зв'язаному стані. Це може бути зв'язаний стан екситона з домішковим центром (екситонно-домішковий комплекс – ЕДК) або з іншою квазічастинкою (з іншим екситоном, магноном, фононом та ін.). Необхідно тільки, щоб енергія зв'язку Eзв << Eе, де Eе – ширина екситонної зони.

СИЛА́ в механіці (рос. сила в

механике; англ. force, strength) –

величина, що є основною мірою механічної дії на дане матеріальне тіло інших тіл. С. – векторна величина і в кожен момент часу характеризується числовим значенням, напрямком у просторі і точкою прикладання. Одиницями вимірювання с. слугують Ньютон (Н) або

дина (дин); 1 дин = 10–5 Н та 1 кгс ≈ 9,81 Н.

кіло́грам-сила́ , кгс, кГ [кілопонд́ ] (рос. килограммила, кгс, кГ, кило-

понд; англ. kilopond, kilogramm-force, kgf,kG) – одиниця сили системи одиниць МКГСС. 1 кгс = 9,80665 Ньютона (точно). У деяких європейських державах для к.-с. офіційно прийнята назва кілопонд(kp).

с.аеродинаміч́ на(рос. силааэродинамическая; англ. aerodynamicforce) – див. си́латамоме́нтаеродинаміч́ ні.

с.важін́ ня(рос. силатя́жести; англ. gravity (force), earth('s) gravity, terrestrial gravity) – сила Р, яка діє на будь-яку матеріальну частинку, що перебуває поблизу земноїповерхні, і визначається як геометрична сума діючих на ту

жчастинку сил притягання Землі (сили тяжіння) та відцентрової (переносної) сили інерції, що враховує ефект добового обертання Землі. Напрямок с. в. є напрямком вертикалі в даному пункті земної поверхні. На екваторі с. в. приблизно на 0,35% менша,ніж на полюсі.

с.ейлерова́ (с. ойлер́ ова)в теорі ї пружності та пластичності

сила эйлерова в теории

упругости и пластичности;(рос.

англ. crippling load, critical load, buckling load) – те саме, що си́лакрити́чна.

с. іне́рції(рос. сила инерции; англ. inertialforce,inertia) – векторна величина, що чисельно дорівнює добутку маси матеріальної точки на її прискорення і напрямленапротилежноприскоренню.

с. квазіпру́жна(рос. сила квазиупругая; англ. unelastic force, quasi-elastic force) – спрямована до центра О сила, модуль якої пропорційний відстані r від центра О до точки прикладаннясили (F =

– cr), де c – сталий коефіцієнт, який чисельно дорівнює силі, що діє на одиниці відстані. С. к. є силою центральною і потенціальною із силовою функцією U = –

0,5cr2.

с. кін́ ська(рос. сила лошадиная;

англ. horse(power)) – позасистемнаодиниця потужності, позначається к.с., PS (нім.), CV (фр.), HP (англ.). 1 к.с. = 75

кгс×м/с = 735,499 Вт. В Англії, США й

інших країнах 1 HP = 550 фунт×фт/с = 745,7 Вт = 1,013870к.с.

с. Коріо́ліс́ а(рос. сила Кориолиса;

англ. Coriolis force) – одна з сил інерції, додаванням якої до діючих на точку фізичних сил враховуєтьсявплив обертаннярухомої системи відліку на відносний рух

568

точки. С. К. чисельно дорівнює добуткові маси точки на її прискорення Коріоліса і напрямленапротилежноцьому прискорен-

ню.с. крити́чна[си́лаейлер́ ова(си́лао́- йлерова)] в теорії пружності та пластичності (рос. силакритическая [сила эйлерова] в теории у пругости и пластичности;

англ. crippling load, critical load, buckling load) – найменша поздовжня сила, при якій можливі як прямолінійна, так і криволінійна форми рівноваги первісно прямолінійного бруса (див. також ви́гинпоздо́вжній).

с. Ло́ренца(рос. силаЛоренца; англ.

Lorentz force) – сила, що діє на точковий електричний заряду зовнішньому магнітному полі. Вираз для с. Л. був отриманий наприкінці 19 ст. Х.А. Лоренцом шляхом узагальненнядослідних даних. У системі одиниць Гаусса с. Л. F визначається виразом F = qE + (q/c) [vB], деЕ – напруженість електричного поля, В – магнітна індукція, q – величина заряду, v – його швидкість відносно системи координат, у якій обчислюються величини F, E і B.

с. магніт́ апідійма́льна(рос. сила магнитаподъёмная; англ. tractiveforce of a magnet) – вага найбільшого вантажу (разом із якорем), який може утримувати даний магніт (чиелектромагніт).

с. Майора́на(рос. сила Майорана;

англ. Majorana force) – частина обмінного потенціалу ядернихсил, що діють між двома нуклонами, пропорційна оператору Майорана, що переставляє тільки координативзаємодіючих частинок.

с. ма́сова[си́лаоб'є́мна] (рос. сила массовая, сила объёмная; англ. body force) – сила, що діє безпосередньона кожну з частинок (елементарний об'єм) даного тіла і чисельно пропорційна масам цих частинок. Приклад с. м.– сила тяжін-

ня.с. об'є́мна(рос. силаобъёмная; англ. body force) – те саме, що си́ламасова́ .

с.о́йлеровав теорії пружності та пластичності (рос. сила эйле-

рова в теории упругости и пластичности; англ. crippling load, critical load, buckling load) – те саме, що

си́лакрити́чна.

с.підійма́льна(рос. силаподъёмная; англ. raising force, ascensional force, lift(ing), upward force; (wіng) bearing strength) – сила, перпендикулярна до векторашвидкості руху центра ваги тіла, яка виникає внаслідок несиметрії обтікання тіла потоком рідини (газу).

с. поверхне́вав механіці (рос. сила поверхностная в механике;

англ. surfaceforce і n mechanіcs) – сила, прикладенадо точок поверхні даноготіла.

с. реакти́вна[тяга́ реакти́вна] (рос. сила реактивная, тяга реактивная; англ. reactive force, reacting force, reaction force) – сила тяги реактивного двигуна.

с. та моме́нтаеродинаміч́ ні(рос. силаи момент аэродинамические;англ. aerodynamicforceandmoment) – величини, що характеризують силовий вплив рідкого чи газоподібного середовищана тіло, що рухається в ньому. С. та м. а. залежатьвід форми та розмірів тіла, його орієнтації відносно напрямку руху, від його швидкості, властивостей і стану середовища(газу, рідини, плазми), а також від кутових швидкостейі прискорення руху. Силовий вплив середовища на тіло зводиться до сил тиску і тертя, розподілених по поверхні тіла. Така просторова система сил може бути зведена до рівнодійної цих сил – аеродинамічної сили R і до пари сил з аеродинамічним моментом М. Визначення с. та м. а., що діють на тіла різної форми при заданих умовах польоту, є однією з основних задачаеродинаміки.

си́ли гіроскопіч́ ні(рос. силы гироскопические; англ. gyroscopic forces) – сили, що залежать від швидкостей і мають ту властивість, що сумарна робота (чи потужність) при будь-якому переміщенні системи, на яку діють ці сили,

569

дорівнює нулю. Якщо Fі – гіроскопічні

гураційного простору як градієнт скаля-

рної функції: F= – grad U(q), де q = q1,… qn (узагальнені) координати, U(q) – потенціальнаенергія. Робота с. п. по будьякому

замкнутому контуру в Q, який стягується в точку, дорівнює нулеві. Ознакою потенціальності сил є перетворенняна нуль їх ротора: rotF = 0.

си́ли узага́льнені(рос. силы обобщённые; англ. generalizedforces) – величини Qі, добутки яких на елементарні прирости узагальнених координат qі системи дають вираз елементарної роботи діючих на систему сил. Таким чином, вираз елементарної роботи сил, що діють на систему з s ступенями вільності, через с.

у. має вигляд δA = Q1 δq1= Q2 δq2 =... = Qs δqs. За допомогою функції ЛагранжаL с.

у. визначаються формулами Qі = δL/δqі

(див. також рівня́ннямеха́нікиЛагра́- нжа).

си́ли центра́льні (рос. силы центральные; англ. central forces) – сили, прикладені до матеріального тіла, лінії дії яких при будь-якому положенні тіла проходять через деяку певну точку, яка називається центром сил. Прикладом с. ц. є сили тяжіння, кулонівські сили та

ін. си́ли я́дерні(рос. силы ядерные;

англ. nuclear forces) – сили, що діють між двома ядерними частинками і призводять до утворення атомних ядер. С. я. належатьдо класу сильних взаємодій і на багато порядків перевищуютьусі відомів природі сили. Основною властивістю с. я. є їх короткодія: вони швидко зменшуються зі зростанням відстані між взаємодіючими частинками, коли ця відстань перевищує так званий радіус взаємодії(2–3)·10-13 см.

СИЛА́ [змо́га] в оптиці (рос.

сила; англ. power, strength, intensity; (світла) power, intensity; (роздільна)

capability, ability, capacity).

с. оптична́ [змо́га опти́чна], Ф (рос. силаоптическая,Ф; англ. focalpower, F)

– величина, що характеризує

570

заламлювальну спроможність осесиметричних оптичних систем (лінз і систем таких лінз). Залам променя, що проходить через оптичну систему з с. о.

Ф, визначається за формулою Ф = (n'α' –

nα)/h, де α і α' – кути параксіального променя з віссю системи до і після

заламу; h – висота перетину променя

головних площин, n' і n – показники заламу середовищ, розташованих відповідно за і перед оптичною системою.

с. роздільна́ [змо́га роздільна́ ] оптичних приладів (рос. сила разрешающая оптических приборов; англ. resolution capability

[resolving ability, resolving capacity] o f optіcal devіces) – те саме, що розділ́ ьністьоптичних приладів.

c. світ́ ла(рос. силасвета;англ. light intensity,luminousintensity,illumination power, light power, luminous power, intensity) – одна з основних світлових величин, що характеризує світність джерела видимого випромінювання в деякому напрямку. Дорівнює відношенню світлового потоку, що поширюється від джерела усередині елементарного просторового кута, який містить даний напрямок, до величини цього просторовогокута. Одиниця с. с. в системі СІ – свічка (св). Поняття с. с. можназастосовувати на відстанях від джерела, які набагато перевищуютьйого розміри.

СИМВОЛ́ , -а [зна́мень]

математичний (рос. символ; англ. symbol, cipher, sign, note, token, letter, logogram(me), character, digit,

indication).

6j-символи́ (Віѓ нера) [6j-знамені́ (Ві-́ гнера)] (рос. 6j- символы (Вигнера); англ. 6j symbols, Wigner 6j symbols) – виникають при додаванні трьох і більшої кількості кутових моментів у квантовій механіці (див. також додава́ннямоме́нтів ква́нтове). Широко використовуютьсяврізноманітних фізичних застосуваннях, задачах теорії представленьгруп. Введені