Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.11.2024

Просмотров: 335

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СИМЕ

С

СИМЕ

 

 

 

 

 

 

Ю. Вігнером [E. Wіgner], 1951. Існують таблиці алгебричних і числових значень 6j- символів.

с. Кро́некера[знамень́ Кронекера́ ] (рос. символКронекера; англ. Kronecker

sign, Kronecker symbol, Kronecker delta)

– найпростіший тензор 2-го рангу в n- вимірному просторі, який у всіхсистемах координатвизначаєтьсярівностями

ij

1,

якщо i j,

і, j = 1, 2, …, n.

0,

якщо i j,

 

 

С.К. введенийЛ. Кронекерому 1866.

с.спектроскопічний́ [зна́мень спектроскопічний́ ] (рос. символ спектроскопический; англ. spectroscopic

symbol) – величина Z, що характеризує зарядовий стан атома або йона Z = Zn – N + 1, де Zn – заряд атомного ядра (в одиницях елементарного електричного заряду), N – число електронів в атомній системі; с. с. вказують римськими цифрами поруч

із хімічним символом.

с.Ле́ві–Чівіт́ и[зна́меньЛе́віЧівіт́ ,и

те́нзорцілкови́тоантисиметри́чний,те́- нзор цілкови́то протиспівпо́мірний,те́- нзор абсолю́тно антисиметри́чний] (рос. символ ЛевиЧивиты, тензор абсолютно антисимметричный; англ.

Levi–Civita symbol, absolutely antisymmetric tensor) – антисиметрична функціяε(і1, і2, …, іn) n змінних (кожна з яких набуває цілих значень від 1 до n), яка дорівнює +1 (–1), якщо послідовність і1, і2, …, іn утворюється парною (непарною) перестановкою 1, 2, …, n. В інших випадках с. Л.-Ч. дорівнюють нулю.

СИМЕТРІЯ́ [співпо́мір] у фізиці (рос. симметрия в физике; англ.

symmetry і n p h y s і c s ; грец. συμμετρία

від префікса συ(μ)-, що означає

спільність, і μετρώ – вимірюю). У тому

випадку, коли стан системи не змінюється в результаті якого-небудь перетворення, якого вона зазнає, кажуть, що система має с. щодо даного перетворення. Співпомір фізичної системи визначається

571

с.її функції Гамільтона або (у квантовій механіці) її гамільтоніаном, тобто перетвореннями співпоміру для фізичної системи є перетворення, що не змінюють її гамільтоніана. Кожному неперервному перетворенню с. відповідаєзакон збереження деякої фізичноївеличини, пов'язаної з зазначеною с. Серед різноманітних типів

с.розрізняють просторово-часові та внутрішні симетрії.

кро́с(инг)-симе́трія [крос(инг)-спів- по́мір] (рос. кросс(инг)-симметрия; англ. сrossingsymmetry) – те саме, що симе́- тріяперехре́сна.

с.CPT [співпо́мірCPT] (рос. симметрияCPT; англ. CPT symmetry) – див. теоре́маCPT.

с.SU(2) [співпо́мірSU(2)] (рос. симметрияSU(2); англ. SU(2) symmetry). У фізицізазвичай реалізується як інваріантність щодо групи матричних перетворень над полями. Група SU(2) – сукупність унітарних унімодулярних матриць 2-го порядку (яка утворює групу відносно звичайного матричного множення).

с.SU(3) [співпо́мірSU(3)] (рос. симметрияSU(3); англ. SU(3) symmetry). У фізицізазвичай реалізується як інваріантність щодо групи матричних перетворень над полями. Група SU(3) – сукупність унітарних унімодулярних матриць 3-го порядку (яка утворює групу відносно звичайного матричного множення). Для параметризації цих матриць потрібний набір із 8 лінійно незалежних ермітових безслідових матриць. Зазвичай використовують матриці Гелл-Манна.

с.U(1) [співпо́мірU(1)] (рос. симметрия U(1); англ. U(1) symmetry). У квантовій фізиці зазвичай реалізується як інваріантність щодо групи U(1) фазових перетвореньфункцій поля. U(1)– неперервна компактна група, її утворюють усі комплексні числа, що дорівнюють одиниці за абсолютною величиною.

с.вну́трішня[співпо́мір вну́трішній] в квантовій теорі ї поля (КТП)

(рос. симметрия внутренняя в

квантовой теории поля (КТП);


СИМЕ

С

СИМЕ

 

 

 

 

 

 

англ. internal symmetry і n

quantum

f і e ld

 

theory [ Q F T ])

 

– інваріант-

ність

 

відносно

перетворень

над

квантованими полями, при яких не зачі-

паються просторово-часові координати. Із

перетвореннями

просторово-часових

координат пов'язані просторово-часові

симетрії. Кожному закону збереження

відповідає деяка симетрія, зокрема вну-

трішній співпомір, тому твердження про

існування симетрії часто замінюється на

еквівалентний

вислів про

збереження

якої-небудьфізичної величини.

 

с.глоба́льна[співпо́мірглоба́льний]

(рос.

симметрия

глобальная;

англ.

global symmetry; франц. global –

зага-

льний,

від лат. globus – куля) – симетрія

відносно групи неперервних перетворень

полів за умови, що параметриперетворень

не залежать від просторово-часових

координат. С. г. може бути як просторово-

часовою, так і

внутрішньою симетрією.

Деякі з с. г. допускають розширення до

локальноїсиметрії.

 

 

 

 

с. дзерка́льна[співпо́мірдзерка́-

льний] у фізиці елементарних

частинок

в

(рос.

симметрия

зе-

ркальная

 

физике

эле-

ментарных

 

частиц;

англ.

reflectional

 

symmetry

 

[reflective

symmetry,

mirror

symmetry, bilateral

symmetry,

enantiomorphism]

і n

e lementary partіc le physіcs) –

симетрія відносно просторової інверсії.

Порушується в процесах слабкої взає-

модії.

 

 

 

 

 

 

 

 

с. динамічна́ [співпо́мірдинамічн́ ий]

квантової

с истеми

 

(рос.

сим-

метрия

динамическая

квантовой

с истемы;

англ. dynamicsymmetry o f

a quantum

s ystem)

 

– симетрія

повного простору векторів стану системи, які утворюють одне незвідне представлення деякої групи або алгебри Лі, оператори якої об'єднують в одну родину всі стани системи і включають в себе оператори переходів між різними станами.

572

с. кіральна́

[співпо́міркіра́льний]

с ильної

взаємодії

( рос.

сим-

метрия киральнаяс ильного взаи-

модействия; англ. chiral symmetry

o f

strong

і nteractіon;

від грец.

χέρι – рука) –

те саме, що

симе́тріяхіра́-

льна.

 

 

 

 

 

 

 

с. криста́лів[співпо́міркриста́лів]

(рос.

симметрия кристаллов; англ.

crystal symmetry) – властивість кристалів

суміщуватися із самим собою при

поворотах, дзеркальних

відображеннях

(віддзеркаленнях), паралельних перенесе-

ннях або при частині чи комбінації цих

операцій. Сукупність операцій симетрії

даного кристала утворює групу

си-

метрі ї

G

у розумінні математичної

теорії груп.

Т о чкові

групи

с и-

метрі ї

G03

описують зовнішню форму

кристалів; просторові

групи

с и-

метрі ї

G33 описують атомну структуру

кристалів.

 

 

 

 

 

 

с. лока́льна[співпо́мірлока́льний]

(рос.

симметрия локальная; англ.

local

symmetry) –

інваріантність відносно та-

ких перетворень над змінними, що опи-

сують фізичну систему, при яких

параметриперетвореньзалежатьвід точки

простору-часу, де задана відповідна ди-

намічна змінна. Докладніше див. також

симе́трія

вну́трішня,

симе́трія

просторо́во-часова.

 

 

 

с. магніт́ на[співпо́мірмагніт́ ний]

(рос.

симметрия

магнитная;

англ.

magnetic symmetry) – розділ симетрії

кристалів,

який

враховує

специфіку

їхніх магнітних властивостей, а саме: у с.

м. береться до уваги симетрія рівнянь

рухувідносно операції оберненнячасу R,

під дією якої координати всіх точок кри-

стала залишаються незмінними, а швид-

кості змінюються на протилежні. Від-

повідно під дією операціїR середняза ча-

сом мікроскопічна густина заряду ρ(x, y,

z), що описує звичайну (електричну)

структуру кристала, не змінюється, і,

крім

ρ,

розглядається

мікроскопічна

середнягустина магнітного моменту т (x,

y, z), яка змінює знак під дією R.

С. м.


СИМЕ

С

СИНГ

 

 

 

 

 

 

кристалів визначається всією сукупністю

перетвореньтипу m = gR

(де g

– будь-яке

із звичайних кристалографічних пере-

творень симетрії). Така сукупність

утворює групу с. м. Число точкових

груп с. м.– 122 (замість 32 звичайних

кристалографічних).

Число

магнітних

просторових груп співпоміру дорівнює

1651 (замість 230 федоровських груп).

Магнітні групи є окремим випадком шу-

бніковських груп антисиметрії.

 

с.моле́кул[співпо́мірмоле́кул] (рос.

симметрия молекул; англ.

molecule

symmetry). Симетрія молекул у зага-

льному випадку визначається як група

перетворень, які залишають повний га-

мільтоніан молекули інваріантним і вклю-

чають такі операції: а) усі перестановки

координат і спінів електронів; б) будь-які

обертання координат і спінів усіх части-

нок навколо будь-якої осі, що проходить

через центр мас молекули; в) будь-які

трансляції молекули в просторі; г) зміну

знака всіх лінійних і

кутових моментів,

еквівалентну повороту часу; д)одночасну

інверсію координатусіх частинок у центрі

мас; е) будь-яку перестановку координаті

спінів тотожних ядер. Для молекул найва-

жливішою є група (а) і прямий добуток

груп (д) і

(е) – перестановно-

і нверсійна [ПІ] група.

 

 

с. перехре́сна[співпо́мірперехре́-

сний, кро́с(инг)-симе́трія,

кро́с(инг)-

співпо́мір] (рос. симметрия перекрёст-

ная, кросс(инг)-симметрия;

англ.

crossingsymmetry) – особливий вид си-

метрії в квантовій теорії поля, яка поля-

гає в тому,що амплітудабудь-якого про-

цесу не змінюється, якщо будь-які части-

нки з початкового і

кінцевого станів

поміняти місцями, замінивши при цьому

частинки на античастинки. У загальному

випадку с. п. випливає з редукційних

формул і

доведена

в

аксіоматичній

квантовій теорії поля.

 

 

 

 

с. просторо́ва[співпо́мірпросторо́-

вий] (рос.

симметрия пространствен-

ная; англ. spacesymmetry) – симетрія чо-

тиривимірного простору-часу, в

якому

573

відбуваються фізичні явища. З однорі-

дністю та ізотропністю простору-часу по-

в'язана інваріантність фундаментальних

фізичних законів відносно трансляцій і

обертань

чотиривимірних

систем

координат, у яких ці закони формулюю-

ться.

 

 

 

 

 

 

с. просторо́во-часова́[співпо́мір

просторо́во-часови́й] (рос.

симметрия

пространственно-временная;

англ.

space-time

symmetry)

симетрія

просторово-часового континууму, в

якому відбуваються фізичні процеси. С.

п.-ч. – це переважно наслідок ізотроп-

ності й однорідності простору-часу, які

проявляютьсявінваріантності (коваріант-

ності) фізичних систем, полів і рівнянь

рухувідносно перетворенькоординат, що

відповідаютьобертаннямабо трансляціям

уздовж напрямків просторово-часових

осей.

 

 

 

 

 

 

с. уніта́рна[симе́тріявну́трішня,

співпо́мір уніта́рний,співпо́мір вну́трі-

шній] (рос. симметрияунитарная; англ.

unitarysymmetry) – наближенасиметрія

сильних взаємодій елементарних части-

нок, яка встановлює наявність внутрішніх

зв'язків між частинками, що належатьдо

різних ізотопічних мультиплетів і мають

різну дивність.

 

 

 

 

 

с. хіра́льна[співпо́мірхіра́льний,

симе́трія

 

кіра́льна,

співпо́мір

кіра́льний]

с ильної

 

взаємодії

( рос. симметрияхиральная[симметрия

киральная]

 

 

 

 

сильного

взаимодействия;

англ.

chiral

symmetry o f

strong і nteractіon;

від грец. χέρι

рука)

наближена

симетрія сильної

взаємодії

відносно

перетворень,

 

які

змінюють

парність

хіральных перетворень(див. також поля хіра́льні).

СИНГЛЕТИ́ , -ів, мн. (рос. синглеты;

англ. singlets; від англ. sіngle – самотній, окремий) – поокремлені спектральні лінії в атомних спектрах, що відповідають дозволеним квантовим переходам між синглетними рівнями енергії (див.


СИНГ

С

СИНХ

 

 

 

 

 

 

також

мультиплетність́ ). Синглетні лінії складають, наприклад, головну спектральну серію атомів лужноземельних елементів.

СИНГОНІЯ́ кристалічна (рос. сингония кристаллическая; англ. syngony; від грец. συγγωνία – букв. співкуття) – розподіл кристалів за симетрією форми їхньої елементарної комірки

(елементарного паралелепіпеда повторюваності), або, що те ж саме, за точковою симетрією вузлів кристалічної решітки (див. також симе́тріякриста́лів). Усього існує 7 с.: триклінна, моноклінна, ромбічна, тетрагональна, тригональна, гексагональна,кубічна.

СИНГУЛЯРНІСТЬ́ , -ості (рос.

сингулярность; англ. singularity; від лат. sіngularіs – окремий, особливий).

с. космологіч́ на(рос. сингулярность космологическая; англ. cosmological singularity) – стан нашого Всесвіту у певний момент часу в минулому, коли густина енергії матерії ε і кривизна простору-часу були дуже великі – поряд-

ку планківських значень(ε 10114 ерг/см2)

– фізична сингулярність, чи навіть нескінченні – математична с ингулярність.

с-сті ван Хова́ (рос. сингулярности ван Хова; англ. van Hove singularities) – те саме, що особливості́ ван Хова́ .

СИНЕРГЕТИКА́ [тео́рія автохви́ль,

термодина́міка нерівнова́жна неліній́ на] (рос. синергетика, теория

автоволн, термодинамика неравновесная нелинейная; англ. synergetics, autowavetheory, nonlinear nonequilibrium thermodynamics; від

грец. συνεργετικός – спільний, узгоджено діючий) – напрямок у науці, пов'язаний із вивченням закономірностей просторовочасового впорядкування в різноманітних системах (фізичних, хімічних,

574

біологічних). Основні поняття с.: дисипативна структура, хвиля перемикання, провідний центр, обертова спіральна структура (ревербератор). Термін "с." ввів Х. Хакен [H. Haken] на початку 1970-х рр.

СИНТЕЗ́ , -у (рос. синтез; англ. synthesis;(ядер) fusion).

с. аперту́рний (рос. синтез апертурный; англ. aperturesynthesis) – метод отримання високої кутової роздільної спроможності при використанні порівняно невеликихантен, які утворюють сукупність радіоінтерферометрів, сигнали з виходів яких піддаються відповідній обробці. У ширшому розумінні с. а. – це метод відновлення за окремими вимірюваннями просторового розподілу полів (для некогерентних полів – просторової функції кореляції), які випромінюються або розсіюються яким-не- будь джереломчи об'єктом. Вимірювання в окремих точках чи ділянках, розташованих усередині синтезованої апертури, можуть бути послідовними в часі чи одночасними (послідовний або паралельний синтез) або поєднувати обидва види синтезу. Системи з с. а. є антенами з обробкою сигналів і застосовуються в радіолокації та радіоастрономії (див. також анте́на радіотелеско́па та радіоінтерферо́- метр).

с. термоя́дернийіо́нний(с. термоя́- дерний йо́нний)(рос. синтез термоядерный ионный; англ. ion(ic) thermonuclear fusion) – збудження реакції термоядерного синтезу в дейтерієвій (DT) мішені шляхом стиснення і розігріву мішені бомбардуванням пучками прискорених іонів. Іонний термоядерний синтез(ІТС) не здійснений, але перебуває у стадії розробки. Мішенню для ІТС є кульовий шар із замороженої DT суміші масою у кілька міліграмів, оточений важкою металевою оболонкою, яка може мати складну несферичну форму. Реакція синтезу розвивається завдяки тому, що