Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

мезони, ψ- і ϒ-частинки; згідно з сучасними уявленнями всі вони є системами, складеними з кварків і антикварків одного типу. Інший приклад істинно нейтральної системи – позитроній (е+е). Єдиною ч. і. н., що не має складеної природи, у даний час вважаєтьсяфотон.

ч-нки однодоме́нні(рос. частицы однодоменные; англ. single-domain particles) – феро-, ферита слабкоферомагнітні частинки малих розмірів (менше критичного), у яких утворення магнітної доменної структури невигідне енергетично. Це пов'язано з тим, що починаючи з деякого критичного розміру зразка rc, виграш в енергії, пов'язаний зі зменшенням магнітостатичної енергії зразка, стає меншим програшу в енергії, пов'язаного з утворенням доменних стінок. Величину rc називають критичним розміром однодоменності (Я.І. Френкель і Я.Г. Дорфман, 1930).

ч-нки резона́нсні(рос. частицы резонансные; англ. resonanceparticles) – те саме, що резона́нси.

ч-нки чарів́ ні (рос. частицы очарованные; англ. charmedparticles) – родинаадронів, які мають квантовечисло чарівність. Ч. ч. мають у своєму складі відносно важкі с-кварки з електричним зарядом + 2/3. Маса складового (конституентного) с-кварка приблизно 1,5 ГеВ, так що характернамаса ч. ч. ~ 2 ГеВ. Ч. ч. мають визначені значення дивності та ізотопічного спіну, що залежать від їхнього кваркового складу. Найлегші чарівні мезони розпадаються тільки в результаті слабкої взаємодії і живуть відносно довго (10–13 с). Експериментальне відкриття ч. ч. є тріумфом теорії (особливо кваркової моделі адронів).

ЧАСТКА́ (рос. доля; англ. fraction, part,quantity,proportion).

ч. моля́рна(рос. доля молярная; англ. mol(ar) fraction,molefraction,mole fraction) – те саме, що частка́ мольна́ .

748

ч. мо́льна[ча́стка моля́рна] (рос. доля мольная, доля молярная; англ. moleratio,molefraction,mol(ar) fraction, molefraction) – відношення кількості молів даної розчиненої речовини до суми молів усіх розчинених речовин і розчинника.

ЧАСТОТА́, мн. часто́ти (рос. частота; англ. frequency,rate).

ч.гіромагніт́ на[частота́циклотро́н- на] (рос. частотагиромагнитная,частота циклотронная; англ. gyromagnetic frequency,cyclotronfrequency) – частота обертання вільної зарядженої частинки (електрона, позитрона, йона, ...) у сталому однорідному магнітному полі B. Зарядженачастинка в магнітному полі рухається по гвинтовій лінії, рівномірно зміщуючись уздовж магнітного поля й обертаючись по колу в площині, ортогональній магнітному полю. Залежно від величини магнітного поля, ч. г. змінюється в широких межах. При релятивістському русі ч. г. визначаєтьсяповною масою частинки і, отже, залежить від швидкості (див. також тео́ріявідно́- сності).

частота́-носій́(рос. частотанесущая, частотанесущей; англ. carrier frequency)

– те саме, що частота́носій́на.

ч. носій́на [частота́-носій́ ,носій́на, носій́ка] (рос. частотанесущая,частота несущей; англ. carrier frequency) – частота гармонічного носійногоколивання.

ч. пла́змова(рос. частота плазменная; англ. plasma frequency) – частота ленгмюрівських коливань, які називаються також плазмовими коливаннями та поздовжніми (k||E) коливаннями

просторового заряду p 4 ne2 / me , n

– густина, e і me – заряді маса електрона, k – хвильовий вектор, E – електричне поле, викликанерозділеннямзарядів.

ч. проміжна́(рос. частотапромежуточная; англ. intermediatefrequency) – фіксованачастота коливань, одержуванав результаті перетворення частоти сигналу,

прийнятого супергетеродинним приймачем.

ч. просторо́ва (рос. частота пространственная; англ. space frequency, spatial frequency) – аналог звичайної частоти при заданні фізичної величини у вигляді функції не часу, а координати; має розмірність см–1.

ч.циклотро́нна(рос. частотациклотронная; англ. cyclotronfrequency) – те саме, щочастота́гіромагніт́ на.

ч-ти бокові́(рос. частоты боковые;

англ. side frequencies, adjacent frequencies) – частоти спектру модульованого коливання, які лежать по обидва боки від носійної частоти ω0. У випадку амплітудної модуляції гармоні-

чне коливання модулювальної частоти Ω утворює дві ч. б.

ω0 ± Ω. Верхня смуга є спектром модулювального сигналу, який проте зміщений на ω 0 в область високих частот і

який займає інтервалвід ω0 + Ω1 до ω0 +

Ω2, нижня смуга – обернений спектр, зміщений на ω0 в область високих частот і

розташованийу діапазоні від ω0 – Ω2 до ω0

– Ω1; нижня смуга є дзеркальним відображеннямверхньої відносно ω0. Присинусоїдній частотній модуляції утворюються 2 смуги ч. б., кожнамістить, окрім ч.

б. ω0 ± Ω, додаткові ч. б. ω0 ± kΩ, які відповідають гармонікам модулювальної ча-

стоти kΩ при k = 2, 3, ….

ч-ти групові́ (рос. частоты групповые; англ. group frequencies) – те саме, що частоти́ характеристи́чні.

ч-ти надвисо́кі[НВЧ] (рос. частоты сверхвысокие, СВЧ; англ. superhigh

frequencies, microwave frequencies) – областьнайвищих частот, які застосовуються у радіоелектроніці (300 МГц – 300

ГГц).

ч-ти характеристи́чні [часто́ти групові́] (рос. частоты характеристические, частоты групповые; англ. characteristic frequencies, group frequencies) – частоти коливального спектру, які мало змінюються для ряду

749

молекул, що містять одну й ту ж хімічну групу. Ч. х. характеризують саме цю спільну для ряду хімічну групу – як правило, вони є частотами стійких характеристичних коливань. Ч. х. слугують для якісного дослідження будови молекул, в окремих випадках – і для кількісного аналізу складу сумішей (за співвідношенням інтенсивностей різних ч. х.), а також для вимірювання швидкостей процесів (за зміною інтенсивностей ч. х. із часом).

ЧАСТОТОМІР́, -а [герцме́тр] (рос. частотомер, герцметр; англ. frequency counter, frequency indicator, frequency

(-indicating) meter) – приладдля вимірювання частот періодичних процесів. Застосовуються хвилеміри, тахометри, логометри та ін.

ЧИСЛЕННЯ́ (рос. исчисление; англ. calculus,computation).

ч. варіацій́ не(рос. исчислениевариационное; англ. calculus of variations, variationalcalculus) – розділ математики, що узагальнює елементарну теорію екстремуму функцій. У ч. в. мова йде про екстремуми функціоналів – величин, які залежатьвід вибору однієї чи декількох функцій f1, … fm, що відіграють для функціонала F[f1, … fm] роль аргументів. Одну з перших задач ч. в. сформулював Й. Бернуллі [J. Bernoullі], 1696, остаточно ч. в. сформувалося у 18 ст. завдяки роботам Л. Ейлера (Л. Ойлера) [L. Euler]. Фактично всі закони, які формулюються зазвичай у локальному диференціальному вигляді, можна сформулювати варіаційною мовою.

ч. опера́торне(рос. исчисление операторное; англ. operator calculus) – те саме, що чи́сленняоперацій́ не.

ч.операцій́ не[чи́сленняопера́торне] (рос. исчисление операционное, исчисление операторное; англ. operational calculus,operatorcalculus) – сукупність методів застосовного математичного аналізу, що дозволяють дуже простим

шляхом отримати розв'язок деяких типів рівнянь (і їхніх систем). В основі операційного числення лежить ідея заміни досліджуваних функцій (оригіналів) деякими іншими функціями (зображеннями), одержуваними з перших за певними правилами (напр., перетворенням Лапласа).

ЧИСЛО́(рос. число; англ. number, value,figure;(обч.) numeral;(кількість) count).

М-число́(рос. М-число; англ. Mach (number), compressibility number) – те саме, що число́Ма́ха.

ч. А́ббе(рос. числоАббе; англ. Abbe number,Abbevalue) – величина, яка характеризує дисперсію оптичного скла. Ч. А. (позначається n) визначається за

показники заламу скла відповідно для

жовтої лінії D натрію (l = 589,3 нм), синьої F лінії водню (l = 486,1 нм) та

рний лінійний розмір, n – коефіцієнт кінематичної в'язкості, ρ і ρ1 – густина середовищав двох точках, g – прискорення вільного падіння. Якщо зміна густини викликаназміною температуриΔТ, то (ρ – ρ1)/ρ1 =b × T (b – коефіцієнт об'ємного розширення), і ч. А. перетворюється на число Грасхофа.

750

ч. баріо́нне[заря́дбаріо́нний] (рос. число барионное, заряд барионный;

англ. baryon number, baryon charge), В –

характеристикачастинок (і систем частинок), яка відображає встановлений на досліді закон збереження"важких" частинок – баріонів. Поняття "ч. б." введене в

1938 Е. Штюкельбергом для пояснення стабільності протона, оскільки закони збереженняенергії-імпульсу, моменту кількості руху та електричного заряду не можуть "заборонити" можливості розпаду протона на легші частинки чи аннігіляцію протонів у ядрі. Усі частинки, що спостерігаються у вільному стані, мають цілі ч. б., тобто кратні ч. б. протона. Складовим адронів – кваркам – приписують дробові ч. б., що дорівнюють 1/3. У деяких моделях т. зв. великого об'єднання слабкої, електромагнітної та сильної взаємодій передбачається можливість порушення закону збереження ч. б. і, отже, можливість розпаду протона або осциляції нейтрона. Існують гіпотези про те, що баріонна асиметрія Всесвіту може бути поясненанестабільністю протона.

ч. Біо́(рос. число Био; англ. Biot number) – один із критеріїв подібності стаціонарного процесу теплообміну між нагрітим чи охолодженим тілом і навколишнім середовищем. Названий за ім'ям Ж.Б.Біо [J.B. Bіot]. Ч. Б. характеризує співвідношення між перепадом

температури dТ = Т2 – Т1, де Т1, Т2 – температури в двох точках тіла, що перебуваютьна характерній відстані l одна від одної, та температурним напором Т = Тw – Та (Тw – температураповерхні тіла, Та

– температура навколишнього середови-

ща). Ч. Б. Bі = al/l, де a – коефіцієнт тепловіддачі від поверхні тіла внавколишнє

середовище(або навпаки), l – коефіцієнт теплопровідності тіла. Ч. Б. – відношення

термічного опору стінкиl/l до термічно-

го опору передачі тепла на поверхні 1/a. Для геометрично подібних тіл однаковість ч. Б. визначаєподібність розподілів температури (температурних

полів): dТ/ Т = f (Bі). У випадку променистого теплообміну вводиться радіаційне ч. Б., яке визначаєтьсяза формулою Bіp =

s0T03 l0/l, де s0 – стала Стефана-Больц- мана.

ч. Во́льфа(рос. числоВольфа; англ.

Wolfnumber) – відносне число сонячних

плям, визначаєтьсяяк R = k(f + 10 g), де f – число плям на видимій півсфері Сонця,g – число груп плям,k – коефіцієнт порядку 1, що залежитьвід умов спостережень і приводить конкретний ряд спостережень до стандартного. Р. Вольф [R. Wolf], 19століття. Межі змін ч. В. – від 0до приблизно 300. Для статистичних досліджень використовують тільки середньомісячні та середньорічні ч. В.

ч. Га́ртмана(рос. число Гартмана;

англ. Hartmann number) – безрозмірна величинаНа, що визначаєхарактертечії в магнітній гідродинаміці (Ю. Гартман

[J. Hartmann]). Ч. Г. виражаєспіввідноше-

ння між магнітною FM ~ s H 2 v c –2 і в'язкою FB ~h vd–2 силами (Н – напруженість магнітного поля, s – електро-

провідність, h – коефіцієнт в'язкості, v – швидкість рідини, d – характерний розмір):

Ha = (FM /FB)Ѕ = Hdc–1(s/ h)Ѕ. ПриНа <<1 вплив магнітного поля незначний і зберігається звичайнатечія Пуазейля.

ч. Гін́ збурга(рос. числоГинзбурга;

англ. Ginzburg number) – безрозмірна стала, що характеризує інтенсивність теплових флуктуацій параметра порядку при фазовому переході 2-го роду. Ч. Г. можнавиразитичерезрадіус взаємодії частинок r0 у системі і характернувеличину радіуса кореляції rc вдалині від точки переходу:

Gі » (r0 / rc)6. Для існування області застосування теорії Ландау фазових переходів 2-го роду повинна виконуватися умова

Gі <<1 (це надпровідники з Gі 10–14, а також деякі сегнетоелектрики та рідкі кристали).

751

ч. Гра́схофа(рос. число Грасхофа;

англ. Grashof number) – критерій подібності, що визначає перенесення тепла при колективному теплообміні для випадку вільної конвекції, коли рух викликається різницею густин через нерівномірність поля температур поблизу нагріто-

нематичної в'язкості,b – коефіцієнт об'є- много розширення, T – різниця температур між поверхнею тіла та середовищем. Параметр Gr1/2 в умовах вільної конвекції відіграє роль, аналогічнучислу Рейнольдсапри вимушених течіях. КритичнеGrкр визначає перехід від ламінарного режиму течії до турбулентного в умовах вільної (природної) конвекції(Ф. Грасхоф[F. Grashof]).

ч. Е́йлера[число́О́йлера] (рос. число Эйлера; англ. Euler number) – безрозмірна величина в гідродинаміці, що дорівнює відношенню різниці тисків у двох характерних точках потоку рідини до швидкісного напору ρv2/2, де v – швидкість потоку, ρ – її густина. Ч. Е. користуються для перерахунку різниць тиску, виміряних на моделі, на природний об'- єкт. Див. також тео́ріяподі́бності.

ч. Ка́улінга(рос. число Каулинга;

англ. Cowling number) – безрозмірна величина Со, що характеризує течію у магнітній гідродинаміці. Ч. К. дорівнює відношенню магнітної сили до інерційної:

Со = Fм/Fі = sH2d/ρvc2 (Н – напруженість

магнітного поля, s – електропровідність, v – швидкість рідини, ρ – густина, d – характерний розмір. Ч. К. можна виразити через число Гартмана На і число Рейно-

льдса Re: Со = На2¤Re. Іноді вводять друге ч. К. Со2, яке дорівнює числу АльфвенаА.

ч. ква́нтовеазимута́льне(рос. число квантовое азимутальное; англ. azimuthal quantumnumber) – те саме, що число́ква́нтовеорбіта́льне.