Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

Franz law) – співвідношення, що пов'язує

[R. Franz], 1853). Для металів κ/σ = C, де C = LT, T – абсолютна температура, L –

кількісне обгрунтування з. В.–Ф. одержав у теорії металів Зоммерфельда, у якій розсіяння електронів вважалося

ізотропним (L = (p2/3)(k /e)2, k – стала

Больцмана, e – заряд електрона). Із сучасної зонної теорії твердого тіла випливає, що з. В.–Ф. справедливий і для

металів (виняток – Be, Mn). Для напівпровідників число Лоренца залежить від механізму розсіяння носіїв заряду. При пружному розсіянні L = (r + 5/2) (k / e)2, r – показник степеня в залежності часу вільного пробігу носіїв від їхньої енергії (наприклад, для розсіяння на йонізованих домішках r = 3/2, див. також формула́ Брукса́ –Херрінга́ ). При непружному розсіянні L складним чином залежить від T.

з. відповідних́ станів́ (рос. закон соответственных состояний; англ. law of corresponding states) – якщо значення

Всемирного тяготения; англ. law of gravitation, Newton's law of gravitation)

– закон тяжіння Ньютона в нерелятивістській механіці, згідно з яким сила гравітаційного притягання двох точкових тіл з масами m1 і m2 обернено пропорційна квадрату відстані r між ними: F = G (m1m2/r2). Тут G –

189

сформульований І. Ньютоном [І. Newton] наприкінці 60-х років 17 ст. (опублікований у 1687). У більш загальному розумінні з. В. т. – універсальна властивість матерії

створювати гравітаційне поле і відчувати на собі дію гравітаційних полів.

з. Гайгера́ –Наттолла́ (рос. закон

Гейгера–Наттолла; англ. Geiger–Nuttall law) – встановлює зв'язок між періодом

напіврозпаду a-радіоактивних ядер і енергією вилітних a-частинок: lg TЅ = A / Eα + B. Eα – енергія a-частинок у МеВ, TЅ

з. Г.-Н. можуть бути визначені періоди

(рос. закон Гей–Люссака и д е а л ь н ы х

сталому тиску об'єм V ідеального газу змінюється лінійно з температурою: V =

V0(1 + a t), де V0 – початковий об'єм, t – різниця початкової та кінцевої температур. Коефіцієнт теплового розширення газів a

= (1/273,15) К–1 однаковий для всіх газів. Закон відкритий незалежно Дж.Л. ГейЛюссаком [J.L. Gay-Lussac], 1802 і Дж. Дальтоном [J. Dalton], 1801. З. Г.-Л. – окремий випадок рівняння Клапейрона (див. також газ).

з. Генрі́ (рос. закон Генри; англ.

Henry's law) – встановлює прямо пропорційну залежність концентрації с газу, розчиненого при сталій температурі в даному розчиннику, від парціального тиску p цього газу над поверхнею

розчину: c = Гp, де Г – коефіцієнт (або константа) Генрі, що залежить від температури, різний для різних розчинів, а також об'ємних і поверхневих явищ одного розчину. З. Г. – окремий випадок закону розподілу речовини між розчинами, які не змішуються.

з. Грюнайзена́ (рос. закон Грюнайзена; англ. Gruneisen relation) – встановлює однакову температурну залежність питомої теплоємності CV і

коефіцієнта теплового розширення α

твердих діелектриків: α = γCV /3K, де K –

модуль всебічного стиснення (див. також модуль́ пружності́ ),

γ – параметр Грюнайзена [E. Gruneіsen,

1908]. Для виконання з. Г. необхідні однакова залежність частот усіх нормальних коливань кристалічної решітки (фононних мод) від об'єму V і відсутність температурної залежності K. Закон виконується для кристалів більшості чистих хімічних елементів і ряду простих сполук, наприклад, галоїдних солей.

з. Гука́ (рос. закон Гука; англ. Hook's law) – основний закон теорії пружності, що виражає лінійну залежність між напруженнями і малими деформаціями в пружному середовищі (Р. Гук [R. Hook], 1660). При видовженні стержня

довжиною l його видовження l пропорційне розтягувальній силі F: σ1 = Eε1, де σ1 = F/S – нормальне напруження

в поперечному перерізі стержня, ε1 = l /l

– відносне видовження, S – площа поперечного перерізу. Стала матеріалу E називається модулем Юнга. Відносна

зміна поперечних розмірів стержня ε2 пропорційна відносному видовженню: ε2

= νε1. Константа ν називається

коефіцієнтом Пуассона. При крученні тонкостінного трубчастого зразка

дотичне напруження τ у поперечному перерізі пропорційне зсуву: τ = Gγ, де G –

модуль зсуву, γ – кут зсуву. При гідростатичному стисканні тіла відносна зміна об'єму θ пропорційна тиску p: θ = –

190

Kp, де K – модуль об'ємної пружності. Константи E, ν, G, K характеризують

пружні властивості матеріалу. Узагальнений з. Г. встановлює залежності між компонентами тензорів напружень і деформацій.

з. Джоуля́ (рос. закон Джоуля; англ.

Joule's law) – закон термодинаміки, згідно з яким внутрішня енергія ідеального газу залежить тільки від температури і не залежить від його об'єму.

з. Джоуля́ –Ленца́ (рос. закон Джоуля–Ленца; англ. Joule–Lenz law) – закон, відповідно до якого кількість тепла Q, що виділяється у провіднику при протіканні в ньому струму, виражається формулою:

Q = aІ2Rt, де І – сила струму, R – опір провідника, t – час протікання струму, а

– коефіцієнт, який залежить від обраних одиниць вимірювання.

з. дисперсії́ (рос. закон дисперсии;

англ. dispersion law) – залежність енергії квазічастинки від її квазіімпульсу р; визначає динаміку квазічастинок, у загальному випадку багатозначна комплексна функція змінної р, дійсна частина якої визначає швидкість квазічастинок і тензор обернених ефективних мас, а уявна частина – поглинання квазічастинок.

з. дії́ та протидії́ (рос. закон действия и противодействия; англ. law of action and reaction) – див. динаміка́ .

з. діючих́ мас [закон́ чинних́ мас] (рос. закон действующих масс; англ. law of mass action) – 1) у вузькому розумінні – співвідношення між концентраціями початкових речовин і продуктів реакції при усталеній хімічній рівновазі. 2) у широкому значенні з. д. м. встановлює, що для простих хімічних реакцій при даній температурі швидкість реакції пропорційна концентрації речовин-реагентів у степенях, що дорівнюють стехіометричним коефіцієнтам реакції.

з. додавання́ швидкостей́ (рос. закон сложения скоростей; англ. law of

composition of velocities) – у теорії відносності виражає зв'язок між значеннями швидкості матеріальної точки у двох системах відліку, що рухаються одна відносно іншої прямолінійно і рівномірно (галілеєві системи відліку).

з. Дюлонга́ та Пті (рос. закон Дюлонга и Пти; англ. Dulong and Petit law) – емпіричне правило, згідно з яким атомна теплоємність при сталому об'ємі для всіх простих твердих тіл складає приблизно

з. Ейнштейна́ [закон́ Айнштайна́ ] (рос. закон Эйнштейна; англ. Einstein's law) – основний закон фотохімії, який встановлює, що кожен поглинутий фотон викликає одну елементарну реакцію, яка може бути або хімічною, коли відбувається перетворення речовини, або фізичною, коли молекула збуджується.

з. тяжіння́ Ейнштейна́ [закон́ тяжіння́ Айнштайна́ ] (рос. закон тяготения Эйнштейна; англ. Einstein's law of gravitation ) – див. тяжіння́ .

з. збереження́ електричного́ заряду́ (рос. закон сохранения электрического заряда; англ. charge conservation law) – те саме, що закон́ збереження́ заряду́ .

з. збереження́ енергії́ (рос. закон сохранения энергии; англ. energy conservation law) – загальний закон природи, згідно з яким енергія будь-якої замкнутої матеріальної системи при всіх процесах, які відбуваються в ній, зберігається, перетворюючись із однієї форми в іншу.

з. збереження́ заряду́ [закон́ збереження́ електричного́ заряду]́ (рос. закон сохранения (электрического) заряда; англ. charge conservation law) – закон, відповідно до якого алгебрична сума електричних зарядів усіх частинок ізольованої системи не змінюється в процесах, що в ній відбуваються. Встановлений у 18-му ст.

з. зміщення́ Віна́ [формула́ Віна́ ] (рос. закон смещения Вина, формула

191

Вина; англ. Wien's displacement law) – визначає загальний вигляд розподілу

енергії за частотами n (чи довжинами

хвиль l) у спектрі рівноважного

випромінювання залежно від абсолютної температури T. Згідно з цим законом, спектральна густина енергії рівноважного

випромінювання за шкалою частот n дорівнює: uν,T = n3 F(n/T), де F – деяка

функція від n/T, конкретний вигляд якої

визначається законом випромінювання Планка (В. Він [W. Wіen], 1893). При зміні температури в силу з. з. В. зберігається

вигляд функції uν,T за зміщеною шкалою

частот n/T = const (чи довжин хвиль lT = const), звідси назва "з. з. В.". Найчастіше законом зміщення Віна називають вираз

lmaxT = b, де b = 0,2898 см×К – стала Віна.

з. інерції́ (рос. закон инерции; англ. (Galilei's) law of inertia) – закон механіки, згідно з яким тіло при взаємному зрівноваженні всіх діючих на нього сил зберігає стан спокою або прямолінійного і рівномірного руху, доки прикладені сили не змусять його змінити цей стан. Відкритий Г. Галілеєм у 1632, сформульований І. Ньютоном у 1687 як перший із законів механіки Ньютона.

з. Капіци́ (рос. закон Капицы; англ.

Kapica's law) – емпіричне правило, відповідно до якого електричний опір полікристалічних зразків металів у сильному магнітному полі росте пропорційно напруженості магнітного поля. Знайшов пояснення у теорії гальваномагнітних явищ.

з. Кірхгофа́ узагальнений́ (рос. закон Кирхгофа обобщённый; англ. generalized Kirchhoff's law) – встановлює зв'язок між спектральними густинами (кореляторами) флуктуацій електромагнітного поля, породжуваного нагрітими тілами, та змішаними тепловими втратами (у всіх зазначених тілах) полів допоміжних джерел. Внески у корелятори від окремих тіл є адитивними. Згідно з з. К. у., внесок від розглядуваного тіла у корелятор

електричного (магнітного) поля в точках х1 і х2 на частоті ω пропорційний змішаним тепловим втратам (у розглядуваному тілі) полів від точкових джерел, розташованих у точках х1 і х2; при цьому коефіцієнт пропорційності

дорівнює 2π-1θ(ω,Т), де Т – температура тіла, θ(ω,Т) = h 2 cth h 2kT . За

наявності декількох тіл, що перебувають при різних температурах, використання з. К. у. засноване на припущенні, що явищами перенесення (теплопровідністю і т. п.) можна знехтувати. з. К. у. являє собою узагальнення класичного закону випромінювання Кірхгофа.

з. Кулона́ (рос. закон Кулона; англ.

Coulomb's law) – один з основних законів електростатики, що визначає величину і напрямок сили взаємодії між двома нерухомими точковими зарядами. Згідно з з. К., два точкових заряди взаємодіють один з одним у вакуумі з силою, пропорційною добуткові величин зарядів е1 і е2, обернено пропорційною квадратові відстані r між ними і спрямованою уздовж прямої, що з'єднує

заряди: F ~ е1е2/r2.

з. Кюрі́ (рос. закон Кюри; англ.

Curie's law) – температурна залежність

парамагнетика виду χ = C/T, де С – стала

Кюрі, Т – температура. Цьому закону підкоряються тільки ті парамагнетики, у яких існують іони або молекули, що мають відмінний від нуля магнітний момент. Закон відкритий П. Кюрі в 1895.

з. Кюрі́–Вайсcа́ [закон́ Кюрі–́Вейсcа́ ] (рос. закон Кюри-Вайсcа, закон Кюри– Вейсcа; англ. Curie–Weiss law) – температурна залежність магнітної

сприйнятливості χ парамагнетика виду

χ(Т) = С/(Т – θ). Параметри речовини – стала Кюрі С і парамагнітна температура Кюрі θ – відіграють важливу роль у

поясненні природи магнетизму.

з. Кюрі́–Вейсcа́ (рос. закон Кюри– Вейсcа; англ. Curie–Weiss law) – те саме, що закон́ Кюрі́–Вайcса́ .

192

з. Ламберта́ (рос. закон Ламберта;

англ. Lambert's law) – закон, відповідно до якого яскравість L дифузної поверхні, що розсіює світло, є однаковою в усіх напрямках. Сформульований у 1760 році І.Г. Ламбертом. Із з. Л. випливає просте співвідношення між світністю М і

яскравістю: М = πL. Насправді лише деякі

реальні тіла розсіюють світло без значних відхилів від з. Л. навіть у видимій області спектру.

з. Лапласа́ (рос. закон Лапласа; англ.

Laplace's law) – прямо пропорційна залежність капілярного тиску р від

поверхневого натягу σ на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривизни поверхні: р = σ(1/R1

+ 1/R2); тут R1 і R2 – радіуси кривизни двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні. Один з основних законів капілярних явищ. Встановлений у 1806.

з. Ленца́ (рос. закон Ленца; англ. Lenz's law) – те саме, що правило́ Ле- ́ нца.

з. малих́ чисел́ (рос. закон малых чисел; англ. law of small numbers) – те саме, що розподіл́ Пуассона́.

з. Малюса́ (рос. закон Малюса; англ.

Malus law) – залежність інтенсивності лінійно поляризованого світла після його

проходження через аналізатор від кута α

між площинами поляризації надхідного світла й аналізатора [E.L. Malus, 1810],

І = І0 cos2α, де І0, І – відповідно інтенсивності світла, що падає на аналізатор, та світла, що вийшло з нього (див. також поляризація́ світла́ ).

з. Мозлі́ (рос. закон Мозли; англ.

Moseley's law) – стверджує, що корінь квадратний з частоти v характеристичного рентгенівського випромінювання атома хімічного елементу і його атомний номер Z пов'язані лінійною залежністю:

Z Sn ,

Rc n