Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

де Rс – стала Рідберга, Sn – стала екранування, що враховує вплив на окремий електрон усіх інших електронів

намагничивания Рэлея; англ. Rayleigh

поля H в області H > Hc (де Hc – коерцитивна сила матеріалу). Для кривої початкового намагнічення з. н. Р. має

вигляд M = κrevH ± RH2, де κrev – обернена магнітна сприйнятливість, R – стала Релея, знак "+" відповідає H > 0, знак "–" H < 0. Усталена петля магнітного гістерезису, згідно з з. н. Р., описується

рівнянням M = (κrev + RHm) ± (R/2)(H2 – Hm2), де знак "+" перед другим доданком відповідає висхідній гілці гістерезису, а знак "–" – спадній, Hm – максимальне значення магнітного поля.

з. однакорозподілу́ (рос. закон равнораспределения; англ. equipartition law) – те саме, що закон́ рівнорозподілу́ .

з. Ома́ (рос. закон Ома; англ. Ohm's law) – лінійний зв'язок між силою струму І на ділянці електричного кола і прикладеною до цієї ділянки напругою U (інтегральна форма з. О., [G. Ohm, 1826]): U = RІ, де R – коефіцієнт (омічний опір), що залежить від матеріалу провідника, його геометрії та температури.

з. Ома́ узагальнений́ (рос. закон Ома обобщённый; англ. generalized Ohm's law) – лінійна залежність для плазми між густиною струму j та напруженістю ефективного електричного поля в провіднику Ееф, що включає об'ємні сили неелектричного походження (т. зв. сторонні сили), які викликають струм.

з. Паскаля́ (рос. закон Паскаля; англ.

Pascal's law) – основний закон гідростатики, відповідно до якого тиск на поверхні рідини, викликаний зовнішніми силами, передається рідиною однаково у

193

всіх напрямках. Встановлений Б. Паскалем, опублікований у 1663.

з. Пашена́ (рос. закон Пашена; англ.

Paschen's law) – встановлює, що найменша напруга запалювання газового розряду між двома плоскими електродами є сталою величиною (характерною для даного газу) при однакових значеннях добутку pd, де p – тиск газу, d – відстань між електродами (Ф. Пашен [F. Paschen], 1889). З. П. – окремий випадок закону подібності газових розрядів: явища в розряді протікають однаково, якщо при збільшенні (зменшенні) тиску газу в стільки ж разів зменшити (збільшити) розміри розрядного проміжку, зберігаючи його форму геометрично подібною початковій. З. П. справедливий з тим більшою точністю, чим менші p і d. Див. також потенціал́ запалювання́ .

з. площ (рос. закон площадей; англ. law of areas) – закон руху матеріальної точки (або центра мас тіла) під дією центральної сили, згідно з яким: а) траєкторією точки є плоска крива, яка лежить в площині, що проходить через центр сили; б) площа, яка описується радіусом-вектором точки, проведеним із центра сили, росте пропорційно часу, тобто точка рухається зі сталою секторною швидкістю.

з. повного́ струму́ (рос. закон полного тока; англ. Ampere's circuital law) – інтеграл по замкнутому контуру від напруженості магнітного поля Н дорівнює повному струмові, що проходить крізь поверхню S, обмежену

цим контуром: vsdr=kn Hdl jdS , де j –

S

вектор густини повного струму.

з. Пуазейля́ [закон́ Хагена́ – Пуазейля́ ] (рос. закон Пуазейля, закон Хагена–Пуазейля; англ. Poiseuille's law)

– закон усталеної течії в'язкої нестисливої рідини в тонкій циліндричній трубці круглого перерізу. Відповідно до з. П., секундна об'ємна витрата рідини пропорційна перепаду

об'єм рідини, що протікає за 1 с крізь переріз трубки, p і p0 – тиск у двох перерізах трубки, d – діаметр трубки, l –

відстань між перерізами, μ – коефіцієнт в'язкості,

k = π/128μ.

з. Рауля́ (рос. закон Рауля; англ.

Raul's law) – залежність відносного зниження тиску парціальної пари розчинника від концентрації розчиненої речовини. Відповідно до цього закону, (p1 –

p)/p1 = n1 / (n + n1), де p і p1 – тиск насиченої пари розчинника над розчином

і чистим розчинником відповідно, n1 і n – числа молів розчиненої речовини і розчинника (при розрахунку молів потрібно врахувати стан молекул розчину

– дисоціацію, асоціацію молекул чи збереження їх в індивідуальному, цілісному вигляді).

з. раціональних́ відношень́ [закон́ ра-

ціональності́ параметрів,́ закон́ цілих́ чисел,́ закон́ Аюї́] (рос. закон раци-

ональных отношений, закон рациональности параметров, закон целых чисел, закон Аюи; англ. law of rational indices, law of integer numbers, Haüy's law) – один із основних законів кристалографії. Відкритий Р.Ж. Аюї [R.J. Haüy] в 1781 р. Якщо яка-небудь грань кристала, іменована умовно одиничною, відсікає від осей x, y, z, спрямованих уздовж трьох ребер кристала, непаралельних одній площині, відрізки OH0, OK0, OL0 – умовні осьові одиниці, а яка-небудь інша грань відтинає від тих же осей відрізки OH, OK, OL, то, за з. р. в. , подвійне відношення між цими відрізками (параметрами) завжди може бути зведене до відношення трьох цілих чисел h, k, l, які є індексами грані, по-

ває з того, що грані кристала є сітчастими

194

площинами просторової решітки і в силу цього повинні відтинати від осей після належного паралельного перенесення відрізки, рівні цілому числу дійсних осьових одиниць a, b, c (періодів повторюваності уздовж заданих рядів решітки за експериментальним даними рентгеноструктурного аналізу).

з. раціональності́ параметрів́ (рос. закон рациональности параметров;

равнораспределения; англ. equipartition law) – твердження, згідно з яким у класичній рівноважній статистичній системі середня кінетична енергія, яка припадає на кожен трансляційний, обертальний та коливальний ступені

вільності, дорівнює θ/2 (θ = kT); середня потенціальна енергія, що припадає на кожне гармонічне коливання в системі, –

теж θ/2. Є прямим наслідком статистичної

теореми віріалу.

з. розбавлення́ (Оствальда́ ) (рос. закон разбавления (Оствальда); англ. law of dilution) – пов'язує еквівалентну електропровідність розчину слабкого електроліту з його концентрацією.

з. розподільний́ (рос. закон распределительный; англ. distributive law)

– те саме, що розподільність́ .

з. синусів́ [умова́ синусів́ ] (рос. закон синусов, условие синусов; англ. sine law)

– умова, дотримання якої необхідне, щоб оптична система давала безабераційне зображення малого елемента, розташованого перпендикулярно осі. З. с. виражається формулою sіnu/sіnu' = βn'/n, де u і u' – кути, утворені оптичною віссю та променем, що проходить через точку предмета на осі в просторі предметів і в просторі зображень відповідно; n і n' – показники заламу середовища по обидва боки оптичної системи; β = у'/y – лінійне збільшення системи.

з. Стокса́ (рос. закон Стокса; англ.

Stokes' law) – визначає силу опору F, яка

діє на кулю при її повільному рівномірному поступальному русі в

необмеженій в'язкій рідині: F = 6πηrv, де

η – коефіцієнт в'язкості рідини, r – радіус

кулі, v – швидкість її руху. З. С. використовують у віскозиметрії для вимірювання в'язкості рідини.

з. теплоємності́ Дебая́ (рос. закон теплоёмкости Дебая; англ. Debye's law)

– положення, згідно з яким теплоємність СV кристалічної гратки при низьких температурах T пропорційна кубові температури:

CV 2 2k3 (kT )3V , 5(hu)

де k – стала Больцмана, V – об'єм, h –

стала Планка, u – швидкість звуку.

з. термодинаміки́ другий́ (рос. закон термодинамики второй; англ. law of degradation of energy, second law of thermodynamics) – те саме, що засада́ термодинаміки́ друга́.

з. термодинаміки́ перший́ (рос. закон термодинамики первый; англ.

напруження тертя (t) між двома шарами в'язкої рідини, яка рухається прямолінійно, до швидкості ковзання цих шарів, тобто віднесеній до одиниці довжини зміні швидкості за нормаллю щодо напрямку руху (І. Ньютон, 1687): t = h (du/dy), де u – складова швидкості рідини вздовж поверхні, у – координата, нормальна до поверхні, h – коефіцієнт внутрішнього тертя рідини, або динамічний коефіцієнт в'язкості (іноді його називають просто в'язкістю). Гази та рідини, що підкоряються з. т. Н., називаються нормальними, або ньютонівськими рідинами.

195

з. тяжіння́ Айнштайна́ (рос. закон тяготения Эйнштейна; англ. Einstein's law of gravitation ) – див. тяжіння́ .

з. тяжіння́ Ньютона́ (рос. закон тяготения Ньютона; англ. Newton's law of gravitation) – див. закон́ Всесвітнього́ тяжіння́ .

з. Хагена–Пуазейля́ ́ (рос. закон Хагена–Пуазейля; англ. Poiseuille's law)

– те саме, що закон́ Пуазейля́ .

з. цілих́ чисел́ (рос. закон целых чисел; англ. law of integer numbers) – те саме, що закон́ раціональних́ відно́- шень.

з. чинних́ мас (рос. закон действующих масс; англ. law of mass action) – те саме, що закон́ діючих́ мас.

з-ни Дальтона́ (рос. законы Дальтона; англ. Dalton's laws) – закони в газових сумішах, згідно з якими: 1) при сталій температурі повний тиск суміші кількох газів, які хімічно не взаємодіють, дорівнює сумі парціальних тисків цих газів; 2) при сталій температурі концентрація кожного газу, розчиненого у даній масі рідини, пропорційна його парціальному тискові.

з-ни збереження́ (рос. законы сохранения; англ. conservation laws) – фізичні закономірності, згідно з якими чисельні значення деяких фізичних величин не змінюються з часом у будьяких процесах (іноді у певному класі

ізольованих систем, є з. з. енергії, імпульсу, моменту імпульсу й електричного заряду.

з-ни Кеплера́ (рос. законы Кеплера;

англ. Kepler's laws) – емпіричні закони, що описують рух планет навколо Сонця. 1-й з. К. Всі планети рухаються по еліпсах, в одному з фокусів яких міститься Сонце. 2-й з. К. Площі, описувані радіусами-векторами планет, є пропорційними часові. 3-й з. К. Квадрати періодів обертань відносяться як куби їхніх середніх відстаней до Сонця.

викинутої під час спалахів наднових зірок речовини зір. Спалах наднової є результатом вибуху зірки на пізніх стадіях еволюції з виділенням енергії 1050

– 1051 ерг. Вибух може призводити або до повного розльоту зорі, або до викиду тільки її зовнішніх шарів з утворенням зоряного залишку спалаху наднової у вигляді нейтронної зірки чи чорної діри. Властивості з. с. н. і їх спостережувані прояви визначаються присутністю зоряного залишку і характером взаємодії викинутого газу з навколозоряною речовиною. У Галактиці виявлено близько 140 з. с. н. Представником з. с. н. І типу є Тіхо Браге. Зі старих галактичних з. с. н. найдетальніше вивчена Петля Лебедя.

ЗАЛІЗО́ (рос. железо; англ. iron), Fe – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 26, атомна маса 55,847; в природі представлений чотирма стабільними ізотопами: 54Fe (5,82 %), 56Fe (91,66 %), 57Fe (2,19 %) і 58Fe (0,33 %). Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 3s2p6d64s2. Чисте з. – блискучий сріблясто-білий в'язкий і кувний метал.

α-Fe має об'ємноцентровану кубічну

решітку (при 20 °С стала гратки а = 0,286645 нм); при температурах 910 – 1400 °С З. α-Fe переходить у γ-Fe з гранецентрованою кубічною решіткою (а = 0,364 нм). До точки Кюрі (t = 769 °С) α-Fe є феромагнітним, вище – парамагнітним.

"ЗАМОРОЖЕННЯ"́ (рос. "замораживание"; англ. freeze, freezing, chilling, congelation, icing, refrigeration, quenching).

"з." орбітальних́ моментів́ (рос.

"замораживание" орбитальных моментов; англ. quenching of orbital angular moment) – ефект, зумовлений дією неоднорідного електричного поля кристалічної решітки на рух електронів внутрішніх незаповнених електронних

197

шарів парамагнітних іонів: середнє значення проєкції орбітального магнітного моменту цих електронів на напрямок зовнішнього магнітного поля виявляється рівним нулю, внаслідок чого їхні орбітальні моменти не дають внеску в результовний магнітний момент кристала (орбітальні магнітні моменти електронів немов "заморожуються" сильним внутрішньокристалічним полем, і їхній напрямок не можна змінити більш слабкою дією зовнішнього магнітного поля).

ЗАПАС́ , -у (рос. запас; англ. reserve, stock, store; (характеристика стійкості

англ. strength margin, safety margin, factor of safety) – характеристика стану споруди або її елемента щодо опору

коефіцієнтом з. м., що залежить від методу розрахунку. Напр., коефіцієнт з.

англ. stability margin, absolute stability margin, singing margin, marginal stability, stability factor) – характеристика, що визначає ступінь віддаленості величини діючих на конструкцію навантажень від їх граничних (критичних) значень, при яких відбувається втрата стійкості і тримальна спроможність конструкції вичерпується (див. також стійкість́ пружних́ систем).́ Чисельне значення з. с. виражається відношенням критичного навантаження на конструкцію до фактично діючого.