Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

ЗАТЯГУВАННЯ́ (рос. затягивание; англ. pulling).

з. частоти́ (рос. затягивание частоты; англ. frequency pulling) – явище, при якому самоколивна система з двома і більше ступенями вільності здійснює коливання на одній із двох (або кількох) частот, для кожної з яких виконано умови самозбудження; причому встановлення того чи іншого коливання залежить від початкових умов і при зміні параметрів автоколивання зберігаються на початковій частоті, хоча умови самозбудження вже стали більш сприятливими для іншої частоти; подальша зміна параметрів призводить до стрибкоподібної зміни одного коливання іншим з утворенням петлі гістерезису.

ЗАХИСТ́ , -у (рос. защита; англ. protection, shield, shielding, guard, cover, safeguard).

з. магнітний́ (рос. защита магнитная; англ. magnetic protection, magnetic shielding, magnetostatic shielding) – те саме, що екранування́ магнітне́ .

з. радіаційний́ (рос. защита радиационная; англ. radiation protection, radiation shielding) – 1) методи послаблення дії йонізувальних випромінювань до дозволеного рівня; 2) комплекс споруд, що знижує інтенсивність випромінювання джерела. Основне завдання – забезпечення безпеки як персоналу, що працює в полях іонізувальних випромінювань, так і людей, які ненавмисне зазнають опромінення, за рахунок зниження індивідуальних еквівалентних доз нижче гранично дозволених рівнів (див. також норми́ радіаційної́ безпеки́).

ЗАХОПЛЕННЯ́ (рос. захват; (частоти) захватывание; англ. capture, holding, interception, nip, pickup, pinning, trapping, entrainment, entrapment; (частоти) lock(ing)-in, locking; (мех.) catch, bite, acquisition, gripping, pickup).

нескінченності, за допомогою суто гравітаційних ефектів. У ньютонівській теорії тяжіння суто гравітаційне захоплення неможливе. Частинка, що прилітає з нескінченності, має невід'ємну повну енергію, рухається відносно центра тяжіння по параболі чи гіперболі і знову летить у нескінченність. У загальній теорії відносності з. г. частинки, що прилітає з нескінченності, стає можливим, якщо центром тяжіння є

перехід електрона із зони провідності на домішковий рівень у забороненій зоні напівпровідника або з домішкового рівня

увалентну зону (останній випадок

зручніше розглядати як перехід д і р к и

радиационный; англ. radiation capture, radiative capture, radiative absorption) – ядерна реакція, в якій частинка, що налітає, захоплюється ядром-мішенню, а енергія збудження утвореного складного

ядра випромінюється у вигляді γ-квантів

(іноді – конверсійних електронів; див. також конверсія́ внутрішня́ ). З. р. є переважним процесом взаємодії з ядрами для нейтронів, для інших частинок відіграє істотно меншу роль.

202

з. частоти́ (рос. захватывание частоты; англ. frequency lock(ing)-in, frequency locking) – явище, яке полягає в тому, що автоколивна система (автогенератор) при дії на неї зовнішньої сили, яка періодично змінюється з часом, здійснює коливання не з частотою автоколивань ωа, а з частотою ωз зовнішньої дії. З. ч. здійснюється лише завдяки нелінійності та дисипативності та має місце за умови, що частоти ωа і ωз не надто відрізняються одна від одної.

К-захоплення́ (рос. К-захват; англ.

К-capture) – вид бета-розпаду, при якому ядро спонтанно захоплює електрон із К- оболонки атома й одночасно висилає електронне нейтрино.

константа аксіальної слабкої взаємодії без зміни дивності мало змінюється (слабко перенормовується) сильною взаємодією. Ця обставина пов'язана з аномально

малою масою π-мезона (mπ) порівняно з масами інших адронів. У гіпотетичній межі mπ → 0 збереження аксіального

струму стає точним, і реалізується хіральна симетрія, а піон виникає як голдстоунівський бозон при спонтанному порушенні симетрії. Гіпотеза з. а. с. ч.

і n t e r a c t і o n ) – властивість збереження векторного зарядженого струму адронів, який не змінює дивність. Гіпотеза з. в. с.

203

висловлена С.С. Герштейном і Я.Б. Зельдовичем у 1955 та Р. Фейнманом [R. Feynmann] і М. Гелл-Манном [M. Gell-Mann] у 1957. Вона лежить в основі сучасної теорії слабкої взаємодії. З. в. с. дозволяє пояснити універсальність векторних констант слабкої взаємодії.

ЗБІЛЬШЕННЯ́ (рос. увеличение; англ. gain, growth, increase, increment, enhancement, enlarging, enlargement, augment(ation); (наростання) buildup; (приріст) accretion; (опт.) magnification, magnifying (force), power).

з. оптичне́ (рос. увеличение оптическое; англ. optical magnification, magnifying power) – відношення розмірів образу, створюваного оптичною системою, до відповідних розмірів предмета. Розрізняють такі види з. о.: 1) поперечне (лінійне) збільшення, яке дорівнює відношенню довжини образу відрізка, перпендикулярного до оптичної осі, до довжини цього ж відрізка; 2) кутове збільшення – відношення тангенсів кутів нахилу променя відносно оптичної осі у просторі образів і спряженого йому променя у просторі предметів; 3) поздовжнє збільшення – відношення довжини образу прямолінійного відрізка, розташованого вздовж оптичної осі, до довжини самого відрізка; 4) видиме збільшення (для візуальних оптичних систем), яке дорівнює відношенню розміру образу на сітківці ока, створеного оптичною системою разом з оком, до розмірів образу на сітківці при розгляданні цього ж предмета неозброєним оком з відстані найкращого бачення (25 см).

ЗБУДЖЕННЯ́ (рос. возбуждение;

англ. (елементарне) excitation; (процес) excitation, agitation, actuation, driving, feed, field, firing, stimulation; (запалення дуги) start(ing); (елн. нагніт) pump, pumping; (хвилі) launching; (ел.) drive, feeding; (антени випромінювачем) illumination).

з. а́тома та молекули́ (рос. возбуждение атома и молекулы; англ. atom or molecule excitation) – квантовий перехід атома чи молекули з нижчого (наприклад, основного) рівня енергії на вищий при поглинанні ними фотонів (фотозбудження) або при зіткненнях з

– збудження, що складаються з електронного молекулярного екситона й одного чи декількох внутрішніх фононів.

коливань при об'єднанні молекул у кристал (див. також динаміка́ кристалічних́ решітоќ ). З. в. у кристалах є аналогом електронно-коливальних (вібронних) збуджень вільних молекул.

з. елементарні́ (рос. возбуждения элементарные; англ. quasi-particles, elemantary excitations) – збудження, на які можна розкласти слабко збуджений стан системи багатьох частинок; те саме, що квазічастинки́ .

з. коливань́ жорстке́ (рос. возбуждение колебаний жёсткое; англ. hard excitation) – режим збудження

наявності малих флуктуацій у самій автоколивній системі. Див. також

автоколивання́ .

з. коливань́ м'яке́(рос. возбуждение колебаний мягкое; англ. soft excitation)

– режим збудження коливань, при якому автоколивання виникають самовільно (спонтанно), без початкового поштовху, за рахунок флуктуацій, що мають місце у коливній системі.

204

з. коливань́ параметричне́ (рос.

возбуждение колебаний параметрическое; англ. parametric excitation) – збудження коливань, що настає в коливній системі в результаті періодичної зміни величини якого-небудь з "коливальних параметрів" системи (тобто параметрів, від величини яких істотно залежать періоди власних коливань системи).

з. ступінча́ (с)те (рос. возбуждение ступенчатое; англ. step-by-step excitation)

– процес, який складається з двох послідовних актів збудження однієї частинки, при якому вона спочатку переходить у проміжний стан, а в результаті додаткової дії – на ще вищий рівень. З. с. може виникати при послідовному поглинанні одним атомом двох фотонів або при двох полідовних непружних співударах атома з електронами.

з. ядер́ колективні́ (рос. возбуждения ядер коллективные; англ. collective ex-citations of nuclei) – багатонуклонні збудження атомних ядер, у яких рух окремих нуклонів є скорельованим. За енергією з. я. к. можна розділити на низькочастотні коливальні й обертальні збудження (до енергій ~2,5-3 МеВ) і високочастотні збудження, які називаються гігантськими резонансами, з енергією ~10 МеВ. В утворенні низькочастотних з. я. к. беруть участь переважно нуклони частково заповнених оболонок, в утворенні високочастотних – нуклони із заповнених оболонок.

з. ядер́ коливальні́ (рос. возбуждения ядер колебательные; англ. oscillatory excitations of nuclei) – збуджені ядерні стани, в яких нуклони здійснюють узгоджений колективний рух, що призводить до періодичної залежності ядерних властивостей від часу. При енергіях збудження Е нижче порога

вильоту нуклонів (Е < 7 МеВ) з. я. к.

проявляються як серії дискретних рівнів, подібні до вібраційних смуг у молекулярних спектрах. При більш

високих енергіях з. я. к. спостерігаються у вигляді широких резонансних максимумів у перерізах різноманітних ядерних реакцій (гігантські резонанси).

з. ядра́ кулонівське́ (рос. возбуждение ядра кулоновское; англ. Coulomb nucleus excitation) – збудження ядер, які зіштовхуються, викликане електромагнітною взаємодією між ними. З. я. к. здійснюється навіть при порівняно великих (відносно розмірів ядра) відстанях між ядрами.

ЗБУРЕННЯ́ (рос. возмущение; англ. perturbation, dither, dithering, disturbance).

з. адіабатичні́ (рос. возмущение адиабатические; англ. adiabatic perturbations) – збурення станів квантової системи під впливом зовнішніх умов, що повільно (адіабатично) змінюються. З. а. можуть призводити до значної зміни структури самих станів (див. також перетин́ рів-нів). Теорію з. а. застосовують для опису зіткнень атомів і молекул з електромаг-нітними полями, взаємодії різних збуджень у твердому тілі і т. д. Метод з. а. протиставляється

reduction).

з. сил (рос. приведение сил; англ. reduction of forces) – перетворення системи сил, прикладених до твердого тіла, в іншу, еквівалентну їй систему, зокрема найпростішу. У загальному випадку будь-який уклад сил, що діють на тверде тіло, при зведенні до довільного центра О, який називають центром зведення, замінюється однією силою, що дорівнює геометричній сумі

сил системи і прикладеною в центрі зведення, й однією парою з моментом, рівним геометричній сумі моментів усіх сил системи відносно центра зведення.

ЗВИВ, -а (рос. спираль; англ. coil, curl, volute, scroll; (тільки просторовий) helix; (тільки плоский) snail; (дефект кристала) swirl) – див. спіраль́ .

ЗВУК, -у 1 (рос. звук; англ. sound) – коливальний рух частинок пружного середовища, (газоподібного, рідкого або твердого), що поширюється у вигляді хвиль (те саме, що хвилі́ пружні́ ). Термін "з." уживається також для позначення відчуття, що його викликає дія звукових хвиль на спеціальний орган чуття (орган слуху) людини і тварин; людина чує звук від 16 Гц до 16000-20000 Гц. Фізичне поняття про з. охоплює пружні хвилі як чутного, так і нечутного діапазону (інфразвук, ультразвук, гіперзвук).

з. другий́ (рос. звук второй; англ. second sound) – слабкозагасні коливання температури та ентропії у надплинному гелії (He ІІ, див. також гелій́ рідкий́). Існування другого звуку зумовлено появою додаткових ступенів вільності в He ІІ в результаті фазового переходу гелію у надплинний стан; у звичайних середовищах температурні коливання загасають на відстанях порядку довжини хвилі. Поширення з. д. не супроводжується перенесенням речовини, причому надплинний і нормальний компоненти коливаються в протифазі один відносно одного.

з. нульовий́ (рос. звук нулевой; англ. zero-point sound) – слабкозагасні коливання, що поширюються при низьких температурах у системі вирождених ферміонів (Фермі-рідина, Фермі-газ), причому довжина вільного пробігу квазічастинок набагато більша за довжину хвилі. З. н. являє собою прояв коливань функції розподілу квазічастинок.

205

з. у надпливному́ гелії́ 4Не (рос. звук в сверхтекучем гелии 4Не; англ. sound in superfluid 4Не) – те саме, що звук у надплинному́ гелії́ .

з. у надплинному́ гелії́ 4Не [звук у надпливному́ гелії́ 4Не] (рос. звук в сверхтекучем гелии 4Не; англ. sound in superfluid 4Не) – гідродинамічні хвилі, які поширюються у надплинному гелії. Згідно з теорією надплинності (надпливності) Ландау, в рідкому Не ІІ існують дві швидкості поширення звуку, vs і vn, що відповідають надплинній і нормальній його компонентам. В о б ' є м і надплинного гелію можуть поширюватися хвилі двох типів – перший звук (ПЗ) і другий звук (ДЗ). У хвилі ПЗ vs ≈ vn і в кожному елементі об'єму нормальна і надплинна маси рухаються разом, у хвилі ДЗ – коливаються назустріч одна одній. ПЗ – коливання густини і тиску, ДЗ – теплові хвилі: коливання температури й ентропії. У тонких плівках надплинного гелію поширюється третій звук (ТЗ) – практично ізотермічні поверхневі хвилі; істотна особливість ТЗ – випаровування і конденсація гелію при коливаннях. Четвертий звук поширюється уздовж вузьких капілярів, діаметр яких малий порівняно з глибиною в'язкого проникнення; у цих умовах нормальний рух у капілярі цілком затримується тертям об стінки (vn =0). П'ятий звук – теплові (температурні) хвилі у плівках надплинного гелію в умовах, коли процеси випаровування (конденсації) у плівці пригнічені; хвилі п'ятого звуку є адіабатичними.

ЗВУК, -а 2 м о в л е н н я (рос. звук

р е ч и ; англ. sound o f s p e e c h ).

ЗВУКОБАЧЕННЯ́ (рос. звуковидение; англ. acousto-optical imaging, sound vision) – одержання оптично видимих зображень предметів за допомогою акустичних хвиль. Залежно від призначення і використовуваного діапазону частот, застосовують пристрої з., засновані на наступних принципах:

206

лінзове з., при якому для побудови акустичного зображення предмета використовується звукова оптика (акустичні лінзи); голографічне з. використовує принцип голографії і не потребує звукової оптики (див. також

голографія́ акустична́ ); локаційне з. засноване на принципах лунолокації.

ЗВУКОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (рос. звуколюминесценция; англ. sound luminescence, acoustic luminescence) – світіння рідини при акустичній кавітації. Головна причина світіння – сильне нагрівання газу та пари в кавітаційному пухирці, яке відбувається в результаті адіабатичного стиснення при його захлопуванні: температура усередині пухирця може досягати 104 К, що викликає термічне збудження атомів газу та пари і свічення пухирця.

ЗВ'ЯЗНІСТЬ́ , -ості

д и ф е р е н ц і а л ь н о - г е о м е т р и ч н а (рос. связность д и ф ф е р е н ц и а л ь н о - г е о м е т р и ч е с к а я ; англ. connection, connexion) – правило, що зіставляє кожному тензору його коваріантну похідну через набір символів Крістоффеля; застосовується в рівняннях загальної теорії відносності.

ЗВ'ЯЗОЌ , -зку́ (рос. связь; англ. bond, bonding, coupling, link, linkage, binding; (сполучення) association; (взаємний) relation, relationship; (мех.) constraint, re-straint; (з'єднання) connection, conjunction; (стяжка) tie, stay, brace rod, tie rod; (стик) conjunction;

(елемент конструкції) binder, balk;

(будів.) band, belt; (в опалубці) tie spacer; (комунікація) communication(s), telecom(munications); (програм) thread).

δ-зв'язоќ (рос. δ-связь; англ. delta bond) – див. дельта́ -зв'язоќ.

π-зв'язоќ (рос. π-связь; англ. pi bond) – див. пі-зв'язоќ.