Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

ЗЙОМКА́ (рос. съёмка; англ. survey, surveying; (тлв) shot, shooting, coverage;

(кфт) shot, shooting; (фотографічна) exposure; (геод.) mapping).

з. магнітна́ (рос. съёмка магнитная; англ. magnetic survey, magnetics) – вимірювання значень магнітного поля Землі для вивчення його просторового розподілу.

ЗМІННА,́ род. змінної́ (рос. переменная; англ. variable).

змінні́ колективні́ (рос. переменные коллективные; англ. collective varables)

– динамічні величини, що описують такі бозе-збудження статистичних систем, які являють собою колективний рух усіх частинок системи. Колективні збудження характерні для більшості статистичних систем (із великим числом N частинок, що взаємодіють одна з одною); у ряді випадків окремому такому збудженню можна зіставити хвильовий процес, параметри якого визначають з. к. Наприклад, для оператора густини числа частинок

j 1

є з. к., яка відповідає хвилі густини з хвильовим вектором k.

ЗМІЦНЕННЯ́ (рос. упрочнение; англ. strengthening, hardening).

з. металів́ (рос. упрочнение металлов; англ. metal strengthening, metal hardening) – явище підвищення опору металів і сплавів пластичній деформації, яке досягається шляхом утруднення руху дислокацій і їх розмноження. З. м. може бути викликане термічними, пластичними та радіаційними впливами, легуванням і введенням у металеву основу сторонніх дисперсних вкраплень.

211

ЗМІШАННЯ́ (рос. смешение; англ. mixing, mixture).

з. кольорів́ (рос. смешение цветов;

англ. colo(u)r mixing) – результат складання випромінювань різних кольорів, які потрапляють на одне і теж місце сітківки ока (адитивне з. к.), або результат трансформації, що відбувається

англ. mixer, detector) – перетворювач частоти, що містить нелінійний елемент,

різниці або сумі двох частот, які подаються.

ЗМІЩЕННЯ́ (рос. смещение; англ. displacement, shift, shifting (motion), offset, offsetting, dislodgement, dislodging, float; (відхил) bias; (відхід) drift; (повільна зміна) wander; (ел.) bias, biasing,

(міжмолекулярне) slippage; (частоти, фази) pushing; (постійна помилка) systematic error; (гірн.) heave; (незбіг) misalignment).

з. гравітаційне́ (рос. смещение гравитационное; англ. gravitational displacement) – зміна частоти електромагнітного випромінювання при його поширенні в гравітаційному полі.

Див. також зміщення́ червоне́.

з. меж доменів́ (рос. смещение границ доменов; англ. (domain-)wall displacement) – переміщення межового шару між дотичними доменами з різною орієнтацією векторів самочинної намагніченості Is. У цьому шарі елементарні магнітні моменти (спіни) мають орієнтацію, перехідну між напрямками Is сусідніх доменів.

з. частиноќ коливальне́ (рос. смещение частиц колебательное; англ. oscillatory particle displacement) –

зміщення частинок ξ середовища відносно середовища в цілому, зумовлене проходженням звукової хвилі. У гармонічній хвилі виду p1 = po(r)exp(-іωt)

ξ = –р/(іωρс) (v – коливальна швидкість частинок, ω = 2πf, f – частота звуку, р –

звуковий тиск, ρ – густина середовища, с

– швидкість звуку, r – просторова координата). При всіх досяжних

інтенсивностях звуку ξ << λ, де λ –

довжина звукової хвилі.

з. червоне́ (рос. смещение красное;

англ. red shift) – збільшення довжини хвилі монохроматичного компонента спектру джерела випромінювання в системі відліку спостерігача порівняно з довжиною хвилі цього компонента у власній системі відліку. Причиною з. ч. може стати ефект Допплера або (і) відмінність напруженості поля тяжіння в точках висилання і реєстрації випромінювання – з. ч. г р а в і т а ц і й н е .

ЗМОГА́ (рос. сила; англ. power, strength,intensity;(роздільна) capability,

ability, capacity) – див. сила́ в о п т и ц і .

ЗМОЧУВАННЯ́ (рос. смачивание; англ. wetting, dampening, damping, watering) – прояв взаємодії молекул на трифазній межі співіснування твердої, рідкої та газоподібної (або 2-ї рідкої) фаз, що виражається в розтіканні рідини по поверхні твердого тіла. Непрямим результатом змочування може бути також зміна кривизни вільної поверхні рідини при контакті з твердою стінкою.

ЗНАМЕНЬ́ , -я (рос. символ; англ. symbol, cipher, sign, note, token, letter, logogram(me), character, digit, indication)

– див. символ́ .

212

ЗНАЧЕННЯ́ (рос. значение; англ. value; (величини) magnitude; (слова, виразу) sense).

з. власні́ (рос. значения собственные; англ. eigenvalues, natural values, characteristic values). Для квадратної матриці A = ||aіk|| {і, k = 1, 2, …, n} – це

корені λ характеристичного рівняння матриці det (A – λІ) ≡ det ||aіk – λδіk|| = 0. З. в. лінійного оператора Т – набір чисел λ таких, що або оператор T – λІ не має

оберненого, або оператор (T – λІ)–1 необмежений, а множина його значень щільна. У 1-му випадку λ належить до дискретного, у 2-му – до неперервного спектру оператора T. У лінійному просторі, в якому діє оператор T, при цьому існує власний вектор а: Ta = λa. З. в. ядра K(x, t) однорідного інтегрального рівняння Фредгольма –

b

(x) K(x, t) t) dt –

a

дійсні або комплексні значення параметра λ, при яких рівняння має нетривіальні розв'язки. У квантовій механіці спостережуваним фізичним величинам ставляться у відповідність лінійні ермітові оператори, що діють у просторі векторів стану (хвильових функцій). З. в. ермітового оператора завжди дійсні. З. в. являють собою ті значення фізичної величини, яка

відповідає даному оператору, що можуть бути одержані в результаті вимірювання цієї величини на досліді.

з м і н н о г о с т р у м у а б о н а п р у г и (рос. значение действующее [значение эффективное] п е р е м е н н о г о т о к а и л и н а п р я ж е н и я ; англ. virtual value

квадра-тичне за період значення змінного струму (напруги)

де і – миттєве значення струму, Т – період.

интеграла главное; англ. principal value of integral) – значення невласного інтеграла, регуляризованого за Коші. Для

Cauchy]). Моделі, які використовуються для опису фізичних явищ, як правило, ідеалізують реальність, відкидаючи несуттєві чи ускладнювальні деталі. При математичній обробці таких моделей і

average, mean of distribution, population mean, universe mean, average (value), mean value, mean observation, central

н а п р я ж е н и я ; англ. virtual value o f

дегидрогенизирование,

213

дегидрирование; англ. dehydrogenation)

– те саме, що дегідрогенізація́ .

ЗНЕМІЦНЕННЯ́ (рос. разупрочнение; англ. loss of strength) – процес зниження міцності й підвищення пластичності матеріалів, попередньо зміцнених в результаті наклепу, термічної обробки (для сталей – загартування с низькотемпературним відпуском, а для сплавів з обмеженою розчинністю, залежною від температури,

– дисперсне тверднення) чи опромінення частинками з високою енергією

електронами).

ЗНИЖЕННЯ́ (рос. понижение; англ. reduction).

з. міцності́ адсорбційне́ [ефект́

зниження́ міцності́ адсорбційний,́ ефект́ Ребіндера] (рос. понижение прочности

адсорбционное, эффект понижения прочности адсорбционный, эффект Ребиндера; англ. adsorption reduction of strength) – зменшення поверхневої (міжфазної) енергії внаслідок хімічних або фізичних процесів на поверхні твердого тіла (наприклад, аб-сорбції), що призводить до зміни його механічних властивостей (зниження міцності, виникнення крихкості, зменшення довговічності, підвищення пластичності та ін.).

ЗОБРАЖЕННЯ́ (рос. изображение; англ. image, picture, icon, pattern; (видиме) view; (процес) display, representation; (кфт) record).

з. дійсне́ (рос. изображение действительное; англ. real image) – зображення, утворене перетином променів, які вийшли з деякої точки предмета. Див. також зображення́ оптичне́ .

з. оптичне́ (рос. изображение оптическое; англ. optical image) – картина, одержувана в результаті проходження через оптичну систему променів, що поширюються від об'єкта,

яка відтворює його контури і деталі. Системи, що мають вісь симетрії (оптичну вісь), дають точкові зображення лише тих точок об'єкта, які містяться на невеликій відстані від осі, у так званій параксіальній області. Закони параксіальної оптики

дозволяють визначити положення оптичне зображення будь-якої точки з цієї області, якщо відоме розташування кардинальних точок оптичної системи.

з. стереоскопічне́ (рос. изображение стереоскопическое; англ. stereoscopic picture, stereo(scopic) image, stereo) – зображення, яке сприймається оком і створює ілюзію об'ємності спостережуваної картини. Виникає при накладанні в свідомості двох зображень стереограми, видимих окремо правим і лівим оком. Таке зображення досягається за допомогою стереоскопів, растрових стереоекранів тощо.

з. стигматичне́ (рос. изображение стигматическое; англ. stigmatic image) – зображення, при якому пучок променів, які виходять з будь-якої точки предмета, після проходження через оптичну систему збирається в точку. З. с. здійснюється для параксіальних променів. У реальних ви-падках оптична система створює в широких похилих пучках нестигматичне зображення, при якому промені не сходяться в точку, а утворюють пляму розсіяння, яка характеризує аберації зображення.

з. уявне́ (рос. изображение мнимое;

англ. virtual image) – оптичне зображення предмета, яке створюється розбіжним пучком променів, що пройшли оптичну систему, якщо подумки продовжити їх у зворотному напрямку до перетину один з одним. Уявне зображення, на відміну від дійсного, не можна одержати на екрані чи фотоплівці (див. також зображення́ оптичне́ ).

з. фотографічне́ приховане́ (рос.

изображение фотографическое скрытое; англ. latent photographic image) – невидиме зображення, що виникає у світлочутливому

214

фотографічному шарі під дією світла і перетворюється у видиме зображення при наступному проявленні.

ЗОЛОТО́ (рос. золото; англ. gold), Au

– хімічний елемент І групи періодичної системи елементів, шляхетний метал, атомний номер 79, атомна маса 196,9696. У природі представлений стабільним ізотопом 197Au. Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 5s2p6d106s1. М'який пластичний жовтий метал, кристалічна решітка гранецентрована кубічна зі сталою гратки а = 0,40704 нм.

ЗОНА́ (рос. зона; англ. band, zone, belt, area, field, range, region, section, space).

з. Бріллюена́ (рос. зона Бриллюэна;

англ. Brillouin zone) – комірка оберненої решітки кристала, що містить усі трансляційно нееквівалентні точки. Оскільки стани квазічастинок твердого тіла, у яких значення квазіімпульсів р відрізняються на один із векторів трансляції обернених решіток, є еквівалентними, то з. Б. виділяє в просторі квазіімпульсів області, які включають у себе всі нееквівалентні значення квазіімпульсів р, що характеризують стан квазічастинок. Структура з. Б. визначається тільки будовою кристала і не залежить від роду частинок, які утворюють кристал, та від їхньої міжатомної взаємодії.

з. валентна́ (рос. зона валентная; англ. valence band, normal band) – енергетична область дозволених електронних станів у твердому тілі, заповнена валентними електронами. У напівпровідниках при Т = 0 К (Т – абсолютна температура) валентна зона заповнена цілком і не дає внеску в електропровідність та інші кінетичні ефекти, які викликаються зовнішніми

полями. При Т > 0 К відбувається теплова

генерація носіїв заряду, частина електронів переходить у розташовану вище зону провідності або на домішкові

рівні в забороненій зоні. При цьому у валентній зоні утворюються дірки, що поряд з електронами провідності беруть участь у перенесенні електричного струму. Дірки можуть виникати при

(энергетическая) запрещённая, щель энергетическая; англ. forbidden band, forbidden zone, forbidden region, bandgap, energy gap band, band gap, energy gap, forbidden gap) – область значень енергії в спектрі ідеального кристала, яку не можуть мати електрони, фонони, а також деякі інші квазічастинки. Замість з. з. часто говорять про щілину в енергетичному спектрі. Заборонені зони

відокремлюють одну дозволену зону від іншої.

з. конвективна́ з о р і (рос. зона конвективная з в е з д ы ; англ. convective zone o f a s t a r ) – область зорі з розвиненою конвекцією, яка є основним

blind area, shadow area, skip area, blind range, shadow region, shadow) – область, в якій звук від потужних джерел (вибухи, вулканічні виверження і т.п.) не чутний, у той час як на ще більших відстанях він знову з'являється (зона аномальної чутності). З. м., як правило, має на земній поверхні форму неправильного кільця, що оточує джерело звуку. Одночасно спостерігаються одна-дві, іноді три з. м., розділені зонами аномальної чутності. Внутрішній радіус 1-ої з. м. зазвичай дорівнює 20 – 80 км, іноді досягає 150 км. Зовнішній радіус простягається до 150 – 400 км. Причиною утворення з. м. є рефракція звуку в атмосфері.

215

з. провідності́ (рос. зона проводимости; англ. conducting band, conduction band) – дозволена енергетична зона в електронному спектрі твердого тіла, не заповнена (в діелектриках) або частково заповнена (в металах) електронами при температурі Т = 0 К.

з. реактора́ активна́ (рос. зона реактора активная; англ. core lattice) – та частина ядерного реактора, в якій міститься ядерне паливо та відбувається ланцюгова ядерна реакція.

зони́ НII [області́ йонізованого́ водню,́ зони́ йонізованого́ водню́ ] (рос.

зоны НII, области ионизированного водорода, зоны ионизованного водорода; англ. НII zones, ionized hydrogen areas) – широко розповсюджений тип туманностей, який характеризується практично повною (у більшій частині об'єму понад 99,9 %) йонізацією основного елементу

УФ випромінюванням (λ = 912 Е) зірок. Інші елементи зазвичай перебувають на ІІ – V стадіях іонізації, гелій іноді залишається нейтральним. Хімічний склад з. НІІ близький до "нормального" космічного (див. також поширеність́ елементів́ ).

зони́ йонізованого́ водню́ (рос. зоны ионизованного водорода; англ. ionized hydrogen areas) – те саме, що зони́ НII.

ЗОНД, -а (рос. зонд; англ. probe, sonde, sounder, explorer, feeler, prod, sound, tester, probing device; (електрод) sample electrode, sensing electrode, sounding electrode; (геоф.) array, arrangement, configuration).

з. акустичний́ (рос. зонд акустический; англ. acoustic sounder, probe microphone) – пристрій для вимірювання звукового тиску в заданій точці звукового поля, який забезпечує мінімальне спотворення поля, викликане самим процесом вимірювання. З. а. являє собою вузький звукопровід, один кінець