Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

дельта́ -зв'язоќ [δ-зв'язоќ] (рос. дельта-связь, δ-связь; англ. delta bond) – тип просторового розподілу електронної

(communication), wireless radio) – те саме, що радіозв'язоќ.

з. векторний́ (рос. связь векторная;

англ. vector bond) – наочна модель векторного складання орбітальних і спінових моментів у повний момент квантової системи (атома, ядра, молекули), що характеризує взаємодію електронів в атомах та молекулах і нуклонів в атомних ядрах.

з. водневий́ ́ (рос. связь водородная;

англ. hydrogen bond) – тип зв'язку між атомами, проміжний між валентною і невалентною міжатомною взаємодією. З. в. може утворитися за наявності атома H між двома електровід'ємними атомами – F, N чи O, причому з одним із цих двох атомів атом водню зв'язаний ковалентним зв'язком. Природа водневого зв'язку полягає в тому, що електронна густина на лінії зв'язку O – H (N – H і т. д.) зміщується до більш електровід'ємного атома O (N і т. д.). При цьому протон водню оголюється, що сприяє зближенню електровід'ємних атомів сусідніх молекул (начебто атома водню між ними немає). Наявністю з. в. зумовлена своєрідність структури та

207

фізичних властивостей води і водних розчинів.

з. гетерополярний́ (рос. связь гетерополярная; англ. heteropolar bond) – те саме, що зв'язоќ іонний́ .

з. гомеополярний́ (рос. связь гомеополярная; англ. homeopolar bond)

– те саме, що зв'язоќ ковалентний́ .

з. донорно́ -акцепторний́ [зв'язоќ

семіполярний,́ зв'язоќ координаційний,́ зв'язоќ напівполярний́ ] (рос. связь

донорно-акцепторная, связь семиполярная, связь координационная, связь полуполярная; англ. semipolar bond, coordination bond) – хімічний зв'язок між двома атомами або групою атомів, які зазвичай не мають неспарених електронів, здійснюваний за рахунок неподіленої пари електронів (пари електронів із антипаралельними спінами) одного атома і вільного рівня іншого атома (акцептора). Таким чином, одна з частинок такого зв'язку є донором пари електронів, а інша

– акцептором.

з. електровалентний́ (рос. связь электровалентная; англ. electrovalence bond) – те саме, що зв'язоќ іонний́ .

з. зворотний́ (рос. связь обратная;

англ. feedback) – вплив результатів якогонебудь процесу на його протікання; самовплив, взаємовплив різних ступенів вільності динамічної системи. Якщо початкове відхилення якої-небудь характеристики процесу від її початкового значення призводить завдяки дії з. з. до подальшого зростання цього відхилення, то з. з. називається додатним, а в протилежному випадку – від'ємним.

з. зворотний́ від'ємний́ (рос. связь обратная отрицательная; англ. negative feedback) – див. зв'язоќ зворотний́ .

з. іонний́ (з. йонний́ ) [зв'язоќ

електровалентний,́ зв'язоќгетерополя - ́ рний] (рос. связь ионная, связь электровалентная, связь гетерополярная; англ. ion(ic) bond, ion(ic) link, electrovalence bond, heteropolar bond) – хімічний зв'язок, зумовлений перенесенням валентних електронів із одного атома на

інший з утворенням додатних і від'ємних іонів та виникненням електростатичної взаємодії між ними. Характерний для сполук металів із типовими неметалами, наприклад для йонної молекули NaCl.

з. ковалентний́ [зв'язоќ атомний,́ зв'язоќ гомеополярний́ ] (рос. связь

ковалентная, связь атомная, связь гомеополярная; англ. covalent bond, atomic bond, homeopolar bond; від лат. со- – сукупно і valens – такий, що має силу) – хімічний зв'язок, який виникає між двома атомами при усуспільненні приналежних їм електронів. Ковалентними зв'язками з'єднані атоми в молекулах простих газів (Н2, Cl2 та ін.) і сполук (Н2О), а також атоми багатьох органічних молекул. Насправді суто ковалентний зв'язок може мати місце тільки в гомеополярних молекулах, таких як Н2, О2, N2 та ін. У гетерополярних молекулах, крім обмінних сил, виникають додаткові сили електростатичного притягання, тому хімічний зв'язок має частково ковалентний, частково йонний характер.

з. координаційний́ (рос. связь координационная; англ. coordination bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ - акцепторний́ .

з. металічний́ (рос. связь металлическая; англ. metallic bond) – різновид гомеополярного хімічного зв'язку, що реалізується в металах і сплавах. Від'ємно заряджений електронний газ утримує додатно заряджені йони металу на певних відстанях один від одного.

з. напівполярний́ (рос. связь полуполярная; англ. semipolar bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ -акцепторний́ .

з. оптичний́ (рос. связь оптическая; англ. optical communication) – передача інформації за допомогою електромагнітних хвиль оптичного діапазону. Особливістю оптичних інформаційних систем є велика пропускна спроможність, зумовлена високим значенням частотиносія, і, отже, можливістю передачі великих обсягів інформації з великою швидкістю (с).

208

з. подвійний́ (рос. связь двойная;

англ. double bond) – тип ковалентного хімічного зв'язку, який здійснюється двома парами електронів.

з. полярний́ (рос. связь полярная;

англ. polar bond) – хімічний зв'язок, який характеризується сталим дипольним моментом, що утворюється внаслідок розбіжності центрів ваги від'ємного заряду електронів і додатного заряду ядер. Більшість ковалентних і всі донорноакцепторні зв'язки є полярними.

з. потрійний́ (рос. связь тройная;

англ. triple bond) – хімічний зв'язок між двома атомами, який здійснюється трьома парами валентних електронів. Див. також зв'язки́кратні́ .

з. Рассела́ –Саундерса́ [зв'язоќ нормальний,́ LS-зв'язоќ] (рос. связь Рассела–Саундерса, связь нормальная, LS-связь; англ. Russel–Sounders bond, normal bond, LS-bond) – у теорії атомних спектрів – схема додавання орбітальних і спінових моментів електронів, що найчастіше здійснюється для складних атомів. Запропонована Г. Расселом і Ф. Саундерсом у 1925 р., незабаром після відкриття спіну електрона. Відповідно до з. Р.–С., орбітальні моменти lі окремих електронів складаються у повний орбіта-

механічний момент електронів атома J = L + S. Відповідно рівні енергії атома характеризуються квантовими числами L, S і J, а зв'язок моментів позначають як LS- зв'язок. З. Р. – С. має місце, коли магнітна спін-орбітальна взаємодія мала порівняно з електростатичною взаємодією електронів. За цих умов моменти S і L наближено є сталими руху, тому квантові числа S і L являють собою добру наближену характеристику станів.

з. розподілений́ зворотний́ (рос. связь распределённая обратная; англ. distributed feedback) – зворотний зв'язок

у деяких типах лазерів, у яких оптичний резонатор утворюється завдяки просторовій неоднорідності активного середовища (замість дзеркал). Звичайно з. р. з. створюється за допомогою періодичної модуляції показника заламу (чи коефіцієнта підсилення) або періодичної просторової зміни перерізу оптичного хвилеводу (у тонкоплівкових лазерах).

з. семіполярний́ (рос. связь семиполярная; англ. semipolar bond, coordination bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ -акцепторний́ .

з. хімічний́ (рос. связь химическая;

англ. chemical bond) – зв'язок між атомами, який виникає в результаті того, що електрони двох різних атомів чи груп атомів стають спільними для цих атомів чи груп (гомеополярний зв'язок). Можливість такої концентрації електронної хмарини пояснюється обмінною взаємодією. Сили, що призводять до так званого гетерополярного хімічного зв'язку, мають кулонівське походження.

пі-зв'язоќ [π-зв'язоќ] (рос. пи-связь,

π-связь; англ. pi bond) – хімічний зв'язок,

утворений π-електронами.

зв'язки́ макроергічні́ (рос. связи макроэргические; англ. energy rich bond, high-energy bond) – зв'язки в молекулах ряду біохімічно важливих сполук, при гідролізі яких звільняється значна кількість енергії. Основний представник сполук із макроергічними зв'язками – аденозинтрифосфорна кислота (АТФ).

зв'язки́ механічні́ (рос. связи механические; англ. mechanical bonds) – обмеження, які накладаються на положення або рух системи матеріальних точок у просторі. Прикладами таких з. м. є: поверхня, по якій ковзає або котиться тіло, нитка, на якій підвішено тягар, шарніри, що сполучають ланки механізму тощо.

зв'язки́між електричними́ колами́ [зв'язки́між електричними́ контурами́ ] (рос. связи между электрическими це-

пями, связи между электрическими контурами; англ. circuit couplings) –

зв'язки, які здійснюють передачу потужності змінного струму з одного кола в інше. Розрізняють такі з. між е. к.: індуктивний або трансформаторний, кондуктивний або автотрансформаторний, ємнісний (конденсаторний), гальванічний (реостатний), електронний, змішаний та щілинний (в області НВЧ).

зв'язки́ між електричними́ ко́- нтурами (рос. связи между электрическими контурами; англ. circuit couplings) – те саме, що зв'язки́між електричними́ колами́ .

ЗГОРТКА́ (рос. свёртка; англ. (мат.) convolution).

з. функцій́ f1(x) і f2(x) (рос. свёртка функций f1(x) и f2(x); англ. convolution of

functions f1(x) and f2(x)) – функція

(x) f1 (x y) f2 (y)dy .

Якщо f1 і f2 є густинами ймовірності незалежних випадкових величин ξ і η, то з. ф. є густиною ймовірності випадкової величини ξ + η. Аналогічну властивість

має з. ф. стосовно перетворення Фур'є та перетворення Лапласа.

ЗЕМЛЯ́(рос. Земля; англ. Earth) – третя від Сонця планета сонячної системи. Середня відстань від Сонця 149,6 млн. км (1 а. о.), ексцентриситет орбіти е=0,0167, період обертання по орбіті – 365,24 середньої сонячної доби, період обертання навколо осі – 23 год 56 хв 4,1 с. Форма З. – геоїд: внаслідок обертання її фігура близька до еліпсоїда, вона сплющена з полюсів і розтягнута в екваторіальній зоні. Середній радіус З. – 6371,032 км, маса 5,976 1024 кг. З. має магнітне поле (див. також магнітосфера́ Землі). Існування у З. цього поля пояснюється ефектом гідромагнітного динамо в її рідкому металевому ядрі (див. також магнетизм́ земний́).

ЗЕРНО́(рос. зерно; англ. grain, seed;

(фотоемульсії, хлібне) corn).

209

з. кристалізації́ (рос. зерно кристаллизации; англ. crystallization grain) – те саме, що ядро́кристалізації́.

ЗІВЕРТ́ , -а, Зв (рос. Зиверт, Зв; англ.

Zivert, Zv) – одиниця еквівалентної дози випромінювання, рекомендована 16-ою Ген. конференцією з мір і вагів (1979). 1 Зв = 1 Дж/кг =10 6 бер.

ЗІМ'ЯТТЯ́ (́рос. смятие; англ. bearing (failure), collapse) – вид місцевої пластичної деформації, викликаної стисненням твердих тіл у місцях контакту.

ЗІР, род. зору́ (рос. зрение; англ. vision) – спроможність людини сприймати світло від різних предметів у вигляді особливих відчуттів яскравості, кольору та форми, які дозволяють на відстані одержувати інформацію про навколишню дійсність. Основні функції з. характеризують статистично усередненими параметрами. Поріг чутливості після тривалої темнової адаптації досягає 10-7 кд/м2. Пропускна спроможність з., тобто кількість інформації, яка може бути сприйнята і перероблена апаратом (включаючи і мозок) в одиницю часу порядку 15 – 17 біт. Роздільна спроможність ока є такою, що при середніх яскравостях воно розрізняє решітку з кутовою частотою штрихів 1/30' при контрасті 80 – 90 %.

з. кольоровий́ (рос. зрение цветное;

англ. colo(u)r vision) – спроможність органа зору зазнавати кольорових відчуттів. З. к. протиставляється монохроматичному, одноколірному зору, коли різні випромінювання сприймаються за ознакою світліше-темніше. З. к. забезпечується наявністю в органах зору зорових пігментів, чутливих до випромінювань різного спектрального складу. Див. також зір.

з. присмерковий́ ́ (рос. зрение сумеречное; англ. twilight vision) – зір при низькій освітленості об'єктів спостережен-

210

ня. При з. п. зорове сприйняття формується паличковим апаратом сітківки, у зв'язку з чим відсутнє кольорове бачення, але чутливість ока зростає у 104-105 разів.

з. просторовий́ (рос. зрение пространственное; англ. space vision, spatial vision) – спроможність на око визначати відстані до предметів і їхнє взаємне розташування вздовж осі зору.

з. стереоскопічний́ (рос. зрение стереоскопическое; англ. stereoscopic vision) – особливість зору, згідно з якою бачення двома очима дозволяє розрізняти відстані між різновіддаленими від спостерігача предметами чи деталями одного предмета і внаслідок цього бачити предмети чи навколишній простір об'ємними.

ЗІРКИ,́ род. зіроќ, мн. (рос. звёзды; англ. stars) – див. зорі́ .

ЗІТКНЕННЯ́ (рос. столкновение; англ. collision, encounter, impact, hit, impingement, fouling).

з. нуклонів́ (рос. столкновение нуклонов; англ. collision of nucl(e)ons) – взаємодія нуклонів надхідного пучка з нуклонами мішені. При пружному зіткненні змінюється напрям руху, спін нуклона, при непружному – утворюються нові частинки. Непружне з. н. спостерігається при високих енергіях, які перевищують деяке порогове значення, характерне для даного процесу. Особливості з. н. описує теорія сильних взаємодій.

з-ння атомні́ (рос. столкновения атомные; англ. atomic collisions) – процеси взаємодії рухомих частинок, в результаті яких структура і стани ядер не змінюються. З. а. поділяються на пружні, коли сумарна кінетична енергія частинок зберігається при взаємодії, і непружні, при яких змінюється їх внутрішня енергія. З. а. відіграють суттєву роль у явищах перенесення, в електричних розрядах у газах, у фізиці плазми, в процесах іонізації газів, фотойонізації.