ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 198
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2. 1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема: Розвиток країн Африки в 20-30-ті роки.
Тема: Розвиток країн Латинської Америки у 20-30-ті роки.
2. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
У країні почали переважати консервативні настрої. Найбільш яскравий приклад того — введення в країні "сухого закону". XVIII поправка до Конституції (1920 р.) заборонила виготовлення і продаж алкогольних напоїв на території США. "Сухий закон" призвів у 20-ті роки до зростання організованої злочинності, створення цілої системи нелегального розповсюдження спиртних напоїв. 1933 р. цю поправку було анульовано.
Згідно з Конституцією США президентський пост зайняв віце-президент Кальвін Кулідж. "Справа Америки — бізнес", — так визначив новий президент головний керівний курс своєї політики. Новий глава Білого дому не менш категорично, ніж його попередник, відкидав концепцію державного регулювання соціально-економічних стосунків. К. Кулідж рішуче висловився на захист "принципу індивідуальної відповідальності" кожного американця за наслідки своїх дій. "Нормальні люди піклуються про себе самі", — говорив він при вступі на посаду президента.
2. Короткий період відносної економічної стабільності та добробуту змінився 1929 р. кризою, що за глибиною та масштабами не мала аналогів не тільки в історії США, а й в усьому світі. Криза охопила увесь західний світ, всі розвинені країни, тривала 4 роки, але особливо сильно вона вразила економіку США, після чого набула глобального характеру.
В основі кризи — неписані закони ринкової економіки, яка розвивається циклічно. Піднесення змінюються спадами, кризами, кризи — пожвавленням, знову — піднесенням і так далі. Кризу можна зробити менш болісною, але виключити її можна, лише знищивши саме ринкове господарство.
Значною мірою тяжкість кризи пояснювалася підсумками світової війни та діями держав-переможниць. Господарські зв'язки, що існували сторіччями, було порушено. Війна перетворила США на світового кредитора. Вся світова економіка почала залежати від добробуту американської економіки, але саме вона й виявилася ненадійною. Американська промисловість, що зростала у 20-ті роки немов на дріжджах, перейшла на технології масового виробництва, ґрунтовані на використанні конвеєрних засобів, але споживання, проте, не стало масовим. Зарплата ледь зросла, а прибутки корпорацій потроїлися. Багаті стали ще багатшими, але вони не замінили масового споживача. Вкрай нестійкою виявилася й фінансова система США. На Нью-Йоркській фондовій біржі — найбільшій у світі — запанувала у 20-ті роки небачена лихоманка: підвищення курсу акцій протягом декількох років привабило на ринок цінних паперів величезні капітали, в тому числі й у вигляді банківських кредитів. Всі прагнули купити акції лише для того, щоб потім їх продати. Коли ж спекулятивний бум досяг своєї межі, почалося обвальне падіння курсів. 24 жовтня 1929 р. коли у США почалася нечувана біржова паніка, на Нью-Йоркській біржі було продано 12,8 млн. акцій, тобто у 1,5 рази більше, ніж будь-коли раніше. Через кілька днів, 29 жовтня 1929 р., було досягнуто нового піку спекулятивного ажіотажу, коли з рук у руки перейшло 16,4 млн. акцій. Курс цінних паперів на Нью-Йоркській біржі стрімко пішов униз. Наступного місяця вартість акцій, що котирувалися на Уолл-стріт, впала з 87 млрд. до 55 млрд. доларів, або на 37%. Проте це був лише початок. Падіння курсу акцій тривало майже безупинно більше трьох років.
Біржовий крах 1929 р. був лише одним з перших зовнішніх проявів найглибших кризових процесів. Вже з літа 1929 р. у США почали з'являтися ознаки кризи перевиробництва, що швидко охопила промисловість, сільське господарство, фінансову систему та інші галузі. Вона викликала величезні потрясіння усього господарського життя країни.
Почалося обвальне падіння промислового виробництва. Порівняно з докризовим рівнем 1929 р. загальний обсяг продукції американської промисловості становив: 1930 р. — 80,7%, 1931 р. — 68,1%, а 1932 р. всього лише 53,8%. Надзвичайних масштабів набули у роки кризи розорення та банкрутство промислових, торговельних і фінансових підприємств та фірм. За статистичними даними, у 1929-1933 рр. сталося біля 130 тис. комерційних банкрутств. За цей час припинило існування 5760 банків, тобто п'ята частина всіх банків США.
Національний дохід впав з 86,8 млрд. доларів у 1929 р. до 40,3 млрд. у 1933 р., тобто більше ніж удвічі. Соціальні наслідки кризи були жахливі. Армія безробітних 1933 р. склала 12 830 тис. Великого поширення набуло часткове безробіття. Маси безробітних і члени їхніх родин залишились у роки кризи без жодних засобів до існування. Відсутність системи соціального страхування в США не залишала жодних надій на допомогу з боку держави. Багато людей опинилося перед загрозою голодної смерті. Тільки у Нью-Йорку 1931 р. було зареєстровано близько 2 тис. випадків голодної смерті. За даними АФП, Американської федерації праці, реальна заробітна плата робітників зменшилась за 1929-1933 рр. у середньому на 35%.
Не кращою була й доля фермерів. Навіть у 20-ті роки вони залишалися нижче рівня добробуту, а під час кризи ціни на продукти хліборобства і тваринництва впали у 2-3 рази порівняно з 1929 р., прибутки фермерів скоротилися на 58%. Адміністрація президента Г. Гувера фактично втратила можливість керувати країною.
3. Криза 1929-1933 рр. залишилася в історичній пам'яті американців символом національної трагедії. Було поставлено під сумнів цінності американського індивідуалізму. Погляди американців звернулися до держави, втручання якої уявлялося єдиним засобом виживання.
Президент Гувер (1928-1932 рр.) скликав конференції ділових людей і профспілок для соціального перемир'я, закликаючи поширювати приватну добродійність для бідних, було запроваджено високі митні бар'єри, прийнято федеральну програму будівельних робіт. Створене федеральне фермерське управління почало скуповувати надлишки продукції сільського господарства. Однак на виборах 1932 року лідер республіканців Г. Гувер був приречений.
Гнучка тактика демократів, обіцянка ліберальних реформ, більш сприятливе становище демократів як партії опозиції — все це забезпечило Ф. Рузвельту рішучу перемогу на виборах. За нього проголосувало 22 833 тис. виборців. Крім того, демократи завоювали абсолютну більшість в обох палатах Конгресу. Мільйони американців з нетерпінням чекали зміни адміністрації, сподіваючись, що Ф. Д. Рузвельт вживе енергійних заходів для боротьби з кризою й здійснить обіцяний "новий курс".
Президент Рузвельт обійняв посаду тільки 4 березня 1933 р. На кінець 1932 — початок 1933 рр. припав пік кризи, почалося масове банкрутство банків. Вже 6 березня, не чекаючи на надзвичайну сесію Конгресу, президент оголосив про надзвичайний стан і закрив усі банки. 10 березня відновили роботу лише ті банки, що спроможні були здійснювати банківські операції. Глава виконавчої влади отримав широкі повноваження з контролю над міжнародними фінансовими угодами. 10 березня Рузвельт своїм розпорядженням встановив повний державний контроль за золотом, що було в обігу як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Було поставлено бар'єр спекулятивним операціям. Вводився державний контроль за цінними паперами. Водночас було вжито заходів до заспокоєння дрібних акціонерів і вкладників — створено корпорацію для страхування банківських вкладів. Федеральну резервну систему Ф. Рузвельт реорганізував у Національний банк. Через два тижні після першого надзвичайного законодавчого акта вийшов другий — про скасування "сухого закону", що поклав край спекуляціям "бутлегерів" — підпільних торговців спиртними напоями. Найважливішою частиною "нового курсу" став закон про відновлення промисловості, або скорочено — НІРА, що набрав чинності 16 червня 1933 р. Він створював систему державного регулювання промисловості.
Асоціаціям підприємців було запропоновано виробити так звані "кодекси чесної конкуренції". В кодексах визначалися умови та обсяг виробництва, а також мінімальний рівень цін. Наслідком цього було витіснення найслабших компаній. Закон передбачав мінімальну зарплату і максимальну тривалість робочого тижня. Він проголосив право робітників на створення профспілок і укладення колективних договорів. Уряд витратив на допомогу безробітним понад 4 млрд. доларів.
Проте безробітні надавали перевагу не грошовим подачкам, а суспільним роботам. Першим об'єктом надання такої допомоги уряд обрав молодь, справедливо вважаючи, що саме вона є однією з найвразливіших верств. З квітня 1933 р. створюється система лісових таборів для безробітної молоді, де молоді люди перебували протягом шести місяців на повному забезпеченні з виплатою 30 доларів на місяць, 25 з яких кожний був зобов'язаний переказати своїй родині. За 1933-1939 рр. у цих таборах побувало 2 млн. людей віком до 25 років.
За законом про регулювання сільського господарства (ААА) держава розпочала виплату фермерам премій за скорочення виробництва: безжалісно заорювалися посіви бавовника, забивалася худоба. За законом 1936 р. "Про збереження родючості ґрунтів" сплачувались премії фермерам, котрі згодилися вилучати землю з-під культур, що їх виснажують, та вживали заходів для поліпшення фунтів. Восени 1933 р. ААА закупило у фермерів і знищила понад 6 млн. свиней. У регіонах молочного тваринництва запроваджувалися так звані "молочні кодекси", в яких визначалися умови виробництва молока і його ціна.
Законодавство 1935 р. мало яскраво виражене соціальне спрямування й покликане було забезпечити політичну стабільність у країні.
Закон про соціальне забезпечення, прийнятий 14 серпня 1935 р., передбачав створення державної системи надання допомоги вдовам, сиротам, інвалідам, страхування безробітних та їхнього пенсійного забезпечення. Закон Вагнера було спрямовано на вдосконалення трудових відносин між роботодавцями та найманими робітниками. Було реформовано систему оподаткування — підвищено ставки податків на надприбутки, спадщини та дарування. "Значно розширено систему суспільних робіт.
Незважаючи на те, що "новий курс" Рузвельта зустрів опір консервативних сил, а деякі реформи не досягли очікуваних результатів і зійшли нанівець 1938 р., реформаторська діяльність президента виявилася своєрідним переламним моментом в історії США XX сторіччя.
Запитання і завдання:
-
Доведіть, що США використали Першу світову війну для свого збагачення.
-
Розкрийте сутність реформ, що були проведені адміністрацією В. Гардінга. Чиї інтереси враховувалися?
-
Як ви розумієте вислів президента К. Куліджа: "Справа Америки — бізнес"?
-
Чим ви можете пояснити швидкі темпи економічного зростання в країні? Які були результати промислового піднесення?
-
Назвіть вияви кризових процесів у США. Які були наслідки кризи?
-
Визначте головні напрямки "нового курсу" Ф. Рузвельта.Які закони було прийнято:
-
у галузі промисловості?
-
у фінансовій сфері?
-
у сільському господарстві?
у соціальній сфері? Що саме було зроблено?
-
Чому, на вашу думку, президент Рузвельт скасував "сухий закон"?
-
Як ви вважаєте, що б змогла використати Україна та інші країни з досвіду проведення "нового курсу" президента Рузвельта?
Запам'ятайте дати:
• 8 січня 1918 р. — послання до Конгресу програми повоєнного облаштування світу, розробленої В. Вільсоном і відомої під назвою "14 пунктів".
• 1919-1921 рр. — правління президента В. Вільсона.
• 1920-1923 рр. — правління президента В. Гардінга.
-
1923-1929 рр. — правління К. Куліджа.
-
1932 р. — обрання президентом Ф. Рузвельта.
• березень 1933 р. — початок "нового курсу" Ф. Рузвельта.
Рекомендована література:
Бердичівський Я.М. Всесвітня історія 10 кл. К, 1998.
Всемирная история: Канун Второй мировой войны / А.Н. Бадак и др..- М, 2000.
Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 10 кл. К, 2000
Рожик М.Е. Всесвітня історія 10 кл. К, 1998.
Тема: Великобританія у 1919 – 1939 роках..
План:
-
Післявоєнна нестабільність.
-
Стабілізація економіки та політичної системи.
-
Економічна криза. Політика національного уряду Р.Макдональда.
1. У провідних західних країнах революцій після війни не відбулося. Велика Британія, як провідна держава Антанти, досягла здійснення багатьох своїх інтересів за підсумками війни. Було усунуто головного конкурента — Німеччину, отримано більшу частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близькому Сході. Однак перемога дісталася Великій Британії дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вбитих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво скоротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Майже зовсім припинилося житлове будівництво, посилилась залежність від постачання сировини і продуктів харчування, експорт готової продукції скоротився удвічі. Британська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності.