Файл: Соціальна філософія.doc

Вступ

Друга частина навчально-методичного посібника присвячена проблемам соціальної філософії, яка існує в органічній єдності з іншими компонентами філософського знання. Соціальна філософія виступає світоглядною та методологічною основою всіх гуманітарних наук.

Сучасна соціальна філософія є узагальненою соціально-філософською думкою людства, що ґрунтується на теоретичних надбаннях, здобутих національною філософією. Ідейною основою сучасної соціальної філософії є загальнолюдські пріоритети і цінності, її мета — обґрунтування оптимальних шляхів і засобів досягнення соціальної справедливості, забезпечення громадянської злагоди, прогресивного розвитку суспільства.

Методологічну функцію соціальної філософії не можна обмежувати тільки сферою гуманітарних наук. Соціальна філософія виконує функцію відносно до всіх наук. Багато проблем може бути вирішено тільки через методологічне обґрунтування за допомогою законів, відкритих соціальною філософією.

Кожна тема навчально-методичного посібника містить наукові питання, дається рекомендована література, поради та матеріал до вивчення теми, а також питання для самостійного вивчення, для самоконтролю знань, теми рефератів, проблемно-пошукові завдання та вправи. .

Основне завдання навчальне-методичного посібника — дати методичний та теоретичний матеріал для самостійного вивчення відповідних тем, у тому числі про суспільство, природу, людину, цінності, духовне життя суспільства, суспільний прогрес і глобальні проблеми сучасності, філософію науки і техніки.

Авторський колектив не претендує на вичерпний виклад та розкриття всіх філософських проблем і з подякою сприйме зауваження.

Тема 13 Філософський аналіз суспільства План

1. Основні підходи до розуміння суспільства.

2. Суспільство як самоорганізуюча і самовизначаюча система.

3. Рушійні сили та об'єкти суспільного розвитку.

Радимо прочитати:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.- К., 1996.— С. 13-20, 73-110.

2. Бердяев Н.А. Смысл истории. — М., 1990. —С. 4-50.

3. Бойченко І.В., Бойченко М.І. Історії, предмет, напрямки, детерміністські та ігрові концепції. — К., 1995. — С. 60.

4. Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. — К., 1996.

5. Грак 1.1., Ящук Т.І. Проблема спрямованості людської історії (Філософія. Курс лекцій). — К., 1993.— С. 3-16).

6. Грушевський М. Нарис історії українського народу.- К., 1991. — С. 16-38.

7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1991. — С.195-404.

8. Скрипник А.Г. Философия. — М., 1998. — С.564-576.

9. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. — К., 1995. — Т.І. — С. 14-57, 70-78, 147-151, 192-227.

10. Філософія:. Навчальний посібник / За ред. Надольного І.Ф.— К., Вікар, 1997.— С.335- 416.

Філософія: Курс лекцій. — К., 1994. — С.478-515.

Философия: Учебник. — М., 1998. — С. 380-408.

Философия: Учебник. — Киев-Харьков, 1998. — С.397-419.

Філософія: Підручник. — К., 1995. — С.247-260.

Философия/ Под ред. Кохановского В.П. — Ростов, 1995. — С.305-331.

Поради і матеріали до вивчення теми

Ця тема є, по суті, вступною частиною до розділу «Соціальна філософія». Вона включає в себе велику кількість важливих питань. їх вивчення дасть можливість розібратися в проблемах пізнання суспільства та особистості, найрізноманітніших аспектів їх взаємодії. Для розкриття поставлених у темі питань треба ознайомитися з такими категоріями, як «суспільство», «соціум», «соціальне», «діяльність», «історичний процес», «суб'єкт соціального розвитку» та ін.

1. Для вивчення першого питання семінарського заняття радимо прочитати наступний навчальний матеріал: [1, с.13-20, 94-110; 10, с.335-346; 11, с.305-310].

Уже неодноразово зазначалося, що філософія допомагає людині визначитися у тому світі, до якого вона належить, зрозуміти себе і навколишнє середовище, осмислити власне буття. Перш за все треба розібратися в такому понятті, як соціальне. Визначення цієї категорії треба розпочинати з установлення елементарно-незаперечливих фактів і підніматися до вершин осягнення його глибокої природи і сутності. Первинна якість соціального — це пізнання через усвідомлення до відмінності даного феномена від природно-тваринного світу. Найголовніша відмінність полягає в способі життя. Тваринне життя відбувається природним чином як існування. Людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Отже, суспільне життя — це реальний життєвий процес, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою форм і видів діяльності. Таким чином, соціум є особливий спосіб життя людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування. Розглядаючи специфіку людського способу життя, зверніть увагу на його соціально-спадкоємний та історичний характер. Тварина не набуває досвіду спадково, вона здобуває його самостійно. Людина багата досвідом поколінь. Історія життя тварини зникає разом з її фізичною смертю, а людське життя продовжується в наступних поколіннях.

Отже, соціум як історія постає у вигляді творчості людей в усіх галузях суспільного життя — створення матеріальних і духовних цінностей, перетворення природи, формування нових якостей людини. Це історія людської життєдіяльності.

Філософський аналіз соціуму приводить до висновку, що суспільство є складним, багатолінійним і суперечливим предметом пізнання. Воно охоплює різноманітні стосунки між людьми, які об'єднуються в соціальні групи, нації. Саме в суспільстві реалізуються різні види матеріальної та духовної діяльності людей.

Як бачимо, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоча вони є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.

Існує багато точок зору в поясненні закономірностей розвитку суспільства. Філософські підходи до аналізу соціального життя зародилися ще в стародавні часи. Демокріт, Платон, Арістотель, Лукрецій розглядали природу з точок зору не тільки минулого, але й майбутнього призначення людини, її місце в системі буття. Дайте аналіз тлумачення суспільства в епоху Середньовіччя. Такі мислителі, як Августин Блаженний, Фома Аквінський та інші давали теологічне пояснення історії. Люди виступали як актори драми, автором якої був Бог. Починаючи з епохи Відродження, соціальний розвиток розглядається як продовження історії природи. Закони суспільства стали носити природний характер. Думку про діалектичний характер розвитку історії послідовно проводив Руссо. Він зробив висновок, що політичним ідеалом державного управління суспільством є пряма демократія.

Німецький філософ Гегель дійшов висновку, що історія складається з дій окремих людей, їх активності. Вся історія, за Гегелем, є історією думки, саморозвитку розуму. Зображена Гегелем історія як саморозвиток світового духу є вищим етапом розвитку об'єктивно-ідеалістичної філософії.

Французький мислитель А.Сен-Сімон, керуючись принципом історизму, уявляв суспільство як цілісний організм, що розвивається закономірно, з властивими йому етапами розвитку, в'янення і руйнування.

Видатні філософи України внесли великий вклад у розробку багатьох питань соціальної філософії: про роль особистості й народу в історії, про ідеали, потреби й інтереси, про роль географічного середовища в суспільстві та ін.

При вивченні першого питання зверніть увагу на роль і зміст натуралістичної концепції суспільства, яка одержала широке розповсюдження в ХVII-ХVIII ст. Суть її в тому, що людське суспільство розглядається як природне продовження закономірностей природи, світу тварин і Космосу.

Соціальні явища пояснюються діями географічного та біологічного середовища. Доцільно розглянути питання про те, як з позиції натуралістичної концепції тип суспільного устрою і хід історії зумовлюється ритмами сонячної активності, космічними випромінюваннями (теорія Л.А.Чижевського, Л.Гумільова). Зупиніться на ідеях Ш.Монтеск'є, І.Мечнікова про незалежність розвитку суспільства від особливостей географічного і природно-кліматичного середовища. Суспільство зображується як своєрідний феномен природи. В межах натуралістичного напрямку передбачається, що суспільство може змінити форму свого буття, полетіти в Космос і там почати новий виток своєї еволюції (К.Е.Ціолковський та інші «космонавти»).

Зверніть увагу ще на одну особливість цієї концепції — людина уподібнюється снувальному атому, а суспільство — механічному агрегату індивідів-атомів. Покажіть різницю між натуралістичними й ідеологічними поглядами на суспільство і на людину. Натуралізм бачить у людині тільки природну субстанцію. Ідеалізм навпаки, одухотворяє людину, відриває її від природи, перетворюючи духовну сферу суспільного життя в самостійну субстанцію. Таке поняття історії виникає в результаті абсолютизації духовного фактора.

Вивчаючи перше питання, треба зупинитися на деяких соціопсихологічних вченнях про суспільство і людину [11, с88-92]. Принципово іншу від раніше перелічених теорій зробив видатний представник соціальної філософії XX ст. австрійський невропатолог, засновник психоаналізу 3. Фрейд. Це ґрунтовне вчення, яке посилює глибинні закономірності соціальної поведінки людей, історії, культури. За Фрейдом, для забезпечення психологічного життя особистості, а разом з тим і соціально-збалансованого стану соціуму та творчого розвитку культури, необхідно розібратися у таємниці підсвідомого, навести міцні мости між структурними підрозділами психіки, надати генетично вродженій енергії можливість реалізовувати себе у вигляді й формах культурно-творчої діяльності. Отже, З.Фрейд спробував осягти соціальність зовсім з іншого боку — з боку зумовленості і притаманних людині біопсихологічних спонукань, які є також життєвими і важливими. Але не треба перебільшувати і абсолютизувати детермінуючу роль біопсихічних чинників всупереч економічним, політичним і соціокультурним чинникам, як це робив З.Фрейд. Його послідовники А.Адлер, К.Юнг, Е.Фромм критикували знаменитого психіатра за перебільшення ролі сексуального і підсвідомого в детермінації поведінки людей. Послідовники З.Фрейда вважали, що індивідуальний потяг має не лише біологічну зумовленість, а ще й соціальну.

Нарешті, розгляньте ще одну точку зору швейцарського психолога, культуролога Карла Густава Юнга, який звертає увагу на колективне підсвідоме, яке часом веде до колективних психозів, масових рухів, війн. Вони докорінно змінюють вигляд соціуму, плани і спрямованість історичного процесу.

Пізніше Е.Фроммом був переглянутий біологізм 3. Фрейда, внесено суттєві корективи в бік більш виваженого розуміння соціальних і обмеження біопсихологічних чинників. Послідовники З.Фрейда більш пізнього часу (К.Хорні, Г.Салліван, А.Кардінер та інші неофрейдисти) відстоювали тенденцію реформ класичного психоаналізу на засадах обмеження біологізму й механіцизму З.Фрейда шляхом «доповнення» його доктринами, здобутками суспільних наук.

Особливий вплив мало вчення К.Маркса про осмислення соціуму не лише в контексті історії, а і в межах діяльності та спілкування людей. Зупиніться на теорії К.Маркса, який аналізує суспільство як природно-історичний процес, як підсистему об'єктивної реальності. У нього суспільство є матеріально-духовне формування із своєю специфікацією, структурою, функціональними особливостями та закономірностями розвитку. Саме К.Марксу належить історично перша спроба глобального філософського моделювання соціуму у вигляді суспільно-економічної формації.

При вивченні першого питання потрібно звернути увагу на таку категорію, як суспільно-економічна формація [10, с. 387-392]. Вона постає у двох вимірах:

як філософська категорія, що служить для відображення конкретно-історичного типу суспільства, який характеризується певним способом виробництва, надбудовою і формами суспільної свідомості;

як історичний тип суспільства з певним способом виробництва, відповідними надбудовою та формами суспільної свідомості.

Розгляньте ці визначення докладніше і дайте свою інтерпретацію.

Вивчаючи основні елементи формації, розкрийте роль виробничих відносин, сукупність яких утворює реальний базис суспільства. Покажіть відповідну роль саме виробничих відносин у системі інших соціальних відношень. Вони формуються на підвалинах певних продуктивних сил і не залежать від свідомості людей. Кожному реальному базису відповідає надбудова у вигляді політичних, правових інститутів, певних форм суспільної свідомості.

Методологічне значення поняття суспільно-економічної формації визначають сучасні дослідники суспільства. Вони свідчать, що абсолютизація цього поняття, на жаль, породжує безвихідь і призведе до неконкретного забезпечення закономірного характеру історичного процесу взагалі. В марксистській літературі історичний процес було «загнано» в формаційну схему — первісне, рабовласницьке, феодальне, буржуазне та соціалістичне суспільства,— яка вважалася найвищим соціальним устроєм. Крім того, всі «досоціалістичні суспільства» характеризуються як «передісторія» людства, а дійсна історія розпочинається з часу соціалістичної революції. Як, на ваш погляд, така інтерпретація поняття не змінює початковий зміст, не веде до виключно політичного змісту та значення? Виходить, що суспільно-економічна формація розглядається як якийсь ідеальний тип суспільства, якого в реалії не існує. Мабуть, немає сумніву щодо існування поділу формацій на п'ять етапів. Це не сам всесвітньо-історичний процес, це лише його теоретична модель. Розсудливе і послідовне матеріалістичне трактування неминуче обернулося формаційним Редукціонізмом [1, с. 98-99; 10, с. 387-392].